Рішення № 96672750, 29.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року справа №380/11639/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Торопчина О.Д.

представника відповідача - Лазорка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд постановити рішення яким визнати протиправним та скасувати наказ Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2020 № 169 про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Сихівського ВП ГУНП в частині застосування до ОСОБА_1 старшого дільничного офіцера сектору превенції патрульної поліції Сихівського ВП ГУНП у Львівській області дисциплінарного стягнення – зауваження.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що свої службові обов`язки позивач виконував відповідно до вимог Законів України: «Про Національну поліцію» та «Дисциплінарного Статуту Національної поліції України».15.10.2020 ОСОБА_2 не міг бути перевіряючим (тобто уповноваженою на те особою), оскільки того дня вказані повноваженнями була наділена інша особа, а саме ОСОБА_3 ОСОБА_2 , аналогічно як і позивач ОСОБА_1 має однакові посади та спеціальне звання, а відтоді вказані особи не являються одне для одного начальниками в розумінні вимог Закону: «Про Дисциплінарний Статут Національної поліції України», ст. 3 Закону (Начальники та підлеглі). Повноваження ОСОБА_4 бути перевіряючим могли бути реалізовані ним лише 16.10.2020 під час чергування. Приміщення по АДРЕСА_1 в розумінні Закону, наказу не являється, ані дільничним пунктом поліції, ані поліцейською станцією призначеною для прийому громадян, оскільки поліцейська станція (відповідно до Наказу МВС України № 650/2017) – це службове приміщення, що надається дільничному офіцеру поліції для виконання покладених на нього завдань із забезпечення правопорядку в межах поліцейської дільниці. Ні у висновку службового розслідування, ні наказі чи рапорті не йдеться про те, чи мав ОСОБА_1 15.10.2020 при собі жетон, (такі відомості відсутні, оскільки не було допущено самого факту дисциплінарного проступку). Свої обов`язки позивач виконував та виконує (в робочий час) у форменому одязі. Відповідач (начальник Сихівського ВП ГУНП у Львівській області) на переконання позивача діяв: необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), упереджено, без дотриманням принципу рівності перед законом та непропорційно.

Головним управлінням Національної поліції у Львівській області надано відзив на позовну заяву, в яких проти позову заперечив та зазначив, що 19 жовтня 2020 року в Сихівському ВП ГУНП у Львівській області зареєстровано рапорт відповідального по Сихівському ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_2 щодо порушення службової дисципліни старшим ДОП СППП Сихівського ВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 . Під час прийому громадян в приміщенні, що використовується для службових потреб працівників СППП Сихівського ВП ГУНП у Львівській області по вул. Антоненка-Давидовича, 9 у м. Львові позивач перебував в цивільній формі одягу під час прийому громадян в приміщенні, що використовується для службових потреб працівників СППП Сихівського ВП ГУНП у Львівській області по вул. Сихівській, 14 у м. Львові. Таким чином старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив службову дисципліну, перебував на службі в цивільній формі одягу. Відповідно до п. 6 розділу 1 Наказу МВС України №650 від 28 липня 2017 року «Про затвердження інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», ДОП зобов`язаний виконувати службові функції на закріпленій за ним поліцейській дільниці в однострої з табельною вогнепальною зброєю, засобами зв`язку та спецзасобами. Враховуючи вищенаведене, а також те що до ОСОБА_1 неодноразово застосовувалися дисциплінарні стягнення які зазначені в особовій справі ОСОБА_1 (додаток), вважає, що спірний наказ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області №169 від 16.11.2020 про застосування дисциплінарного стягнення – зауваження прийнятий відповідно до вимог законодавства, а підстав для визнання його протиправним та його скасування не має.

4 січня 2021 після усунення позивачем недоліків позовної заяви Львівським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.02.2021 Львівським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про перехід з спрощеного в загальне позовне провадження.

У судовому засіданні 4 березня 2021 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду .

У судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві, а також у заяві про уточнення позовних вимог та наданих суду поясненнях, просили позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши заперечення відповідача на позов, а також дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в міліції з 2008 року.

