Рішення № 96668196, 30.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 915/235/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр. Соборності, буд. 3, кв. 84; ідентифікаційний код 20880227)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення 72366,54 грн,

Суть спору:

24.02.2021 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Калімера» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.02.2021 (вх. № 2900/21) (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного судового провадження;

- стягнути з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» визнану суму заборгованості, яка складається із суми штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 72366,54 грн. В тому числі пені у сумі 52215,15 грн, інфляційних втрат в сумі 11521,39 грн та 3 % річних в сумі 8630,02 грн;

- стягнути з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» судовий збір у сумі 2270,00 грн;

- стягнути з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 3561,44 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на виконання робіт № К-02/08-2019 від 27.08.2019 з додатками та додатковими угодами до нього; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. (примірна форма № КБ-3); Акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-2в); листування учасників справи; акту звірки взаєморозрахунків станом на 01 грудня 2020 року; претензії б/н від 30.12.2020; платіжного доручення № УКС/31 від 18.02.2021; застосування норм статей 9, 549-552, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині своєчасності здійснення розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою суду від 01.03.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/235/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 04.03.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142946056.

Відповідач отримав копію ухвали 19.02.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142946048.

09.03.2021 до суду від позивача на виконання вимог ухвали від 01.03.2021 надійшла заява б/н від 09.03.2021 (вх. № 3564/21), з якою товариством надано суду якісну копію наданого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків.

23.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив № 32/4840 від 17.03.2021 на позовну заяву у якому Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заперечує проти викладених позивачем тверджень в позовній заяві, щодо задоволення позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що з урахуванням п. 4.1.4 укладеного між сторонами Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ- 3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Таким чином, порушення термінів сплати по Акту виконаних робіт починається з 17.01.2020, а не з 26.12.2019, як вказано у розрахунку ППВКФ «Калімера». Отже, на переконання відповідача, висновки позивача стосовно початку строку оплати та, відповідно строків порушення відповідачем умов договору не відповідають матеріалам справи та умовам договору.

07.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання № 32/336 від 06.04.2021 про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому заявник просить в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС на користь ПП «ВКФ Калімера» витрат на професійну правничу допомогу зменшити до 1000,00 грн.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2019 року між Державним підприємством Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як замовником, та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера», як підрядником, був укладений Договір № К-02/08-2019 на виконання робіт за темою «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок № 3. Роботи по модернізації розподільчих пристроїв 6/0,4 кВ в частині заміни КРП-0,4 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки (ЕЕТП та машзал), 1 етап» (далі – Договір), відповідно до предмету якого підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений Договором термін, роботи за темою: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок № 3. Роботи по модернізації розподільчих пристроїв 6/0,4 кВ в частині заміни КРП-0,4 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки (ЕЕТП та машзал), 1 етап», за кодом згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП): 43.29 («Роботи будівельно монтажні, інші»). Обсяги робіт за Договором визначаються Відомістю обсягів робіт (Додаток № 4) (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- підрядник здає, в обумовлені терміни, виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи (п. 1.2);

- вартість Договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1) (п. 1.3);

- місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ (п. 1.4);

- договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 6681537,54 грн, у т.ч. ПДВ 20 % – 1113589,59 грн. Джерело фінансування: власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 2.1);

- терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток № 3), який є невід`ємною частиною цього Договору, в період ППР-2019 на енергоблоці № 3, закінчення: 12.11.2019 року. Термін виконання робіт може бути відкоригований з урахуванням фактичних дат початку та закінчення ППР енергоблоку № 3 (п. 3.1);

- виконання зобов`язань замовника за Договором забезпечується авансом. Сума авансу становить 30 % від загальної вартості робіт по договору, а саме 2004461,00 грн у т.ч. ПДВ 20 % та сплачується через 15 днів після укладання договору (п. 4.1.1);

- оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 договору коду згідно ДКПП (п. 4.1.4);

- приймання актів виконаних робіт вітчизняного виконавця здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця. Замовник зобов`язаний в термін 10-ти днів підписати Акти виконаних робіт і повідомити про це підрядника або направити підряднику мотивовану відмову. Якщо в термін 10-ти днів підрядник письмово не повідомлений про мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті (п. 5.4);

- замовник зобов`язується прийняти від підрядника будівельні роботи та провести розрахунки на умовах даного Договору (п. 9.7);

- у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7 % від вартості договору (п. 10.4);

- стягнення пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань та штрафів за цим Договором та усунення виявлених порушень (п. 10.5);

- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку (п. 15.1);

- сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (п. 15.2);

- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 15.3);

- у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 15.4);

- Договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою та діє до 30.12.2019 року (п. 16.6).

