Рішення № 96668181, 20.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 915/78/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “МетаБанк”, пр. Металургів, 30, м. Запоріжжя, 69006 (код ЄДРПОУ 20496061)

до відповідача Приватного підприємця Мальцевої Олени Валеріївни, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_2 )

АДРЕСА_3

про стягнення коштів в сумі 6 066, 89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайловський Д.С.;

від відповідача ОСОБА_1 : Біленський А.Г., адвокат;

від відповідача ПП Мальцевої О.В.: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “МетаБанк” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідача Приватного підприємця Мальцевої Олени Валеріївни та відповідача ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 3 989, 96 грн. та 3 % річних в розмірі 2 076, 93 грн., а всього 6 066, 89 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 року позовну заяву АТ “МетаБанк” (вх. 1030/21 від 25.01.2021 року) до відповідача ПП Мальцевої Олени Валеріївни та ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 6 066, 89 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 23.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.03.2021 року задоволено клопотання представника позивача АТ “МетаБанк” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 20.04.2021 року.

Відповідач ПП Мальцева О.В. явку повноважного представника в судові засідання 23.03.2021 та 20.04.2021 року не забезпечила.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 22.02.2021 року та від 23.03.2021 року, надіслані на адресу відповідача Приватного підприємця Мальцевої Олени Валеріївни, АДРЕСА_1 , повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою” (арк. 51-55, 100-103).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвали направлялись на адресу відповідача Приватного підприємця Мальцевої Олени Валеріївни, АДРЕСА_1 , вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача ПП Мальцевої О.В.

В судовому засіданні 20.04.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.

Підставою позову позивачем зазначено, що між Акціонерним банком “Металург”, правонаступником якого є Акціонерне товариство "МетаБанк", та Приватним підприємцем Мальцевою О.В. 21.09.2006 року укладено кредитний договір № 32-28-06/0035-МК, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит для здійснення поточної підприємницької діяльності в розмірі 30 000 грн. зі строком погашення до 18.09.2008 року включно у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Позивач зазначає, що 21.09.2006 року між Акціонерним банком “Металург”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “МетаБанк”, та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в забезпечення виконання позичальником ПП ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань, Банк звертався до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення боргу.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.06.2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 960, 73 грн.

Позивач зазначає, що рішення суду від 26.06.2008 року виконано частково, сплачено 1 210, 97 грн., внаслідок чого станом на 15.01.2021 року наявна заборгованість в розмірі 23 749, 76 грн.

Позивачем на суму заборгованості в розмірі 23 749, 76 грн. нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, які заявлено до стягнення у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 173, 174, 179, 180, 193, 202 ГК України, ст. 11, 509, 526, 599, 625, 1054 ЦК України, судовою практикою ВС.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву (вх. № 3827/21 від 15.03.2021 року) просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що дійсно ОСОБА_4 уклала 21.09.2006 року договір поруки № 32-28-06/0035-МК/П.

Відповідач зазначає, що строк повернення кредиту відповідно до кредитного договору - 18.09.209 року. Відтак, АТ “МетаБанк” пропустив строк позовної давності, а отже втратив право на стягнення заборгованості за основним зобов`язанням за кредитним договором № 23-28-06/0035-МК від 21.09.2006 року.

Також АТ “МетаБанк” пропустив строки пред`явлення до виконання виконавчих документів щодо стягнення суми боргу, присуджену судом, а отже на суму заборгованості, що не може бути стягнуто, не можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для виконання основного зобов`язання, а отже припинило дію і зобов`язання поруки, яке з ним нерозривно пов`язано.

ОСОБА_1 не сплачувалось жодного платежу за вказаними зобов`язаннями.

Відповідач вважає, що умови договору поруки не охоплюють забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних за користування чужими коштами.

У відповіді на відзив (вх. № 5026/21 від 05.04.2021 року) позивач зазначає, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Позивач просить суд позов задовольнити.

3. Правова позиція (заперечення) відповідача ПП Мальцевої О.В.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту АТ “МетаБанк”, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АТ “МетаБанк” протоколом б/н від 10.07.2020 року, цей статут визначає правовий статус, порядок організації, діяльності, реорганізації та ліквідації Акціонерного товариства “МетаБанк”.