У 2015 році ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію.

16.11.2020 наказом Сихівського ВП ГУНП у Львівській області № 169 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за обставинами перебування позивача 15.10.2020 у орендованому для потреб поліції приміщенні не в однострої поліцейського під час прийому громадян.

Не погодившись із вказаним наказом ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обов`язки поліцейського.

Зокрема, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункти 1, 2, 6 частини першої). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено види дисциплінарних стягнень, зокрема:

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

У свою чергу з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Згідно з пунктом 1 розділу І ці Правила Етичної поведінки поліцейських є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

- зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 3 розділу ІV Правил № 1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Поліцейський, який виконує функції в цивільному одязі, зобов`язаний мати при собі нагрудний знак, передбачений цією частиною, крім випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії.

Отже вказаний Закон України є нормативним правовим актом вищої юридичної сили, ані ж відомчий наказ про порушення якого зазначено у висновку службового розслідування.

16.11.2020 наказом Сихівського ВП ГУНП у Львівській області № 169 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за обставинами перебування позивача 15.10.2020 у орендованому для потреб поліції приміщенні не в однострої поліцейського під час прийому громадян.

Підставою для видачі оскаржуваного наказу являлись матеріали службового розслідування призначеного 21.10.2020 наказом Сихівського Сихівському ВП ГУНП у Львівській області на підставі рапорту від 15.10.2020 відповідального, (як це зазначено у рапорті) по відділку капітана поліції ОСОБА_2 за наслідками перевірки організації діяльності дільничних офіцерів поліції, серед яких і позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд встановив, що як в рапорті від 16.10.2020 відповідального по Сихівському ВП ГУНП у Львівській області, так і оскаржуваному дисциплінарному наказі від 16.11.2020 зазначено наступне:

Відповідальним по відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_2 (на той час старший інспектор контролю за обігом зброї Сихівського ВП ГУНП у Львівській області) під час перевірки організації діяльності дільничних офіцерів поліції під час прийому громадян в приміщеннях, що використовуються для потреб поліції по АДРЕСА_2 виявлено трьох дільничних офіцерів, серед яких і позивача, які перебували того дня у цивільній формі одягу, чим порушили вимоги п. 6 Розділу 1 Наказу МВС України від 28.07.2017 № 650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних інспекторів поліції», оскільки перебували не в однострої.

У свою чергу позивач покликається на те, що свої службові обов`язки виконував відповідно до вимог Законів України: «Про Національну поліцію» та «Дисциплінарного Статуту Національної поліції України», при цьому позивачем категорично позивачем заперечується факт проведення 15.10.2020 (чи в будь - який інший день) перевірки його діяльності, (як дільничного офіцера поліції) перевіряючим ОСОБА_2 чи іншою особою.

Позивач стверджує, що приміщення по АДРЕСА_1 в розумінні Закону, наказу не являється, ані дільничним пунктом поліції, ані поліцейською станцією призначеною для прийому громадян, оскільки поліцейська станція (відповідно до Наказу МВС України № 650/2017) – це службове приміщення, що надається дільничному офіцеру поліції для виконання покладених на нього завдань із забезпечення правопорядку в межах поліцейської дільниці.

Відповідно до наказу МВС України від 28.07.2017 №650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2017 року за № 1041/30909, дільничні офіцери поліції (далі - ДОП) здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ін.

Тобто законодавець серед релевантних джерел правового регулювання діяльності дільничних офіцерів поліції зазначає саме Закон України: «Про Національну поліцію».

Позивач пояснив суду, що в період запровадження в Україні карантину прийом громадян на поліцейських дільницях та інших службових приміщеннях, окрім адміністративних будівель територіальних підрозділів поліції, в даному випадку Сихівського ВП ГУНП у Львівській області тимчасово не проводиться, а відтоді він не міг здійснювати прийом громадян 15.10.2020 чи іншого дня.

