Ухвала суду № 96663927, 05.10.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/34/20

Справа № 760/2431/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить:

скасувати обмеження гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа встановленого ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у справі № 6/760/199/14, провадження № 760/2431-14.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон, встановленого ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2014 р., заявник ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2014 р. задоволено подання державного виконавця ВДВС Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко С.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, а саме: обмежено громадянина України ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 47377,76 грн.

Разом з тим, будь-яких умисних дій по ухиленню від виконання судового рішення заявник не вчиняє, повністю виконав обов`язок перед стягувачем ОСОБА_2 .

Заявник вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України направлено до суду безпідставно, оскільки наявні докази вжиття ним всіх заходів щодо примусового виконання судового рішення, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, та відсутності доказів ухилення його від виконання зобов`язання.

Виконавче провадження є завершеним. Виконавчий лист №2-217/1-10 від 26.01.2011 р. направлено стягувачу та повторно ним не пред`явлено.

У зв`язку з викладеним, просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2014 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.12.2019 р. зазначену справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Солом`янського ВДВС ГТУЮ у м. Києві в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Солом`янському ВДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходилось виконавче провадження № 26401927 з примусового виконання виконавчого листа № 2-217/1-2010, виданого 26.01.2011 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 47377,76 грн.

Також, на виконанні у Солом`янському ВДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження № 26995392 з примусового виконання виконавчого листа № 2-217, виданого 09.03.2011 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь НАСК «Оранта» боргу в сумі 41056,00 грн.

08 лютого 2012 р. державним виконавцем винесена постанова про об`єднання виконавчого провадження №26401927 та виконавчого провадження №26995392 у зведене виконавче провадження №32767201.

24 червня 2014 р. державним виконавцем винесена постанова у виконавчому провадженні №26401927 про повернення виконавчого документа стягувачеві ОСОБА_2 ..

Так, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2014 р., за результатами розгляду подання державного виконавця ВДВС Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко С.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , - подання задоволено.

Обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання до виконання ним своїх зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню №32767201.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Так, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, посилається на те, що ним виконано судове рішення, виконавче провадження закінчено, виконавчий лист повернуто стягувану, а тому є підстави у скасуванні тимчасового виїзду за межі України.

Проте, вказані доводи заявника не можуть бути взяті судом до уваги.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 08 лютого 2012 р. виконавче провадження №26401927 та виконавче провадження №26995392 об`єднано у зведене виконавче провадження №32767201.

В провадженні державного виконавця на виконанні перебував виконавчий лист №2-217 виданий 09.03.2011 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь НАСК Оранта заборгованості в розмірі 41056,00грн.

Також, на виконанні державного виконавця перебував виконавчий лист № 2-217/1-2010, виданий 26.01.2011 р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 47377,76 грн.

Разом з тим, заявником не надано підтвердження виконання ним рішення суду за зведеним виконавчим провадженням №32767201, щодо стягнення з нього на користь НАСК «ОРАНТА» суми заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом факту свідомого ухилення від виконання рішення суду (зокрема, свідомі дії боржника, направлені на невиконання своїх зобов`язань за наявності реальних можливостей, що підтверджується, зокрема, фактами неодноразових поїздок заявника за кордон).

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За таких обставин, правових підстав для скасування обмежувальних заходів судом не встановлено. Саме невиконання зобов`язань потягло за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, як то встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та ухвалою суду встановлено строк обмеження до виконання зобов`язань за рішенням суду.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», а також прийняття необхідних мір для виконання рішення суду.

Разом з цим, матеріали справи таких доказів не містять, а заява ОСОБА_1 зводиться до фактичної незгоди з ухвалою суду від 05.02.2014 р., якою обмежено його у праві виїзду за межі України.

Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів заявником не було надано, відтак не можна стверджувати про очікуване виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ч. 2 ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-82, 89, 258-260, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: Кушнір С.І.