Рішення № 96672465, 30.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року м. Київ справа №382/395/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

23 березня 2020 р. до Яготинського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка викладена у наказі № 1217-сг від 25 лютого 2020 р.;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем розглянуто клопотання позивача від 20 січня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, в межах земельної ділянки площею 0,12 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва. При цьому наказом відповідача від 25 лютого 2020 р. № 1217-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2020 р. вказану позовну заяву передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

11 серпня 2020 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

20 жовтня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що відповідач під час прийняття наказу діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стверджує, що місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення садівництва, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів України.

16 жовтня 2020 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що у наказі від 25 лютого 2020 р. № 1217-СГ відповідачем не враховано вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою неможливе, оскільки це суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не наведено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20 січня 2020 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва орієнтовним розміром 0,12 га, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.

Судом встановлено, що до вказаного клопотання позивачем надано наступні документи, а саме:

- копію паспорта громадянина України;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копію посвідчення учасника бойових дій;

- графічні матеріали розташування земельної ділянки.

25 лютого 2020 р. відповідачем за результатом розгляду клопотання прийнято наказ № 1217-СГ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель – 1 травня), що розташовані за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.

Позивач не погоджується із цим наказом відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, наказом відповідача від 25 лютого 2020 р. № 1217-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель – 1 травня), що розташовані за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.

Таким чином, суд вважає, що визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 5 березня 2019 року у справі № 263/16220/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.

Із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" убачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті – можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

В силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядається, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами і документами.

Тому суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 25 лютого 2020 р. № 1217-СГ про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про надання дозволу не наведено передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою та доданими до неї матеріалами, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 20 січня 2020 року.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає про таке.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Отже, суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушених прав позивача. З огляду на наведене суд вважає, що необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Тому у задоволенні решти позовних вимог (щодо зобов`язання надати вказаний дозвіл) треба відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги передбачені ч.2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на належний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, яка оформлена наказом № 1217-СГ від 25 лютого 2020 р. у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, адреса: пл.. Народна, 4, каб. 301, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ - 39766716.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 30 квітня 2021 року.