Рішення № 96671359, 20.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 160/11706/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника позивача: Ніколенка М.Є.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради, щодо відмови ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі відповідного посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради встановити ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірним рішенням відповідача протиправно та безпідставно відмовлено позивачеві у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі відповідного посвідчення інваліда війни з посиланням на відсутність документів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, оскільки позивач приймав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони від Відкритого акціонерного товариства «Криворізьке автопідприємство 14156» (у 1986 році – Автотранспортне підприємство №21256) та отримав інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 08.10.2019р., згідно з яким ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія І), а також Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 01.02.2017р. №2014 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №496422, яким встановлено причинний зв`язок хвороби позивача що призвела до інвалідності, з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, а також довідкою ВАТ «Криворізьке автопідприємство 14156» від 23.12.1992р. №657 та архівною довідкою Виконкому Криворізької міської ради від 18.02.2020р. №С-363, якими підтверджено відрядження позивача від підприємства з метою ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році у складі формувань Цивільної оборони. При цьому, відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на ЧАЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976р. №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР – начальника ЦО СРСР від 06.06.1975р. №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976р. №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986р. начальника ЦО УРСР від 28.04.1986р., начальника ЦО Київської області 0 голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986р. №01, від 30.04.1986р. №02, від 04.05.1986р. №16, від 19.05.1986р. №52 та інші), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виборчим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі – чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Тобто формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС, залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що факт залучення громадян до складу формувань Цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на ЧАЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення. За наведених обставин, на думку позивача, наданими ним документами повністю підтверджено його право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, але відповідач безпідставно йому відмовляє.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 29.09.2020 року позивачем 08.10.2020р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року позовну ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11706/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 13.11.2020 року за наявними у справі матеріалами.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду від 13.10.2020 року витребувано у Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради завірені належним чином копії документів, які були надані ОСОБА_1 разом із заявою від 03.09.2020р. про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року повторно витребувано у Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради додаткові докази у справі №160/11706/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: належним чином завірені копії документів, які були надані ОСОБА_1 разом із заявою від 03.09.2020р. про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

18 грудня 2020 року представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020 року надано витребувані докази.

23 грудня 2020 року до суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, оскільки позивачем не надано належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони. Ця обставина є істотною, так як у протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ) поширювався би на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС (п.п1 ч.1 ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ). Посилання позивача на Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976р. №201-78, та накази заступника Міністра оборони СРСР – начальника ЦО СРСР від 06.06.1975рю №90 та від 29.06.1976р. №92 є безпідставними, оскільки за змістом п.16 вказаного Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань Цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону. Позивач не брав участь у загонах спец захисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, і ним не надано доказів які б підтверджували його залучення до складу формувань Цивільної оборони та направлення на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС у складі одного із формувань Цивільної оборони, тому його позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/11706/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19 січня 2021 року об 11:30 год.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 належним чином завірені копії документів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі формувань Цивільної оборони.

11 січня 2021 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 13.01.2021 року оригіналу до канцелярії суду, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну висловленій у позовній заяві.

У підготовчому судовому засіданні 19 січня 2021 року відкладено розгляд справи на 09 лютого 2021 р. на 16.00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 09 лютого 2021 р. №106 справа №160/11706/20 знята з розгляду 09 лютого 2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Турової Олени Михайлівни. При цьому, відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року №41 суддя Турова Олена Михайлівна з 08.02.2021р. по 26.02.2021р., включно, була тимчасово непрацездатна, а з 01.03.2021р. по 05.03.2021р., включно, - перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/11706/20 до 23 березня 2021 року, наступне підготовче судове засідання призначено на 23 березня 2021 року об 11:00 год.

Представник позивача в підготовче судове засідання 23 березня 2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 23 березня 2021 року від нього надійшла заява, відповідно до якої останній просив провести підготовче судове засідання в порядку письмового провадження, закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті у наступному судовому засіданні за участі представника позивача. Крім того, у цій же заяві представник позивача просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в адміністративній справі №160/11706/20, з посиланням на епідеміологічну ситуацію в країні, викликану у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Представник відповідача в підготовче судове засідання 23 березня 2021 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/11706/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 квітня 2021 року о 13:15, а також задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в адміністративній справі №160/11706/20, надавши представнику позивача адвокату Ніколенку М.Є. можливість участі у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання в режимі відеоконферензв`язку провести за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon» (посилання на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua).

У судовому засіданні 20.04.2021р. представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2021р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, 13.04.2021р. від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі через відсутність технічних засобів та програмного забезпечення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) та є особою з інвалідністю (ІІ група) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 08.10.2019р.

Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 01.02.2017р. №2014 по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті, з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, Центральна міжвідомча експертна комісія на засідання №42 від 26.01.2017р. дійшла висновку про те, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №496422 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 02.03.2017р. безстроково та визначено, що хвороба пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки ВАТ «Криворізьке автопідприємство 14156» від 23.12.1992р. №657 ОСОБА_1 дійсно приймав участь в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у межах зони відчуження (30-км зона) в населених пунктах: Чорнобиль, (п/л з 01.07.10986р. по 10.07.1986р., наказ №282 від 01.07.1986р.); відрядне посвідчення 1207 від 01.07.1986р. з 11.07.1986р. по 15.07.1986р., наказ 287 від 07.07.1986р.;відрядне посвідчення 1316 від 11.07.1986 у складі /УС-605 комплексної експедиції в т.п.); п/л з 17.07.1986р. по 21.07.1986р., наказ 299 від 14.07.1986р.; відрядне посвідчення 1367 від 17.07.1986р.

За змістом архівної довідки Виконкому Криворізької міської ради від 18.02.2020р. №С-363 за документами архівного фонду ВАТ «Криворізьке автопідприємство 14156» (у 1986 році – Автотранспортне підприємство №21256) архівний відділ Виконкому Криворізької міської ради надало копію наказів «Об убытии в командировку»; інших відомостей щодо підтвердження ліквідації ЧАЕС не виявлено.

З наданих архівною довідкою Виконкому Криворізької міської ради від 18.02.2020р. №С-363 копій наказів «Об убытии в командировку» від 01.07.1986р. №282 та від 07.07.1986р. №287 встановлено, що водії Автоколони 2192 Автотранспортного підприємства №21256 були відряджені у зв`язку із виробничою необхідністю, в тому числі і ОСОБА_1 з 01.07.1986р. по 10.07.1986р. за маршрутом Нікополь-Чорнобиль-Нікопольський завод; з 11.07.1986р. по 15.07.1986р. за маршрутом Нікополь-Чорнобиль-завод Кран.облад.

01.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради з заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі відповідного посвідчення інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, з посиланням на те, що він приймав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони від Відкритого акціонерного товариства «Криворізьке автопідприємство 14156» (у 1986 році – Автотранспортне підприємство №21256) та отримав інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 08.10.2019р., Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 01.02.2017р. №2014 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №496422, а також довідкою ВАТ «Криворізьке автопідприємство 14156» від 23.12.1992р. №657 та архівною довідкою Виконкому Криворізької міської ради від 18.02.2020р. №С-363, якими підтверджено відрядження позивача від підприємства з метою ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році у складі формувань Цивільної оборони.

Листом від 03.09.2020р. за №С-492-П Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі відповідного посвідчення інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, оскільки документів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони надано не було.

Не погодившись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом про її оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Таким чином, не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, з пояснювальної записки до проекту цього Закону слідує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Доказів того, що ОСОБА_1 брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, позивачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.

Відповідно до п.13 Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976р. №201-78 силами Цивільної оборони СРСР були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих.

Комплектування невоєнізованих формувань Цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оброни за рахунок об`єктів народного господарства, на базі яких вони створені.

Дійсно, п.16 цього Положення передбачено, що до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР, в тому числі – чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

При цьому, за змістом п.16 вказаного Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань Цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону. Формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об`єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР.

Враховуючи вищевикладене, інформація про залучення до формувань Цивільної оборони може міститися в первинних документах (наказах чи розпорядженнях про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особових рахунках, табелі обліку часу, посвідченні про відрядження, шляхових листах).

У справі, що розглядається, судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

При цьому, суд зазначає, що формування Цивільної оборони чисельністю 600 осіб, створеної на ДСП «Чорнобильська АЕС», не свідчить про участь позивача у цьому складі, а доводи позивача щодо відсутності однозначної вимоги про обов`язковість видання розпорядчого документу по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони, є безпідставними, оскільки в межах спірних правовідносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь саме ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви від 01.09.2020р. щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Доводи позивача про те, що його безпосередня участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі формувань Цивільної оборони підтверджена довідкою ВАТ «Криворізьке автопідприємство 14156» від 23.12.1992р. №657 та архівною довідкою Виконкому Криворізької міської ради від 18.02.2020р. №С-363 є безпідставними, оскільки як і у вказаних документах, так і наданих позивачем копіях наказів про відрядження не зазначено, що ОСОБА_1 відряджався у липні 1986 року від підприємства з метою ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році саме у складі формувань Цивільної оборони.

З огляду на наведене вище, суд погоджується з доводами відповідача про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ немає.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10.05.2018р. у справі №279/12162/15-а (провадження №К/9901/14487/18), від 07.06.2018р. у справі №377/797/17 (провадження №К/9901/5706/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.10. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, розподіл судових витрат відповідно од ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради (код ЄДРПОУ 03192187, місцезнаходження: вул. Свято-Миколаївська, буд.27, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 квітня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова