Рішення № 96668338, 30.04.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2021 Справа № 917/238/21

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ”, вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, 39600

про стягнення 112 850,53 грн,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: 22.02.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про стягнення з Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 201 934,55 грн., з яких 197 914,50 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1742 від 01.01.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в період з жовтня 2019 року по грудень 2020 року несвоєчасно здійснював оплату спожитої теплової енергії на умовах договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1742 від 01.01.2010.

Ухвалою від 01.03.2021 (а.с. 69-70) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень – до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала направлялась сторонам, в т.ч. позивачу на електронну адресу, вказану ним в позовній заяві, відповідачу на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 68) та отримана його представником 04.03.2021, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 72).

У відзиві на позовну заяву № 66 від 16.03.2021 (вх. № 3041 від 22.03.2021, а.с. 73-74) відповідач заперечень по суті спору не надав, повідомив про здійснення адміністрацією гімназії дій щодо погашення заборгованості, надав докази часткової оплати за договором в сумі 14 880,00 грн., послався на у відсутність вини відповідача в порушенні грошових зобов`язань за договором та зауважив, що заборгованість утворилась через відсутність своєчасного фінансування з боку Кременчуцької міської ради. На відзиві на позовну заяву відсутній підпис директора Кременчуцької гімназії № 20 Никифоренка В.М., про що канцелярією господарського суду Полтавської області складено акт від 22.03.2021 (а.с. 81).

У відповіді на відзив № 38/236 від 18.03.2021 (вх. № 3046 від 22.03.2021, а.с. 82-83) позивач підтвердив сплату відповідачем 14 880,00 грн. основного боргу, подав клопотання про зменшення позовних вимог на суму сплаченого відповідачем основного боргу та заявив клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 223,20 грн. (а.с. 84).

Листом № 80 від 01.04.2021 (вх. № 3642 від 02.04.2021, а.с. 93-94) відповідач повідомив про часткову сплату 19 204,02 грн. основного боргу та надав копію платіжного доручення № 90 від 30.03.2021 на сплачену суму.

09.04.2021 від позивача надійшло клопотання № 38/347 від 08.04.2021 про зменшення позовних вимог та заявив клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 511,26 грн. (вх. № 3877, а.с. 97).

Листом № 93 від 12.04.2021 (вх. № 4025 від 13.04.2021, а.с. 103-104) відповідач повідомив про оплату 55 000,00 грн. основного боргу та надав копію платіжного доручення № 98 від 08.04.2021 на сплачену суму.

20.04.2021 від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог та про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 1336,26 грн. В зазначеному клопотанні позивач підтвердив надходження від відповідача 55 000,00 грн. (вх. № 4292 від 20.04.2021, а.с. 107) та підтримав позовні вимоги в сумі 112 850,53 грн., з яких 108 830,48 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач відповідно до ст. 163 ГПК України, складає 112 850,53 грн., з яких 108 830,48 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат.

28.04.2021 відповідач повідомив про часткову сплату основного боргу в сумі 45 943,44 грн. та надав копію платіжного доручення № 143 від 22.04.2021 на зазначену суму (вх. № 4726, а.с. 109-110).

Листом (вх. № 4759 від 29.04.2021, а.с. 112-113) позивач підтвердив сплату відповідачем 45 943,44 грн. основного боргу, надав виписку банку від 23.04.2021 про надходження грошових коштів на зазначену суму та підтримав позовні вимоги в сумі 66 907,09 грн., з яких 62 887,04 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ Кременчуцька ТЕЦ з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (а.с. 16).

До 25.04.2019 p., Виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було AT «Полтаваобленерго». Договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам були укладені з AT «Полтаваобленерго», зокрема, Договір № 1742 від 01.01.2010 (а.с. 6-7).

Враховуючи зміну виконавця послуг, між Виконавцем - АТ «Полтаваобленерго», Споживачем - Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 20 Кременчуцької міської ради Полтавської області та Новим виконавцем - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - Постачальник) 12.06.2019 було укладено Угоду № 1 про зміну сторони у зобов`язанні (далі - Угода, а.с. 13).

Згідно п. 1 Угоди, сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов`язки Виконавця, згідно Договору № 1742 від 01.01.2010 та з 25.04.2019 стає стороною Договору.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.

Згідно п. 5 Угоди, Споживач за отримані з 25.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок, зазначений у даній Угоді. У зв`язку з початком надання послуг з 25.04.2019, першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 Угоди, заміна Сторони у зобов`язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).

