Ухвала суду № 96658357, 21.04.2021, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/105/21

Провадження № 2/700/136/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/105/21 провадження № 2/700/136/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Лисянської селищної ради Черкаської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Лисянської селищної ради Черкаської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що 10 грудня 2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з письмовою заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для особистого селянського господарства площею 1,8568 га, додавши необхідні документи. Проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи, про що був складений відповідний висновок про розгляд документації із землеустрою. 18 січня 2021 року засобами поштового зв`язку він отримав наказ ГУ за № 23-12596/14-20СГ від 28.12.2020 року про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки через невідповідністю кадастрового плану земельної ділянки ст. 34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Водночас, 24.12.2020 року наказом головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №93-ОТГ спірну земельну ділянку поспішно передано у комунальну власність Лисянській селищній раді. Вважає дії головного управління Держгеокадастру у Черкаській області незаконними, наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки мотивований абстрактною неконкретизованою причиною – невідповідністю кадастрового плану земельної ділянки статті 34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Просить суд зобов`язати відповідача видати наказ про погодження документації та надання у власність земельної ділянки. Крім того, просить суд стягнути з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області моральну шкоду у розмірі 1000 грн., оскільки протиправні дії відповідача щодо незаконної відмови у затвердженні проекту землеустрою та спішної передачі земельної ділянки третій особі призвели до душевних страждань. Також просить суд стягнути з відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області понесені ним судові витрати за подання до суду позовної заяви у розмірі 1816 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив про розгляд справи за його відсутності.

30 березня 2021 року від представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволення позову в повному обсязі за таких підстав. 11.12.2020 року позивач звернувся до ГУ із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7122881200:05:001:0567 площею 1,8568 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області. За результатами розгляду поданих документів ГУ наказом від 28.12.2020 року № 23-12596/14-20-СГ відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність даної земельної ділянки, у зв`язку з тим, що кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає ст. 34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Крім того, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Якщо особа, отримавши дозвіл зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування чи у власність іншій особі. Таким чином спірний наказ був прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому є правомірним, законним та скасуванню не підлягає. Крім того, зобов`язання ГУ видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є порушенням дискреційних повноважень, які надані органу виконавчої влади. Так, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.12.2020 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області передало, а Лисянська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки. Відповідно до п. 13 Додатку від 24.12.2020 року до наказу № 93-ОТГ від 24.12.2020 року та акту від 24.12.2020 року, спірна земельна ділянка була передана в комунальну власність. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірна земельна ділянка має комунальну форму власності та зареєстрована за Лисянською селищною радою від 21.01.2021 року /номер запису про реєстрацію права власності 40302444. Отже, Лисянська селищна рада відповідно до вимог чинного законодавства набула право власності на дану земельну ділянку. Так, як ГУ не є розпорядником даної земельної ділянки, тому відсутні повноваження щодо вчинення будь-яких дій відносно спірної земельної ділянки. Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 1000 (однієї тисячі) гривень, оскільки позивачем не наведено правових норм, які б передбачали відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, надані позивачем документи не містять доказів про причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів і заподіяною йому шкодою та не обґрунтовано правомірності у визначенні розміру такої шкоди. Отже, враховуючи вищевикладене відповідач діяв у межах свої повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, просив про розгляд справи без участі представника та ухвалити рішення, врахувавши доводи, що наведені у відзиві.

Представник відповідача – Лисянської селищної ради Черкаської області надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 10 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,8568 га в адміністративних межах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту, про що свідчить заява від 10.12.2020 року та доданий до неї проект землеустрою і Витяг з Державного земельного кадастру.

Із наданого проекту землеустрою вбачається, що 31.07.2020 року позивач подав до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 52).

07.09.2020 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було винесено наказ № 23-8865/14-20 СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою (а.с.53).

Згідно з переліком обмежень щодо використання земель, обмеження на земельній ділянці, що надається у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адмінмежах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту, відсутні. (а.с.57-60).

Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,8568 га ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адмінмежах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту погоджується.

28.12.2020 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом № 23-12596/14-20 СГ було відмовлено позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з підстав: кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». (а.с.68).

Напередодні, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 грудня 2020 року № 93-ОТГ передано Лисянській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 313,0409 га, які розташовані за межами сіл Боярка, Будище, Дібрівка, Журжинці, Петрівка-Попівка, Писарівка, Почапинці, Семенівка, Смільчинці, Хижинці, Чаплинка (Лисянського району) Звенигородського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі у тому числі, вказаним наказом передано у комунальну власність і земельну ділянку за кадастровим номером 7122881200:05:001:0567 площею 1,9999 га, на яку погоджено проект землеустрою щодо відведення її позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства.(а.с 69-73).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2021 року, земельна ділянка кадастровий номер: 7122881200:05:001:0567, площею 1,9999 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в адмінмежах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області перебуває у комінальній власності та зареєстрована за Лисянською селищною радою Звенигородського району Черкаської області від 21.01.2021 року, номер запису про реєстрацію права власності 40302444. (а.с.74)

Відповідно до статті 14 Конституції України та частини другої статті 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно із частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Основними завданнями Держгеокадастру є, крім іншого, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Такими суб`єктами відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України та наказу Мінагрополітики від 29 вересня 2016 року № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» є головні управління Держгеокадастру, а також відповідно до частини першої статті 12 ЗК України міські, селищні, сільські ради, що представляють об`єднані територіальні громади.

Згідно з частиною восьмою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. За положеннями цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, вказане свідчить про те, що ще до прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області наказу 24 грудня 2020 року №93-ОТГ позивач вже отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (наказ №23-8865/14-20-СГ від 07.09.2020), виготовив проект та належним чином погодив цей проект 09 грудня 2020 року. У зв`язку з цим 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту.

Частиною 9 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, такий орган фактично зобов`язаний затвердити поданий йому проект землеустрою.

При цьому, орган виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо оцінки змісту поданої йому на затвердження документації, а зобов`язаний діяти у відповідності до нормативного припису, визначеного ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Слід відзначити, що у данному аспекті процедура погодження проекту землеустрою передує процедурі затвердження і ці дві стадії є різними.

Позивачем подавався відповідачу на затвердження вже погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто проект землеустрою пройшов стадію погодження, а отже відповідач повинен був затвердити такий проект у двотижневий строк.

Відповідачем не спростовано того, що проект землеустрою позивача було погоджено при дотриманні встановленої процедури, про що було складено відповідний висновок.

Невідповідність положень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою може бути лише підставою для відмови у його погодженні, а не для відмови у його затвердженні.

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що відмова відповідача затвердити проект землеустрою є невмотивованою, оскільки не містить конкретної вказівки в чому ж полягає невідповідністю кадастрового плану земельної ділянки статті 34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». У відзиві на позов відповідач також не вказав на конкретну підставу прийнятого рішення.

В зв`язку з наведеним суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даній справі судом встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем було ухвалено при невірному застосуванні чинного законодавства, в зв`язку з чим його не можна вважати обґрунтованим та законним.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Разом з цим підлягає скасуванню запис про право власності 40302444 від 21.01.2021, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, яким закріплено право власності на спірну земельну ділянку за Лисянською селищною радою.

Суд звертає увагу, що в наказі відповідача від 24.12.2020 № 93-ОТГ про передачу у комунальну власність Лисянській селищній раді спірної земельної ділянки взагалі немає відомостей про те, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердило ту чи іншу документацію із землеустрою, на підставі якої сформувалась земельна ділянка, що передається.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати позивачу зазначену ділянку у власність, суд має зазначити наступне.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Така позиція суду щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, так само й з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Водночас, для відновлення порушеного права позивача Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області слід повернутися до розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.

Щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Так, позивач стверджує, що відповідач приймаючи рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та Земельним кодексом України, чим спричинив йому немайнову шкоду, оскільки такі дії призвели до душевних страждань, до втрати віри у Держгеокадастр без корупції. Завдану немайнову шкоду позивач оцінює в розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи, що позивачем доведено неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відносно нього, які полягали в незаконній відмові у затвердженні проекту землеустрою, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи суть спірних правовідносин, у яких встановлено неправомірність дій відповідача, ступінь, характер, тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, час та зусилля витрачені останнім для відновлення порушеного права, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілення судових витрат то суд вважає, що їх необхідно стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки діями даного відповідача були порушені права позивача, а Лисянській селищній раді оспорювана земельна ділянка була лише передана у комунальну власність.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 118, 122, 123, 186-1ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Лисянської селищної ради Черкаської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-12596/14-20СГ від 28.12.2020 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 1,8568 га, кадастровий номер 7122881200:05:001:0567, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Скасувати запис про право власності 40302444 від 21.01.2021, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, яким закріплено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122881200:05:001:0567 за Лисянською селищною радою (ЄДРПОУ 26424996), який було внесено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру У Черкаській області №93-ОТГ від 24.12.2020 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8568 га, кадастровий номер 7122881200:05:001:0567 відповідно до вимог чинного законодавства із врахуванням зауважень суду, викладених в мотивувальній частині рішення.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ЄДРПОУ 39765890, м.Черкаси, вул.Смілянська, 131) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ЄДРПОУ 39765890, м.Черкаси, вул.Смілянська, 131) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень на відшкодування судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2021 року.

Суддя Н. В. Бесараб