Рішення № 96666997, 22.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021м. ДніпроСправа № 904/11194/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД"

до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача

1. Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК"

2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс"

5.Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод"

6. Приватне акціонерне товариство "Термолайф"

7. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED"

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані"

9. ОСОБА_1

про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов`язань припиненими

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - Тищук М.А. дов.№547 від 04.06.2020 (адвокат)

Третьої особи -1- не з`явився

Третьої особи -2 - не з`явився

Третьої особи -3 - не з`явився

Третьої особи -4 - не з`явився

Третьої особи -5 - не з`явився

Третьої особи -6 - не з`явився

Третьої особи -7 - не з`явився

Третьої особи -8 - не з`явився

Третьої особи -9 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.12р., укладений ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - ПАТ "Сбербанк"), в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181,15 доларів США та визнання припиненими зобов`язань ТОВ "Коксотрейд" перед ПАТ "Сбербанк" з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.12р. в сумі 1 363,52 доларів США (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі № 904/11194/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії". В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України у даній справі від 26.04.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.17р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

У постанові від 26.04.2017 Вищий господарський суд України зазначив, що прийшов до висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду справи, ними в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, ігноруючи вказівки суду касаційної інстанції, не були досліджені всі обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2016 у справі № 904/11194/15. Так, судами попередніх інстанцій під час нового розгляду не враховано те, що, як зазначено було в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2016 у справі № 904/11194/15, в розумінні норм статей 2, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 24.05.2012, чинній на дату укладення оспорюваного договору), власниками істотної участі для встановлення критеріїв спорідненості та пов`язаності, вважаються саме юридичні та фізичні особи відповідно, а не держава Україна чи будь-які іноземні держави. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що на момент звернення позивача із даним позовом позовна давність не спливла, повторно не відхилили твердження скаржника щодо наявності у позивача можливості на момент укладення оспорюваного договору дізнатися інформацію про структуру власності ПАТ "Сбербанк" і ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" із загальнодоступних джерел, а саме з офіційних сайтів зазначених банків. Водночас, апеляційний господарський суд відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки кредитний договір був визнаний недійсним в повному обсязі, в той час як позов було заявлено про визнання недійсним кредитного договору в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США виходив з того, що господарський суд діяв правомірно, скористався наданим йому правом, зазначеним в п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно із яким господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи в певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшовши даного висновку не врахував: по-перше, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України надано право суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов`язаний з предметом спору договір, в той час як судом першої інстанції визнано недійсним повністю договір який і є предметом спору; по-друге, суд першої інстанції приймаючи рішення не зазначив, що ним визнається повністю недійсним кредитний договір на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" в апеляційній скарзі посилалося на те, що у справах №№ 904/43/16, 922/6553/15 відмовлено у задоволенні позовів, які подано з аналогічних підстав, що і даний позов - надання ПАТ "Сбербанк" кредиту особі для погашення цією особою зобов`язань перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що на думку скаржника має важливе значення під час розгляду даної справи відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України. Однак, апеляційний господарський суд не навів належного нормативно-правового відхилення зазначених доводів, а лише обмежився посиланням на те, що рішення у вказаних справах, на які посилається скаржник, є юридичною оцінкою фактичних даних у справах № 904/43/16 та № 922/6553/15, і така юридична оцінка не обов`язкова для господарських судів, що розглядають дану справу, що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України. З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Автоматизованою системою ДСС справу № 904/11194/15 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г.

У поясненнях у справі, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2017, Позивач вкзав, що враховуючи зазначені в постановах від 07.11.2016 та від 26.04.2017 зауваження Вищого господарського суду України у справі №904/11194/15 Позивач заперечує проти тверджень Відповідача про недоведеність спорідненості Відповідача та Третьої особи -1 через відсутність будь-яких юридичних осіб – спільних власників істотної участі оскільки власником істотної участі Відповідача та Третьої особи -1 опосередковано є держава Російська Федерація. Чинне законодавство України не надає будь-яких правових підстав обмежувати будь-яку іноземну державу в цивільному та господарському обороті, у відносинах прав власності на території України, у праві здійснювати прямий чи опосередкований контроль за своєю власністю або ж надавати іноземній державі будь-які переваги порівняно з іншими суб`єктами. Окрім випадків, прямо встановлених законодавством України. Держава Російська Федерація відповідно до законодавства України може розглядатися як прямий або опосередкований власник істотної участі. Заперечення або невизнання вказаного означатиме безпідставне, а відтак і незаконне обмеження прав та обов`язків іноземної держави – Російська Федерація, як учасника цивільних відносин за законодавством України. Так, заперечення та/або невизнання прав та обов`язків іноземної держави – Російська Федерація може призвести до безпідставного, а, відтак, і незаконного надання вказаній іноземній державі переваг порівняно з іншими учасниками цивільних відносин на території України, що може, зокрема виявлятися у відсутності певних обов`язків або звуженні їх кола в порівнянні з іншими учасниками цивільних відносин. Прямим власником 97,85 % акцій ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії була і залишається до теперішнього часу Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", яка є нерезидентом і зареєстрована за законодавством Російської Федерації. Прямим власником 100 % акцій Зовнішекономбанку на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії була і залишається до теперішнього часу держава Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації. Таким чином, держава Російська Федерація на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії опосередковано володіла часткою в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" більше 50 відсотків статутного капіталу шляхом здійснення контролю прямого власника участі в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" – Зовнішекономбанк. Прямим власником 100 % акцій ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії було і залишається ВАТ "Сбербанк Росії", яке є нерезидентом і зареєстроване за законодавством Російської Федерації. Прямим власником 50,000000004% акцій ВАТ "Сбербанк Росії" на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії була юридична особа – Центральний банк Російської Федерації, - яка є нерезидентом і зареєстрована за законодавством російської Федерації. Держава Російська Федерація на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії і до теперішнього часу є прямим власником всього статутного капіталу Центрального банку Російської Федерації. Таким чином, Російська Федерація на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії опосередковано володіла частками в розмірі більше 50 відсотків статутних капіталів ВАТ "Сбербанк Росії" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" – Центрального банку Російської Федерації. Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012, якою визначено в тому числі поняття контроль, визначає контроль лише як можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином. Тому саме тільки пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, чинним законодавством України однозначно пов`язується з можливістю здійснювати контроль за діяльністю такої юридичної особи. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012, споріднена особа – юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі. Таким чином, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на момент укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії були пов`язаними особами, як споріднені особи – юридичні особи, які мають спільного опосередкованого власника істотної участі – державу Російська Федерація. Позивач не мав та не має жодних повноважень щодо визначення та контролю пов`язаності ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Також, Позивач не мав та не має жодних повноважень щодо визначення або встановлення будь-яким чином власників істотної участі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що має ключове значення для визначення їх пов`язаності. До того ж Позивач не мав та не має жодних повноважень та інструментів щодо здійснення нагляду та контролю за дотриманням банками вимог банківського та іншого законодавства України. Однак, такі повноваження та інструменти мають Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Не зважаючи на норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо пов`язаних осіб банків та встановлені законодавчі обмеження на здійснення деяких операцій з пов`язаними особами, Національний банк України лише у 2015 затвердив відповідне положення про визначення пов`язаних з банком осіб. Так, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №315 "Про затвердження Положення про визначення пов`язаних із банком осіб" від 12.05.2015. Вказане Положення ще не було прийняте на момент укладення та виконання оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії. В той же час, Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 №1082, №1078, №1090 та №1087, які очевидним чином підтверджують доводи позовної заяви, також були прийняті лише 24.07.2015. При цьому структура власників істотної участі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не змінювалася в порівнянні з датою укладення оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії – 04.09.2012. Таким чином, Позивач не тільки не був безпосередньо обізнаний про порушення його прав станом на 04.09.2012, а й навіть не мав об`єктивної можливості знати про обставини порушення його права до дати прийняття рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 №1082, №1078, №1090 та №1087. Позивач вважає, що початок перебігу позовної давності пов`язаний із датою 24.07.2015, яка є днем, коли Позивач міг довідатися про порушення свого права. В будь-якому випадку початок перебігу позовної давності не може розпочинатися раніше дати 01.01.2013, яка є датою, на яку було складено ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" інформацію про власників істотної участі та яка в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України і використовується як доказ у справі. До того ж, порушення банківського законодавства при укладенні оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії було допущене ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", які до теперішнього часу не визнають факт їх пов`язаності. Рішення у справах №904/43/16 та №922/6553/15, на які посилається Відповідач, не встановлюють обставини, які мають преюдиціальне значення та не потребують доведення при розгляді даної справи, а є юридичною оцінкою фактичних даних у справах №904/43/16 та №922/6553/15, і така юридична оцінка не обов`язкова для господарських судів, що розглядають дану справу.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності, мотивовану тим, що оскаржувані Договори про відкриття кредитної лінії були укладені у вересні 2012, тому строк звернення до суду закінчився у вересні 2015, тобто Позивач пропустив строк звернення до суду, подавши позовну заяву у січні 2016.

