Рішення № 96672345, 29.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м.Київ № 320/10075/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини А1815 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина А1815 з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військової частини А 1815 (код ЄДРПОУ 07880688) 32955 (тридцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. у якості відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач проходив військову службу у Військовій частині А1815 у період з 20.05.2017 по 08.08.2017. У травні 2017 року під керуванням відповідача, двигун з заводським номером НОМЕР_2 , виробу БМП-1кш, заводський номер № НОМЕР_3 , стройовий номер 637, який перебував в складі взводу зв`язку 1 танкового батальйону, вийшов з ладу. За наслідками проведеного службового розслідування, було встановлено, що шкода заподіяна державі в особі військової частини А1815, пов`язана з недбалим виконанням відповідачем своїх службових обов`язків. З метою відшкодування шкоди, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 02.12.2020 було відкрито провадження у справі без проведення судового засідання та викладу сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками він отримав 15.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113333344059.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта В1688 (по стройовій частині) від 20.05.2017 №111 старшого солдата запасу військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини - польова пошта В1688 (по особовому складу) від 20.05.2017 №56-рс на посаду механіка-водія-електрика відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку танкового батальйону військової частини - польова пошта В1688, ВОС - 121259А, який прибув з Вишгородського районного військового комісаріату, з 20.05.2017 року було зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта В1688 та на всі види забезпечення, зараховано на котлове забезпечення військової частини - польова пошта В1688 (грошова компенсація за обіди), як військовослужбовця за контрактом з 20.05.2017 та визнано таким, що з 20.05.2017 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом - 605 гривень на місяць, шпк - “солдат” (а.с. 12).

Згідно витягу з наказу командира військової частини А1815 (по стройовій частині) від 01.07.2017 №1, з метою своєчасного виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил від 26.04.2017 №Д-322/1/5 ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017 році” та директиви командувача військ оперативного командування “Північ” від 03.05.2017 №Д-6дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування “Північ” в 2017 році”, з 01.07.2017 було анульовано умовне найменування військова частина - польова пошта В1688 та надано умовне найменування військова частина А1815 (а.с. 13).

З витягу наказу командира військової частини А1815 (по стройовій частині) від 08.08.2017 №35 вбачається, що старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , механіка-водія-електрика відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку танкового батальйону військової частини А1815, звільненого наказом командира військової частини А1815 (по особовому складу) від 07.07.2017 №89-рс з військової служби у запас на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 підпункту „е” (через службову невідповідність) Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з 08.08.2017 виключено зі списків особового складу військової частини А1815, знято з усіх видів забезпечення з 08.08.2017, визнано таким, що 08.08.2017 справи та посаду здав, направлено для зарахування на військовий облік до Вишгородського РВК Київської області. А також, визнано таким, що вибув із складу сил та засобів, що залучаються для проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей після виконання службових (бойових) завдань з 08.08.2017 у зв`язку зі звільненням.

Після звільнення відповідача зі служби у в/ч проведено службове розслідування на підставі рапорту начальника бронетанкової служби військової частини А1815 майора О.Левченко №231 від 15.03.2018, відповідно до наказу командира військової частини А1815 №430 від 15.03.2018 за фактом несправності двигуна УТД-20 заводський номером МНУ2094РМ виробу БМП-1кш заводський номер № НОМЕР_3 , стройовий номер №637 (а.с.33).

Службовим розслідуванням було встановлено, що в кінці травня 2017 року під час переміщення БМП-1кш №Ц07РТ6520 (637) взводу зв`язку і танкового батальйону військової частини А1815 з с.Гончарівське до станції завантаження "Жукотки", приблизно 7 км руху, вийшов з ладу двигун УТД-20 №МНУ9024РМ (а.с. 34).

Вироб БМП-1кш №ЦО7РТ6520 (637) взводу зв`язку 1с танкового батальйону переміщували механік-водій-електрик відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку танкового батальйону військової частини А1815 старший солдат ОСОБА_1 та молодший сержант ОСОБА_2 .

В акті службового розслідування від 04.03.2018 зазначено, що відібрати пояснення у старшого солдата ОСОБА_1 та молодшого сержанта ОСОБА_2 по даному факту не має можливості, у зв`язку із звільненням останніх.

Також, у акті розслідування зазначено, що з пояснень заступника командира танкового батальйону з озброєння військової частини А1815 капітана ОСОБА_3 , який оглядав дану БМП-1кш після виходу з ладу двигуна, було встановлено, що під технікою була пляма мастила, яке вибігло з двигуна, також сліди мастила були приблизно на 100-метровій ділянці дороги до БМП-1 кш. Після заміру рівня мастила в двигуні, було встановлено, що двигун був взагалі без мастила.

З висновку акту службового розслідування вбачається, що встановити винну особу, причини і умови виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-1кш № НОМЕР_3 (637) взводу зв`язку 1 танкового батальйону військової частини А1815 не можливо у зв`язку з відсутністю реальних слідів даної події та особового складу, який здійснював переміщення даної БМП, а саме: старшого солдата ОСОБА_1 та молодшого сержанта ОСОБА_2 .

З накладної (вимоги) № 264/184 від 30.12.2016, накладної №5/264/200 від 23.09.2018, формуляру, актів технічного стану вбачається, що двигун УТД-20 з заводський номером НОМЕР_4 виробу БМП-1кш заводський номер № НОМЕР_3 , стройовий номер № НОМЕР_5 , перебував в складі взводу зв`язку 1 танкового батальйону Військової частини А1815.

В подальшому, у 2020 році, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерства юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371, наказу командира військової частини А1815 від 24.06.2020 №1108, наказу командира військової частини А1815 від 24.06.2020 №1108, наказу командира військової частини А1815 на продовження № 1240 від 23.07.2020, комісією в складі, голова комісії: заступник начальника технічної частини військової частини А1815 полковник Калінчук Володимир Петрович; члени комісії: заступник командира танкового батальйону з озброєння військової частини А1815 майор ОСОБА_4 , заступник командира танкової роти з озброєння танкового батальйону військової частини А1815 лейтенант ОСОБА_5 , заступник командира танкової роти з озброєння танкового батальйону військової частини А1815 старший лейтенант ОСОБА_6 було проведено службове розслідування по факту передчасного виведення з ладу танкових двигунів (а.с. 31, 32).

Підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини А1815 старшого лейтенанта ОСОБА_7 №1715 від 24.06.2020.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що ряд недоліків, які були виявлені під час проведення щорічної інвентаризації майна бронетанкової служби військової частини А1815 та рахується і фактично перебувають на відповідальному зберіганні в підрозділах 1 танкового батальйону, не були усунуті.

Залишились поза увагою керівного складу питання здачі на склад військової частини А1815, списання з обліку підрозділів 1 танкового батальйону двигунів 5ТДФА до виробу Т - 64БВ в кількості - 5 одиниць та двигуна УТД-20 до виробу БМП-1кш - 1 одиниця, які протягом тривалого часу демонтовані з об`єктів озброєння та продовжують знаходитись на обліку в підрозділі як агрегати 2 категорії.

Фактичний стан не відповідає якісному стану агрегатів що перебувають на обліку, зокрема, танковий двигун марки УТД-20, заводський № НОМЕР_6 , стройовий номер 637, марка БТОТ - БМП-1кш, заводський номер НОМЕР_7 .

Тобто, службовим розслідуванням встановлено, що вихід з ладу двигуна МНУ2094РМ виробу БМП-1 КШ заводський номер НОМЕР_3 , стройовий номер 637, стався внаслідок неналежного виконання службових обов`язків в частині порушення правил експлуатації БТОТ механіком-водієм-електриком старшим солдатом ОСОБА_1 , котрий порушив ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов`язку знати й утримувати в готовності закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно (а.с. 14-30).

На цій підставі, наказом командира військової частини А1815 (з основної діяльності) від 06.08.2020 №471 було скеровано начальникові бронетанкової служби та помічнику командира військової частини А1815 з правової роботи - начальнику юридичної групи організувати претензійно-позовну роботу про відшкодуванню ОСОБА_1 збитків у розмірі 32 955 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» затверджено текст відповідного статуту, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Положеннями ст. 112 Статуту внутрішньої служби, зокрема, передбачено, що командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності.

Крім того, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено текст відповідного статуту, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту передбачено право командира - віддавати накази і розпорядження, та обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Крім того, згідно п. 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 року, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до п. 3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Згідно з п. 4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Відповідно до п.8 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п.16 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами. У разі виявлення недостачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) чи інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, установ та організацій - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності). Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Згідно з п.17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до п.18 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця або військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Згідно з п.19 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Відповідно до п.21 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди.

В даному випадку, фактичною підставою для звернення до суду став висновок від 27.07.2020, проведеного службового розслідування по факту передчасного виведення з ладу танкових двигунів, яким встановлено, що позивач неналежно виконував свої службові обов`язки, що призвело до пошкодження військового майна, а саме - до виходу з ладу двигуна МНУ2094РМ виробу БМП-1кш, заводський номер № НОМЕР_8 , стройовий номер № НОМЕР_5 .

В свою чергу, надаючи правову оцінку висновкам проведеного службового розслідування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що проведеним службовим розслідуванням у 2018 році, яке за часовим відрізком було ближче до події виведення двигуна з ладу у травні 2017 року, не було встановлено, яким чином двигун МНУ2094РМ виробу БМП-1кш, заводський номер № НОМЕР_8 , стройовий номер № НОМЕР_5 вийшов з ладу у травні 2017 року у зв`язку з відсутністю реальних свідків даної події та особового складу, які здійснювали переміщення даної БМП, а саме відповідача по справі та ОСОБА_2 .

Відповідно п.1 ч.1 ст. 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Згідно з п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, до обов`язків військовослужбовця, серед іншого, належить збереження державного майна.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення №243) визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з п.2 Положення №243 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до п.п.3, 4 Положення №243 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Відповідно до п.17 Положення №243 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Положення №243 визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Положення №243).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Відповідно до п.п.21-23 Положення №243 у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог п.п.3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

До висновку додаються:

- письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності;

- письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

- акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;

- довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

У разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Таким чином, лише за умови дотримання позивачем наведених вище вимог Положення №243 можна вважати доведеною вину військовослужбовця повністю.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п.21 Положення №243 до висновку розслідування додаються письмові пояснення особи, яка притягається до матеріальної відповідальності.