Додатками до Договору, які є його невід`ємними частинами, виступили:

- Додаток № 1 «Протокол узгодження договірної ціни»;

- Додаток № 2 «Договірна ціна з додатками»;

- Додаток № 3 «Графік виконання робіт»;

- Додаток № 4 «Відомість обсягів робіт»;

- Додаток № 5 «Графік погашення авансу».

Крім того, у період дії Договору сторонами було погоджено та підписано Додаткову угоду № 1 від 12.11.2019, якою, зокрема, було викладено в новій редакції:

- Додаток № 3 «Графік виконання робіт».

- п. 2.1 Договору:

Договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 6681537,54 грн, у т.ч. ПДВ 20 % – 1113589,59 грн. З них підлягає виконанню: у 2019 році – 283778,20 грн, з урахуванням ПДВ, у 2020 році – 6397759,34 грн з урахуванням ПДВ. Джерело фінансування: власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом».

Вищенаведений Договір, а також додатки та додаткова угода до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, у зв`язку з порушенням останнім грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору на виконання робіт, в частині своєчасності здійснення замовником розрахунків за виконані роботи.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір на виконання робіт № К-02/08-2019 від 27.08.2019 з додатками та додатковими угодами до нього;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. (примірна форма № КБ-3);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-2в);

- листування учасників справи;

- акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 грудня 2020 року;

- претензія б/н від 30.12.2020;

- платіжне доручення № УКС/31 від 18.02.2021.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. (примірна форма № КБ-3).

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

З аналізу вищевказаного Договору, укладеного між сторонами вбачається, що Договір на виконання робіт № К-02/08-2019 від 27.08.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами були підписані без будь-яких зауважень та заперечень:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-2в) від 11.11.2019 на суму 283778,20 грн;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р. (примірна форма № КБ-3) від 11.11.2019 на суму 283778,20 грн.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній у встановлений Договором строк оплату за виконані роботи не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач скерував на адресу Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» претензію б/н від 30.12.2020, у якій, посилаючись на нездійснення замовником оплати виконаних підрядником робіт за Договором № К-02/08-2019 від 27.08.2019, просив відповідача перерахувати заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 356144,76 грн, в тому числі суму заборгованості в розмірі 283778,20 грн, пені в сумі 52215,15 грн, інфляційних втрат в сумі 11521,39 грн та 3 % річних в сумі 8630,02 грн.

Матеріали справи містять відповідь відповідача на претензію № 51/1301 від 25.01.2021, зі змісту якої вбачається, що Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» розглянув претензії Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» б/н від 30.12.2020 на погашення кредиторської заборгованості за раніше виконані роботи з урахуванням сум штрафу 7 % від суми простроченого платежу, інфляційних збитків, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (у розмірі 0,1 %) та відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних) по 5 договорах, у тому числі по Договору № К-02/08-2019 від 27.08.2019, на загальну суму 4115173,64 грн (із зазначенням складових суми без розбивки на окремі договори). За текстом відповіді на претензію також зазначено, що провівши аналогічні розрахунки по вищеперелічених договорах, ВП ЮУАЕС підтверджує суму у розмірі 4026148,76 грн (із зазначенням складових суми без розбивки на окремі договори, з яких вбачається, що замовником перераховано суми інфляційних збитків, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та відсотків за користування грошовими). При цьому, відповідачем зазначено, що усі платежі основного боргу у повному обсязі заведені для оплати в облікову систему 1С та зареєстровані в ДП НАЕК «Енергоатом». Кошти для сплати сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, інфляційних збитків та штрафу 7 % від суми простроченого платежу будуть найближчим часом відображені в бухгалтерському обліку.

У подальшому представник позивача скеровував відповідачу адвокатський запит б/н від 09.02.2021 з проханням надати розрахунки визнаних сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, інфляційних збитків та штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу по кожній претензії (договору) окремо.

Відповідач листом № 32/2687 від 12.02.2021 надав відповідь на вказаний запит, зазначивши, що розрахунки визнаних за результатом розгляду претензії сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, інфляційних збитків та штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу у вигляді окремого документа не зберігаються, тому не можуть бути надані.

Матеріали справи також містять Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 грудня 2020 року, оформлений позивачем, з якого вбачається, що за даними приватного підприємства ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЮУ АЕС винне ПП ВКФ «Калімера» 3674469,81 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою позивача. При цьому, у графі підпису відповідача наявний виконаний від руки напис: «Кт заборгов. станом на 01.12.2020 складає 3608655,03 грн. НСОКІ Комаревцев М.В.». Суд відмічає, що вказаний Акт звірки стосується і інших правовідносин сторін, ніж ті, що виникли щодо Договору на виконання робіт № К-02/08-2019 від 27.08.2019, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі. Крім того, зі змісту акту вбачається наявність розбіжностей щодо суми заборгованості відповідача, без уточнення останнім підстав такої розбіжності.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.02.2021 відповідачем було частково задоволено претензійні вимоги позивача та перераховано останньому грошові кошти в сумі 283778,20 грн, на підтвердження чого суду надано платіжне доручення № УКС/31 від 18.02.2021.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на замовника.

