Рішення № 96672572, 29.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1416/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - Кремінський РВДВС Східного МУ МЮ (м.Харків), відповідач), в якому просив суд частково скасувати постанову головного державного виконавця Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бабіної Світлани Іванівни від 12.03.2021 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках у АТКБ "Приватбанк" : НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.03.2021 відповідачем прийнято постанову ВП № 64518377 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: НОМЕР_1 ; НОМЕР_3 та всі інші відкриті рахунки, кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 .

Позивачем зазначено, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», використовується ним для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до Державного бюджету. Розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», використовується ним для отримання пенсійних виплат.

Із посиланням на положення статей 48, 52 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", вважає, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Позивачем 22.03.2021 подано клопотання до приватного виконавця про зняття арешту з розрахункових рахунків разом із додатками, у задоволенні якого відмовлено у зв`язку відсутністю підстав для зняття відповідного арешту коштів.

29.04.2021 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 15370/2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили у задоволенні позову відмовити, оскільки вважають, що оскаржувану постанову прийнято правомірно та підстави для її скасування відсутні.

На виконання ухвали суду від 12.04.2021 відповідачем не надано матеріалів виконавчого провадження ВП № 64518377.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 23-24).

Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 36-37).

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (арк. спр. 45-46).

22.04.2021 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 14493/2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, просив позов задовольнити (арк. спр. 43).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на положення статей 205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомлених сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступне.

За даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" у справі № 360/2690/20 рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальній сумі 154058 (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят вісім) гривень 09 копійок, з яких 133331 (сто тридцять три тисячі триста тридцять одна) гривень 72 копійки основного платежу, 17105 (сімнадцять тисяч сто п`ять) гривень 13 копійок штрафних санкцій та 3621 (три тисячі шістсот двадцять одна) гривень 24 копійки пені. 04.01.2021 видано виконавчий лист (арк. спр. 4).

12.03.2021 старшим державним виконавцем Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) прийнято постанову про арешт коштів боржника (арк. спр. 6).

Дослідженням вказаної постанови встановлено, що накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: НОМЕР_1 ; НОМЕР_3 та всі інші відкриті рахунки, кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 169612,13 грн.

22.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з коштів боржника по виконавчому провадженню ВП № 64518377 (арк. спр. 7-8).

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 16.03.2021 ОСОБА_1 має картковий рахунок НОМЕР_4 для зарахування пенсійних виплат (арк. спр. 10).

Також позивачем до матеріалів справи надано виписку по рахунку приватного клієнта НОМЕР_4 (арк. спр. 11-12).

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи виписку по рахунку приватного клієнта НОМЕР_5 в підтвердження використання даного рахунку для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до Державного бюджету (арк. спр. 13-18).

Вказані документи також були надані позивачем відповідачу разом із зазначеною вище заявою.

22.03.2021 за вихідним реєстраційним номером 3174 відповідачем надано відповідь на заяву від 22.03.2021 про зняття арешту з розрахункових рахунків позивача, в якій із посиланням на положення статей 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що підстави для зняття арешту з розрахункових рахунків боржника відсутні (арк. спр. 9).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону 1404-VIII).

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною другою статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону..

Статтею 68 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзаців першого-третього частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З вищевикладених положень слідує, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання виконавчих документів у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі, одночасно з відкриттям провадження у справі накладати арешт на кошти боржника, які перебувають на рахунках.

Наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.

Водночас, визначено обов`язок банку (фінансової установи) повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів підтвердження вжиття заходів банківською установою щодо встановлення чи належать розрахункові рахунки боржника рахунком зі спеціальним режимом використання.

Проте, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 використовується позивачем для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до Державного бюджету, а розрахунковий рахунок НОМЕР_2 - для зарахування пенсійних виплат.

Постановою правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" (далі - Інструкція).

Пунктом 68 розділу V Інструкції визначено, що банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Згідно з пунктом 69 розділу V Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку" затверджено: План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. (далі - Інструкція та План рахунків).

Додатком 1 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України "Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України" передбачено, що група рахунків 262 - кошти на вимогу фізичних осіб, зокрема, 2620 - кошти на вимогу фізичних осіб.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 висловлено правову позицію, що: "Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати … . Рахунок боржника № 2600725115 на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника … . Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено.".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року справа № 344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції.

Судова практика з питань накладення арешту на кошти на поточних рахунках, не містить нормативного обґрунтування (посилання) при кваліфікації поточних рахунків, на які може зараховуватись і пенсія, як рахунків із спеціальним режимом використання, якими є, як вже зазначалося, наприклад рахунки для розрахунків в енергетиці.

Проте, накладення арешту на кошти, розміщені на основному рахунку НОМЕР_4 , відкритому позивачем в АТ КБ «Приватбанк», на який здійснюється зарахування пенсії позивача, призводить до 100 відсоткового утримання пенсії позивача, тобто до перевищення граничного розміру можливих відрахувань з пенсії боржника та порушення положень частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII, що є неприпустимим.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися пенсія. Пенсійні виплати повинні охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання пенсіонера.

Пенсія в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 46 Конституції України.

Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на соціальний захист.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями позивача, що державний виконавець отримавши його клопотання про зняття арешту з рахунків разом з доказами, що підтверджують 100 відсоткове утримання пенсії позивача в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням, а також використання рахунку для сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету, керуючись положеннями абзацу другого частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII, мав зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження відповідного клопотання, чого відповідачем зроблено не було.

Що стосується обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Оскільки частиною другою статті 59 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт з рахунків знімається постановою виконавця, та прийняття вказаного рішення відноситься до повноважень та компетенції саме державного виконавця, тому ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання державного виконавця прийняти відповідну постанову про зняття арешту з розрахункових рахунків позивача.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на все вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 05.04.2021 № 0.0.2076599479.1 (арк. спр. 28).

Оскільки даний спір виник внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 350338436, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Кремінна, вулиця Енергетиків, будинок 72) про скасування постанови задовольнити частково.

Зобов`язати головного державного виконавця Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бабіну Світлану Іванівну прийняти постанову у виконавчому провадженні № 64518377 про зняття арешту з розрахункових рахунків НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , відкритих ОСОБА_1 у АТКБ "Приватбанк".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 350338436, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Кремінна, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Кисельова