Постанова № 96658842, 28.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30062/20-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Галаган Г. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисників Бургай О. В., Колесник О. Ю., прокурора Лемішко М. В., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 30/39 від 09.07.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі народного депутата України, як посадова особа, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», 07.05.2020 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: реалізовуючи повноваження народного депутата України звернувся у власних інтересах у порядку статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» до ОСОБА_2 , директора Національного антикорупційного бюро України, з депутатським зверненням № 22-132 (вих. Апарата ВРУ № 22д9/7 - 2020/44079 від 07.05.2020), чим порушив вимоги пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», за що частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбаченого адміністративну відповідальність.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисники у судовому засіданні просили провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також вважали, що протокол про адміністративне правопорушення не належним чином оформлений. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначили, що ОСОБА_1 керувався винятково інтересами законотворчої діяльності, як народний депутат України, та мав всі законні повноваження щодо здійснення депутатських звернень до правоохоронних органів. Також зауважили, що звернення ОСОБА_1 не впливало на рішення Національного антикорупційного бюро України щодо руху будь-яких кримінальних проваджень, в тому числі і зазначеного у зверненні кримінального провадження, оскільки такі провадження взагалі не стосувались його особисто, він не є підозрюваним/обвинуваченим у кримінальних провадженнях. Поширені відомості у засобах масової інформації іншим народним депутатом України про зацікавленість ОСОБА_1 у внесенні т. з. «правки № 8» не відповідає дійсності та є поширенням недостовірної та неправдивої інформації про депутатську діяльність ОСОБА_1 . Разом з тим вказали, що протокол про адміністративне правопорушення не містить доказів про наявність приватного інтересу ОСОБА_1 та фактичної суперечності повноваженням ОСОБА_1 , яка вплинула на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання його повноважень. Також додали, що недоліки, допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, унеможливлюють можливість встановлення точної дати виявлення правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні надав висновок, відповідно до якого вважав наявним в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та з огляду на закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, вважав необхідним провадження в справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд, вислухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисників, прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.

Згідно з статтею 79 Конституції України та абзацом першим частини першої статті 2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом.

Таким підписом текст присяги на вірність України ОСОБА_1 скріплено 29.08.2019, а отже, і його повноваження в статусі народного депутата України почалися з 29.08.2019 /а. м. 33/.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» народні депутати України є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, а отже, дія вказаного Закону поширюється на ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 30/39 від 09.07.2020 вбачається, що 07.05.2020 до Національного антикорупційного бюро України надійшло депутатське звернення від 07.05.2020 № 22-132 народного депутата ОСОБА_1 стосовно надання інформації про стан та результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях, пов`язаних із внесенням народними депутатами України правок до проекту Закону України за реєстраційним номером № 1049.

Так, у своєму депутатському зверненні № 22-132 (вих. Апарата ВРУ № 22д9/7 - 2020/44079 від 07.05.2020) ОСОБА_1 зазначає про те, що у грудні 2019 року у засобах масової інформації з`явилася інформація стосовно того, що 4 грудня 2019 року детективами Національного антикорупційного бюро України були внесені відомості до ЄРДР за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із внесенням народними депутатами України т. з. «правки № 8» до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (реєстр. № 1049), яка передбачала внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

ОСОБА_1 зазначає, що вказана інформація була опублікована на декількох веб-сайтах, а також була озвучена народним депутатом України ОСОБА_3 на його власній сторінці у мережі Facebook. ОСОБА_3 , зокрема, опублікував фото - копії відповідей Національного антикорупційного бюро України та витягу з ЄРДР, в яких зазначено, що Національним антикорупційним бюро України було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 5201000000001080.

У своєму депутатському зверненні ОСОБА_1 вказує на те, що у публікаціях та у дописах вказаного народного депутата України містяться посилання на те, що зазначена «правка № 8» була подана в його інтересах. У зв`язку з цим ОСОБА_1 у вказаному депутатському зверненні зазначив, що має безпосередню зацікавленість у якнайшвидшому ефективному та неупередженому розгляді зазначеної інформації детективами Національного антикорупційного бюро України та завершені досудового розслідування з тим, щоб отримати офіційне підтвердження компетентного правоохоронного органу про його невинуватість, а також про відсутність складу злочину у діях народних депутатів України - авторів зазначеної «правки № 8».

У зв`язку із зазначеним, керуючись, зокрема, ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , директора Національного антикорупційного бюро України з проханням надати йому протягом 10 (десяти) календарних днів інформацію стосовно стану та результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 5201000000001080 та/або у будь-якому іншому кримінальному провадженні, що стосується внесення народними депутатами України т. з. «правки № 8» до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачала внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» /а. м. 26-27/.

Відповідно до ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» дає визначення, зокрема, наступним термінам:

1) потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

2) приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

3) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Аналіз термінів «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1) наявність у особи факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняте рішення;

3) у чому полягає ця суперечність, де знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

4) наявність повноважень на прийняття рішень, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 30/39 від 09.07.2020, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав в отриманні ним інформації стосовно стану та результатів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що стосуються внесення народними депутатами України т. з. «правки № 8» до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Водночас зі змісту відповіді першого заступника Директора Національного антикорупційного бюро України вих. № 02-002/16945 від 13.05.2020 на вищезазначений депутатське звернення вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено в наданні запитуваної інформації, оскільки він у відповідних кримінальних провадженнях не є собою, яка згідно зі ст. 221 КПК України має право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування /а. м. 28/.

Так, згідно з ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження № 52019000000001080, про яке зазначено в депутатському зверненні № 22-132 (вих. Апарата ВРУ № 22д9/7-2020/44079 від 07.05.2020), не стосується ОСОБА_1 , оскільки він не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та не є його учасником.

Об`єктивних даних про те, що НАБУ здійснюється досудове розслідування щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення (зокрема, витягу з ЄРДР в такому провадженні), матеріали справи не містять.

Отже, виходячи із законодавчого визначення поняття приватного інтересу, а також відсутності в ОСОБА_1 будь-якого процесуального статусу в кримінальному провадженні № 52019000000001080, суддя вважає недоведеним в ході розгляду даної справи, що при направлені депутатського звернення № 22-132 (вих. Апарата ВРУ № 22д9/7-2020/44079 від 07.05.2020) у ОСОБА_1 був наявний приватний інтерес.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю відсутні в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 14, 172-6, 247, 252, 266, 280 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя С. В. Шапутько