Рішення № 96666899, 20.04.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/368/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021, код -35599215

про стягнення 693 074,26 грн

представники сторін у судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/368/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про стягнення 693 074,26 грн.

02.09.2019 року у справі № 902/368/19 винесено рішення позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці учасника у статутному капіталі у розмірі 550 000,00 грн, 31 508,22 грн 3% річних, 111 566,04 грн інфляційних втрат, 10 396,11 грн витрат зі сплати судового збору.

03.10.2019 року на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Зазначене рішення оскаржувалось у апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 року залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 року Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2020 року та Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року у справі № 902/368/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

27.04.2020 року до Господарського суду Вінницької області повернулась справа № 902/368/19 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.04.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/368/19, за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 30.04.2020 року справу №902/368/19 прийнято до свого провадження новим складом суду. При цьому, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.05.2020 року.

26.05.2020 року адвокатом Маркідоновим О.В. подано заяву про вступ у справу як представника позивача (вх. № 01-34/4735/20 від 26.05.2020 року) та клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з введеними карантинними заходами. Вказану заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

26.05.2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (№5 від 22.05.2020 року) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. В якості додатків до клопотання додано ряд документів.

Також, 26.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання (№ 6 від 22.05.2020 року), в якому останній зазначає, що не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд проводити судові засідання у справі № 902/368/19 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод".

В судовому засіданні 27.05.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/368/19 на 11.06.2020 року об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

05.06.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/5156/20 від 05.06.2020 року, в якій останній просить суд в зв`язку з введеними карантинними заходами відкласти розгляд справи на іншу дату. Заяву сформовано в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 11.06.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/368/19 на 05.08.2020 року об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

05.08.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/6844/20 від 05.08.2020 року, в якій останній в зв`язку з відсутністю можливості прийняти участь у судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Заяву сформовано в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 05.08.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/368/19 на 19.08.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.

На підставі ст. 197 ГПК України судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 19.08.2020 року у режимі відеоконференції з Господарським судом Чернівецької області за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

18.08.2020 року від представником відповідача подано заяву (вх. канц. № 01-34/7295/20 від 18.08.2020 року), в якій останній просить суд призначити у справі № 902/368/19 судову економічну експертизу та доручити проведення судової експертизи ТОВ "Київський інженерно-будівельний інститут землевпорядкування та технічної експертизи". Також у заяві представника позивача просить суд розглянути дане клопотання в судовому засіданні без його участі. Зазначену заяву представником позивача сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 19.08.2020 року зупинено провадження у справі № 902/368/19, в зв`язку з призначенням у справі судової економічної експертизи. Проведення судової економічної експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця).

Супровідним листом № 902/368/19/1312/20 від 09.09.2020 року матеріали справи № 902/368/19 надіслано до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

07.10.2020 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 902/368/19/1312/20 від 09.09.2020 року (вх. №01.2-34/8973/20).

В якості додатків до листа додано клопотання судового експерта Голені Н. щодо надання додаткових матеріалів для проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року задоволено клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голені Н. (вх. №01-34/8973/20 від 07.10.2020 року) про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

27.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення № 10 від 23.10.2020 року, додатком до яких додано ряд документів.

23.11.2020 року до суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №6577/20-21 від 12.11.2020 року, в якому зазначено про залишення ухвали суду від 19.08.2020 року без виконання, оскільки не надано документів, що стосуються діяльності ТОВ "Барський комбікормовий завод", в зв`язку з чим експертом неможливо визначити ринкову вартість сукупності усіх часток учасників товариства.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року поновлено провадження у справі № 902/368/19 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 17.12.2020 року.

11.12.2020 року до суду від представником позивача подано заяву (вх.канц. № 01-34/11173/20 від 11.12.2020 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.12.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 17.12.2020 року), в якому останній в зв`язку з введеними карантинними заходами просить суд продовжити строк розгляду справи.

В судовому засіданні 17.12.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/368/19 на 19.01.2021 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

19.01.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/455/21 від 19.01.2021 року) про відкладення підготовчого судового засідання, у зв`язку із перебуванням останнього на реабілітаційному періоді після перенесеної гострої респіраторної хвороби COVID - 19. Заяву сформовано в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 19.01.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого провадження у справі № 902/368/19 на 10.02.2021 року о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

05.02.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 05.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/1106/21 від 05.02.2021 року), в якому останній просить суд відкласти судове засідання на іншу дату в зв`язку з перебуванням на лікарняному.

В судовому засіданні 10.02.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/368/19 до судового розгляду по суті на 30.03.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому останній повідомляє суд про перебування на лікуванні.

Також, представником позивача надано пояснення щодо неможливості надання суду висновку спеціаліста щодо вартості частки ОСОБА_1 на момент виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", оскільки відсутні відомості щодо звітності товариства за 2016 рік.

В судовому засіданні 30.03.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 20.04.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 30.03.2021 року.

Також, в судовому засіданні на підставі п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду по суті справи № 902/368/19.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом також постановлено ухвалу про забезпечення участі представника ОСОБА_1 адвоката Маркідонова О.В. в судовому засіданні 30.03.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

19.04.2021 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення № 8 від 19.04.2021 року, в яких останній зазначає, безпідставність тверджень позивача про відсутність проведення розрахунку, оскільки фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Барський комбікормовий завод" за формою №1-м станом на 31.12.2017 року (за 2017 рік) свідчить про фінансовий стан підприємства на кінець 2016 року, які є підставою для проведення розрахунку вартості частки ОСОБА_1 на момент виду зі складу учасників товариства, окрім того, на підставі Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2019 року у справі № 902/368/19 на користь позивача стягнуто вартість частини майна товариства в сумі 394 739,50 грн.

20.04.2021 року представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Cтаттею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/368/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 31.03.2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010 р.).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості підстав заявлених позовних вимог ОСОБА_1 (позивач) зазначає, що 03.06.2016 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із заявою про вихід зі складу учасників товариства, але товариство не здійснило відповідної виплати відповідно до вимог статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідачем не виконано передбаченого законом обов`язку щодо виплати позивачу вартості частини майна при виході учасника із товариства, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про стягнення 550 000,00 грн вартості частини майна Товариства, пропорційної частці учасника в статутному капіталі, а також 31 508,22 грн 3% річних та 111 566,04 грн інфляційних втрат.

02.09.2019 року у справі № 902/368/19 винесено Рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці учасника у статутному капіталі у розмірі 550 000,00 грн, 31 508,22 грн 3% річних, 111 566,04 грн інфляційних втрат, 10 396,11 грн витрат зі сплати судового збору.

03.10.2019 року на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 року залишено без змін

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 року Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2020 року та Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року у справі № 902/368/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанові Касаційний господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили дійсну вартість частини майна, яка належить до сплати Позивачеві, з урахуванням належного дослідження зібраних у справі доказів та встановлення усіх суттєвих обставин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача 550 000,00 грн, суд першої інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не зазначив, якими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт, що вартість частини майна Товариства, пропорційна частці Позивача, становить саме зазначену суму коштів.

Суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності сторін на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами та довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Натомість відповідач повинен довести свої заперечення проти доводів і доказів позивача.

Окрім того, касаційний суд вважав передчасним висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача вартості належної йому частки в статутному капіталі Товариства в розмірі саме 550 000,00 грн, а також сум, нарахованих на зазначену суму на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Тому, при новому розгляду справи судом враховуються вказівки суду касаційної інстанції.

Згідно витягу з витягу з протоколу автоматизованого розподілу не новий розгляд матеріали справи передано Судді Міліціанову Р.В.

З матеріалів справи слідує, що 23.10.2008 року Барською районною державною адміністрацією Вінницької області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (т. 1, а. с. 14-20).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.02.2016 року учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" були:

- ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду 4350000 грн;

- ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду 100000 грн;

- ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду 550000 грн.

Матеріали господарської справи № 902/368/19 містять платіжні документи, відповідно до яких відповідач отримав від позивача кошти на загальну суму 1 338 200 грн. При цьому в платіжних документах вказано "поповнення статутного фонду".

Тобто, ОСОБА_1 сплатив свою частку у статутному капіталі у повному обсязі (550 000грн) та, помилившись у призначенні платежу, надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 788 200 грн. (1388200 грн. - 550000 грн.).

З вищевказаного вбачається, що станом на 10.02.2016 року ОСОБА_1 набув статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із розміром внеску до статутного капіталу у розмірі 550 000 грн, що відповідало 11% статутного капіталу.

03.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства, та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод" (том. 1, а. с. 44).

З цих підстав ОСОБА_1 вимагає сплати вартості частки пропорційно вартості майна товариства на момент виходу в сумі 550 000,00 грн, а також вимагає застосувати заходи цивільної відповідальності внаслідок прострочення виплати вартості частки шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Аналізуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

Станом на момент виникнення спірних у справі правовідносин поняття товариства з обмеженою відповідальністю, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки учасників та засновників були визначені положеннями §1 глави 8 Цивільного кодексу України, глави 9 розділу ІІ Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" у відповідних редакціях.

Так, статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Наведене визначення кореспондується з положеннями статті 140 Цивільного кодексу України та статті 80 Господарського кодексу України.

У силу статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

З огляду на положення наведених правових норм учасник господарського товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом статті 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

03.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства, та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 р. у справі №902/182/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, рішення загальних зборів товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів було встановлено, що з моменту звернення позивача із заявою від 03.06.2016 р. про вихід зі складу Товариства до Зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" (03.06.2016 р.) він скористався правом на вихід зі складу учасників Товариства, в зв`язку з чим участь ОСОБА_1 у Товаристві є припиненою з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

В постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 р. по справі № 902/182/18 встановлено, що 03.06.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства, та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод". Таким чином, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції, що з моменту звернення позивача із зазначеною заявою до Зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" (03.06.2016 р.) він скористався правом на вихід зі складу учасників Товариства, в зв`язку з чим участь ОСОБА_1 у Товаристві є припиненою з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене суд констатує, що з 03.06.2016 року позивач скористався своїм правом на вихід зі складу учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" шляхом подання відповідної заяви.

Судом зауважує, що право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви (Постанова Верховного суду від 26.06.2019 року у справі № 922/2447/18).

Вихід учасника з товариства має наслідком припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством, і з моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством.

Натомість правовим наслідком виходу учасника з товариства є виникнення у нього майнових прав на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, виплата якої проводиться в порядку і в строки, встановлені законом.

Таким чином, з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі, яке виникає в останнього під час його виходу зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви або виключенні особи з товариства на основі рішення зборів учасників.

При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Приймаючи до уваги вище встановлені обставини, а саме дату реалізації позивачем свого беззаперечного права на вихід зі складу учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок виплатити позивачу вартість частки в строк до 03.06.2017 року, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 01.01.2016 року).

Тому, права позивача порушено і вони підлягають судовому захисту.

З приводу розміру вартості частки, яка підлягає виплаті суд враховує наступне.

Позивач наполягає на сумі вартості частки на рівні 550 000,00 грн, що співпадає з її номінальною вартістю та сумою внеску до статутного капіталу.

Відповідач, заперечуючи такий розмір вартості частини майна, посилається на п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р., відповідно до якої в разі відсутності чистих активів на момент виходу (виключення) учасника у товариства господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв`язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності сторін на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами та довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Натомість відповідач повинен довести свої заперечення проти доводів і доказів позивача.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На виконання вказівок Верховного Суду та з метою визначення вартості частки ОСОБА_1 на основі ринкових цін, Ухвалою суду від 19.08.2020 року у справі № 902/368/19 призначено у справі судову економічну експертизу.

07.10.2020 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 902/368/19/1312/20 від 09.09.2020 року (вх. №01.2-34/8973/20).

В якості додатків до листа додано клопотання судового експерта Голені Н. щодо надання додаткових матеріалів для проведення призначеної судом експертизи (том. 3 а.с. 3,4).

Ухвалою суду від 12.10.2020 року задоволено клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голені Н. (вх. №01-34/8973/20 від 07.10.2020 року) про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи, зобов`язано Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" надати до суду протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї ухвали, з метою направлення до експертної установи:

- належним чином засвідчені копії установчих документів (статуту, рішення, тощо);

- детальну розшифровку статтей активу та пасиву балансу станом на 31.06.2016 року в розрізі найменувань основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, кредиторів та дебіторів із зазначенням дати утворення заборгованостей;

- головну книгу (оборотно - сальдові відомості по рахунках синтетичного обліку) за 2016 рік;

- документи первинного бухгалтерського обліку та облікові регістри (журнали-ордери, відомості, книги, оборотно-сальдові відомості, карточки тощо) по рахунках обліку активів та пасивів), відображених в балансі підприємства по його статтях станом на 31.06.2016 року;

- інвентаризаційні відомості (акти) проведеної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (з кредиторами та дебіторами) станом на 31.06.2016 року або найближчу звітну дату до 02.06.2016 року;

- акти звірки з кредиторами станом на 31.06.2016 року або найближчу звітну дату до 02.06.2016 року;

- первинні документи та облікові регістри (журнали-ордери, відомості, книги, оборотно-сальдові відомості, карточки тощо) по рахунках обліку доходів, ви трат та фінансових результатів 2014-2016 роки;

- правовстановлюючі документи щодо формування активів та зобов`язань ТОВ "Барський комбікормовий завод" станом на 31.06.2016 року;

- угоди з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг) та інші угоди виконання яких, в той чи інший спосіб, впливало на рух активів, зобов`язань та власного капіталу ТОВ "Барський комбікормовий завод" за 2014 рік, 2015 рік, півріччя 2016 року;

- інші документи щодо формування показників фінансової звітності ТОВ "Барський комбікормовий завод" станом па 31.06.2016 року.

27.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення № 10 від 23.10.2020 року, згідно яких частково виконано вимоги ухвали суду (том. 3 а.с. 13-21).

23.11.2020 року до суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №6577/20-21 від 12.11.2020 року, в якому зазначено про залишення ухвали суду від 19.08.2020 року без виконання, оскільки не надано документів, що стосуються діяльності ТОВ "Барський комбікормовий завод", в зв`язку з чим експертом неможливо визначити ринкову вартість сукупності усіх часток учасників товариства (том. 3 а.с. 26).

У даному листі зазначено про надходження 03.11.2020 року пояснень ТОВ "Барський комбікормовий завод" щодо неможливості надання необхідних для складення експертного висновку документів.

Таким чином, неможливість складення експертного висновку обумовлена саме не наданням відповідачем необхідних та достатніх доказів.

Необхідні експерту документи може надати лише товариство. оскільки позивач не здійснює управління юридичною особою.

Суд враховує, що положеннями ст. 148 ЦК України, в редакції станом від 01.04.2016 року, та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", в редакції від 01.01.2016 року, саме на ТОВ "Барський комбікормовий завод" покладено обов`язок виплати та визначення вартості частки учасника товариства на момент виходу.

Тому, саме відповідач повинен забезпечити наявність достатніх доказів для складення експертного висновку. Зазначені докази ґрунтуються на достовірних та конкретних даних товарного та бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання.

Обов`язок товариства з формування обліку активів та зобов`язань з на основі первинних документів передбачено ст. 44 Податкового Кодексу України, згідно якої платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто, саме внаслідок ухилення зі сторони відповідача від виконання вимог ухвали суду та через не надання необхідних доказів з метою проведення експертизи, позивач позбавлений можливості визначити розмір майна пропорційно вартості частки згідно ринкових цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ

Згідно ч. 4 ст. 102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена

З огляду на не надання відповідачем витребуваних експертом доказів, не виконанням вимог ухвал суду, керуючись наведеними процесуальними нормами, суд вважає встановленими обставини, на які посилається позивач відносно вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський комбікормовий завод», пропорційно частці у статутному капіталі товариства на момент виходу зі складу часників ОСОБА_1 у розмірі 550 000,00 грн.

При здійсненні такого висновку суд також керується висновками Верховного Суду з приводу наслідків зловживання матеріальними права, що може виражатися у формі вчинення дій для уникнення сплати боргу.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають) (Постанова Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі №754/5841/17).

Крім того, суд враховує правові позиції Верховного Суду стосовно вірогідності доказів та стандарту доказування.

Зокрема, ст. 79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова ВС КГС від 11 вересня 2020 року справа № 910/16505/19).

На підтвердження своє позиції стосовно розміру вартості частки позивачем надано платіжні доручення на відповідну суму (том. 1 а.с. 25-43).

Зазначені документи за матеріалами справи - єдині допустимі докази на підтвердження вартості частки позивача.

