Ухвала суду № 96657466, 29.04.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"29" квітня 2021 р. Справа № 363/1694/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Крезе О.О., та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» Брухна Д.П. про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана заява у якій зазначено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Міжріччя» мають намір подати позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» про усунення перешкод у користуванні майном. До подання вказаної позовної заяви просять суд забезпечити вказаний позов шляхом: заборони відчуження та передачу у користування нежитлової будівлі РП-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2340674932218), адреса: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська шляхом заборони внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно реєстрації/перереєстрації права власності та інших речових прав щодо даного об`єкту нерухомого майна; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (ЄДРПОУ 37633451) використання, передачу у користування та відчуження майна, що розташоване в нежитловій будівлі РП-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2340674932218) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська; заборонити ТОВ «Рівер-Гарден» та іншим особам, які діють в його інтересах доступ до нежитлової будівлі РП-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2340674932218) за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська.

В обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову вказано, що

ОСОБА_1 у 2012 році за власні кошти було здійснено будівництво розподільного пункту на території Вишгородського району Київської області. Будівництво здійснювалося відповідно до робочого проекту «Електропостачання житлових будинків за адресою: с. Хотянівка Вишгородського району Київської області». Зважаючи на те, що створюється об`єкт підвищеної небезпеки, щодо проекту проводилася експертиза про його відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці у результаті якої було отримано її позитивний висновок. Після завершення проведення робіт даний об`єкт був прийнятий до експлуатації відповідно до Акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. 28 травня 2012 року позивачем було отримано акт розмежування балансової належності електромереж, де його було вказано власником РП-10 кВ №7. 18 квітня 2021 року невідомими особами і здійснено захоплення майна РП-7. Після прибуття на місце події поліції, захоплювачі представилися як представники ТОВ «Рівер Гарден» та надали витяг з реєстру прав на нерухоме майно, який містить назву об`єкта – РП-7, але не містить жодних посилань на його місце розташування. Відсутні будь-які схеми чи кадастровий номер ділянки на якій знаходиться нібито належне їм майно (копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно додається).

За фактом захоплення майна, належного позивачу та яке знаходиться у користуванні ТОВ «Міжріччя» Вишгородським РУП порушене кримінальне провадження №12021116150000102 та здійснюється досудове розслідування.

ОСОБА_1 та ТОВ «Міжріччя» позбавлені можливості використовувати належне їм майно, його захоплення не уповноваженими особами становить загальну загрозу громадській безпеці, життю і здоров`ю громадян, що потребує негайного реагування.

Згідно із частиною першою статті 4, частиною першою статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до його подання, з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від

30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявниками не надано відповідних доказів (правовстановлюючих документів), які б свідчили, що майно дійсно належить ОСОБА_1 та ним, як власником його передано в оренду ТОВ «Міжріччя». Оскільки, як убачається, з копії Акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 28 травня 2012 року, рішенням технічної комісії прийнято в експлуатацію вказаний об`єкт та цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт і включення його до державної статистичної звітності. Проте, доказі того, що заявник ОСОБА_1 скористався своїм правом та здійснив реєстрацію права власності на зазначений об`єкт, суду не надано, при цьому до заяви долучено документи датовані 2012 роком про участь ОСОБА_1 у будівництві об`єкту та те, що він є споживачем.

Водночас, до матеріалів заяви долучено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 квітня 2021 року, згідно якого нежитлова будівля (РП-7), об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівька сільська рада – належить на праві власності ТОВ «Рівер Гарден», дійсність якого нічим не спростована.

Матеріали заяви не містять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності між сторонами спору щодо права власності на вказаний об`єкт.

Крім того, заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. З долученого до матеріалів заяви копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що на підставі усної заяви внесено відомості та здійснюється досудове розслідування за частиною першою статті 361 КК України, а отже з`ясування щодо можливого захоплення майна сторонніми особами та відсутністю можливості користування вказаним об`єктом заявниками проводиться у рамках досудового розслідування відповідними органами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду доказів її аргументів, тим більше, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заява про забезпечення позову до його пред`явлення задоволенню не підлягає. При цьому, роз`яснити заявникам, що вони не позбавлені можливості звернутися до суду із такою заявою одночасно із зверненням до суду із позовною заявою.

Керуючись вимогами статтями 149–154, 157, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Крезе О.О., та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» Брухна Д.П. про забезпечення позову до подання позовної заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.П. Лукач