Відповідач подав заяву про передачу даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 07.06.2017 відхилено клопотання Відповідача про передачу даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Третя особа -2 подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

У поясненнях №15/01/10877 від 02.06.2017, Третя особа -2 вказала, що листом від 30.06.2015 №09/03/13613/НК Комісія, як орган ліцензування, звернулася до ПАТ "Промінвестбанк" з вимогою про надання банком довідки щодо структури власності ліцензіата та власників з істотною участю в ньому з доданням схематичного зображення такої структури за формою відповідно до додатку 9 до Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затвердженими рішенням Комісії від 14.05.2013 №817 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.06.2013 за №854/23386 (зі змінами). Відповідно до довідки щодо структури власності ПАТ Промінвестбанк" та власників з істотною участю в ньому, що надана цим банком листом від 08.07.2015 №16-1/2-463 на запит Комісії від 30.06.2015 №09/03/13613/НК, встановлено наступне: станом на 30.06.2015: прямим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з часткою у статутному капіталі банку 99,0854 відсотків є Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності" (Внєшекономбанк), який зареєстрований за законодавством Російської Федерації – держави, що здійснює збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України"; опосередкованим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з істотною участю у розмірі 99,0854 відсотків є Російська Федерація - держава, що здійснює збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України". Таким чином, особа Російської Федерації – держави, що здійснює збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", а саме: Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності" (Внєшекономбанк), а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Враховуючи вищезазначене, Комісією було прийнято рішення №1087 від 24.07.2015 "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Промінвестбанк". За результатом перевірки документів, поданих ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" встановлено, що особи Російської Федерації – держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України "Про оборону України", а саме: ВАТ "Сбєрбанк Росії" та Центральний Банк Російської Федерації здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" шляхом прямого та опосередкованого володіння у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ". Враховуючи вищезазначене, Комісією прийнято рішення №1078 від 24.07.2015 "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ". У п.1.4. Положення про порядок відомостей про структуру власності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 №306, чинного на час укладання оспорюваного договору, визначалося, що опосередковане володіння участю в банку/юридичній особі настає, якщо особа самостійно або спільно з іншими особами (групою асоційованих осіб або групою інших осіб, пов`язаних угодою або спільними економічними інтересами, відносинами економічної та/або організаційної залежності, у тому числі двом особам, кожна з яких не має контролерів та одночасно є контролерами однієї юридичної особи (групи юридичних осіб)): здійснює контроль прямого власника участі в банку/юридичній особі, та/або здійснює контроль групи прямих власників банку/юридичної особи, та/або здійснює контроль особи, яка здійснює контроль зазначених вище осіб, та/або набуває права голосу в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу банку на загальних зборах учасників банку/юридичної особи за дорученням учасника (учасників) банку/юридичної особи, та/або має незалежну від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність банку/юридичної особи чи будь-якої зазначеної вище юридичної особи, та/або здійснює контроль групи осіб, яка здійснює контроль зазначених вище осіб. Цей перелік опосередкованого володіння не є вичерпним. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваних правочинів підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого Позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення. Оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У запереченнях щодо спливу позовної давності, Позивач вказав, що Позивач не тільки не був безпосередньо обізнаний про порушення його права станом на 04.09.2012. а й навіть не мав об`єктивної можливості знати про обставини порушення його прав до дати прийняття Рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 №1082, №1078, №1090 та №1087. Відтак, Позивач пов`язує початок перебігу позовної давності з датою 24.07.2015, яка є днем коли Позивач міг довідатися про порушення свого права. В будь-якому випадку, початок перебігу позовної давності не може розпочинатися раніше дати 01.01.2013, яка є датою, на яку було складено ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" інформацію про власників істотної участі, та яка в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України і використовується як доказ у справі.

У письмових поясненнях про незаконність заяви Відповідача щодо накладення арешту на майно з підстав визначених у ст. 10571 ЦК України Позивач вказав, що норми Закону №5405-VI від 02.10.2012, якими Цивільний кодекс України доповнено статтею 10571, набрали чинності 04.11.2012, тобто після укладення спірного договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО, який було укладено сторонами 04.09.2012, що виключає можливість застосуванню зазначеної норми до спірних правовідносин у справі №904/11194/15.

У запереченнях на позовну заяву Відповідач вказав, що заперечуючи проти позову, доводячи обставини, на які посилається (обставину того, що банк та особа, якій надавався кредит не є пов`язаними особами відповідно до критеріїв, які визначені у ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), звернувся 16.09.2016 до Національного Банку України із листом "Про надання інформації щодо пов`язаності із банком осіб". На зазначене звернення Відповідачем отримано від Національного банку України електронне повідомлення "Про надання інформації щодо пов`язаності із банком осіб" від 31.10.2016. У вказаній відповіді було зазначено, Національним банком України не приймалися рішення щодо визначення ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" пов`язаними особами відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення. 29.07.2016р. ПАТ "Сбербанк" звернувся з листом №8467/5/28-2 від 29.07.2016р. до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісія) з проханням надати інформацію чи приймались Комісією рішення, або висновки відносно пов`язаності та/або відсутності факту пов`язаності між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в порядку визначеному ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". 01.09.2016р. ПАТ "Сбербанк" отримано лист-відповідь №12/01/18464 від 29.08.2016р. в якій зазначено, що визначення пов`язаності із банком осіб не відноситься до компетенції Комісії. Також в листі вказано, що "Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк має право визначати пов`язаних з банком фізичних та юридичних осіб, відповідно нормативно-правових актів Національного банку України". З наданого листа Комісії №12/01/18464 від 29.08.2016р. вбачається та повністю підтверджується позиція ПАТ "Сбербанк" про відсутність повноважень у Комісії визначення пов`язаності банків у порядку передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також віднесення таких повноважень до сфери діяльності Національного банку України. Обставини, які мають значення для справи №904/11194/15 встановлені під час розгляду справи №922/6553/15. у позовній заяві не зазначається конкретного пункту (пунктів) ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за яким зазначені банки кваліфікуються, як пов`язаними особами, а лише вказано, що держава Російська Федерація опосередковано володіє більш ніж 10 % статутного капіталу та здійснює значний вплив на управління банків через афілійованих осіб-акціонерів. Посилання на здійснення впливу (контролю) на обидва банки державою Російська Федерація прямо суперечить тому факту, що держава Російська Федерація ніяким чином не впливає і не може впливати на діяльність Центробанку Російської Федерації, який, в свою чергу, є власником істотної участі ВАТ "Сбербанк Росії", який, в свою чергу, є власником істотної участі ПАТ "Сбербанк".

У клопотанні Відповідач посилається на листи Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на які є посилання в поясненнях та надав для долучення до матеріалів справи зазначені листи.

Відповідач подав заяву в порядку ст. 10571 ЦК України, у якій просить накласти арешт на майно передане в іпотеку Відповідача.

Ухвалою суду від 29.06.2017 суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ПАТ "СБЕРБАНК".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017, задоволено клопотання Відповідача про залучення до справи Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ТОВ "Аромасервіс", м. Київ, ПрАТ "Харківський коксовий завод", м. Харків, ПрАТ "Термолайф", м. Харків, Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр, ОСОБА_1 , м. Харків, ТОВ "Менеджмент Логістик Компані", м. Харків.

У поясненнях до заяви ПАТ "Сбербанк" про застосування строків позовної давності, Відповідач вказав, що відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", ПАТ "Сбербанк", ще з 2010 року розміщував на своєму сайті інформацію про структуру власників та афільованих осіб, крім того на сайті також розміщений статут ПАТ "Сбербанк" в якому на сторінці 7 вказується структура власників банку. Інформація щодо структури власників подавалася ПАТ "Сбербанк" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, разом з річними звітами емітента і вказана інформація є загальнодоступною з 2011 року на веб-сайті "СМІДА". Разом з тим, на виконання постанови Національного банку України від 08.09.2011 №306 щодо надання інформації про власників істотної участі, ПАТ "Сбербанк" листом №4137/1/06-1-3 від 16.12.2011 надав відомості про структуру власників банку та її схематичне зображення. Вказані вище докази свідчать про можливість Позивача довідатися про структуру власників та афілійованих осіб ще в 2011.

Третя особа -5 подала клопотання з процесуальних питань, в якому просить задовольнити позовну заяву та розгляд справи проводити без участі її представника.

Третя особа -8 подала клопотання, у якому просить задовольнити позовну заяву та розгляд справи проводити без участі її представника.

У поясненнях Третя особа -1 зазначила, що не погоджується з доводами позовної заяви, вважає позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Та обставина, що обидва банки мають в структурі власності участь юридичних осіб, створених і діючих за законодавством Російської Федерації, недостатня для того, щоб вважати ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" спорідненими особами. Стверджуючи про спорідненість ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк", Позивач залишає поза увагою, що власниками ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" є різні юридичні особи, кожна з яких виконує власні функції в державі Російська Федерація та не наділена правом втручатися в діяльність одна одної.

Третя особа -3 у поясненнях у справі вказала, що зважаючи на те, що заборгованість позивача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3305/07 (Кредитний договір -2), укладеним Позичальником та ПАТ "Промінвестбанк" в сумі 4 444 181,15 доларів США була погашена Позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих Позивачем від Відповідача, згідно з умовами Кредитного договору №28-В/12/66/ЮО (Кредитний договір -1), Позивач вважає, що Кредитний договір -1 слід визнати недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181,15 доларів США з підстав його невідповідності вимогам ч.5 ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України. Станом на 04.09.20212, дати укладення оскаржуваних договорів, визначення пов`язаних з банком осіб здійснювалося згідно зі ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції від 05.07.2012) та Інструкцією №368 "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (у редакції від 20.06.2012) (далі Інструкція №368), ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Промінвестбанк" не визначалися пов`язаними особами. Особа є пов`язаною з банком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону. Згідно з переліком пов`язаних з банком осіб, який подається ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Промінвестбанк" до Національного банку України на щомісячній основі, відповідно до вимог положення про визначення пов`язаних осіб, зазначені банківські установи не визначені пов`язаними особами.

У поясненнях №15/01/3675 від 06.02.2018, Третя особа -2 надала пояснення аналогічні поясненням №15/01/10877 від 02.06.2017.

Позивач, у поясненнях від 20.02.2018 вказав, ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашений цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку; придбання активів пов`язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов`язаною особою банку. Матеріали справи містять докази, що прямим власником 97,85 % акцій ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на момент укладення кредитного договору була Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", яка є нерезидентом і зареєстрована за законодавством Російської Федерації. Прямим власником 100 % акцій Зовнішекономбанку на момент укладення кредитного договору була і є держава Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації. Таким чином, держава Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації на-момент укладення кредитного договору опосередковано володіла часткою в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" більше 50 % статутного капіталу шляхом здійснення контролю прямого власника участі в ПАТ "Акціонерний комерційний", промислово-інвестиційний банк" - Зовнішекономбанку. Матеріали справи, також, містять докази, що прямим власником ПАТ "Сбербанк" 100 % акцій є ВАТ "Сбєрбанк Росії", яке є нерезидентом і зареєстрована за законодавством Російської Федерації. Прямим власником 50,000000004 % акцій ВАТ "Сбєрбанк Росії" є Центральний банк Російської Федерації, який є нерезидентом і зареєстрований за законодавством Російської Федерації. Правовий статус Центрального банку Російської Федерації регулюється Федеральним Законом № 83-ФЗ "Про Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії) ", відповідно до положень якого Банк Росії є юридичною особою, статутний капітал та інше майно Банку Росії є федеральною власністю. Законодавство України не обмежує державу - Російська Федерація прямо чи опосередковано володіти часткою, або у повному обсязі статутним капіталом юридичної особи, яка знаходиться на території України. Таким чином, держава Російська Федерація на момент укладення кредитного договору опосередковано володіла частками в розмірі більше 50% статутних капіталів ВАТ "Сбєрбанк Росії" та ПАТ "Сбербанк" шляхом здійснення контролю прямого власника участі в ВАТ "Сбєрбанк Росії" - Центральним банком Російської Федерації (Банком Росії). Крім того, держава Російська Федерація має можливість здійснювати контроль (вирішальний вплив) на управління та/або діяльність ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" незалежно від формального володіння істотною участю в них іншим чином, а саме через здійснення законодавчого впливу і контролю за діяльністю Центрального банку Російської Федерації та Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", які також є опосередкованими власниками істотної участі у ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" та здійснюють контроль (вирішальний вплив) і управління ними та/або на діяльність вказаних банків, оскільки діяльність Центрального банку Російської Федерації та Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної (діяльності (Зовнішекономбанк) " регулюється державою Російська Федерація на рівні окремих федеральних законів, а саме - Федеральним законом від 10.07.2001 № 86-ФЗ "Про Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії) " та Федеральним законом від 17.05.2007 № 82-ФЗ "Про банк розвитку". Викладене повністю спростовує висновки ПАТ "Промінвестбанк" від 01.02.2018 про відсутність підстав стверджувати про спорідненість ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ "Сбербанк". Станом на дату укладення кредитних договорів не існувало окремого нормативного документу, яким було б врегульовано порядок визначення Національним банком України пов`язаності осіб для цілей Закону України " Про банки і банківську діяльність", тому і виключними повноваженнями прийняття рішень про пов`язаність/непов`язаність осіб станом на дату виникнення правовідносин у сторін Національний банк України наділений не був. Станом на сьогоднішній день, також, не існує жодного нормативно-правового документу, з якого б вбачались виключні повноваження Національного банку України встановлювати чи є особи пов`язаними особами в розумінні ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність". З пояснень НБУ вбачається, що рішення про пов`язаність Національний банк України приймає виходячи з відомостей наданих банками, при цьому, ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заперечують проти опосередкованого володіння ними та здійснення контролю за їх діяльністю з боку держави Російська федерація, відтак відомостей про свою пов`язаність до Національного банку України вони не надавали. Таким чином, не можна пов`язувати відсутність рішення НБУ про пов`язаність з банком осіб із відсутністю реального факту пов`язаності осіб. Викладене свідчить про відсутність у Національного банку України виключних повноважень визначати своїм рішенням певних осіб пов`язаними в розумінні ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність", оскільки така пов`язаність осіб є фактом об`єктивної дійсності, а тому наявність рішення Національного банку України щодо пов`язаності осіб може, лише додатково підтверджувати таку обставину. Слушними, Позивач вважає, висновки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, викладені в поясненнях НКЦПФР від 06.02.2018.

