Ухвала суду № 96663934, 27.04.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/5978/21

Провадження № 4-с/760/143/21

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

27 квітня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

представника скаржника - Скакун М.В. (ордер від 11.03.2021);

заінтересованої особи - ОСОБА_1 (особисто, паспорт);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу Скакун Марії Володимирівни /далі - Скакун М.В. / (адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах Автогаражного кооперативу № 4 /далі - Кооператив, боржник/ (код ЄДРПОУ: 23699451; адреса: 03126, м. Київ, просп. Відрадний, 46) на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В. /далі - держвиконавець Черкасов Є.В./ (адреса: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-А), заінтересована особа: ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 , стягувач/ (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ),

В С Т А Н О В И В :

11.03.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана скарга, датована 11.03.2021, за підписом представника скаржника - адвоката Скакун М.В. (діє на підставі ордеру), в якій скаржник в порядку ст.ст. 447-449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просить визнати незаконною та скасувати постанову держвиконавця Черкасова Є.В. від 24.11.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 для розгляду зазначеної скарги визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.03.2021 вказану скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.03.2021 розгляд скарги відкладався на 27.04.2021 у ув`язку з необхідністю отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження, в т.ч. оскарженої постанови держвиконавця від 24.11.2020.

Присутнім у судових засіданнях учасникам провадження оголошувався склад суду та роз`яснювалось право на відвід. Відводів складу суду не заявлено.

27.04.2021 до суду надійшли витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 760/33345/18, виданого 09.12.2019 Солом`янським районним судом міста Києва.

Дана обставина доведена до відома присутніх на початку судового засідання.

У зв`язку з клопотанням представника скаржника (Кооперативу) у судовому засіданні 27.04.2021 оголошувалась технічна перерва для надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження

Після перерви представником скаржника заявлено усне клопотання про залишення поданої скарги на дії (бездіяльність) держвиконавця Черкасова Є.В. без розгляду.

Мотивуючи таке клопотання представник Кооперативу зазначив, що незважаючи на неодноразові попередні звернення та запити до держвиконавця, фактично лише 27.04.2021 мав можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 760/33345/18, виданого 09.12.2019 Солом`янським районним судом міста Києва, в тому числі зі змістом оскарженої постанови від 24.11.2020 та з`ясувати правову підставу списання з Кооперативу у такому виконавчому провадженні 22 501,60 грн.

Суд враховує, що дійсно не зважаючи на те, що прохальна частина скарги, що є предметом розгляду у даному провадженні, містить вимогу щодо скасування постанови від 24.11.2020 держвиконавця, суть скарги Кооперативу зводиться до незгоди з списанням з нього у процесі відповідного виконавчого провадження 22 501,60 грн. При цьому вбачається, що не будучи обізнаним зі змістом такої постанови, Кооператив вважав, що вказана суму стягується на підставі постанови держвиконавця від 24.11.2020.

З отриманих копій матеріалів виконавчого провадження, зокрема вбачається, що постановою держвиконавця від 24.11.2020 на Кооператив накладено штраф у розмірі 5 100,00 грон за невиконання рішення у наданий строк, а постановою держвиконавця від 11.12.2019 з Кооперативу стягнуто виконавчий збір у сумі 16 692,00 грн.

Іншою постановою від 24.11.2020 визначено:

виконавче провадження закінчити (у зв`язку з виконанням рішення),

постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанову про накладення штрафу виділити в окремі провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 733/889/17 (провадження № 14-578цс19) викладено правову позицію за змістом якої:

«Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця від 14 січня 2019 року з ОСОБА_1 на користь Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області стягнуто виконавчий збір у розмірі 778 грн 18 коп. та 702,59 доларів США.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається».

Отже, скарга Кооперативу, суть якої фактично зводиться до стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, суд бере до уваги що звертаючись з відповідною скаргою на держвиконавця Кооператив не будучи обізнаним з відповідними постановами держвиконавця, не мав можливості визначитись з правовою природою грошових коштів, які з нього списуються у межах виконавчого провадження та відповідно, визначитись з юрисдикційної підвідомчістю оскарження таких списань.

Відповідні питання були з`ясовані Кооперативом 27.04.2021, після чого заявлено клопотання про залишення скарги про визнання незаконною та скасування постанови держвиконавця Черкасова Є.В. від 24.11.2020 без розгляду у зв`язку з необхідністю звернення до суду належної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.

Подання заяви про залишення позову/заяви/скарги без розгляду є правом позивача/заявника, яке не може бути обмежено судом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. Відповідна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 585/2152/19 (провадження № 61-4450св20) та від 11.04.2019 у справі № 712/13263/17 (провадження № 61-29936св18).

Враховуючи, що звернення з заявою про залишення скарги без розгляду є диспозитивним правом скаржника, і залишення скарги без розгляду не суперечить закону і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та держави, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника Кооперативу та залишити скаргу у даній справі без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 49, 58, 60, 62, 64, 206, 257, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника Автогаражного кооперативу № 4 про залишення скарги без розгляду на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В., - задовольнити.

Скаргу Автогаражного кооперативу № 4 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В., - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич