Рішення № 96672334, 30.04.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2021 р. справа № 300/1566/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хорта А.Р.,

представника позивача – Мельника Р.Я.,

представника відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020, винесену державним виконавцем Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олексин В.О.; визнати протиправною та скасувати постанову № 7578 від 11.02.2021 (ВП № 63875179), винесену заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. в порушення вимог статей 27, 40, 42, 63 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020 та постанову про стягнення виконавчого збору від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 з виконання виконавчого листа № 354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 Калуським міськрайонним судом в Івано-Франківській області. В обґрунтування протиправності зазначених постанов позивач вказала на те, що державний виконавець мав право розпочати примусове виконання виконавчого листа № 354/467/16-ц від 08.12.2020 лише за заявою ПАТ КБ «Надра». Натомість, виконавче провадження № 63875179 відкрито за заявою представника стягувача адвоката Гунько О.Ю., в підтвердження повноважень якого надано відповідачу лише ордер серії АТ № 1005061 від 01.12.2020 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001747. Позивач зазначила, що адвокатом Гунько О.Ю. не надав відповідачу витягу з договору, укладеного адвокатом з ПАТ АТ «Надра», в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Окрім цього, позивач звернула увагу на те, що Національний банк України відкликав банківську ліцензію у ПАТ КБ «Надра», що є підставою для повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання. Щодо постанови від 11.02.2021 про стягнення виконавчого збору, позивач вказала на те, що підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення. Так, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа без виконання, відповідач прийняв постанову від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 про повернення виконавчого документа стягувачу. Водночас 12.02.2021 прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, тоді як державним виконавцем не вчинено жодних заходів з примусового виконання виконавчого листа № 354/467/16-ц. Так, відповідачем не було стягнуто фактично жодних коштів чи майна, а сума виконавчого збору вирахувана в розмірі 10% від суми заборгованості, яка вказана у виконавчому документі. ОСОБА_1 зазначила, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Також заборгованість за кредитним договором згідно виконавчого листа № 354/467/16-ц підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому, на думку позивача, виконавчий збір в розмірі 10% підлягає стягненню теж в солідарному порядку з двох боржників по 5%, а не 10% з кожного. Окрім цього, постанову про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020 прийнята державним виконавцем Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олексин В.О., а постанова від 11.02.2021 про стягнення виконавчого збору прийнята заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. без винесення постанови про прийняття виконавчого провадження, як цього вимагає Інструкція з організації примусового виконання рішень. Позивач вважає, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі 69601,80 грн., а тому постанову від 11.02.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63875179 належить скасувати.

Ухвалою від 15.04.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020. Ухвалою від 15.04.2021 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови № 7578 від 11.02.2021 (ВП № 63875179) про стягнення виконавчого збору, та призначив судовий розгляд на 26.04.2021.

19.04.2021 на електронну пошту Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.04.2021 № 19648 на позовну заяву. Згідно вказаного заперечення представник відповідача зазначив, що виконавче провадження № 63875179 відкрито за заявою представника стягувача адвоката Гунько О.Ю., в підтвердження повноважень якого надано відповідачу ордер серії АТ № 1005061 від 01.12.2020, який містить запис про те, що права адвоката не обмежуються. Також представник відповідача зазначив, що виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні у державного виконавця Олексин В.О. передані згідно акту прийому-передачі виконавчих проваджень передані на примусове виконання заступнику начальника відділу Даниловичу А.Б. Що стосується постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179, то, на думку представника відповідача, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Так, примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Таким чином, представник відповідача звернув увагу на те, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто. Відповідач вважає правомірним прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 та просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 26.04.2021 Калуський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) явку свого представника не забезпечило. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.04.2021 у зв`язку з витребуванням у відповідача копій матеріалів виконавчого провадження № 63875179.

28.04.2021 на електронну пошту Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідач направив копії матеріалів виконавчого провадження № 63875179.

Також 28.04.2021 на електронну пошту Івано-Франківського окружного адміністративного суду Калуський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направив доповнення до заперечення від 28.04.2021 № 21736, згідно якого вказав на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Вказав, що ОСОБА_1 постанову про стягнення виконавчого збору від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 отримала 18.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.04.2021 на електронну пошту Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача від 29.04.2021 № 22221 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання 30.04.2021. Жодних доводів про причини такої неможливості з`явитися в судове засідання, представник відповідача не вказав.

Суд звертає увагу на те, що особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ, в тому числі, що визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені, зокрема, в статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Окрім цього, частиною 4 вказаної статті встановлено 10-денний строк на розгляд такої справи після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вказані процесуальні норми та процесуальні обставини, а також скорочені строки розгляду даної категорії справ, суд дійшов висновку відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та розглянути справу за такої явки сторін та на підставі наявних матеріалів справи.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Калуський міськрайонний суд в Івано-Франківській області за результатом розгляду справи № 354/467/16-ц за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ “Надра” Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, прийняв рішення від 14.12.2017 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Надра” заборгованість за кредитним договором в розмірі 32903,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 696018,05 грн.

