Рішення № 96659354, 26.04.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/119/19

2/125/458/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2021 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Шарапанівської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8090,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідач підтвердив, що погоджується на те, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між ним та банком кредитний договір. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач станом на 16.12.2018 року допустив заборгованість 27545,78 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Барським районним судом Вінницької області 05.07.2019 року ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 27545,78 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.07.2010 року та 1 921, 00 грн. понесених судових витрат.

24.09.2021 року ухвалою Барського районного суду вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду.

У судове засідання представник позивача Гребенюк О.С. не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності. Позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Жунку Д.С. надав суду заяву, у якій просив справу слухати у їх відсутність. Додатково зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме, в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4537,61 грн. В іншій частині позовних вимог просить суд відмовити у задоволенні позову, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладено у постанові від 23.12.2020 року в справі №191/2648/17, згідно з якою, в разі відсутності у витязі з умов та правил надання банківських послуг, витязі з тарифів банку підпису клієнта, є недоведеним, що клієнт підписуючи анкету-заяву погодився на приєднання до вказаних Умов, тарифів, ознайомився з ними, таким чином, вимоги про стягнення пені, штрафів та відсотків за користування є безпідставними.

Також, представник відповідача просив суд про поворот виконання рішення суду, у якому вказав, що фактично з відповідача стягнуто на користь позивача 10339,44 грн. У разі наявності підстав, передбачених ч.2 ст.444 ЦПК України, просить вирішити питання про поворот виконання рішення суду та стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі - 10339,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Судом встановлено, що 29.07.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно із якою він отримав платіжну картку, висловив свою згоду із тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, із яким він ознайомився та згідний. Погодився на отримання примірника договору про надання банківських послуг шляхом роздруківки з відповідного сайту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на станом на 16.12.2018 року має заборгованість – 27545,78 грн., яка складається з наступного: 4537,61 грн. – тіло кредиту; 13305,46 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 7914,82 грн. - заборгованість з пені; 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1287,89 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.07.2010 року у розмірі 27545,78 гривень, а також сплачений судовий збір.

На підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29.07.2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Банк, пред`являючи вимоги, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, заборгованість за пеню, комісією та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять жодних підтверджень, про те, які саме такі Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Неможливо застосувати до вказаних правовідносин у даній справі правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору та вважатися складовою частиною, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.07.2010 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (29.07.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року справа №342/180/17, та в Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 справа № 191/2648/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.07.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог в частині стягнення 13305,46 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне: відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог банку про стягнення з відповідача 13305,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7914,82 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1287,89 грн. - штраф (процентна складова), у зв`язку з відсутністю передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 29.07.2010 року та відсутності доказів того, що Витяг з Тарифів, а також з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд вважає, що у банку наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту.

Суд, вивчивши заяву представника відповідача ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду та додані до неї документи, прийшов до висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю, або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до ч.9 ст.444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У силу приписів ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №60326767 від 13.10.2020 виконавче провадження за виконавчим листом № 125/119/19 від 20.09.2019 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 29446,78 грн – закінчено, на рахунок стягувача було перераховано кошти у сумі 10339,44 грн.

Враховуючи, що стягнення заборгованості з ОСОБА_1 здійснювалося на підставі виконавчого листа, який видано на підставі заочного рішення Барського районного суду Вінницької області від 05.07.2019, яке в даний час скасовано та прийняте нове рішення з задоволеними вимогами у меншому розмірі, суд приходить до висновку, що вимога про поворот виконання підлягає задоволенню, за для усунення усіх правових наслідків, створених виконавчим листом за заочним рішенням, яке в даний час скасоване.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 1 921, 00 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141,247,263-265, 280,284 ЦПК України, ст.ст.207, 525, 526, 530, 549, 628, 634, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість, що утворилась станом на 16.12.2018 року за кредитним договором №б/н від 29.07.2010 року у розмірі 4537,61 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 1 921, 00 грн. судових витрат при сплаті судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 10339,44 гривні в порядку повороту виконання заочного рішення Барського районного суду Вінницької області від 05.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: