Рішення № 96672622, 28.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/503/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 29.01.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 за січень 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначено, що Указом Президента України № 571/2013 від 18.10.2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п`ять років.

Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 84/К від 11 листопада 2013 року позивача зараховано до штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Указом Президента України № 760/2019 від 17.10.2019, після закінчення п`ятирічного строку повноважень, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

В січні 2021 року відповідач нарахував ОСОБА_1 суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 грн, що підтверджується змістом розрахункового листа за січень 2021 року.

Разом з тим, позивач зауважує, що відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн. Тобто, розмір посадового окладу судді з 1 січня 2021 року має складати 2270 грн х 30 х регіональний коефіцієнт міста Сєвєродонецька 1,1 = 74910 грн.

Внаслідок цього, розмір винагороди позивача не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим він не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення, виходячи із наступного.

Згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), суддівська винагорода регулюється законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. З ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.

Разом з тим, у вищевказаній статті також запроваджено нову величину у розмірі 2102 гривні під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня».

Тобто, положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону № 1402, а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Зокрема, норми спеціального Закону № 1402 передбачають базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який з 1 січня 2021 року складає 2270 гривень. До спеціального Закону № 1402, а також до статті 130 Конституції України не вносилися жодні зміни після запровадження у Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» такої нової величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

В спеціальному Законі № 1402 як до 1 січня 2021 року, так і після настання цієї дати, розмір посадового окладу судді місцевого суду визначався та визначається виходячи з розміру саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не будь-якої іншої спеціально запровадженої величини.

Однак, відповідач діючи всупереч приписам статей 19 та 130 Конституції України, порушив норми діючого законодавства України та виплатив позивачу винагороду у розмірі меншому, аніж це визначено спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», внаслідок чого позивач вважає дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 03.02.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи визначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 22.02.2021 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке (а.с.21-22).

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діє на підставі Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Головою ДСА України від 25.09.2015 року, (далі Положення) та ст.154 гл.2 «Державна судова адміністрація України», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі Закон).

Відповідно п.4. ст.148 Закону функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Порядок фінансування судів визначено ст.149 Закону де вказано, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, одного календарного року.

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно ст 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ в Україні установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 .січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Таким чином, ТУ ДСА України в Луганській області, як державний орган який діє виключно в рамках діючого українського законодавства, має повноваження тільки у нарахуванні та виплаті коштів, які є у рамках бюджетного року, та не приймає рішення щодо визначення фінансової ситуації у державі.

Тому вважає, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області не порушувало прав позивача, а дії ТУ ДСА України в Луганській області ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивачем 23.02.2021 надано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого зазначено, що питання розміру суддівської винагороди регулюються статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де прямо визначено, що базовий розмір посадового окладу судді складається саме з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не з будь-яких інших видів прожиткового мінімуму.

Це означає, що на підставі ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 8 Конституції України, під час вирішення питання про застосування норм статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», відповідач мав би прийти до висновку про те, що суддівську винагороду слід нараховувати та виплачувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2270 грн, в той час як застосування іншого розміру прожиткового мінімуму, на думку позивача, очевидно та прямо порушуватиме вищевказані норми Конституції України та спеціального Закону.

Відповідач в своїй діяльності повинен керуватися перш за все спеціальними нормами вищої юридичної сили, якими є стаття 130 Конституції України та стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, відповідач не надав доказів того, що розмір бюджетних асигнувань на суддівську винагороду не дозволив йому виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду в повному обсязі в січні 2021 року, тобто із урахуванням статті 130 Конституції України, частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2270 грн.

Також зауважив про неспроможність посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України щодо збалансованості бюджету, фінансових можливостей держави, не абсолютності соціально-економічних прав тощо, оскільки у вказаних рішеннях не досліджувалося питання обмеження суддівської винагороди.

Крім того, у Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вчергове вказав, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України

Виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Ухвалою суду від 01.03.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не прибули, позивач відповідно до позову та відповідач згідно відзиву розгляд справи просили проводити за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Указом Президента України № 571/2013 від 18.10.2013 призначений на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п`ять років. Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 84/К від 11 листопада 2013 року позивача зараховано до штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області (а.с.11).

Указом Президента України № 760/2019 від 17.10.2019, після закінчення п`ятирічного строку повноважень, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

В січні 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області нараховано ОСОБА_1 суддівську винагороду виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень 2021 року склав: оклад судді (14 р.д.) - 51111,79 грн; вислуга років 30% - 15333,54 грн; надбавка за наукову ступінь 15% - 7666,77 грн; відпустка 5 р.д. - 26468,60 грн; індексація - 63,56 грн (а.с.23).

Листом ТУ ДСА в Луганській області від 23.01.2021 повідомлено позивача про нарахування суддівської винагороди позивачу з січня 2021 року у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, з чим позивач не погоджується.

Зазначені дії відповідача позивач вважає протиправними з підстав того, що відповідно до приписів спеціального законодавства суддівська винагорода за січень 2021 року підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII).

За приписами частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частина сьома статті 135 Закону № 1402-VIII).

Згідно із частиною дев`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Отже, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з тим, суд зауважує, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а, аналізуючи норми законодавства за подібних фактичних обставин справи.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі Закон № 1082-ІХ).

Так, статтею 7 Закону Закон № 1082-ІХ установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Отже, з 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що положення статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» щодо запровадження прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2102 грн не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону № 1402, а тому не можуть бути застосовані в спірних правовідносинах для визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи позивача, оскільки гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України є завданням Конституційного Суду України і саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України. Повноважень адміністративного суду стосовно дослідження відповідності або невідповідності законів положенням Конституції України чинним законодавством України не передбачено.

Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» не визнана неконституційною, а тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.

Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 суд зазначає, що вказаним рішенням не вирішувалось питання розміру прожиткового мінімуму, який належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 30 квітня 2021 року.

Суддя К.Є. Петросян