Позивач зазначив, що на даний час належною формою листування (документообігу) поліції з громадянами є поштова скринька, (яка розташована ззовні на приміщенні призначеному для потреб поліції), а також для вказаних вище потреб використовуються канали мобільного, поштового, факсимільного та електронного зв`язку.

На підтвердження вказаної обставини позивач та його представник надали до суду підтверджуючі вказаній обставини докази (лист-відповідь ГУНП у Львівській області адресовані на адвокатський запит адвоката Торопчина О.Д. в інтересах ОСОБА_1 ).

Вказані обставини не спростовані представником відповідача.

Позивач зазначає, що свої службові обов`язки виконував та виконує у службовий час у форменому одязі та доказів зворотного відповідачем не надано.

Позивач та його представник зазначають, що 15.10.2020 ОСОБА_2 не міг бути перевіряючим (тобто уповноваженою на те особою), оскільки того дня вказані повноваженнями була наділена інша особа, а саме ОСОБА_3 .

Вказана обставина підтверджується наданим позивачем Витягом з Книги нарядів Сихівського ВП ГУНП у Львівській області (інв. № 369 н/т).

Щодо підпорядкування поліцейських один-одному під час виконання службових обов`язків, то суд встановив, що поліцейський ОСОБА_2 , аналогічно як і позивач ОСОБА_1 мали однакові посади та спеціальне звання, а відтоді вказані особи не являються одне для одного начальниками в розумінні вимог Закону: «Про Дисциплінарний Статут Національної поліції України», ст. 3 Закону (Начальники та підлеглі).

У свою чергу у рапорті капітана поліції ОСОБА_2 від 1510.2020, який і став підставою для винесення наказу про початок службового розслідування йдеться про таке:

В діях дільничних офіцерів поліції ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 (при цьому поліцейські ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мають однакові посади та спеціальні звання) містяться ознаки грубого порушення службової дисципліни (перебування в цивільній формі одягу…), тобто йдеться про виявлення перевіркою аналогічних порушень в діях декількох поліцейських.

Однак у самому дисциплінарному наказі відповідача датованого 16.11.2020 (у п. 2 та 3) вже зазначено наступне: за незначне порушення службової дисципліни… (фабула викладена вище) дільничних офіцерів поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попереджено (не являється видом дисциплінарного стягнення) про необхідність дотримання службової дисципліни, на відміну від ОСОБА_1 на якого за тих самих обставин, за фактом порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Отже йдеться про непропорційність застосування дисциплінарного стягнення, (яке не доведено відповідачем достовірними доказами) щодо окремого дільничного офіцера поліції, в даному випадку - ОСОБА_1 .

При встановленні факту дисциплінарного проступку підлягає встановленню/доведенню ряд факторів: протиправності рішення, дії, бездіяльності особи; вини особи; наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв`язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов`язків. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно з`ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки.

Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Оцінюючи обґрунтованість висновку службового розслідування, так і оскаржуваного дисциплінарного наказу (в частині застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення) суд виходить із того, що відповідний висновок та дисциплінарний наказ має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування.

Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що висновок службового розслідування побудований лише на рапорті капітана поліції ОСОБА_2 , який 15.10.2020 не був перевіряючим, як це зазначено у самому рапорті та матеріалах службового розслідування, оскільки того дня (15.10.2020) перевіряючим була інша особа.

Отже, відповідач не довів факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку за який на нього було накладено стягнення. Ця обставина зумовлює висновок суду про очевидну протиправність рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

На момент спірних правовідносин перебував на посаді старшого дільничного офіцера сектору превенції патрульної поліції Сихівського ВП ГУНП у Львівській області та діючих дисцплінарних стягнень не мав.

З огляду на вищенаведене оскаржуваний наказ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний

виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування наказу Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2020 №169 “Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Сихівського ВП ГУНП” в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - зауваження.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп судового збору на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2020 №169 “Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Сихівського ВП ГУНП” в частині застосування до ОСОБА_1 старшого дільничного офіцера сектору превенції патрульної поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області дисциплінарного стягнення - зауваження.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) за рахунок його бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2021.

Суддя Р.М. Брильовський