08.12.2020 Калуський міськрайонний суд в Івано-Франківській області видав виконавчий лист № 354/467/16-ц.

09.12.2020 представник стягувача - ПАТ КБ “Надра” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – адвокат Гунько О.Ю. звернувся до відповідача із заявою від 08.12.2020 про прийняття виконавчого листа № 354/467/16-ц до примусового виконання, що підтверджується заявою від 08.12.2020 та долученим до неї ордером серії АТ № 1005064 від 01.12.2020.

10.12.2020 державним виконавцем Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олексин В.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63875179, згідно пункту 3 якої визначено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 34800,90 грн.

21.01.2021 виконавчі провадження, в тому числі виконавчого провадження № 63875179, які перебували на примусовому виконанні у державного виконавця Олексин В.О. передані згідно акту прийому-передачі виконавчих проваджень на примусове виконання заступнику начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичу А.Б.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду в Івано-Франківській області від 25.01.2021 в справі № 354/467/16-ц замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп».

11.02.2021 представник ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп» звернувся до відповідача із заявою від 10.02.2021 про повернення виконавчого листа № 354/467/16-ц без виконання в зв`язку з передачею його на виконання до приватного виконавця.

11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн.

Вважаючи протиправною постанову заступника начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловича А.Б. від 11.02.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63875179, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просить скасувати вказану постанову.

Оцінка аргументів сторін. Норми права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду.

Отже, як встановлено судом, виконавчий лист № 354/467/16-ц від 08.12.2020 у виконавчому провадженні № 63875179 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 69601,80 грн. у виконавчому провадженні № 63875179 з виконання виконавчого листа № 354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 Калуським міськрайонним судом в Івано-Франківській області.

Представник позивача вважає, що державним виконавцем не вчинено жодних заходів з примусового виконання виконавчого листа № 354/467/16-ц від 08.12.2020, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі 69601,80 грн.

Оцінивши правомірність спірної постанови, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленом статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів..

За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається Стягувачу, якщо Стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Суд звертає увагу на те, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено судом вище, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа Стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

При цьому за змістом пункту 22 розділу ІІІ Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди Приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди Приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди Приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, виплачується винагорода у такому розмірі:

2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) Стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Порядок виплати винагороди приватного виконавця регламентовано статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на різну правову природу виконавчого збору та винагороди виконавця, оскільки виконавчий збір - це збір, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та стягується з боржника до Державного бюджету України за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. В той же час, винагорода виконавця є стимулюючою виплатою, яка залежить від обсягу вчинених виконавчих дій.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

В даному випадку, 11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, оскільки надійшла заява представника стягувача від 10.02.2021 про повернення виконавчого листа № 354/467/16-ц без виконання у зв`язку з передачею на виконання до приватного виконавця.

Також слід звернути увагу на те, що примусове виконання на користь ПАТ КБ «Надра» не могло фактично бути завершеним, оскільки з 25.01.2020 стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп», до якої перейшло право вимоги до боржника - ОСОБА_1 згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов`язань від 23.11.2020. Таким чином, державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 354/467/16-ц від 08.12.2020, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

Натомість 11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн. (а.с. 21).

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до змісту заяви представника стягувача від 10.02.2021 про повернення виконавчого листа № 354/467/16-ц без виконання, цей виконавчий лист № 354/467/16-ц від 08.12.2020 буде переданий для виконання приватному виконавцю. Приватний виконавець стягує з боржника 10% основної винагороди від суми, що підлягає стягненню за виконавчим листом.

За вказаних обставин, виникає можливість стягнення з позивача як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця, що свідчить про подвійне стягнення таких платежів, а саме замість десяти відсотків – двадцять.

При цьому, судом враховано, що за змістом частин 6-8 статті 27 Закону № 1404-VIII сплачений виконавчий збір, в разі наступного пред`явлення виконавчого документу до виконання приватному виконавцю, сплачений боржником виконавчий збір в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, не буде зарахований в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця в розмірі 10% від тієї є суми.

Отже, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Такий висновок суду про протиправність подвійного стягнення виконавчого збору відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 22.02.2021 в справі 400/4023/19.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статі 4 Закону № 1404-VIII у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною 9 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

Так, згідно виконавчого листа № 354/467/16-ц від 08.12.2020 заборгованість за кредитним договором 696018,05 грн. стягнута з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно.