Акціонерне товариство “МетаБанк” є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Публічного акціонерного товариства “Мета Банк”.

Публічне акціонерне товариство “МетаБанк” утворене шляхом зміни найменування Відкритого акціонерного товариства “МетаБанк” на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол б/н від 27.07.2009 року) з метою приведення його діяльності у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства” та є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства “МетаБанк”.

Відкрите акціонерне товариство “МетаБанк” створено в результаті реорганізації Акціонерного банку “Металург” шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство на підставі рішення установчих зборів засновників (протокол № 1 від 24.11.2008 року) та є правонаступником прав, обов`язків та зобов`язань Акціонерного банку “Металург”.

Акціонерний банк “Металург” створений як закрите акціонерне товариство шляхом реорганізації Комерційного банку “Металург” на підставі рішення установчих зборів акціонерів (протокол № 1 від 23.08.1995 року) та є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Комерційного банку “Металург”.

Комерційний банк “Металург” створений як товариство з обмеженою відповідальністю рішенням зборів його учасників (протокол № 1 від 22.11.1992 року) (арк. 22).

Відповідно до актового запису про шлюб № 45 від 04.07.2007 року, наданому на запит суду Новоодеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану від 03.03.2021, ОСОБА_5 змінено прізвище на ОСОБА_6 після державної реєстрації шлюбу (арк. 35-36).

Кредитний договір.

21.09.2006 року між АБ “Металург” (банк) та ПП ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № 32-28-06/0035-МК (арк. 17-18), відповідно до умов якого банк видає позичальнику кредит у сумі 30 000, 00 грн. на термін по 18.09.2008 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається позичальнику на ціль: здійснення поточної підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.3 договору забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором є порука згідно договором, що укладається між АБ “Металург” та громадянкою ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 2.1.1 договору банк зобов`язаний видати позичальнику кредит у розмірі, передбаченому в п. 1.1 цього договору, в повному обсязі, після набуття чинності договорів, які зазначені у п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1 договору позичальник зобов`язаний повністю погасити банку кредит, отриманий за цим договором, у перший робочий день наступний за днем, передбаченим у п. 1.1 цього договору.

На протязі дії цього договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1 250, 00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця починаючи з жовтня 2006 року.

Відповідно до п. 3.1.2 договору позичальник зобов`язаний сплатити банку відсотки за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та порядку, визначеному у п. 4.2, п. 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 26 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений у п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору банк видає позичальнику кредит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Датою видачі кредиту вважається дата перерахування грошових коштів із позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок, яке здійснюється банком в день укладення цього договору, але не раніше часу набуття чинності договорами, зазначеними в п. 1.3 цього договору.

Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на позичковий рахунок. Після повернення кредиту або його частини, ліміт кредитування не відновлюється.

Договір поруки.

Для забезпечення зобов`язань позичальника відповідача ПП Мальцевою О.В. за кредитним договором 32-28-06/0035-МК від 21.09.2006 року між АБ “Металург” (банк) та громадянкою ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір поруки № 32-28-06/0035-МК/П від 21.09.2006 року (арк. 19).

Відповідно до п. 10 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до настання першої з таких подій: виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником за кредитним договором, або поручителем за цим договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою банку.

Відповідно до п. 1 договору поруки поручитель, у разі невиконання приватним підприємцем Мальцевой Оленою Валеріївною (надалі - позичальник) зобов`язань за кредитним договором № 32-28-06/0035-МК від 21 вересня 2006 р., укладеним між позичальником та банком (надалі - кредитний договір), зобов`язується в порядку, передбаченому цим договором погасити борг позичальника банку в сумі наданого кредиту 30 000 грн., сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом.

Відповідно до п. 3 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором по погашенню кредиту, сплаті відсотків за кредитом, комісій, сум неустойки і нанесених збитків та інших платежів за кредитним договором, поручитель, як солідарний боржник банку, зобов`язується погасити банку заборгованість позичальника за кредитним договором протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 4 договору поруки поручитель зобов`язаний самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Банк вправі, але не зобов`язаний письмово інформувати поручителя про невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Поручитель згоден із зміною умов кредитного договору, пов`язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій, та залишається зобов`язаним за цим договором у разі внесення банком та позичальником змін до кредитного договору. Банк зобов`язаний письмово інформувати поручителя про зміну умов кредитного договору, пов`язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісії, а також розміру відсотків та комісій.

Відповідно до п. 5 договору поруки погашення заборгованості позичальника за кредитним договором та поручителя за цим договором здійснюється поручителем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на підставі платіжних доручень поручителя, або платіжних вимог чи меморіальних ордерів банку при договірному списанні, або за документами про переказ готівки.

Судом встановлено, що банком належним чином та в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання згідно умов кредитного договору шляхом перерахування коштів в розмірі 30 000, 00 грн. на рахунок відповідача ПП Мальцевої О.В., що підтверджується меморіальним ордером № КР21120936 від 21.09.2006 року (арк. 20).

Відповідачем ПП Мальцевої О.В. частково повернуто кредитні кошти в сумі 1 210, 35 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 04 від 26.12.2007 року із зазначенням призначення платежу “погашення заборгованості по кредиту за договором поруки 32-28-06/0035-МК/П від 21.09.2006” (арк. 21).

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору 10.04.2008 року АБ “Металург” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 24 960, 73 грн.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.06.2008 року по справі № 2-700 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АБ “Металург” 24 960, 73 грн. та 139, 80 грн. судових витрат з кожної (арк. 7).

Як вбачається зі змісту судового рішення "так як відповідач порушив умови кредтного договору, то відповідно до умов укладеної угоди та ст. 543, 549-551, 553-554, 610-612, 624, 625 ЦК України позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідачів солідарно на користь позивача 18 639, 62 грн. - простроченого кредиту; 1 555, 57 грн. - прострочених відсотків; 2 955, 26 грн. - пені по простроченому кредиту; 448, 46 грн. - пені по простроченим відсоткам та 1 361, 82 грн. - штрафу, а всього 24 960, 73 грн., а також 249, 60 грн. - судового збору і 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст. 75 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що рішення від 26.06.2008 Новоодеського районного суду Миколаївської області по справі № 2-700 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

В жовтні 2008 року державним виконавцем ВДВС Новоодеського районного управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 9388632 та ВП № 9405484 з примусового виконання виконавчого листа № 2-700 від 08.09.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АБ “Металург” боргу в сумі 25 100, 53 грн. (арк. 43, 44).

Суду не подано доказів виконання відповідачами рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.06.2008 року по справі № 2-700.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08.09.2015 року по справі № 482/1375/15-ц відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Метабанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання по справі № 2-700/08р. за позовом АБ “Металург” до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором (арк. 45).

Відповідно до інформації, наданої Новоодеським районним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом № 100/2-3654 від 02.03.2021 року, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, журналів реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за період з 2015 по 2021 роки виконавчий документ № 2-700/2008 про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення на користь AT “ МегаБанк” на виконання до відділу не надходив та станом на 02.03.2021 на виконанні не перебуває.

Перевіркою наявних у відділі журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, алфавітних покажчиків, журналів реєстрації вхідної кореспонденції, актів знищення (за період до 2015 року) встановлено, що виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення на користь AT “МегаБанк” на виконання не надходив (арк. 60).

Позивач АТ "Метабанк" звернувся до суду із даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка стягнута рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.06.2008 року по справі № 2-700.

В заяві вх. № 2406/21 від 16.02.2021 року позивач пояснив, що часткове погашення тіла кредиту в сумі 1 210, 35 грн. було здійснено пізніше, ніж підготований розрахунок заборгованості, який додавався до позовної заяви у 2008 році, тобто ця проплата не була врахована судом при ухваленні судового рішення. Поточна заборгованість за кредитним договором станом на сьогоднішній день менша на 1 210, 35 грн., ніж стягнуто рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.06.2008 року по справі № 2-700, тобто не 24 960, 73 грн., а 23 749, 76 грн. Саме на цю суму позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що 24 960, 73 грн. - 1 210, 35 грн. = 23 750, 38 грн.