Разом з тим, Військовою частиною А1815 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що нею було вжито заходів для отримання пояснень від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також інших осіб, які б могли бути свідками порушення.

Доказів надіслання під час проведення службового розслідування на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листів з клопотанням про відібрання у них пояснень, суду також не надано.

Крім того, в порушення вимог п.22 Положення №243 висновки розслідування не містять запису про ознайомлення позивача з матеріалами розслідування, чим обмежено право позивача подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Отже, суд дійшов висновку, що в/ч А1815 не виконано обов`язку з отримання пояснень від відповідача - особи, яка притягається до матеріальної відповідальності під час проведення службового розслідування.

Крім того, суд наголошує, що при первинному проведенні службового розслідування за фактом виведення з ладу двигуна УТД-20 на БМП-1кш № НОМЕР_9 (637) взводу зв`язку 1 танкового батальйону, призначеного наказом командира військової частини А1815 від 15.03.2018 №430, був складений акт службового розслідування від 04.03.2018, затверджений ТВО Командира військової частини А1815 26.03.2018. З висновку якого вбачається про неможливість встановлення винної особи, причини та умови виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-1кш №ЦО7РТ6520 (637), у зв`язку з відсутністю свідків та звільненням відповідача та ОСОБА_2 .

При цьому, суд критично відноситься до висновків, зазначених у акті службового розслідування від 27.07.2020, проведеного по факту передчасного виведення з ладу танкових двигунів, оскільки воно відбулось за спливом більше ніж трьох років, та обставин, підкріплених переконливими доказами, які б свідчили, що саме відповідач спричинив майнову шкоду шляхом виведення з ладу двигуна УТД-20 на БМП-1 кш №ЦО7РТ6529 (637) не було встановлено. При цьому цей акт повністю дублює обставини, зазначені у попередньому акті від 04.03.2018, яким констатувалось неможливість встановлення винної особи.

Навіть при повторному проведенні службового розслідування не були отримані пояснення безпосередньо від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які за поясненнями заступника командира 1 танкового батальйону з озброєння ОСОБА_8 , переміщували виріб БМП-1.

Тим більше, що службовим розслідуванням не встановлювалось, а також не надано й суду, документальних доказів законних підстав здійснення відповідачем керуванням виробу БМП-1, а саме, маршрутних листів, доказів закріплення зазначеного виробу за відповідачем, доказів його технічної справності станом на травень 2017 року, доказів безпосереднього перебування відповідача за кермом виробу чи покладення на нього відповідного обов`язку щодо здійснення керування цим зразком.

З формуляру (паспорту) до виробу №774-ф02 вбачається, що усі комплектуючі його частини (корпус, двигун, редуктори бортові, прийомопередавачі, блоки живлення, тощо) виготовленні у 1987 році (а.с. 42-43).

З акту технічного стану на зазначений виріб від 14.05.2019 №224 вбачається, що він укомплектований двигуном УТД-20С1, корпусом, трансмісією, щоглою телескопічною, ТКН-3Б, ТКН-3Б, ТКН-3Б (К-3Б), генератором, АКБ 6СТ, перебуває в експлуатації 32 роки, зі встановленого ресурсного строку експлуатації у 20 років, станом на травень 2019 року він технічно справний та відноситься до другої категорії (а.с. 44-45).

Проте, враховуючи, що даний виріб експлуатувався понад граничного ресурсного строку експлуатації, ретельного дослідження якого не відбувалося в ході проведених службових розслідувань у 2018 та 2020 роках, за спливом рік та три роки відповідно, після виникнення події у травні 2017 року щодо виведення з ладу двигуна; жодного висновку спеціаліста з приводу технічного стану та встановлення конкретної причини поломки двигуна з прив`язкою до якихось дій чи бездіяльності відповідача не наведено, тому суд не вбачає причинного зв`язку несправності двигуна з діями відповідача.

Суд критично відноситься до твердження позивача про направлення відповідачеві листа-претензії від 10.08.2020, оскільки як у листі, так й у чеку служби поштового зв`язку відсутня конкретна адреса відповідача, а за номером поштового відправлення неможливо відстежити факт отримання чи причину не отримання відповідачем цього листа (а.с. 59).

Крім того, відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі Закон №160-ІХ) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Між тим, ні у висновку службового розслідування, ні у наказі про наслідки службового розслідування, ні у позові, позивач не надає жодних розрахунків розміру, спричиненої Військовій частині, майнової шкоди та складових суми у розмірі 32 955 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Критерій обґрунтованості рішення відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суд вважає, що для цього позивач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

На переконання суду, військовою частиною А1815 не доведено підстав стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України, оскільки не надано суду достатніх беззаперечних доказів, з обґрунтуванням його безпосередньої вини та причинного зв`язку з заподіяною шкодою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Військової частини А1815.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.