Рішення № 96671516, 26.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 р. Справа№200/12106/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Прудніченкової А.Д. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Державної міграційної Служби України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , в особі свого представника, адвоката Шевченка Сергія Анатолійовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної міграційної Служби України в Донецькій області, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд:

- скасувати рішення Головного управління ДМС України в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 7 вересня 2020 року № 7022/1, яким позивачу було скасований дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 4 липня 2018 року, та скасована посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 25 жовтня 2018 року.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що він є громадянином Республіки Ірак, з 2005 року знаходиться на території України на законних підставах. З 2005 року по 2012 рік навчався в Донецькому державному медичному університеті, який закінчив в 2012 році.

У 2012 році одружився з громадянкою України ОСОБА_2 .

На той час у позивача був закордонний паспорт НОМЕР_2 , виданий 15 серпня 2004 року в. м. Багдад Республіки Ірак, який був оформлений арабською мовою і в якому дані позивача були зазначені як: « ОСОБА_3 , рік народження 1987 р. в м. Багдад». Всі документи, які видавались позивачу до 2012 року були оформлені саме на це ім`я.

Після закінчення навчання позивач разом із дружиною виїхав до Республіки Ірак, де ним у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта І1752692 компетентним органом Республіки Ірак 10 вересня 2012 року позивачу був виданий новий паспорт Ф6217380, в якому у зв`язку із модернізацією системи оформлення паспортних документів та приведення її до міжнародних вимог і оформлення документів одночасно арабською та англійською мовами дані позивача були зазначені як: « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У 2017 році позивач з дружиною вирішили повернутись до України.

В посольстві України в м. Багдад Республіки Ірак позивач оформив визу для в`їзду в Україну, для оформлення якої надав необхідні документи, в тому числі новий паспорт та документи, які підтверджували його шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 .

На підставі наданих документів позивачу посольством України була видана віза, метою поїздки було зазначено - для возз`єднання сім`ї з громадянами України (код мети поїздки 03/13).

У 2017 році позивач повернувся до України та з метою підтвердження своєї особи у посольстві Республіки Ірак в Україні отримав довідку від 4 липня 2017 року, яка підтверджувала, що громадянин Республіки Ірак ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючий паспорт А6217380, виданий у м. Багдад 10.09.2012 р., дійсний до 08.09.2020 року) є тією ж особою, що й ОСОБА_6 (1987 р.н., старий національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий у м. Багдад 15.08.2004 р.) та ОСОБА_3 (1987 р.н., свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 від 15.06.2012 р., орган, що видав: Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області).

На підставі вищезазначених документів позивачу 4 липня 2018 року відповідачем був виданий дозвіл на імміграцію, а 7 липня 2018 року видана посвідка на тимчасове проживання серія НОМЕР_5 , а 25 жовтня 2018 року - посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

6 вересня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії паспорту А6217380 йому компетентним органом Республіки Ірак було видано новий паспорт А177444483, в якому його персональні данні збігалися із зазначеними в попередньому паспорті, на підставі якого позивачу було видано посвідку на постійне проживання в Україні.

14 вересня 2020 року позивачу посольством Республіки Ірак в Україні видана довідка, відповідно до якої громадянин Республіки Ірак ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючий паспорт А17744483, виданий у м. Epбіль 06.09.2020 р., дійсний до 05.09.2028 року) є тією ж особою, що й ОСОБА_6 (1987 р.н., старий національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий у м. Багдад 15.08.2004 р.) Також було зазначено, що систему оформлення паспортних документів у Республіці Ірак було модернізовано, у зв`язку із чим у діючому паспорті зазначено повне ім`я особи (№А177444483).

9 жовтня 2020 року Мирноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) були внесені зміни до актового запису № 408 від 15 червня 2012 року про реєстрацію шлюбу між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 , відповідно до якого в актовому записі прізвище чоловіка, який вступає у шлюб змінено на « ОСОБА_7 », ім`я на « ОСОБА_8 », по-батькові на « ОСОБА_9 », а також зазначена дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В цей же день позивачу повторно було видане свідоцтво про шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , в якому його дані були зазначені відповідно до чинного паспорту та чинної посвідки на проживання.

Зазначені документи позивачем були передані до територіального підрозділу відповідача в м. Мирноград.

Рішенням ДМС України у Донецькій області № 7022/1 від 7 вересня 2020 року на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну від 4 липня 2018 року, а також посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2018 року на підставі п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.

Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що порушує його права, а тому просить суд його скасувати (а.с. 1-4, 35).

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

За результатами перевірки ГУ ДМС в Донецькій області робочою групою Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної Міграційної Служби України було встановлено, що громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію на підставі документу, який не підтверджує право іноземця на отримання дозволу на імміграцію, про що було 30 квітня 2020 року складено відповідний акт перевірки.

На виконання цього акту було проведено перевірку матеріалів справи № 7022/1 щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну громадянину Іраку ОСОБА_1 .

У ході перевірки матеріалів справи 7022/1 було встановлено, що позивач отримав дозвіл на імміграцію 4 липня 2018 року відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» у зв`язку із тим, що перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 .

Перевіркою встановлено розбіжності у персональних даних особи, на ім`я якої було надано дозвіл на імміграцію, а саме - громадянина республіки Ірак ОСОБА_1 та особи, яка згідно зі свідоцтвом про шлюб є чоловіком громадянки України ОСОБА_2 , а саме - громадянина республіки Ірак ОСОБА_3 .

Як документ, що підтверджує тотожність особи, яка подала документи на дозвіл на імміграцію та особи що перебуває у шлюбі з громадянкою України, позивачем була надана довідка, видана Посольством Республіки Ірак в Україні № 2-16-380 від 4 липня 2017 року, зміст якої на переконання відповідача не підтверджує зміни іноземцем персональних даних.

Як зазначено у відзиві зазначена довідка «свідчить про те, що двоє іноземців з різними персональними даними є однією і тією ж особою, при цьому одній з них державою Україна видано свідоцтво про шлюб».

З метою усунення вказаного порушення, заявнику було відправлено повідомлення від 4 червня 2020 року № 1401.3.1-6441/1401.3-20 та запропоновано усунути вищевказані розбіжності.

Станом на 7 вересня 2020 розбіжності заявником усунуті не були.

З огляду на вищезазначене відповідач зазначає, що рішення Головного управління ДМС України в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 7 вересня 2020 року № 7022/1 є законним та обґрунтованим (а.с. 45-49).

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/12106/20-а, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 31-32).

Ухвалою суду від 15 січня 2021 року прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги позивача (а.с. 40).

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року виправлено описку в ухвалі суду від 28 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі (а.с. 72).

Ухвалою суду від 5 березня 2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30 березня 2021 року та запропоновано позивачу надати суду додаткові докази (а.с. 79).

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року вирішено проведення підготовчого засідання 30 березня 2021 року здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю представника відповідача Прудніченкової Алли Дмитрівни (а.с. 93).

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року (з урахуванням ухвали суду від 8 квітня 2021 року про виправлення описки) закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 26 квітня 2021 року о 13-20 год (а.с. 118, 130).

Ухвалою суду від 8 квітня 2021 року вирішено проведення судового засідання 26 квітня 2021 року здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю представника відповідача Прудніченкової Алли Дмитрівни (а.с. 131).

Представник відповідача до судового засідання з`явилась (в режимі конференцзв`язку з використанням системи EasyCon), надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Позивач до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача, яке отримано судом 15 квітня 2021 року, про розгляд справи без його участі (а.с. 139).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорту А17744483, виданому у м. Epбіль Республіки Ірак 6 вересня 2020 року є громадянином Республіки Ірак. Відповідно до довідок, виданих посольством Республіки Ірак в Україні від 4 липня 2017 року та від 14 вересня 2020 року ім`я позивача та дата його народження у виданому раніше паспорті (№ S1752692, виданий у м. Багдад Республіки Ірак 15 серпня 2004 року) зазначалось як: « ОСОБА_10 (1987 р.н.)» (а.с. 20, 26, 7-11, 16-22, 23).