За даними Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера», які не спростовані Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», останній оплату робіт виконаних за Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-2в) від 11.11.2019 на суму 283778,20 грн здійснив з порушенням встановленого Договором строку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Так, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):

- пеню на суму 52215,15 грн за період з 26.12.2019 по 30.12.2020;

- інфляційні витрати на суму 11521,39 грн за період з 26.12.2019 по 30.12.2020;

- 3 % річних на суму 8630,02 грн за період з 26.12.2019 по 30.12.2020.

Відповідач у відзиві зазначає, що висновки позивача стосовно початку строку оплати та, відповідно строків порушення відповідачем умов договору не відповідають матеріалам справи та умовам договору. Порушення термінів сплати по Акту виконаних робіт починається з 17.01.2020, а не з 26.12.2019, як вказано у розрахунку ППВКФ «Калімера».

Суд, взявши до уваги вказані заперечення відповідача, вважає за необхідне зазначити таке.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п. 10.4 Договору у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7 % від вартості договору.

Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, за результатами перевірки виконаного позивачем розрахунку пені, суд відмічає, що приватним підприємством були допущені помилки, зокрема:

При визначенні періоду нарахування пені. Позивачем при нарахуванні пені та визначенні строку оплати за виконані роботи було неправильно застосовано положення п. 4.1.4 Договору, відповідно до яких така оплата проводиться протягом 45 банківських днів після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Так, позивач помилково визначив дату з якої починається прострочення (26.12.2019), виходячи із 45 календарних днів після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (11.11.2019). Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що з урахуванням 45 банківських днів порушення термінів сплати дійсно починається з 17.01.2021 (дата підписання довідки за формою КБ-3 та акта за формою КБ-2в це – 11.11.2019 + 45 банківських днів = 16.01.2021).

При визначенні ставки пені. Позивачем, крім того, не враховано положення ч. 2 ст. 343 ГК України відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Всупереч наведеного, позивачем при розрахунку пені застосовано ставку у розмірі 0,1 від суми простроченого платежу.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період, визначений з урахуванням дати початку нарахування, визначеної судом (17.01.2020) та кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем (30.12.2020), а також із застосуванням ставки пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, є 24082,36 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 28132,79 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

За результатами перевірки виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних суд відмічає, що такі розрахунки позивачем виконані з допущенням помилок.

Так, при нарахуванні 3 % річних позивачем неправильно визначено строк, з якого починається порушення терміну оплату. Як уже було наведено вище, порушення термінів сплати починається з 17.01.2021, а не з 26.12.2019.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних за період з 17.01.2020 по 30.12.2020 є 8117,91 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 512,11 грн.

Крім того, за розрахунком суду інфляційні витрати, виходячи із суми заборгованості 283 778,00 грн та періоду нарахування з 17.01.2020 по 30.12.2020 мають складати 13572,43 грн. Водночас суд, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, стягує з відповідача інфляційні витрати саме в заявленій позивачем сумі – 11521,39 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1371,53 грн ((43721,66 / 72366,54) * 100 %= 60,42 %; 60,42 % * 2270,00 = 1371,53) судового збору.

Що ж до розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивачем, крім судового збору, заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3561,44 грн.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до відшкодування з відповідача 3561,44 грн витрат на правову допомогу.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/235/21 позивачем разом з позовною заявою подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- копія Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019, укладеного між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» та адвокатом Тимощук Катериною Григорівною з додатками до Договору;

- копія Замовлення № 9 від 11.12.2020 на надання правової (правничої) допомоги, з якого вбачається, що клієнт звернувся до адвоката, зокрема щодо забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта перед ДП «Національна атомна енергетична компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» щодо стягнення суми боргу та штрафних санкцій за договором № К-02/08-2019 від 27.08.2019. Крім того, умовами вказаного Замовлення передбачено, що за здійснення юридичного супроводу та надання правової (правничої) допомоги за цим Замовленням, сторони відповідно до пункту 7.3 статті 7 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019 року, обирають систему оплати «Г» та встановлюють гонорар адвоката у фіксованій сумі у розмірі 1 % від суми претензії/позовної заяви. Вказана сума оплати включає в себе всю роботу адвоката по представництву інтересів Клієнта по договору № К-02/08-2019 від 27.08.2019;

- копія квитанції до прибуткового касового ордера Серія 02АААУ № 672989 на суму 3561,44 грн (прийнято від ППВКФ «Калімера», підстава: дог. про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019 р., Замовлення № 9 від 11.12.2020).

