Ухвала суду № 96657398, 29.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8819/19

2-п/357/27/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Кошель Б. І.

при секретарі Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві в залі суду № 6 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 12.12.2019 року у справі № 357/8819/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 357/8819/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням від 12.12.2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» задоволено. Суд ухвалив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.03.2019-100000303 від 30.03.2019 р. в розмірі 9 119,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. 19.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вище вказаного заочного рішення, яка мотивована тим, що про існування цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» про стягнення з нього заборгованості дізнався 14.12.2020 року, оскільки повісток чи копії матеріалів справи або ж рішення суду не отримував. Крім того, вважає, що зможе надати суду докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. До заяви про перегляд заочного рішення відповідач подав заяву, в якій просить поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення. В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку зазначив, що ним подавалась заява про перегляд вищевказаного рішення, однак заяву судом було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Вказує, що ухвалу про повернення заяви не отримував та дізнався про її існування із сайту Судової влади. Посилаючись на зазначене просить суд поновити пропущений строк на подання заяви та скасувати заочне рішення від 12.12.2019 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, однак, відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи №357/8819/19, вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочним рішенням від 12.12.2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» задоволено. Суд ухвалив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.03.2019-100000303 від 30.03.2019 р. в розмірі 9 119,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 03 лютого 2021 року канцелярією суду зареєстровано заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 12.12.2019 року у справі № 357/8819/19.

Однак, у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує сплату судового збору, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2021 року, заяву було повернуто заявнику.

Вказана ухвала відповідачем не оскаржувалась, натомість ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про перегляд заочного рішення лише 19 квітня 2021 року.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Питання застосування строку звернення до суду пов`язано з їх реалізацією. Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції є справа "Єгабезсоїо Б.ІІ.Ь. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обгрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа Безруков проти Росії, п. 34).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно із ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заявник ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, подана заява про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення необґрунтована, а викладені в ній доводи спростовуються наявними матеріалами справи.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає необхідним залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду.

Керуючись ст.ст.126, 127, 260, 284 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

У поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 12.12.2019 року у справі № 357/8819/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяБ. І. Кошель