Рішення № 96672427, 22.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року № 320/8070/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Міністерства юстиції України, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відділу Державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Міністерства юстиції України, в якому просила:

скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Коноваленко Тетяни Анатоліївни, індексний номер 14696347 від 25 липня 2014р., за результатами якої здійснено реєстрацію права власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 415790532109, запис про право власності 6456553, дата державної реєстрації 17 липня 2014р.;

скасувати відкритий розділ 415790532109 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень по об`єкту нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 та запис про право власності в даному розділі за №6456553;

зобов`язати відділ Державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради внести зміни в розділ 415778332109 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та включити в розділ 415778332109 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень по об`єкту нерухомості запис про право власності на Ѕ квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом з чоловіком ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . У зв`язку з бажанням відчужити вказану квартиру третім особам, власники звернулись до нотаріуса, однак отримали роз`яснення про неможливість вчинення будь-яких угод щодо об`єкта нерухомості, оскільки відносно вказаної квартири відкрито два розділи (створено два об`єкти) у Державному реєстрі прав і щодо кожного із співвласників зареєстрований окремий об`єкт права власності. Враховуючи те, що досудове врегулювання спору не дало позитивного результату, а наявність в реєстрі нерухомого майна двох розділів відносно одного об`єкта нерухомості є перешкодою в реалізації позивачу її права власності, тому вказані обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання, яке призначено на 15 жовтня 2020р.

15 жовтня 2020р. судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою відповідача, а тому судове засідання було відкладено на 10 листопада 2020р., яке також не відбулось у зв`язку з неявкою представника відповідача, та відкладено на 26 січня 2021р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду письмове клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність, у порядку письмового провадження.

Представник Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду відзив, в якому просив закрити провадження по справі, у зв`язку з тим, що вказаний спір має розглядатись за правилами цивільної юрисдикції, оскільки відповідач під час вчинення оспорюваного запису не мав публічно-правових відносин з позивачем.

19 листопада 2020р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначалось, що державний реєстратор діяв як носій публічно владних управлінських функцій, реалізуючи повноваження, надані Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але діючи з порушенням встановлених законом вимог, допустив порушення прав позивача.

Представник відділу Державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки та свою правову позицію суду не повідомив. Правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набув у власність Ѕ квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , яке було видано 25 липня 2014р. реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції у Київській області.

ОСОБА_2 набула у власність Ѕ квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , яке було видано 25 липня 2014р. реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції у Київській області.

З метою реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області з відповідними заявами та пакетом документів.

25 липня 2014р. державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області Коноваленко Т.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 415790532109, індексний номер 14696347, запис про право власності 6456553, яким зареєстровано Ѕ частину права власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також, 25 липня 2014р. державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області Коноваленко Т.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 415778332109, індексний номер 14695950, запис про право власності 6456385, яким зареєстровано Ѕ частину права власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

З вищевикладеного вбачається, що відносно одного об`єкта нерухомого майна (квартири АДРЕСА_3 ) в один день відкрито два різних розділи та присвоєно два різні номери об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкритих двох розділів відносно об`єкта нерухомості (квартири АДРЕСА_3 ), стало перешкодою для позивача та її чоловіка в укладенні цивільно-правової угоди у нотаріуса.

Позивач зверталась до відділу Державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області із заявою про усунення помилки у Державному реєстрі речових прав, проте її заява була залишена без задоволення, про що свідчить копія листа за №16-08/200 від 12 серпня 2020р. Також, Міністерство юстиції України своїм наказом за №1223/7 від 10 квітня 2019р. відмовило позивачу у задоволенні скарги щодо усунення помилки, допущеної під час вчинення реєстраційних дій.

Враховуючи те, що вжиті позивачем заходи позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату, тому остання звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 даного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 Закону визначено що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема і право власності на нерухоме майно.

Згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно зі статтею 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Відповідно до статті 20 Закону у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Статтею 25 Закону передбачено, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об`єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.

Порядок присвоєння реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 26 Закону, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку, ведення Державного реєстру прав передбачає:

1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів);

2) пошук відомостей у Державному реєстрі прав;

3) оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно;

4) відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього;

5) внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав;

6) надання інформації з Державного реєстру прав;

7) закриття розділів Державного реєстру прав.

Реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів проводить орган державної реєстрації прав, нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус), шляхом внесення відомостей, зазначених в заяві (запиті), до такої бази даних (п. 5 Порядку).

Під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права (п. 10 Порядку).

Згідно з пунктами 15-19 Порядку, після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об`єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Дата і час державної реєстрації виникнення, переходу, припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у базі даних про реєстрацію заяв і запитів, відповідно до якої заявлено державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 41 Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об`єкти нерухомого майна, що об`єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, державним реєстратором на один і той же об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито два розділи: 415790532109 - про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (рішення від 25.07.2014 о 13:52 з індексним номером 14696347), та розділ 415778332109 - про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (рішення від 25.07.2014 о 13:44 з індексним номером 14695950).

Отже, прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14696347 від 25.07.2014 о 13:52, за результатом якого здійснено державну реєстрацію права власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 415790532109, запис про право власності: 6456553, дата державної реєстрації 25.07.2014 р. не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки при відкритті нового розділу державний реєстратор фактично присвоїв новий реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, який є індивідуальним номером, який вже був присвоєний раніше при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше (415778332109) і він має залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

Щодо клопотання відповідача 2 про закриття провадження, то суд вважає його необгрунтованим оскільки у справі, що розглядається, спірні правовідносини не носять цивільно-правовий характер, оскільки відсутній відповідний майновий спір, в межах якого можуть бути заявлені вимоги щодо реєстраційних дій на нерухоме майно. Тобто, спірні правовідносини у даному випадку не породжують спору про право, а стосуються перевірки правомірності дій державного реєстратора, який здійснює владні управлінські функції, при вчиненні реєстраційних дій, а тому є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Дана позиція суду узгоджується з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові суду від 12.06.2018 року по справі № 823/378/16.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо вчинення помилкової реєстраційної дії, відмови у її скасуванні. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки порушення вимог закону допустив саме державний реєстратор, то всі понесені судові витрати стягуються з відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Коноваленко Тетяни Анатоліївни, індексний номер 14696347 від 25 липня 2014р., за результатами якого здійснено реєстрацію права власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 415790532109.

Скасувати запис 415790532109 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень по об`єкту нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 та запис про право власності в даному розділі за № 6456553.

Зобов`язати відділ Державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради провести реєстрацію 1/2 квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань відділу Державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ 33800777) судовий збір у сумі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.