Згідно п. 1.1 Договору № 1742 від 01.01.2010 (далі – Договір), Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Додатковою угодою № 1 від 03.11.2020 до договору № 1734 від 01.01.2010 (а.с. 12) сторони внесли зміни та з 01.10.2020 замінили назву Споживача «Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 Кременчуцької міської ради Полтавської області» на «Кременчуцьку гімназію № 20 Кременчуцької міської ради Полтавської області».

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору (а.с. 9), встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору (а.с. 10) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Згідно з п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору - Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору (а.с. 13), розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору, Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.

За п. 5 Додатку № 4 до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4-2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

На виконання умов Договору, позивач з жовтня 2019 по грудень 2020 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 617 067,43 грн., що підтверджується копіями актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 40-44).

Також на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії за період з жовтня 2019 по грудень 2020 (а.с. 45-49).

В дотримання умов Договору позивачем було надіслано відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (а.с. 22-30). Матеріалами справи підтверджується вручення зазначених рахунків та актів відповідачу (а. с. 31-39).

В порушення умов Договору відповідач, систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

На підтвердження оплати в сумі 508 244,95 грн. за отриману теплову енергію у спірному періоді позивач надав виписки банку на вказану суму (а.с. 52-56, 85-86, 98, 108).

Так, за спожиту теплову енергію з жовтня 2019 по грудень 2020 відповідачем не сплачена вартість послуг в сумі 108 830,48 грн.

28.04.2021 відповідач надав суду копію платіжного доручення № 143 від 22.04.2021 про сплату 45 943,44 грн. основного боргу (вх.№ 4726, а.с. 110), позивач підтвердив надходження зазначеної суми.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача:

- 2 299,38 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.11.2019 по 05.02.2021, за зобов`язаннями, які виникли в періоди з жовтня 2019 по березень 2020 та з листопада 2020 по грудень 2020;

- 1 720,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2020 по 31.10.2020 за зобов`язаннями, які виникли в грудні 2019, січні 2020, листопаді 2020, грудні 2020.

Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі – ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання"), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з енергопостачання в період з жовтня 2019 по грудень 2020 на загальну суму 617 067,43 грн. (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи, а.с. 40-44, 22-30).

Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4 -2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплоенергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Акти за лютий та квітень 2020 (а.с. 42-43), підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (позивачем), були вручені відповідачу, що підтверджується відомостями про їх отримання (а.с. 35-37).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплату отриманих послуг здійснив частково в сумі 508 244,95 грн. (копії банківських виписок залучені до матеріалів справи, а.с. а.с. 52-56, 85-86, 98, 108), що підтвердив і відповідач у відзиві на позов на листах № 80 від 01.04.2021 (вх. № 3642 від 02.04.2021, а.с. 93-94) та № 93 від 12.04.2021 (вх. № 4025 від 13.04.2021, а.с. 103-104).

Враховуючи сплату відповідачем 45 943,44 грн. основного боргу 22.04.2021, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 62 887,04 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 2 299,38 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.11.2019 по 05.02.2021, за зобов`язаннями, які виникли в періоди з жовтня 2019 по березень 2020 та з листопада 2020 по грудень 2020, та 1 720,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2020 по 31.10.2020 за зобов`язаннями, які виникли в грудні 2019, січні 2020, листопаді 2020, грудні 2020.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 62 887,04 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

При зверненні із клопотанням про зменшення позовних вимог (вх. № 4292 від 20.04.2021, а.с. 107) позивач подав клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору в сумі 1 336,26 грн.

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 3029,02 грн. судового збору (платіжне доручення № 0000825196 від 15.02.2021, а.с. 5). Вказана сума зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (виписка від 16.02.2021, а.с. 66).

В редакції заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 4292 від 20.04.2021, а.с. 107), предметом розгляду даної справи є стягнення 112 850,53 грн., з яких 108 830,48 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1742 від 01.01.2010.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 112 850,53 грн. становить 2 270,00 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 759,02 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу після звернення позивача із позовом до суду, суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому судовий збір, який підлягає розподілу за розгляд даної справи відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України, становить 2270,00 грн. Також суд враховує, що позовні вимоги в цій справі визнані відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 73-74).

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

З дотриманням останніх наведених норм, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 1135,00 грн. (2270,00 грн. * 50%).

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню судовий збір на загальну суму 1 894,02 грн. (759,02 грн. + 1 135,00 грн.).

Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 1135,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 24826804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ” (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42225136) – 62 887,04 грн. основного боргу, 2 299,38 грн. 3% річних, 1 720,67 грн. інфляційних втрат; 1135,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 45 943,44 грн. основного боргу – провадження закрити.

4. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред`явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ” (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 код ЄДРПОУ 42225136) – з Державного бюджету України 1 894,02 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0000825196 від 15.02.2021 на суму 3 029,02 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.