Натомість, судом по даній господарській справі встановлено, що позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати на суму 23 749, 76 грн., яка складається з:

- 17 429, 27 грн. (18 639, 62 грн. - 1 210, 35 грн.) - суми простроченого кредиту;

- 1 555, 57 грн. - суми прострочених відсотків;

- 2 955, 26 грн. - суми пені по простроченому кредиту;

- 448, 46 грн. - суми пені по простроченим відсоткам;

- 1 361, 82 грн. - суми штрафу

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 01.02.2018 по 31.12.2020, а також інфляційні втрати за період з лютого 2018 по грудень 2020, виходячи з суми 23 749, 76 грн. Детальний розрахунок, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 8).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1, 2 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 599-609 ЦК України передбачено такі підстави припинення зобов`язання: припинення зобов`язання виконанням (ст. 599 ЦК України); припинення зобов`язання переданням відступного (ст. 600 ЦК України); припинення зобов`язання зарахуванням (ст. 601-603 ЦК України); припинення зобов`язання за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); припинення зобов`язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); припинення зобов`язання неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України); припинення зобов`язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).

Відповідно до 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення (постанова КГС ВС від 24.02.2021 у справі № 909/1278/15).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції від 12.05.2006 на час укладення договору поруки) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України (в редакції від 12.05.2006) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно ч. 1-4 до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Тому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (п. 49-52 (постанови Великої Палати ВС від 26.01.2021 по справі № 522/1528/15-ц).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (п. 64 постанови Великої Палати ВС від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України (п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Рішення суду не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло до ухвалення судового рішення на підставі договору.

Зазначене рішення суду не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання, що виникло з правовідносин підряду за договором.

Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційних втрат, не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку (п. 48-50 постанови КГС ВС від 15.11.2019 року по справі № 905/1753/18).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3 % річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3 % річних, інфляційних та судового збору (п. 59-62 постанови КГС ВС від 15.11.2019 року по справі № 905/1753/18).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц). Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. В даному спорі само по собі рішення суду по справі № 2-700 від 26.06.2008 року не є підставою виникнення грошового зобов`язання, а лише підтверджує факт порушення грошового зобов`язання. Саме грошове зобов`язання ПП Мальцевої О.В. та ОСОБА_1 перед кредитором виникло до ухвалення судового рішення у справі № 2-700 від 26.06.2008 року саме на підставі кредитного договору № 32-28-06/0035-МК від 21.09.2006 року та договору поруки № 32-28-06/0035-МК/П від 21.09.2006 року. А отже, 3% річних та інфляційних втрат, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, мають здійснюватись на суму основного боргу, стягнутого за таким рішенням суду за весь час до його повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум неустойки, штрафу, пені, а також судового збору.

Позивачем нараховано 2 076, 93 грн. - 3 % річних за період з 01.02.2018 по 31.12.2020 та 3 989, 96 грн. – інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по грудень 2020 року. Розрахунок здійснено, виходячи з суми заборгованості в розмірі 23 749, 76 грн., яка також включає пеню та штраф.

Позивачем в позовній заяві (вх. № 1030/21 від 25.01.2021) та заяві (вх. № 2406/21 від 16.02.2021) зазначено, що оплата по кредиту в розмірі 1 210, 35 грн. не була врахована при ухваленні судового рішення, а тому поточна заборгованість за кредитом № 32-28-06/0035-МК від 21.09.2006 року менша на 1 210, 35 грн., ніж стягнуто рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області. У зв`язку з викладеним, позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснено саме на суму 23 749, 76 грн.

Враховуючи, що здійснені позивачем нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на неустойку є безпідставними, судом здійснено перерахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Нарахування здійснено судом на суму заборгованості 18 984, 22 грн., а саме: 18 639, 62 грн. (стягнута судовим рішення сума основного боргу по тілу кредиту) – 1 210, 35 грн. (часткова оплата) + 1 555, 57 грн. (сума прострочених відсотків, які є платою за користування кредитними коштами).

Розмір 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості 18 984, 22 грн., за період з 01.02.2018 по 31.12.2020 становить 1 660, 21 грн.

Розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 18 984, 22 грн., за період з лютого 2018 по грудень 2020 року становить 3 447, 04 грн.

Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виконаний судом, міститься в матеріалах справи (арк. 104-105).

Отже, нарахування 3 % річних в сумі 1 660, 21 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 447, 04 грн. є обґрунтованим та підставним.

В решті 3 % річних в сумі 416, 72 грн. та інфляційних втрат в сумі 542, 92 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 року до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу) (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 21 квітня 2015 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Суду не подано доказів виконання відповідачами зобов`язання (остаточного погашення заборгованості, стягнутої рішенням суду), отже зобов`язання відповідачів перед банком не припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

АТ “МетаБанк” звернувся з позовною заявою 15.01.2021 року (відповідно до штампу відділення поштового зв`язку).

Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2018 по 31.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності. Строк позовної давності не сплив. Отже, позовна вимога про стягнення 3 % річних в сумі 1 660, 21 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 447, 04 грн. підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 910, 89 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідачів.

Судовий збір в розмірі 359, 11 грн. слід покласти на позивача.

2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 3827/21 від 15.03.2021) відповідач просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 з АТ “МетаБанк” витрати на правову допомогу.

Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат: плата за правову допомогу – 700 грн. за складання відзиву, за здійснення представництва у суді першої інстанції 2 500, 00 грн. (арк. 56).

23.03.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 4280/21) про надання документів, що підтверджують витрати на правничу допомогу, в якому відповідач ОСОБА_1 просить суд стягнути з АТ “МетаБанк” на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, надану у справі № 915/78/21 у розмірі 3 200, 00 грн.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Витрати відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання правової допомоги від 15.03.2021 року, укладеним між адвокатом Біленським А.Г. та ОСОБА_1 (арк. 75); підписаним адвокатом та клієнтом Актом № 1 здачі-приймання наданих правничих послуг до договору від 16.03.2021 року на суму 700 грн., відповідно до якого адвокатом виконано та передано клієнту наступні роботи (послуги) - складання відзиву у справі про стягнення коштів за позовом АТ "МетаБанк" справа № 915/78/21 (арк. 76); підписаним адвокатом та клієнтом Актом № 2 здачі-приймання наданих правничих послуг до договору від 23.03.2021 року на суму 2 500, 00 грн., відповідно до якого адвокатом виконано та передано клієнту наступні роботи (послуги) - здійснення представництва інтересів клієнта в господарському суді Миколаївської області у справі про стягнення коштів за позовом АТ "МетаБанк" справа № 915/78/21 (арк. 77); квитанціями до прибуткового касового ордера № 2 від 16.03.2021 на суму 700 грн. та № 3 від 23.03.2021 на суму 2 500, 00 грн. (арк. 78); ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1032770 від 15.03.2021 (арк. 72); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 676 від 09.04.2011 (арк. 73).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Позивачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200, 00 грн. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 601, 28 грн. підлягають відшкодуванню відповідачу ОСОБА_1 за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з відповідача Приватного підприємця Мальцевої Олени Валеріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь позивача Акціонерного товариства “МетаБанк”, пр. Металургів, 30, м. Запоріжжя, 69006 (код ЄДРПОУ 20496061):

- 3 447, 04 грн. (три тисячі чотириста сорок сім грн. 04 коп.) - інфляційних втрат;

- 1 660, 21 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят грн. 21 коп.) - 3 % річних;

- 1 910, 89 грн. (одна тисяча дев`ятсот десять грн. 89 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з позивача Акціонерного товариства “МетаБанк”, пр. Металургів, 30, м. Запоріжжя, 69006 (код ЄДРПОУ 20496061) на користь відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_2 ):

- 601, 28 грн. (шістсот одна грн. 28 коп.) – витрат на професійну (правничу) допомогу.

6. Наказ видати відповідачу ОСОБА_1 після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.04.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш