Рішення № 96665490, 19.04.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1667/20

Провадження № 2/352/196/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Шпек В.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романюка А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про припинення (зняття) арешту (заборони),-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про припинення (зняття) арешту (заборони).

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28.11.2019 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги НОЕ №160572, згідно із яким відбулось відступлення права вимоги за іпотечним договором №ВКК №375815, укладеним 13.05.2008 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 . Однак, будучи іпотекодержателем майна, позивач не може реалізувати свої права, так як державним виконавцем в межах виконавчого провадження №30616879 накладено арешт на іпотечне майно.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який було подано в судовому засіданні 11.02.2021. В задоволенні позову просив відмовити, так як вважає, що питання зняття арешту слід вирішувати шляхом подання скарги на дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження. Крім того, вказав, що відповідач не є власником іпотечного майна, що підтверджується даними з Держгеокадастру.

19.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представником ТзОВ «Вердикт Капітал» зазначено, що згідно інформаційної довідки №24425596 від 12.02.2021 власником земельної ділянки, переданої в іпотеку, є відповідач.

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Вказав, що у даному випадку звертається до суду із позовом як іпотекодержатель, а не стягувач у виконавчому провадженні. Окрім того, звернув увагу суду, що виконавчий документ постановою виконавця від 26.12.2014 у виконавчому провадженні №30616879, в межах якого накладено арешт на іпотечне майно, повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві. При цьому вказав, що дані з Держгеокадастру не оновлюються, а відтак відповідно до інформації із них власником іпотечного майна зазначено попереднього власника земельної ділянки. Додатково звернув увагу суду, що на його думку, позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Окрім того, вважає, що ТзОВ «Вердикт Капітал» пропущено строк позовної давності, оскільки завершуючи виконавче провадження державний виконавець був зобов`язаний зняти арешт із іпотечного майна, а відтак строк слід обраховувати з грудня 2014 року.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Жодних клопотань на адресу суду від нього не надходило, а відтак, згідно положень ст. 223 ЦПК України, суд провів розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши учасників судового провадження, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 13.05.2008 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2/08/12-05, в якості забезпечення виконання якого між вищевказаними особами було укладено іпотечний договір серії ВКК №375815 від 13.05.2008 року (а.с.13-20).

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії іпотечного договору серії ВКК №375815 від 13.05.2008 року предметом іпотеки є в тому числі земельна ділянка загальною площею 0,2600 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: урочище «Могила» с. Колодіївка, Тисменицького району Івано-Франківської області, що належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.21-27).

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 у справі №0907/2-4566/11 постановлено стягувати з відповідача на корить ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість у розмірі 414 576,43 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку з пред`явленням виконавчого листа від 08.11.2011 за №0907/2-4566/11 до виконання, постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Француз І.Г. відкрито виконавче провадження №30616879.

Згідно з інформацією про виконавче провадження №30616879, постановою державного виконавця від 26.12.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з тим, що боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (а.с.43-45).

Таким чином рішення суду залишилось невиконаним.

28.11.2019 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги НОЕ №160572 і №212009, згідно із якими відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №2/08/12-05 та іпотечним договором №1402, укладеними 13.05.2008 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 (а.с. 31-39).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №218684171 від 01.08.2020 та №244255596 від 12.02.2021 власником земельної ділянки загальною площею 0,2600 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: урочище «Могила» с. Колодіївка, Тисменицького району Івано-Франківської області є ОСОБА_2 , іпотекодержателем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 10-12, а.с. 149-150).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку».

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до суду з цим позовом як іпотекодержатель нерухомого майна, на яке накладено арешт у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, враховуючи, що позивач пред`явив цей позов не як стягувач, а як іпотекодержатель майна, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження» як «інший випадок», суд не приймає до уваги твердження представника позивача щодо неналежного способу захисту.

Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС КЦС від 03.07.2019 року за № 373/411/17, яку суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання порушується право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що право іпотеки виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешти на нерухоме майно, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права іпотекодержателя щодо предмету іпотеки - земельної ділянки загальною площею 0,2600 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: урочище «Могила» с. Колодіївка, Тисменицького району Івано-Франківської області, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо пропуску позивачем позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, в редакції на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: - боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів,

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Частиною 5 статті 47 вищевказаного Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до статті 49 даного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках.

При цьому у ній не зазначено такого випадку, як закінчення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України №606-ХІV від 21 квітня 1999 року.

З огляду на наведене вище, слід дійти висновку про те, що законодавством не передбачено право чи обов`язок державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу та з цих підстав, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 263/1468/17.

Згідно з інформацією про виконавче провадження №30616879 постановою державного виконавця від 26.12.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з тим, що боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (а.с.43-45).

Приписами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

З правового аналізу норм, зокрема, статтей 47, 49, 50 вищевказаного Закону вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

За таких обставин, неможливо дійти висновку про те, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу був зобов`язаний зняти арешт на майно.

Відтак, твердження представника відповідача щодо обчислення строку позовної давності з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, є безпідставним.

З урахуванням наведеного, позов підлягає до задоволення..

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.59, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, ст. 3, 33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про припинення (зняття) арешту (заборони) – задовольнити.

Припинити (зняти) обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна, земельної ділянки загальною площею 0,2600 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: урочище «Могила» с. Колодіївка, Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2 , іпотекодержателем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», за номером №3038954 від 24.10.2013, внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №30616879 від 24.10.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ Сідиком В.В.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Згідно з ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5Б, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 36799749;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ не відомий.

Рішення складене в повному обсязі 29.04.2021.

Суддя Д.В. Гриньків