Відповідач, Головне Управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська 20, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 51-54).

Як встановлено судом, позивач у період з 2006 року по 23 травня 2012 року, перебуваючи на території України на законних підставах навчався у Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького, маючи при цьому діючий на той час паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 15 серпня 2004 року в. м. Багдад Республіки Ірак, в якому ім`я позивача арабською мовою було зазначено як: « ОСОБА_10 » (українською - « ОСОБА_3 »), рік та місце народження: «1987 р. в м. Багдад» (а.с. 7-14, 20, 26).

15 червня 2012 року позивач уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 (а.с. 20, 27).

За поясненням позивача, які не спростовуються матеріалами справи, у 2012 році позивач разом із дружиною, ОСОБА_2 , виїхали до Республіки Ірак, де проживали до 2017 року (а.с. 1-3).

10 вересня 2012 року у зв`язку із закінченням строку дії паспорта НОМЕР_3 (діяв до 14 серпня 2012 року) позивач отримав новий паспорт – НОМЕР_6 , в якому його ім`я вказано як « ОСОБА_5 » ( ОСОБА_1 ) (а.с. 16-19).

Як вбачається із довідки, виданої посольством Республіки Ірак в Україні від 14 вересня 2020 року (вих. № 2-16-259), зазначене мало місце у зв`язку із тим, що систему оформлення паспортних документів у Республіці Ірак було модернізовано (а.с. 26).

Також у новому паспорті було вказана повна дата народження позивача – ІНФОРМАЦІЯ_1 (в старому паспорті, S1752692, був зазначений лише рік народження позивача – 1987 ( зв.бік. а.с. 7, а.с. 16-19).

У 2017 році, за поясненням позивача, він разом із дружиною вирішили повернутись в Україну.

Як вбачається із відмітки на візі, яку позивач отримав для в`їзду в Україну в посольстві України в м. Багдад Республіки Ірак, зазначений код мети поїздки – «03/13» (зв.бік а.с. 16), що відповідно до Інструкції про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 12 березня 2012 року № 71, є «поїздкою для возз`єднання сім`ї з громадянами України».

За поясненням позивача, які не спростовані відповідачем по справі та не суперечать матеріалам справи, для отримання візи позивачем надавались, крім іншого, свідоцтво про шлюб позивача із громадянкою України ОСОБА_2 від 15 червня 2012 року Серія НОМЕР_7 , де його ім`я вказано як «« ОСОБА_3 », та паспорт № НОМЕР_6 від 10 вересня 2012 року (а.с. 1-3).

У 2017 році позивач прибув в Україну.

З метою підтвердження своєї особи у посольстві Республіки Ірак в Україні позивач отримав довідку від 4 липня 2017 року, яка підтверджувала, що громадянин Республіки Ірак ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючий паспорт А6217380, виданий у м. Багдад 10 вересня 2012 року, дійсний до 8 вересня 2020 року) є тією ж особою, що й ОСОБА_6 (1987 р.н., старий національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий у м. Багдад 15 серпня 2004 року) та ОСОБА_3 (1987 р.н., свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 від 15 червня 2012 року, орган, що видав: Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області) (а.с. 20).

15 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, де зазначив своє ім`я ( ОСОБА_1 ), вказав дату народження (1 жовтня 1987 р.), вказав відомості про дружину ( ОСОБА_2 , 1989 р.н.), додав копію паспорту № НОМЕР_6 , копію свідоцтва про шлюб від 15 червня 2012 року, копію довідки, виданої посольством Республіки Ірак в Україні від 4 липня 2017 року № 2-16-380 та інші документи (а.с. 57-64).

4 липня 2018 року Головним управлінням Державної міграційної Служби України в Донецькій області громадянину Іраку був виданий дозвіл на імміграцію (а.с. 65, 46).

7 липня 2018 року позивачу відповідачем видана посвідка на тимчасове проживання серія НОМЕР_5 (а.с. 17).

25 жовтня 2018 року позивачу відповідачем видана посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_1 , про що було проставлено відповідну відмітку у паспорті позивача (а.с. 21, 19).

6 вересня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії паспорту А6217380 (строк дії 8 вересня 2020 року, а.с. 16) йому компетентним органом Республіки Ірак було видано новий паспорт № А177444483, в якому його персональні данні збігалися із зазначеними в попередньому паспорті, на підставі якого позивачу було видано посвідку на постійне проживання в Україні (а.с. 99-107).

14 вересня 2020 року позивачу посольством Республіки Ірак в Україні видана довідка, відповідно до якої громадянин Республіки Ірак ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючий паспорт А17744483, виданий у м. Epбіль 6 вересня 2020 р., дійсний до 5 вересня 2028 року) є тією ж особою, що й ОСОБА_6 (1987 р.н., старий національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий у м. Багдад 15 серпня 2004 р.) Також було зазначено, що систему оформлення паспортних документів у Республіці Ірак було модернізовано, у зв`язку з чим повне ім`я особи зазначено у діючому паспорті (№ А177444483) (а.с. 26).

9 жовтня 2020 року Мирноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) були внесені зміни до актового запису № 408 від 15 червня 2012 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , відповідно до якого в актовому записі прізвище чоловіка, який вступає у шлюб змінено на « ОСОБА_7 », ім`я на « ОСОБА_8 », по-батькові на « ОСОБА_9 », а також зазначена дата народження позивача – « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 28-29).

В цей же день позивачу повторно було видане свідоцтво про шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , в якому його данні були зазначені відповідно до теперішнього паспорту та посвідки на проживання (а.с. 108).

Як встановлено судом, на виконання наказу ДМС від 28 лютого 2020 року № 60/од з 28 лютого по 29 квітня 2020 року робочою групою Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України здійснено планову безвиїзну (дистанційну) перевірку з окремих питань діяльності ГУ ДМС в Донецькій області за період 2018-2019 роки, за результатом якої 30 квітня 2020 року складено відповідний акт (а.с. 55-56).

Згідно цього акту, крім іншого, у справі № 7022/1 відносно громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який клопотав про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону, встановлено, що довідка від 4 липня 2017 року, видана посольством Республіки Ірак в Україні, не підтверджує жодних юридичних фактів щодо зміни іноземцем персональних даних, а свідчить про те, що двоє іноземців з різними персональними даними є однією і тією ж особою, при цьому одній з них державою Україна видано свідоцтво про шлюб […].

Доручено начальнику ГУДМС в Донецькій області зa зазначеними в акті фактами провести ретельну перевірку, працівників, винних у допущених порушеннях, притягнути до дисциплінарної відповідальності […], вжити заходів щодо скасування незаконно прийнятих рішень про надання дозволів на імміграцію, оформлення посвідок на тимчасове та постійне проживання, доопрацювати справи, в яких піл час перевірки виявлено розбіжності в документах протягом одного місяця після закінчення карантину, у разі неможливості усунути розбіжності – вжити заходів щодо скасування раніше прийнятих рішень (а.с. 55-56).

Відповідачем у відзиві не вказано дату отримання такого акту, але як вбачається із Висновку про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , зазначений акт отриманий відповідачем 4 травня 2020 року (а.с. 67).

4 червня 2020 року (вих. № 1401.3. 1/6441/1401.3-20) позивачем складено лист, адресований позивачеві, з проханням звернутись до ГУ ДМС України в Донецькій області у зв`язку із проведенням перевірки справ про надання дозволу на імміграцію в Україну та усунення недоліків (а.с. 66).

Доказів направлення цього листа позивачеві суду не надано.

7 вересня 2020 року відповідачем складено Висновок про доцільність скасування рішення ГУ ДМС України в Донецькій області від 4 липня 2018 року № 1401.3.1/7804-18 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видану ГУ ДМС України в Донецькій області від 25 жовтня 2018 року (а.с. 67-68).

Рішенням ДМС України у Донецькій області № 7022/1 від 7 вересня 2020 року на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну від 4 липня 2018 року, а також на підставі п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2018 року (а.с. 25).

Зазначене рішення було направлено позивачеві та отримано останнім у вересні 2020 року (а.с. 1-4, 24).

Будучи не згодним із Рішенням ДМС України у Донецькій області № 7022/1 від 7 вересня 2020 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон № 3773-VI):

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Суд зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон України "Про імміграцію", Закон № 2491-III), відповідно до ст. 1 якого визначені наступні дефініції термінів:

- імміграція – це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

- посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

У свою чергу, умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 цього ж Закону, відповідно до якої для отримання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються: для осіб, зазначених у п. 6 ч. 2 ст. 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні. У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про імміграцію" вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983) (в редакції, чинній на момент видачі позивачу дозволу на імміграцію).

У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно п. 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених ст. 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

Регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абз. 2 п. 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (п. 16 Порядку).

Згідно п. 19 Порядку № 1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

З аналізу наведеного слідує, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання Порядку № 1983 документи, які були подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені належним органом, який приймав рішення про надання дозволу на імміграцію, на справжність, достовірність наведеної в них інформації та на відповідність вимогам законодавства.

Отже, компетентний орган державної влади, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, який проводив необхідну перевірку поданих документів, та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Таким чином, Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію відповідач послався саме на ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

У зв`язку зі скасуванням дозволу на імміграцію відповідно до п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321, позивачу була скасована і посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_1 .

Суд зауважує, що у рішенні не конкретизовано підставу для скасування дозволу на імміграцію.

Разом із цим у відзиві на позов відповідач зазначає, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну було прийнято на підставі пункту 1, тобто, у зв`язку із встановленням факту видачі цього дозволу на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи та встановленими на їх підставі обставинами не підтверджено, що для отримання дозволу на імміграцію в Україну від 4 липня 2018 року позивачем надавались свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що довідка, видана Посольством Республіки Ірак в Україні № 2-16-380 від 4 липня 2017 року, не підтверджує зміни іноземцем персональних даних та свідчить про те, що «двоє іноземців з різними персональними даними є однією і тією ж особою, при цьому одній з них державою Україна видано свідоцтво про шлюб», так як таке твердження є нечітким, незрозумілим та неоднозначним.

Разом із цим згідно матеріалів справи довідка № 2-16-380 від 4 липня 2017 року, видана посольством Республіки Ірак в Україні, відповідно до якої громадянин Республіки Ірак ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючий паспорт А6217380, виданий у м. Багдад 10 вересня 2012 року, дійсний до 8 вересня 2020 року) є тією ж особою, що й ОСОБА_6 (1987 р.н., старий національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий у м. Багдад 15 серпня 2004 року) та ОСОБА_3 (1987 р.н., свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 від 15 червня 2012 року, орган, що видав: Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області) - містить чіткі та однозначні формулювання (а.с. 20).

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем спірне рішення прийнято із порушенням вимог Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (Порядком № 1983).

Так, відповідно до п. 22 цього Порядку для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно п. 23 Порядку ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Як встановлено судом Акт про результати перевірки службової діяльності ГУ ДМС України в Донецькій області був складений робочою групою Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України 30 квітня 2020 року (а.с. 45, 55).

Відповідачем у відзиві не вказано дату отримання такого акту, але як вбачається із Висновку про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , зазначений акт отриманий відповідачем 4 травня 2020 року (а.с. 67).

Всупереч приписам п. 23 Порядку № 1983 спірне рішення прийнято відповідачем лише 7 вересня 2020 року.

При цьому запрошення позивача для надання пояснень прийнято міграційним органом в останній для прийняття рішення день місячного строку – 4 червня 2020 року (а.с. 66), а доказів його направлення позивачеві суду не надано.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що спірне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, позовні вимоги позивача – підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн (а.с. 5).

Беручи до уваги, що позовні вимоги позивача за висновком суду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати із судового збору, сплаченого позивачем за подання даного позову, в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 7022/1 від 7 вересня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, місцезнаходження: 87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представника відповідача (в режимі відеоконференції).

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна