Рішення № 96670568, 29.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 квітня 2021 р. Справа № 120/861/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Тростянецького селищного голови Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Червонецької Людмили Іванівни (код ЄДРПОУ: 04326224, адреса: вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тростянецького селищного голови Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Червонецької Людмили Іванівни про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Тростянецького селищного голови Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_2 щодо включення в порядок денний 05 позачергової сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання, яка відбулася 18.01.2021 року, питання про відмову йому, як колишньому сільському голові Гордіївської сільської ради, у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування. Враховуючи, що відповідач вже двічі виносив в порядок денний одне і теж питання щодо відмови ОСОБА_1 у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування, позивач вважає, що належним способом його захисту буде зобов`язання відповідача утриматися від включення в порядок денний наступних сесій відповідного питання. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, зокрема, клопотання позивача із відповідними до нього додатками, а також інших документів, які стосуються предмету спору.

05.03.2021 року Тростянецьким селищним головою Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Червонецькою Людмилою Іванівною подано відзив на позов, в якому відповідач зазначив про невизнання ним позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Крім того, покликаючись на відсутність у позивача порушеного права або законного інтересу, який підлягає судовому захисту, вважає, що оскаржувані позивачем дії не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, отже вони не можуть бути предметом спору, тому просить вирішити питання про закриття провадження у даній справі .

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 25.02.2009 року по 25.11.2020 року ОСОБА_1 працював на посаді сільського голови Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що підтверджується записами № 7-13 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Так, позивач три рази поспіль обирався на посаду Гордіївського сільського голови, а саме: з 25.03.2009 року обраний на посаду Гордіївського сільського голови 05 скликання; з 16.11.2010 року обраний на посаду Гордіївського сільського голови 06 скликання; з 24.11.2015 року обраний на посаду Гордіївського сільського голови 07 скликання.

25.11.2020 року в смт. Тростянець Гайсинського району Вінницької області відбулася 01 сесія 08 скликання Тростянецької селищної ради, тому повноваження позивача, як сільського голови Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області припинилися.

В грудні 2020 року позивач звернувся до Тростянецької селищної ради із заявою, у якій просив призначити середню заробітну плату на період працевлаштування з 26.11.2020 року.

Розпорядженням Тростянецького селищного голови Червонецької Людмили Іванівни від 11.12.2020 року № 723 "Про скликання 03 позачергової сесії 8 скликання", постановлено скликати 23.12.2020 року 03 позачергову сесію 08 скликання та визначено порядок денний, в якому між іншим включено питання про відмову ОСОБА_1 у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування (пункт 10).

23.12.2020 року в смт. Тростянець Гайсинського району Вінницької області відбулася 03 сесія 8 скликання Тростянецької селищної ради, на пленарному засіданні якої не було підтримано проект рішення про відмову позивачу у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування.

Розпорядженням Тростянецького селищного голови Червонецької Людмили Іванівни від 11.01.2021 року № 10 "Про скликання 05 позачергової сесії 8 скликання", постановлено скликати 18.01.2021 року 05 позачергову сесію 08 скликання та визначено порядок денний, в якому між іншим повторно включено питання про відмову ОСОБА_1 у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування (пункт 11).

Вважаючи дії Тростянецького селищного голови Червонецької Людмили Іванівни щодо включення відповідних питань до порядку денного сесії селищної ради, з метою зобов`язання відповідача утриматися від включення в порядок денний наступних сесій відповідного питання позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено,що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 140, 141 Конституції України, статті 2 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Згідно із статтями 5, 10, 25 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 46 Закону №280/97-ВР установлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії ... З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною 4 статті 42 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, зокрема: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Враховуючи викладене, формою роботи відповідної ради є сесія, яка складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Скликання сесії, підготовка питань для розгляду на пленарних засіданнях, формування порядку денного сесії віднесено до повноважень сільського, селищного, міського голови. При цьому пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися як самим сільським, селищним, міським головою, так і постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Порядок скликання і проведення сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

З наведеного слід дійти висновку, що порядок денний формується безпосередньо міським головою та складається з питань, що плануються до розгляду на пленарному засіданні сесії.