У поясненнях до відзиву, Відповідач зазначив, що рішенням суду №904/43/16, яке набрало законної сили, встановлені обставини які мають значення для справи №904/11194/15.

Відповідач у поясненнях у справі, вказав, що підтримує власні доводи, викладені в раніше поданих поясненнях, запереченнях, та додатково зазначив, що нормативно-правовим актом Національного банку України, прийнятим у відповідності та на виконання Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" чітко встановлено, що визначення істотної участі як можливої ознаки пов`язаності з банком інших осіб здійснюється виключно щодо та через фізичних та юридичних осіб (а не держав чи держави) в структурі власності банківських установ. Оскільки в структурі власності АТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Промінвестбанк" станом на дату укладення оскаржуваних договорів, як і станом на сьогодні, відсутні будь-які спільні фізичні чи юридичні особи, які б володіли істотною участю в обох банках, то зазначені банківські установи не є спорідненими та пов`язаними особами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: 1. Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", 2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", 5.Приватне акціонерне товариство Харківський коксовий завод", 6. Приватне акціонерне товариство "Термолайф", 7. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", 8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", 9. ОСОБА_1 про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов`язань припиненими.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019, справу направлено на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 справу передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 21.12.2019 справу прийнято до розгляду суддею Юзіковим С.Г.

15.01.2020 від представника Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що на сайті Судової влади України з`явилася інформація про подання АТ "СБЕРБАНК" касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 904/11194/15.

Станом на 15.01.2020 були відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, оскільки не надано доказів відкриття касаційного провадження Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за касаційною скаргою АТ "СБЕРБАНК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019.

24.01.2020 надійшла ухвала Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/11194/15 від 23.01.2020 про витребування з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали даної справи, у зв`язку з відкриття касаційного провадження у справі № 904/11194/15 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою ПАТ "Сбарбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019.

Ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у даній справі зупинено, матеріали справи направлено до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду.

Ухвалою суду від 16.03.2020 провадження у даній справі поновлено.

Від представника Позивача надійшли клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/675/20, мотивоване тим, що прийняття рішення у справі №640/675/20 буде суттєво впливати на вирішення спору у даній справі, так як, у адміністративній справі №640/675/20 буде встановлено наявність чи відсутність бездіяльності Національного банку України з прийняття рішення про пов`язаність АТ "Сбербанк" та АТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у розумінні ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що безпосередньо впливає на встановлення та правову оцінку обставин даної справи.

Від представника Позивача надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину, у якій останній просить: застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, щодо недійсного Договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, про що зазначити у резолютивній частині судового рішення у справі, та стягнути з АТ "Сбербанк" на користь ТОВ "Коксотрейд" 2 501 346,13 доларів США та 67 197,00 грн., як наслідок недійсності Договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012; стягнути з ТОВ "Коксотрейд" на користь АТ "Сбербанк" 4 445 544,67 доларів США, як наслідок недійсності Договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012; відмовити АТ "Сбербанк" в накладенні арешту в порядку ст. 10571 ЦК України на майно, яким забезпечено недійсний в частині Договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Відповідач подав клопотання про долучення судової практики.

Відповідач подав клопотання про залишення без розгляду клопотання Позивача про зупинення провадження, оскільки зазначене клопотання не надходило на поштову адресу Відповідача. Також, Відповідач зазначив, що АТ "СБЕРБАНК" не здійснювало реєстрації своєї офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та не має офіційної електронної адреси.

22.12.2020 від Третьої особи -3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Третьої особи -3, посилаючись на велике навантаження представників Національного банку України.

У судовому засіданні 22.12.2020 представник Позивача наполягав на задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 640/675/20.

Представник Відповідача заперечував зупинення провадження у даній справі, посилаючись на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 адміністративний позов ТОВ "Коксотрейд" у справі № 640/675/20 залишено без розгляду, у зв`язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Представник Позивача вказав, що наведена ухвала оскаржується в апеляційному порядку, на підтвердження викладеного останній направив до суду електронною поштою клопотання про врахування ухвал Апеляційного адміністративного суду при вирішенні клопотання про зупинення провадження по справі, у якому долучає до матеріалів справи ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КОКСОТРЕЙД" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2020 та від 10.12.2020 про призначення судового засідання на 15:35 год. 21.12.2020 по справі № 640/675/20

Також, представник Позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом по справі 640/675/20, а у разі скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020, зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі 640/675/20.

Представник Відповідача заперечував зазначені клопотання представника Позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, поданими для затягування розгляд справи, наполягав на закритті підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

На думку суду, з урахуванням стадії розгляду справи відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 набрала законної сили, а апеляційне провадження, розпочате Шостим апеляційним адміністративним судом 09.12.2020, має бути завершене через 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач подав клопотання у даній справі, в якому вказав, що повністю заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже не підлягає задоволенню та повідомив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Коксотрейд" залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020, якою адміністративний позов ТОВ "Коксотрейд" у справі №640/675/20 – залишено без розгляду, залишено без змін. Таким чином, у адміністративній справі №640/675/20 наявне судове рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2021 задоволено клопотання Позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, з використанням системи "EаsyCon", в порядку ч.4 ст.197 ГПК України (поза межами приміщення суду). Також доручено Господарському суду Київської області (01032, м. Київ-32, вул. Симона Петлюри , 16/108) організувати в приміщенні цього суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представників сторін. Судове засідання призначене на 11:00 год. 26.03.2021р.

Представники Позивача та Третіх осіб -2-9 у судове засідання 26.03.2021 не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належно, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 26.03.2021 представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладання розгляду справи, у зв`язку з неявкою Позивача у судове засідання. Представник Третьої особи -1 усне клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи підтримала, однак зазначила, що своєю неявкою у судове засідання Позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Ухвалою суду від 26.03.2021 судове засідання відкладено на 14:30 год. 22.04.2021р. проведення призначено в режимі відеоконференції.

Від Позивача повернулося поштове відправлення з ухвалою суду від 26.03.2021, з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місяця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст.232 ГПК України).

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Секретарем судового засідання, для вжиття всіх необхідних заходів повідомлення сторін про розгляд справи, передавалися телефонограми за номерами, які зазначені у позові та ЄДР.

Крім того, на офіційному сайті Судова влада України, судом розміщено повідомлення для сторін про розгляд справи №904/11194/15.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У судовому засіданні досліджено надані докази.

За клопотаннями Позивача, Відповідача, Третьої особи -1 проведення судових засідань призначалося в режимі відеоконференції, яку забезпечував Господарський суд Київської області та поза межами приміщення суду, з використанням системи "EаsyCon".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Відповідача, Третьої особи -1, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 Позивачем (Позичальником) та Відповідачем (Банком) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО (далі Кредитний договір-1), за п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США) (далі Кредитна лінія), надає Позичальнику кредитні кошти за рахунок Кредитної лінії на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит на цілі, зазначені в п. 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути наданий йому Кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст. 8 цього Договору, і виконувати інші умови цього Договору.

В п. 1.5. Кредитного договору-1 сторони погодили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3305/07, укладеним між Позичальником та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Третя особа -1) 10 серпня 2007 року (Кредитний договір-2). Позичальник зобов`язаний використовувати Кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті Договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим Договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Відповідач 05.09.2012 та 06.09.2012 надав Позивачеві на позичковий рахунок кредит на загальну суму 4 445 544,67 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 05.09.2012 та від 06.09.2012.

05.09.2012 Позивач перерахував отримані за кредитним договором № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 грошові кошти в сумі 4444181,15 доларів США в якості рефінансування заборгованості за кредитним договором № 15-93/19-3305/07 від 10.08.2007.

На думку Позивача, з підстав викладених вище, ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими особами, внаслідок чого кредитний договір № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США слід вважати таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тому просить визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, зважаючи на те, що заборгованість Позивача перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за Кредитним договором № 15-93/19-3305/07 від 10.08.2007 в сумі 4444181,15 доларів США погашена Позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" за кредитним договором № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Оскільки різниця в одержаних коштах за Кредитним договором -1 та направлених на погашення кредиту за Кредитним договором -2 в сумі 1 363,52 доларів США перекрита платежами за недійсним Кредитним договором -1 (12 444,1 доларів США – тіло кредиту, 437 546,48 доларів США – відсотки), значно менша ніж внесені платежі, Позивач вважає припиненими свої зобов`язання за дійсною частиною Кредитного договору -1.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин того, чи є ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" спорідненими особами, наявність підстав для визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на момент укладення оскаржуваних договорів) банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 19.08.2012) визначено, що:

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Згідно зі ст. 2 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 19.08.2012) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 19.08.2012) афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку; контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін та інших учасників справи, суд не приймає позицію Позивача, а погоджується з Відповідачем.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним кредитного договору з підстав спрямування позичальником отриманих кредитних коштів на погашення заборгованості в іншій банківській установі, посилаючись на пов`язаність двох банківських установ та невідповідність змісту такого правочину положенням ст. 203, 215 ЦК України та ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У зв`язку з наведеним, одним із законних і можливих способів захисту порушеного права позивача є визнання договору недійсним, що узгоджується з положеннями статей 15, 16, 203, 215 ЦК України.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на момент укладення оскаржуваного договору) визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (ст. 1 цього Закону).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків. Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов`язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи; контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином; контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

На момент укладення оскарженого Договору була чинною Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі Інструкція), введена з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Пунктом 1.9 глави 1 розділу VI Інструкції встановлено, що надання кредитів інсайдерам/пов`язаним особам (далі інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об`єктивно.

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов`язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів.

Пунктами 1.10. та 1.11 глави 1 розділу VI Інструкції визначено, хто саме належить до інсайдерів - фізичних осіб та інсайдерів - юридичних осіб.

Згідно з п. 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції, істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо та/або опосередковано 10, самостійно чи спільно з іншими особами має:

а) участь/частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (та/або право голосу акцій, паїв, часток) у розмірі 10 і більше відсотків. Крім того, дві та більше особи уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно: є членами ради чи правління (ради директорів), власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є асоційованими особами по відношенню одна до одної;

б) незалежну від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність банку або іншої юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом.

Особа вважається такою, що здійснює значний вплив на управління банком або іншою юридичною особою, якщо:

така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (та/або має повноваження голосувати) у розмірі від 10 до 50 відсотків; або

така особа належить до управлінського персоналу банку чи є керівником іншої юридичної особи; або

відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників, або особа має принаймні одного представника в раді, чи правлінні банку або іншої юридичної особи, чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість із власниками акцій/паїв/часток); або

така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або

така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.

Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов`язані між собою виробничими зв`язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого (п. 1.13 глави 1 розділу VI Інструкції).

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у визначеній редакції) для цілей цього Закону пов`язаними особами є:

1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку;

3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4) керівники та контролери споріднених осіб банку;

5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6) афілійовані особи банку;

7) споріднені особи банку;

8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини;

9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Дослідивши питання щодо пов`язаності банківських установ за всіма пунктами, передбаченими ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з урахуванням Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування АТ "Сбербанк") та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не є пов`язаними між собою особами в розумінні вищезазначених норм, що зазначені банки не мають істотної участі один у одному та не є афілійованими особами один стосовно одного, оскільки не приймають участь у статутному капіталі одне одного, не є акціонерами один одного, не мають впливу один на одного, жодний з наведених банків не є керівником або контролером споріднених чи афілійованих осіб другого банку, кожен із зазначених банків не керує і не контролює власників істотної участі іншого банку. Принаймні, Позивач не надав доказів зворотного.

Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України").

Відповідно до Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 за № 315 та розробленого відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України (далі Положення), Національний банк України наділений правом та повноваженнями щодо прийняття рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами.

Згідно з п. 1 глави 2 Положення Національний банк України може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог ст. 52 Закону із застосуванням, зокрема, ознак, зазначених у главі 3 цього розділу.

Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами. Національний банк України приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов`язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк України виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов`язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов`язаною, якщо для нього виникають підстави (ч. 2 глави 2 Положення).

Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов`язаними з банком засобами електронного зв`язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі (п. 3 глави 2 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що Національний банк України не визнав зазначені банки пов`язаними особами. Відповідне рішення Національного Банку України про визначення ПАТ "Промінвестбанк" та АТ "Сбербанк" пов`язаними відповідними особами в матеріалах справи відсутнє.

Враховуючи те, що факт визнання юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами може бути підтверджене лише рішенням Національного Банку України, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078 від 24.07.2015 та №1087 від 24.07.2015, на які посилається Позивач, не є належними доказами у справі.

Крім того, звернувшись з позовом, Позивач не зазначив яке саме його право порушено оспорюваним правочином та в чому полягає його порушення.

За таких обставин, вимоги про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.12р., укладеного ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - АТ "Сбербанк"), в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181,15 доларів США є необґрунтованими.

У зв`язку з тим, що відсутні підстави для визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.12р., укладеного ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - АТ "Сбербанк"), в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181,15 доларів США, позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язань ТОВ "Коксотрейд" перед ПАТ "Сбербанк" з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.12р. в сумі 1 363,52 доларів США (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) також є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог через недоведеність Позивачем своїх вимог, заява Відповідача про застосування позовної давності та заява Позивача про застосування наслідків недійсності правочину, судом не розглядаються.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: 1. Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", 2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", 5.Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", 6. Приватне акціонерне товариство "Термолайф", 7. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", 8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", 9. ОСОБА_1 про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов`язань припиненими.

Витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 30.04.2021

Суддя С.Г. Юзіков