За текстом позовної заяви позивачем було вказано, що в рамках виконання взятих на себе обов`язків за договором про надання правової (правничої) допомоги, Адвокатом здійснені наступні дії: виїзд 11.12.2020 до офісу позивача (за договором замовника) за місцем його знаходження (м.Южноукраїнськ) для ознайомлення з наявними матеріалами та отримання їх копій; підготовка та відправка відповідачу претензії від 30.12.2020; отримання та аналіз відповіді на претензію від 25.01.2021; підготовка та відправлення Відповідачу адвокатського запиту від 03.02.2021; підготовка та передача до суду і відповідачу позовної заяви та доданих документів. Позивач також зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, вона середньої складності, але обтяжена віддаленою територіальністю між судом, адвокатом, позивачем, відповідачем що ускладнює вільний доступ до письмових доказів, на підставі яких здійснюються розрахунки. Крім цього, не зважаючи на досить не велику ціну позову, співмірність вартості послуг адвоката не має викликати сумніву.

Суд вважає за необхідне відмітити, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже було наведено вище, відповідач надав суду клопотання № 32/336 від 06.04.2021 про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому заявник просить в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС на користь ПП «ВКФ Калімера» витрат на професійну правничу допомогу зменшити до 1000,00 грн. Вказане клопотання мотивоване, зокрема, тим, що:

- справа є не складною та типовою для адвоката Тимощук К.Г. та розглядається судом у спрощеному провадженні;

- вартість виставлених адвокатських послуг за договором від 01.06.2019 зі стягнення з відповідача по 5 типовим договорам з виконання робіт на підставі замовлень від 11.12.2020 складає 60801,84 грн. При цьому сума заявлених в межах 5 справ вимог за аналогічними позовами варіюється від 2240,00 грн до 35405,55 грн та залежить лише від суми позову, а не обсягу опрацьованих документів. Іншою мовою, сума стягнення, має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт зазначених в позовній заяві, так як наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які долучені до справи;

- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката про що свідчить невірне визначення перебігу строків для нарахування штрафних санкцій;

- витрати на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю справи №915/235/21; ціною позову;

- заявлена сума у розмірі 3561,44 грн за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач підтвердив оплату лише копією квитанції до прибутковою касового ордера, проте не надано видаткового касового ордера та копії Книги обліку доходів витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі коштів, які було отримано адвокатом за надання правничої допомоги. З огляду на викладене, відповідач обґрунтовано може ставити під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом, який не веде касової книги та не має відкритого рахунку в банку.

Враховуючи наведене суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.

Крім того, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суду не надав.

Також відповідач у своїх запереченнях не зазначив обґрунтованих підстав та доводів, як і не надав доказів стосовно неспівмірності / нерозумності визначених та понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Посилання ж відповідача на наявність аналогічних судових справ, в межах яких позивачем також заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу, відхиляється судом, оскільки здійснюючи розподіл судових витрат в межах даної справи № 915/235/21 суд не може керуватися твердженнями відповідача щодо наданих позивачем доказів в межах інших господарських справ. Крім того, заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат з обсягом наданих адвокатом послуг є лише декларативними.

Щодо заперечень відповідача стосовно підтвердження позивачем оплати витрат на правничу допомогу лише копією квитанції до прибутковою касового ордера, без надання видаткового касового ордера та копії Книги обліку доходів витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі відповідних коштів, у зв`язку з чим відповідач ставить під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом, суд зазначає, що твердження відповідача є лише припущенням, не підтвердженим будь-якими доказами.

Крім того, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином суд відхиляє заявлене Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» клопотання № 32/336 від 06.04.2021 про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям.

Разом із тим, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2151,82 грн ((43721,66 / 72366,54) * 100 %= 60,42 %; 60,42 % * 3561,44 = 2151,82) витрат на правову (правничу) допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр. Соборності, буд. 3, кв. 84; ідентифікаційний код 20880227) суму заборгованості, яка складається із суми штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 43721,66 грн, в тому числі: пені у сумі 24082,36 грн, інфляційних витрат у сумі 11521,39 грн, 3 % річних у сумі 8117,91 грн; а також судовий збір в сумі 1371,53 грн та витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2151,82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 28132,79 грн та 3 % річних у розмірі 512,11 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Калімера» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр. Соборності, буд. 3, кв. 84; ідентифікаційний код 20880227);

Відповідач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано судом 30.04.2021.

Суддя О.Г. Смородінова