Ухвала суду № 96672454, 28.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

28 квітня 2021 року Справа № 320/5396/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання - Сидорчука Р.М. за участю представників позивача та третьої особи, розглянувши у м. Києві в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бучанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бучанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представником третьої особи подано до суду письмові пояснення щодо застосування строків позовної давності в яких остання просила залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

В судове засідання 28.04.2021 прибули представник позивача та представник третьої особи. Представник третьої особи підтримала свої клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просила задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дійсно ним пропущено строк звернення до суду з даним позовом, але позивач мотивує автоматичне поновлення строку звернення до суду встановленням карантинних обмежень і посилається на п. З розділу ІV Прикінцевих положень КАС України. 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-2019)” (Закон № 540-ІХ від 30.03.2020), який набрав чинності 02.04.2020. Крім того, представник також зазначає, що в подальшому Верховною Радою прийнято Закону № 731-ІХ від 18.06.2020, яким також продовжено строки звернення до суду, який також розповсюджується на данні правовідносини.

Крім того, представником позивача подано до суду письмові пояснення в яких останній зазначає, що на усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211. Строк звернення позивача до суду, тобто за загальним правилом, без врахування зазначених вище законодавчих змін сплинув 30 березня 2020 року. Окрім того, згідно частини четвертої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Зазначені законодавчі зміни щодо продовження дії процесуальних строків набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року. Проте, враховуючи зміст статті 3 КАС України, а також те, що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. При цьому дата введення карантину на всій території України не має значення, якщо процесуальні правовідносини тривають.

Якщо процесуальний строк почав перебіг до 12 березня 2020 року, то його тривалість буде дорівнювати: кількість днів строку, визначеного законом, які пройшли до 12 березня 2020 року + період карантину + кількість днів строку, які запишись від визначеного законом строку.

Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків не зупиняється, не поновлюється, а автоматично продовжується.

Згідно із Законом № 540-ІХ строк, на який продовжені процесуальні строки, визначений строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення. З огляду на вищевикладене на переконання позивача строк звернення до суду з позовними вимогами по справі №320/5396/20 в силу зазначених вище положень законодавства не був пропущений.

Заслухавши доводи представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали та з`ясувавши всі обставини справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області від 10.05.2018 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на отримання вихідних даних на проектування об`єкту будівництва-реконструкція гаражу-сараю та господарського блоку у виробниче приміщення в АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом та не заперечується представником позивача, про оскаржувне рішення позивач дізнався з листа Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 30 вересня 2019 року №02-15/1364 безпосередньо 30 вересня 2019 року.

Таким чином останнім днем звернення до суду з даним адміністративним позовом є 30 березня 2020 року включно.

Разом з тим, з даним позовом позивач звернувся 26.06.2020 (до відділу ДП "Укрпошта" заяву подано 25.06.2020), майже через 9 місяців після того як дізнався про порушення своїх прав, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що ні позивач, ні його представник не зверталися до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду, а також про даний факт не зазначено і в самій позовній заяві.

В судовому засіданні 28.04.2021 представник позивача визнав, що звернення до суду не відбулося у шестимісячний строк, тобто до 30.03.2020 р., проте, позивач мотивує свою позицію можливістю автоматичного поновлення строку звернення до суду встановленням карантинних обмежень і посилається на п. 3 розділу ІV Прикінцевих положень КАС України, які були введені в дію 02.04.2020 р..

З даного приводу суд зазначає наступне.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-2019)” (“Закон № 540-ІХ”), який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відповідно до положень ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

П.3 розділу IV Прикінцевих положень КАС України має дві редакції:

Відповідно до редакції Закону від 30.03.2020: "Згідно частини третьої Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)"".

Та згідно з редакції Закону №731-ІХ від 18.06.2020: пункт 3 викладено в наступні редакції - "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення".

Відповідно до положень п.4. ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як стверджує представник позивача, що данні правовідносини підпадають під дію Закону України №540-ІХ від 30.03.2020. Разом з тим, суд не погоджується з даним твердження, оскільки останнім днем звернення до суду у позивача був 30.03.2020, даний Закон набрав законної сили 02.04.2020, а позивач звернувся до суду 26.06.2020 року, тобто майже через 9 місяців з того часу як дізнався про порушення свого права.

Крім того, представник позивача стверджує, що до даних правовідносин також розповсюджується редакція Закону № 731-ІХ від 18.06.2020.

Разом з тим, суд також не погоджується з даним твердженням, оскільки позивач клопотання про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням поважності причини не надав, в позовній заяві не зазначив та протягом розгляду справи також не подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Що стосується твердження представника позивача про те, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі, а саме, що норми які передбачені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 і які набрали чинності 02.04.2020 мають зворотну дію, то суд зазначає наступне.

Так, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-2019)" № 540 набрав чинності 02 квітня 2020 року.

За загальним правилом, акти процесуального законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотньої дії у часі, якщо про це прямо не зазначено в нормі права. Сплив строків позовної давності до набрання чинності Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 р. разом із відсутністю норми про зворотню дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року не вважатимуться продовженими.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів .

Згідно статті 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Для позивача - встановлені в законі періоди позовної давності гарантують правову визначеність й остаточність.

Для відповідача - наслідок пропуску позивачем строку звернення до суду - це втрата його права на судовий захист.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме; забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, суд не вбачає, поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, передбачений КАС України.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб” (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачені КАС України положення про строк звернення до суду та наслідки його пропущення є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поновлення пропущеного строку не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем порушено строк на звернення до адміністративного суду, а тому даний позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених ч. 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бучанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2021.

Суддя Лиска І.Г.