З огляду на обставини солідарного стягнення такої заборгованості, державним виконавцем Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олексин В.О. під час винесення 10.12.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження № 63875179, визначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 - 34800,90 грн., тобто половина від 10% загальної суми заборгованість за кредитним договором 696018,05 грн.

Натомість, 11.02.2021 заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн., а не 34800,90 грн. (а.с. 21).

При цьому, відповідно до постанови старшого державного виконавця Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Побуцької Р.Б. від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875418, з ОСОБА_3 , який є солідарним боржником за виконавчим листом № 354/467/16-ц від 08.12.2020, також стягнуто виконавчий збір в розмірі 10% від загальної суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 696018,05 грн. (а.с. 22).

Щодо передачі виконавчого провадження № 63875179 від державного виконавця Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олексин В.О. до заступника начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловича А.Б., то суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 5 розділу 5 Інструкції виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

В даному випадку виконавчі провадження, в тому числі виконавчого провадження № 63875179, які перебували на примусовому виконанні у державного виконавця Олексин В.О. передані згідно акту прийому-передачі виконавчих проваджень від 21.01.2021 на примусове виконання заступнику начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичу А.Б. Однак постанови про прийняття виконавчого провадження № 63875179 до виконання заступник начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Данилович А.Б. не прийняв. Такий висновок суду грунтується на тому, що така постанова відсутня в наданих відповідачем матеріалах виконавчого провадження № 63875179, а також відсутня в Реєстрі виконавчих проваджень.

Вказані обставини свідчать про те, що заступник начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Данилович А.Б., приймаючи постанову від 11.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн. у виконавчому провадженні № 63875179, діяв без належних повноважень, оскільки відсутній передбачений пунктом 5 розділу 5 Інструкції відповідний документ, а саме постанова про прийняття виконавчого провадження № 63875179 до виконання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Презумпція винуватості, встановлена частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

В даному випадку, Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не надав суду будь-яких доказів того, що постанова від 11.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн. прийнята заступником начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Даниловичем А.Б. на підставі закону, в межах повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на вказане, постанова заступника начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Данилович А.Б. від 11.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн. у виконавчому провадженні № 63875179 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо заперечень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то вказане питання досліджено судом при відкритті провадження в цій адміністративній справі. Судом встановлено поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору направлена ОСОБА_1 за місцем її проживання. Однак суд встановив, що позивач проходить військову службу у Військовій частині А3892 в населеному пункті Залізне Торецької міської ради Донецької області, тобто фактично проживає в Донецькій області. Про те в чому саме полягає порушення її прав позивач дізналася 02.04.2021 - після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, під час перебування у відрядженні в місті Калуші з 27.03.2021 по 05.04.21021 згідно посвідчення про відрядження № 36 від 26.03.2021. Суд не знайшов підстав для відступлення від вказаного висновку.

Отже, позов ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належить задовольнити: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Данилович А.Б. від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2083968786.1 від 12.04.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1816,00 грн. (а.с. 1).

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Решта судового збору 908,00 грн., з огляду на ухвалу від 15.04.2021 про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020, є зайво сплаченою, а тому вказані кошти згідно з статтею 7 Закону України “Про судовий збір” підлягають поверненню позивачу лише за його клопотанням.

В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 5000 грн. витратна професійну правничу допомогу. Суд не погоджується з таким розміром судових витрат, з огляду на таке.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 05.04.2021, укладений між позивачем та адвокатом Мельником Р.В. (а.с. 23-24); квитанцію № 0.0.2083963086.1 від 12.04.2021 про сплату 5000,00 грн. за надані послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 12.04.2021 (а.с. 2); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 12.04.2021 (а.с. 25); копію ордеру на надання правової допомоги серії ІФ № 071309, виданий 26.04.2021 адвокатом Мельником Р.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 12.04.2021.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи характер наданої адвокатом ОСОБА_4 правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 та акту прийому-передачі наданих послуг від 12.04.2021, суд зазначає таке. Судом враховано, що справа цієї категорії є незначної складності. Тому опрацювання нормативно-правових актів щодо регулювання спірних відносин, надання правничої консультації, потребує мінімального часу та зусилля. Позивачем не подано суду жодних доказів вчинення представником юридично значимих дій, окрім написання позовної заяви, та участі в судових засіданнях 26.04. та 30.04.2021.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, з огляду на ухвалу від 15.04.2021 про відмову у відкритті провадження в справі в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 63875179 від 10.12.2020, обсяг наданих правничих послуг, є завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Підсумовуючи свої міркування, суд вважає, що буде справедливим відшкодувати позивачу судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Калуського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Данилович А.Б. від 11.02.2021 у виконавчому провадженні № 63875179 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69601,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (ідентифікаційний код – 38472755, проспект Лесі Українки, 1, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77300) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ідентифікаційний код – 38472755, проспект Лесі Українки, 1, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77300.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.