Ухвала суду № 96668207, 30.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

30 квітня 2021 року Справа № 915/570/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали

позовної заяви Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20. М. Миколаїв, 54001)

до відповідача 1: Начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагар Геннадія Йосиповича (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3),

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 51/2)

про: визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації та припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою №1622/02.02.01-22/02.06/14/2 від 16.03.2021 до Начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагар Геннадія Йосиповича та ТОВ «Естетик-1», в якій просить суд:

1) визнати незаконними дії начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагара Геннадія Йосиповича щодо здійснення 01.12.2020 о 15:34 (відомості внесено 04.12.2020 об 11:46) реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» на земельну ділянку площею 1170 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві, а саме внесення змін щодо продовження терміну дії договору оренди на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 126-1 Земельного кодексу України та змінення змісту речового права інформацією: «Дата укладання договору (після 2013р.)/Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 10.10.2016, Строк: 9р., Дата закінчення дії: 10.10.2025, з автоматичним продовженням дії договору»;

2) скасувати державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», код ЄДРПОУ 34566016, на земельну ділянку площею 1170 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві, внесених 01.12.2020 о 15:34 (відомості внесено 04.12.2020 об 11:46) начальником відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державним реєстратором Брагаром Геннадієм Йосиповичем (державна реєстрація іншого речового права від 12.10,2016 №16864669);

3) скасувати державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», код ЄДРПОУ 34566016, іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку площею 1170 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві (державна реєстрація іншого речового права від 12.10.2016 №16864669);

4) припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», код ЄДРПОУ 34566016, право оренди на земельну ділянку площею 1170 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/570/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення останньої позивачу, з наступних підстав.

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України” (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Частинами 1, 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Предметом даного позову є:

1) визнання незаконними дій начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагара Геннадія Йосиповича щодо здійснення реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» на земельну ділянку;

2) скасування державної реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», код ЄДРПОУ 34566016, на земельну ділянку;

3) скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку;

4) припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» права оренди на земельну ділянку площею 1170 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0095, по Херсонському шосе ріг вул. Будівельників у м. Миколаєві.

В той час як позивачем вірно визначено підсудність позовних вимог про скасування державної реєстрації змін до іншого речового права (права оренди), скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку та припинення права оренди на земельну ділянку господарським судам України, ним допущено помилку у визначенні підсудності позову в частині визнання незаконними дій начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагара Геннадія Йосиповича щодо здійснення реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» на земельну ділянку.

Господарський суд при цьому виходить з такого.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У цій справі позивач, звертаючись в порядку господарського судочинства до суду з позовом до державного реєстратора Брагара Г.Й. щодо реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) ТОВ «Естетик-1» на земельну ділянку, зазначив, що державним реєстратором здійснено державну реєстрацію оскаржуваних змін, а не відмовлено у такій реєстрації, чим порушено приписи ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із того, що у цій справі правовідносини між позивачем та державним реєстратором виникли у зв`язку із здійсненням останнім процедури державної реєстрації речового права, отже, спір у цій частині виник саме з публічно-правових відносин, державний реєстратор при цьому діяв як суб`єкт владних повноважень.

Суд зазначає, що позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки здійснення державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про відповідне право.

Крім того, відповідачем – державним реєстратором не оспорюється право власності на об`єкт нерухомості як такий.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.

У справі, що розглядається, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій державного реєстратора щодо реєстрації змін до речового права стосуються виключно доводів щодо законності (незаконності) проведення державної реєстрації, а не підстав набуття такого права.

Крім того, позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу у подібних правовідносинах, у постанові від 19.05.2020 № 916/1608/18 (провадження №12-135гс19) погодилася з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині відповідних позовних вимог з наведених підстав.

Отже спір в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позивачем у позовній заяві об`єднано кілька позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз`єднання позовних вимог.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 174, 232, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Миколаївської міської ради №1622/02.02.01-22/02.06/14/2 від 16.03.2021 до Начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Первомайської міської ради, державного реєстратора Брагар Геннадія Йосиповича та ТОВ «Естетик-1» з доданими до неї документами повернути позивачу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О.Ржепецький