Відповідач у письмових поясненнях (вх. №01-34/3619/21 від 19.04.2021 року) розрахував вартість частки в сумі 202 367,00 грн з посиланням на Баланси підприємства станом на 30.06.2016 та 31.12.2017 рр.

Також матеріали справи містять Баланси та Звіти про фінансові результати ТОВ "Барський комбікормовий завод" станом на 31.12.2015, 30.06.2016, 31.12.2017 рр. (том. 1 а.с. 126-129, 142, том. 2 а.с. 169-172)

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 925/1165/14.

Таким чином, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із ринкової вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства.

У п. 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 02.10.2003 р., в якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості. Таким чином, виплата учаснику при виході з ТОВ повинна бути здійснена саме виходячи зі справедливої ринкової вартості майна ТОВ на дату виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Наданий відповідачем 19.04.2021 року розрахунок проведено арифметичним методом на основі відомостей про балансову, а не ринкову вартість активів товариства, що суперечить вимогам законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

Враховуючи наведені правові висновки, суд критично оцінює та не приймає до уваги в якості належного доказу наведений відповідачем у письмових поясненнях від 19.04.2021 року розрахунок вартості частки в сумі 202 367,00 грн.

Бездіяльність відповідача, неналежне ведення обліку або не забезпечення збереження документів не може обмежувати прав позивача на своєчасну виплату вартості частки у статному капіталі товариства.

Власністю в контексті судової практики Європейського суду з прав людини також можуть бути так звані законні очікування - легітимні очікування отримати право на те чи інше майно (Рішення у справах справа «Федоренко проти України» №25921/02, «Сук проти України» №10972/05, «Будченко проти України» №38677/06).

З моменту подання заяви про вихід зі складу учасників у ОСОБА_1 виникли правомірні та легітимні очікування на отримання виплати, яка гарантована нормами законодавства та містить обмежені часові рамки.

Таким чином, ухилення ТОВ "Барський комбікормовий завод" від виплати грошових коштів в якості компенсації вартості частки у майні товариства на момент виходу протягом тривалого періоду часу (близько 4 років), не забезпечення можливості визначити вартість частки за ринковими цінами. підтверджує невиправдане втручання та обмеження права власності ОСОБА_1 на майно.

У такий спосіб порушено право власності позивача та вимоги ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод щодо мирного володіння майном.

Враховуючи, що відповідачем не виконано свого обов`язку щодо виплати позивачу вартості частки учасника у статутному капіталі у розмірі 550 000 грн, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не спростовують можливості задоволення позову посилання відповідача на часткову сплату частки в рамках виконавчого провадження з виконання первісного Наказу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2019 року (том. 2 а.с. 157 - зворотна сторона), згідно якого на користь ОСОБА_1 стягнуто 394 739,50 грн.

Суд захищає порушене право на момент звернення до суду, позивач не зазначав про відмову або не підтримання частини вимог.

Дана обставина надавала відповідачу вимагати повороту виконання судового рішення при новому розгляді справи згідно вимог ч. 5 ст. 333 ГПК України, однак така заява до суду не надходила.

Водночас суд роз`яснює відповідачу, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи (ч. 10 ст. 333 ГПК України).

Також, врахування майнових інтересів відповідача можливо шляхом визнання наказу господарського суду (який буде видано у випадку набрання законної сили цим рішенням) таким, що не підлягає виконанню в частині задоволених вимог (ст. 328 ГПК України).

Крім того судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 31 508,22 грн 3 % річних за період з 03.06.2017 року по 30.04.2019 року, 111 566,04 грн інфляційних втрат за період з 03.06.2017 року по 30.04.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.12.2018р. у справі №904/10610/17 з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначені ст. 625 ЦК України.

У відповідача виник обов`язок виплатити позивачу вартість частки в строк до 03.06.2017 року.

Водночас, суд враховує, що для застосування заходів відповідальності істотне значення має розмір основного зобов`язання, який повинен існувати об`єктивно та беззаперечно протягом періоду прострочення, випливати з наданих сторонами доказів або узгоджувати сторонами внаслідок вчинених дій.

Також, для нарахування відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України має значення період прострочення саме конкретно визначеного та зафіксованого основного зобов`язання.

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (Постанова ВП ВС від 07.04.2020 № 910/4590/19).

Відтак ключове значення має дата виникнення обов`язку сплатити зафіксовану суму грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що саме з приводу суми основного зобов`язання (вартості частки) виник спір, який підлягає вирішенню судом.

Мотиви, з яких суд дійшов висновку щодо задоволення позову ґрунтуються не на визначеному розмірі вартості частки у первинних документах або висновках експертиз, а на приписах ч. 10 ст. 81, ч. ст. 102 ГПК України, які передбачають процесуальні наслідки ухилення ід надання доказів.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду (Постанови ВП ВС від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц; від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц).

Обов`язок зі сплати вартості частки внаслідок виходу, який ґрунтується на приписах ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", та виконання грошового зобов`язання мають відмінну правову природу.

Останнє є наслідком невиконання вимог матеріальної норми.

З огляду на правову природу застосування ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та фактичні обставини спору, неможливість визначити ринкову вартість частки шляхом проведення експертизи, суд доходить висновку що у даному випадку грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" зі сплати на користь ОСОБА_1 550 000,00 грн (вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капіталі товариства на момент виходу зі складу часників) виникне із судового рішення про визначення суми такого відшкодування, яке набрало законної сили.

Тому, вимоги ОСОБА_1 про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту звернення до суду є передчасними та не ґрунтуються на сумі визначеного у належний спосіб грошового зобов`язання.

Майнові інтереси позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат можуть бути захищені у випадку прострочення виконання судового рішення у даній справі протягом часу з дати набрання рішенням законної сили до моменту повної сплати вартості частки.

Таким чином, суд доходить висновку. що вимоги позову в частині стягнення 31 508,22 грн - 3% річних та 111 566,04 грн - інфляційних втрат суперечать вимогам закону та не підлягають задоволенню.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

В силу ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат віднесено до компетенції суду першої інстанції.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Тобто, при винесені рішення за результатом нового розгляду справи, понесені витрати за подачу апеляційних та касаційних скарги розподіляються судом першої інстанції, який ухвалює остаточне рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду належної сумою судового збору було 10 396,11 грн, яку позивачем сплачено (том. 1 а.с. 13).

Оскільки вимоги, позову задоволено частково на рівні 79,36% від ціни позову, то на користь позивача підлягає відшкодуванню 8 250,35 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, водночас 2 145,76 грн судових витрат слід залишити за позивачем.

Також судом встановлено, що відповідачем за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 року у справі № 902/368/19 сплачено 15 594,17 грн (том. 1 а.с. 211), а також - 20 792,22 грн за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року у справі № 902/368/19 (том. 2 а.с. 99, 100).

Отже, пропорційно вимогам, у задоволенні яких було відмовлено на позивача слід покласти 3 218,64 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та 4 291,51 - судових витрат зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

При цьому, за відповідачем слід залишити судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 12 375,53 грн та 16 500,71 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Згідно ч. 11 ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки, на відповідача покладено більшу суму судових витрат у розмірі 8 250,35 грн; на позивача сукупно 7 510,15 грн (3 218,64 + 4 291,51), тому на позивача слід покласти 740,20 грн - різниці у розмірі судових витрат.

В силу вимог ч. 11 ст. 129 ГПК України сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат у розмірі 7 510,15 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (23021, Вінницька область, Барський район, с. Ялтушків, вул. Залізнична, буд. 4, код - 35599215) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 550 000,00 грн - вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (код - 35599215), пропорційно частці у статутному капіталі товариства на момент виходу зі складу часників та 740,20 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

3. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барський комбікормовий завод» (23021, Вінницька область, Барський район, с. Ялтушків, вул. Залізнична, буд. 4, код - 35599215) в частині позовних вимог про стягнення 31 508,22 грн - 3% річних та 111 566,04 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 145,76 грн - залишити за позивачем.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 року у справі № 902/368/19 в сумі 12 375,53 грн та 16 500,71 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року у справі № 902/368/19 - залишити за відповідачем.

6. Роз`яснити, що сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат у розмірі 7 510,15 грн.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Копію судового рішення направити рекомендованим листом з описом вкладення та засобами електронного зв`язку за наступними адресами: 3023211330@mail.gov.ua, oleksandrmarkidonov@gmail.com, office-barkombikorm@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 )

3 - відповідачу (вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021)