Ухвала суду № 96664594, 27.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3015/21

№ провадження 1-кс/208/889/21

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Герасимчук І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу потерпілої ОСОБА_1 на постанову дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Соколова В.А. від 16.02.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021045160000084 від 11.02.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України, -

встановив:

21.04.2021 року в провадження слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Ізотова В.М. надійшла означена скарга потерпілої ОСОБА_1 , згідно якої, суб`єкт оскарження прохає скасувати постанову дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Соколова В.А. від 16.02.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021045160000084 від 11.02.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України.

Скарга вмотивована тим, що оскаржувана постанова дізнавача не містить жодного мотивування і обгрунтування, виходячи з конкретних перевірених під час досудового розслідування фактичних обставин справи, не зазначені докази, на підставі яких дізнавач дійшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, тоді як потерпіла у своїй заяві про факт нанесення їй тілесних ушкоджень зазначала низку фактичних обставин, які дізнавачем не перевірені.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та представник потерпілої, адвокат Герасимчук І.О. скаргу підтримали з підстав, наведених у її мотивувальній частині.

Дізнавач Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та прокурор Кам`янської окружної прокуратури, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились, причини неявки не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги за їх відсутності.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В провадженні сектору дізнання Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12021045160000084 від 11.02.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_1 за фактом заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Постановою дізнавача ОСОБА_2 від 16.02.2021 року вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що висновок дізнавача про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення грунтується на невстановленні факту вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що з таким висновком дізнавача погодитись не можна, оскаржувана постанова від 16.02.2021 року взагалі не містить процесуального аналізу, який грунтується на належних та допустимих доказах, щодо викладених у заяві про кримінальне правопорушення обставин та мотивів, з яких дізнавач дійшов висновку про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В той же час, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування зобов`язані детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діянні особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.

Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Тобто, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (Рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях. Керуючись викладеним та ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Скаргу потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову дізнавача СД Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Соколова В.А. від 16.02.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021045160000084 від 11.02.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ізотов В.М.