Рішення № 96667349, 27.04.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/137/21

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

секретар судового засідання: Русецька Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства Нафтогазова компанія "Фактор"

до Фізичної особи - підприємця Воєвуцького Сергія Антоновича

про стягнення 201280,84 грн.

Процесуальні дії по справі.

Дочірнє підприємство Нафтогазова компанія "Фактор" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Воєвуцького Сергія Антоновича 201280,84 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04 березня 2021 р.

Ухвалою суду від 04.03.2021р. позовну залишено без руху та надано Дочірньому підприємству Нафтогазова компанія "Фактор" строк на усунення недоліків позовної заяви.

19.03.2021р. від позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшла заява (а.с.48-124).

19.03.2021р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 17.03.20214 № 136, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 192280,84 грн. (а.с.46-47).

Ухвалою господарського суду від 22.03.2021р., оскільки позивачем були усунені недоліки, які призвели до залишення позовної заяви без руху, розгляд справи продовжено, наступне засідання призначено на 13.04.2021р.

Ухвалою суду від 22.03.2021р. залишено без розгляду заяву Дочірнього підприємства Нафтогазова компанія "Фактор" від 17.03.20214 № 136 про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 22.03.2021р. суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 13.04.2021р.

Ухвалою суду від 13.04.2021р. відкладено розгляд справи по суті на 27 квітня 2021р.

26.04.2021р. від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 27.04.2021р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Фактор Нафтогаз" та ФОП Воєвуцьким С.А. був укладений договір №200189 від 14.10.2013 року про передачу пального (стиснений природний газ) на АГНКС м. Житомир вул. Малинська 10В.

В порядку та на умовах п. 7.2 договір щороку пролонговувався.

В порушення умов договору відповідач допустив прострочення оплати відпущеного йому пального (стисненого природного газу), що на 31.07.2020 року становила 212300,45 грн.

Звернення ФОП Воєвуцький С.А. ігнорував, претензії залишав без відповіді та реагування, частково здійснюючи погашення заборгованості.

31.07.2020 року ТОВ "Фактор Нафтогаз" за договором відступлення права вимоги №01/31/07/20 від 31.07.2020р. передало ДП "Нафтогазова компанія "Фактор" право вимоги за договором №200189 від 14.10.2013 року до ФОП Воєвуцького С.А., в межах заборгованості 212300,45 грн., про що боржнику було скеровано відповідне повідомлення (вих. №794/08 від 14.08.2020 року).

За період з 28.08.2020 року по 04.01.2021 року відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти в погашення заборгованості за договором №200189 від 14.10.2013 року у сумі 23000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 200189 від 14.10.2013 року склала 189300,45 грн.

Відповідач у встановлені договором та чинним законодавством строки зобов`язання не виконав, вимоги про сплату заборгованості ігнорував та продовжує ігнорувати.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2396,08 грн. за період з 28.08.2020р. по 29.01.2021р., а також 9584,31 грн. пені за той же період.

Відповідач, в порядку ст.ст.165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Представники сторін в засідання суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.04.2021р. на поштові адреси сторін, електронну адресу позивача та телефонограми відповідачу (а.с.138,139, 140-143).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд вирішує справу за їх відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.10.2013 року між ТОВ "Фактор Нафтогаз" (продавець) та ФОП Воєвуцьким С.А. (покупець) був укладений договір №200189, згідно п.1.1 якого продавець зобов`язується передати на автомобільній газонаповнюючій компресорній станції, що розташована за адресою: м. Житомир вул. Малинська 10-В (далі - по тексту "АГНКС") стиснений природний газ (далі по тексту - "пальне", "паливо") у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти паливо на умовах визначених цим договором (а.с.9-10).

Відповідно до п.2.1 договору ціна пального встановлюється відповідно до роздрібних цін, діючих на АГНКС на момент заправки автомобілів.

Згідно п.2.2 договору кількість пального, яка передається продавцем та приймається покупцем, визначається відповідно до фактичної кількості заправленого пального і відображається у видаткових накладних та/або актах прийому-передачі.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує вартість пального на умовах 100% попередньої оплати. У випадку, якщо пальне було передане покупцю без попередньої оплати, покупець зобов`язаний сплатити продавцю його вартість протягом одного банківського дня з моменту отримання.

По закінченню календарного місяця продавець надає покупцю видаткову і податкову накладні на весь відпущений протягом місяця обсяг пального (п.4.3 договору).

Відповідно до п.7.2 договору він вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати договір.

Згідно акта звірки від 17.08.2020 ТОВ "Фактор Нафтогаз" в період з 14.10.2013р. по 17.08.2020р. поставило відповідачу пальне на загальну суму 6173682,13 грн.(а.с.64-124). Заборгованість останнього станом на 17.08.2020р. становила 217300,45 грн. (а.с.15-20).

На вказаному акті міститься відмітка про те, що 20.08.2020р. відповідачем на рахунок ТОВ "Фактор Нафтогаз" було сплачено 5000,00 грн.

31.07.2020р. між ТОВ "Фактор Нафтогаз" (первісний кредитор) та ДП "Нафтогазова компанія "Фактор" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №01/31/07/20, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договором №200189 від 14.10.2013р. між ТОВ "Фактор Нафтогаз" та ФОП Воєвуцький Сергій Антонович (далі основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором (а.с.11-12).

26.08.2020р. новий кредитор направив ФОП Воєвуцькому С.А. повідомлення про відступлення права вимоги, в якому зазначив нові реквізити для погашення заборгованості (а.с.13, 14).

Після відступлення права вимоги відповідачем проведено часткові оплати за отримане пальне, в підтвердження чого позивач надав суду банківські виписки по особовому рахунку (а.с.49-63).

Згідно вказаних виписок (а.с.49-63)., відповідачем на рахунок ДП "Нафтогазова компанія "Фактор" були здійснені наступні платежі:

28.08.2020р. - 1300,00 грн. та 1900,00 грн.

23.09.2020р. - 3000,00 грн.

01.10.2020р. - 3000,00 грн.

28.10.2020р. - 5000,00 грн.

09.11.2020р. - 2800,00 грн.

04.01.2021р. - 3000,00 грн.

02.02.2021р. - 3000,00 грн.

18.02.2020р. -3000,00 грн.

01.03.2021р. - 3000,00 грн.

У зв`язку з непроведенням відповідачем розрахунків в повному обсязі, ДП Нафтогазова компанія "Фактор" звернулось з позовом до суду про стягнення з ФОП Воєвуцького Сергія Антоновича 201280,84 грн., з яких 189300,45 грн. боргу, 3% річних в сумі 2396,08 грн. за період з 28.08.2020р. по 29.01.2021р., а також 9584,31 грн. пені за той же період.

Також, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 12500,00 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між ТОВ "Фактор Нафтогаз" та ФОП Воєвуцьким С.А. виникли правовідносини щодо купівлі продажу, зокрема на підставі договору №1/88-2019 від 20.09.2019р.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що ДП Нафтогазова компанія "Фактор" набула статус кредитора за договором №1/88-2019 від 20.09.2019р. на підставі договору про відступлення права вимоги №01/31/07/20 від 31.07.2020р., укладеного з ТОВ "Фактор Нафтогаз".

Згідно з ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Суд зазначає, що при відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов`язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов`язанні.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 17.08.2020р. заборгованість відповідача становила 212300,45 грн. (217300,45 грн. - 5000,00 грн., сплачених відповідачем 20.08.2020р.).

У позовній заяві позивач вказує, що в період з 28.08.2020р. по 04.01.2021р. відповідач сплатив на його рахунок 23000,00 грн., в зв`язку з чим розмір боргу становить 189300,45 грн.

Разом з тим, позивачем, при обрахунку суми боргу не враховано проплати на суму 9000,00 грн., здійснені відповідачем 02.02.2021р., 18.02.2021р. та 01.03.2021р., тобто до моменту відкриття провадження у даній справі (банківська виписка на а.с.59-63).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача станом на дату відкриття провадження у справі становила 180300,45 грн.

Доказів погашення відповідачем даної заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладені обставини, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 180300,45 грн.

В стягненні 9000,00 грн. основного боргу суд відмовляє як безпідставно заявлених.

При зверненні з позовом позивач також заявив до стягнення 3% річних в сумі 2396,08 грн. за період з 28.08.2020р. по 29.01.2021р., а також 9584,31 грн. пені за той же період.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Слід вказати, що умовами договору №200189 від 14.10.2013р. не передбачено відповідальності покупця у вигляді сплати пені за несвоєчасну сплату коштів за отримане пальне.

За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9584,31 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що передбачено нормами чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.2), суд встановив, що розмір 3% річних за період з 28.08.2020р. по 29.01.2021р. на суму боргу 189300,45 становитиме 2406,28грн.

Однак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у меншому розмірі - 2396,08 грн., а тому суд задовольняє позовній вимоги в цій частині.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 182696,53 грн., з яких 180300,45 грн. основного боргу та 2396,08 грн. 3% річних.

В стягненні 9000,00 грн. боргу та 9584,31 грн. пені судом відмовлено.

Судові витрати за результатами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на підставі п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2741,16 грн. за розгляд позовної вимоги про стягнення 182696,53 грн., яка задоволена судом, покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Водночас, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Матеріали справи свідчать, що 19.01.2021р. між ДП Нафтогазова компанія "Фактор" та адвокатом Ходаком Андрієм Вікторовичем укладено договір про надання правової допомоги №129 (а.с.23-24).

Згідно з п.3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з

Додатковою угодою №1 від 19.01.2021р. до договору №129 сторони погодили вартість юридичних послуг (гонорару) адвоката за дання правової допомоги:

- ознайомлення з матеріалами/документами - 2500,00 гривень;

- надання правового висновку - 4000,00 гривень;

- складання позовної заяви про стягнення коштів до ФОП Воєвуцького С.А. - 6000,00 гривень.

Пунктом 3 додаткової угоди погоджено порядок оплати гонорару:

3.1 оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - 100 % вартості послуги сплачується після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.4 додаткової угоди сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, або іншим незабороненим чинним законодавством шляхом.

На підтвердження обсягу та вартості послуг наданої правничої допомоги позивачем подано суду довідку про зарахування коштів та акт прийому-передачі наданої професійної правової допомоги від 29.01.2021р. на суму 12500,00 грн. (а.с.26, 27).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Проаналізувавши наведений у акті від 39.01.2021р. опис наданих адвокатом послуг, суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, витрати на послуги з "ознайомлення з матеріалами/документами", "надання правового висновку", вартість яких в акті вказана 2500,00 грн. та 4000,00 грн. відповідно, є завищеними в порівнянні за обсягом документів, опрацьованих адвокатом.

Слід вказати, що при зверненні до суду з позовом, позивачем до матеріалів позовної заяви було додано копії договору №200189 від 14.10.2013р., договору №01/31/07/20 від 31.07.2020р., повідомлення №794/08 від 14.08.2020р., акту звірки від 17.08.2020р., претензії від 02.11.2020р., загальним обсягом 12 сторінок.

Тобто, опрацювання 5 документів правового характеру не потребувало значних зусиль зі сторони адвоката, окрім того, у вказаній справі не було виконано значних за об`ємом розрахунків.

Також, слід вказати, що витрати на написання позовної заяви з обсягом основного тексту 3 сторінки, що пропорційно сумі у 6000,00 грн., не є реальними з огляду на те, що текст позову містить здебільшого цитування статтей законодавства.

Таким чином, зазначені витрати не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у розумінні приписів ч.5 ст.129 ГПК України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що справедливими, співрозмірними, а також пропорційними до предмета спору, є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Воєвуцького Сергія Антоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Дочірнього підприємства Нафтогазова компанія "Фактор" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 9-11, код ЄДРПОУ 36555818)

- 180300,45 грн. основного боргу;

- 2396,08 грн. 3% річних;

- 2741,16 грн. судового збору;

- 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.04.21

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам (рек з пов.)

4- відповідачу (Житомир, вул. Новогоголівська, 10-а; ( рек.)

- позивачу ( ngkfactor.@ukr.net)