Сесія скликається відповідним розпорядженням міського голову та доводиться до відома депутатів і населення не пізніше, як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше, як за день до сесії, з зазначенням часу скликання, місця проведення та переліку питань, які передбачаються внести на розгляд ради.

Аналогічний зміст щодо інформації обов`язковою до зазначення в розпорядженні відповідного суб`єкта про скликання сесії має частина 10 статті 46 Закону №280/97-ВР.

Так, серед іншого, в розпорядженні зазначається перелік питань, які передбачаються внести на розгляд ради.

З буквального тлумачення приписів частини 10 статті 46 Закону №280/97-ВР вбачається, що розпорядження міського голови про скликання сесії міської ради не є тим документом, яким міський голова засвідчує сформований ним порядок денний, оскільки в розпорядженні зазначається лише перелік питань, які передбачаються внести на розгляд ради, що надає міському голові процесуальну можливість змінити перелік питань, які виставляються на розгляд сесії (сформувати порядок денний до його затвердження міською радою).

Обставиною, що обмежує міського голову в питаннях, які можуть бути винесені на розгляд ради, а отже й включені до порядку денного, є умова їх попереднього надання депутатам ради та розгляд проектів рішень безпосередньо під час пленарних засідань або на засіданнях постійних комісій ради в перерві пленарних засідань.

В даному випадку, розпорядження селищного голови містили відповідні переліки питань, але в силу наведеного вище висновку суду, зазначені в розпорядженнях переліки не можна вважати кінцевим, сформованим головою селищної ради порядком денним.

Крім того, згідно пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства, згідно частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Юрисдикція адміністративних судів, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, зокрема, однією із сторін в ньому є суб`єкт владних повноважень. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, спір набуває ознак публічно-правового не лише за наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й за умови здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правова позиція щодо тлумачення поняття "законний інтерес" викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17.

У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Проаналізувавши правові норми, Верховний Суд у згаданій постанові визначив, що законний інтерес має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Слід зазначити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

У рішенні від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 Верховний Суд зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

В свою чергу, слід звернути увагу на те, що у рішеннях Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №731/216/17, від 13.11.2019 року у справі №687/1539/16-а, від 04.02.2020 року у справі №320/7969/17 та, зокрема, від 17.02.2020 року у справі № 697/835/17, висловлено позицію, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Положеннями частини 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховним Судом в постановах від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17, від 05.08.2019 року у справі № 522/18588/17, від 11.07.2019 року №826/14642/15 сформовано висновок, що заінтересованість особи повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Так, позивач вважає порушеними свої права та гарантії передбачені статтями 43, 46 Конституції, статтями 4, 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Разом з тим, посилається на порушення селищним головою Регламенту Тростянецької селищної ради, а саме не надання відповідного проекту рішення на засідання профільної Постійної комісії з питань планування, фінансів, бюджету, соціально-економічного розвитку та регуляторної політики.

Суд зазначає, що наведені доводи не породжують права позивача на звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача протиправними з відповідних підстав.

В позові ОСОБА_1 не зазначає негативних наслідків оскаржених дій відповідача щодо нього самого. Доводи позову побудовані на наявності процедурних порушень при вчиненні дій.

Отже, позивачем не наведено жодного змістовного аргументу на користь того, що дії відповідача впливають на його законні права або перешкоджає в їх реалізації.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши позицію суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову, підстави для присудження судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Тростянецький селищний голова Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Червонецька Людмила Іванівна (код ЄДРПОУ: 04326224, адреса: вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 29.04.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 18.03.2021 року по 26.03.2021 року та тимчасову втрату її працездатності з 29.03.2021 року по 16.04.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна