Рішення № 96671473, 30.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. Справа№200/1729/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецької області, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103),

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати неправомірним та скасувати рішення № 054450002745 Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву від 19.01.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши періоди роботи згідно уточнюючих довідок від 25.06.2020 за №№ 312, 313 в якості учня прохідника, прохідника підземного за період з 19.09.1985 по 17.08.1997 на ''Шахті Е.Т. Абакумова", та згідно уточнюючих довідок від 03.07.2020 за № 613,645 в якості учня гірничого, гірничого, електрослюсаря підземного за період з 03.12.1987 по 31.01.1989 на "Шахті ім. О.О. Скочинського", до спеціаль ного (пільгового) стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страху вання".

Ухвалою від 22 лютого 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15 березня 2021 року.

15 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 25 березня 2021 року.

17 березня 2021 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

25 березня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, позивач просив розглянути справу без його участі.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

З 29 березня 2021 року по 12 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 19.01.2021 року позивач звернувся з заявою про призначенні пенсії за віком до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду Украї ни Донецької області.

05.02.2021 року позивач отримав рішення №054450002745 від 28.01.2021 року Великоновосілківського об`єднаного Управ ління Пенсійного фонду України Донецької області про від мову в призначенні пенсії, яке обґрунтоване недоста тністю необхідного стажу, зокрема, не були враховані уто чнюючи довідки від 25.06.2020 за №№ 312, 313, підтверджуючі пільговий стаж позивача в якості учня прохідника, прохідника підземного за період з 19.09.1985 по 17.08.1997 на "Шахті ОСОБА_2 ", від 03.07.2020 за №№ 613, 645, підтверджуючі пільговий стаж позивача в якості учня гірника, гірника, електрослюсаря підземного за період з 03.12.1987 по 31.01.1989 на "Шахті ім. О.О. Скочинського", оскільки надані позивачем довідки видані у м. Донецьку і потребують перевірки, відповідно п. 3 ст. 44 Закону України № 1058.

Також, відповідач послався на те, що будь-які органи, їх посадові особи на тимчасово окупова ній території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом і будь-який акт, виданий вказаними органами є недійсним та не створює правових на слідків.

Позивач вважає, що надав всі необхідні документи, що підтверджують піль говий стаж роботи, тому рішення відповідача є протиправними та підлягає скасуванню, посилається на правову позицію Верховного суду, викладену в постановах від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, від 20.03.2018 року у справі № 527/1655/17 та у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 17 5/4 33 6/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Відповідач – Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42171290, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85500, Донецька обл., смт Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, організаційно-правова форма – орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що в листопаді 2014 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (із змінами внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України № 428-р від 05.05.2015 року), в додатку №1, місто Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Посилаючись на положення ст.ст. 44, 64, 101 Закону України №1058, відповідач зазначає, що не має можливості перевірити достовірність інформації наведеної в довідках, оскільки архіви підприємства, що їх видало знаходиться на території непідконтрольній українській владі, а саме у м. Донецьку, таким чином, вимоги позивача стосовно скасування рішення управління від 25.01.2021 № 054450002745 є такими, що не підлягають задоволенню, та у відповідача відсутні законні підстави для врахування спірних періодів роботи для призначення пенсії за віком до пільгового стажу роботи позивача.

Трудовий стаж позивача підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3 , виданою 08.06.1982 року на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої суд встановив, що спірний період роботи позивача підтверджується записами №№ 6-10, №№11-18.

Згідно записів №№ 6-10, в період з 19.09.1985 року по 17.08.1987 року позивач працював на підприємстві «Шахта ім. Абакумова Е.Т.» Виробничого об`єднання «Донецьквугілля» учнем прохідника підземного з повним робочим днем в шахті, прохідником підземним з повним робочим днем в шахті.

Згідно записів №№11-18 в період з 03.12.1987 року по 31.01.1989 року позивач працював на підприємстві «Шахта ім. О.О. Скочинського» Виробничого об`єднання «Донецьквугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті, гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті, учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.

Згідно довідок №№ 312, 313 від 25.06.2020 року, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» так званого "Міністрества вугілля та енергетики ДНР" позивач дійсно працював в період з 19.09.1985 року по 17.08.1987 року позивач працював на підприємстві «Шахта ім. ОСОБА_3 » на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1, розділ 1, п. 1 «Гірничі роботи» на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року.

Згідно довідок №№ 613, 645 від 25.06.2020 року, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» так званого "Міністрества вугілля та енергетики ДНР"позивач дійсно працював в період з 03.12.1987 року по 31.01.1989 року позивач працював на підприємстві «Шахта ім. О.О. Скочинського» Виробничого об`єднання «Донецьквугілля», на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1, розділ 1, п. 1 «Гірничі роботи» на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року.

Згідно довідки № 314 від 25.06.2020 року, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» так званого "Міністрества вугілля та енергетики ДНР", у вересні 2003 року в зв`язку з реорганізацією відокремлених підрозділів «Шахта імені Скочинського» і «Шахта імені Е.Т.Абакумова» державного підприємства «Донецьквугілля» створено відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені Скочинського» Державного підприємства «Донецьквугілля», 01.01.2005 створено відокремлений підрозділ «Шахта імені Єгора Тимофійовича Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», 23.08.2011 внесено зміни до ЄДРПОУ про перейменування відокремленого підрозділу «Шахта імені Єгора Тимофійовича Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в відокремлений підрозділ «Шахта імені Єгора Трохимовича Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (розпорядження ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 23.08.2011 №203).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремих періодів роботи позивача.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Міністерство юстиції України у листі від 18.10.2013 р. № 610-0-2-13/7.2 надало роз`яснення порядку тлумачення понять «службова особа» та «посадова особа» та зазначило, що під час з`ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

В статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон) зазначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Законом України від 11.07.95 № 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова «службова особа» замінено словами «посадова особа». Таким чином, можна зробити висновок про те, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.

У примітці до статті 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Суд звертає увагу, що довідка - це документ інформаційного характеру, що містить опис та підтвердження біографічних і юридичних фактів, діяльності окремих осіб чи обставин діяльності закладів, тобто не має ознак акту або рішення органу, посадові або службові особи публічного управління.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, “Loizidouv. Turkey”, “Cyprusv. Turkey”), проти Молдови та Росії (зокрема, “Mozerv/the Republic of Moldova and Russia”, “Ilascu and Othersv. Moldova and Russia”), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Також слід зазначити, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а.

Враховуючи викладене, за даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення відповідача від 25.01.2021 року № 054450002745.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №580/1617/19 та від 02.04.2021 по справі №813/5074/17.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Згідно квитанції №36 від 12.02.2021 року за подання ОСОБА_1 позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вирішив стягнути судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ 42171290) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 054450002745 Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши періоди роботи згідно уточнюючих довідок від 25.06.2020 за №№ 312, 313 в якості учня прохідника, прохідника підземного за період з 19.09.1985 по 17.08.1997 на ''Шахті ОСОБА_2 ", та згідно уточнюючих довідок від 03.07.2020 за № 613,645 в якості учня гірника, гірника, електрослюсаря підземного за період з 03.12.1987 по 31.01.1989 на "Шахті ім. О.О.Скочинського" до спеціаль ного (пільгового) стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страху вання".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 30 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко