Рішення № 96656580, 28.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10572/19

Провадження № 2/522/3998/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом, по якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності - ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що Позивач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджує Свідоцтво про право власності на житло від 16.05.2007 року та витяг з реєстру нерухомого майна.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Цю спадщину ніхто не прийняв.

Позивач за власні кошти проводила поховання ОСОБА_2 , що підтверджує Свідоцтво про поховання.

Більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач безперервно відкрито проживала - володіла та користувалася і проживає та користується по цей час 1/2 частини квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджує Довідка форми № 1 (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрації).

Також, більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач сплачувала та сплачує в повному обсязі усі комунальні послуги за свою Ѕ частини квартири та Ѕ частину квартири, яка належала на праві власності померлій ОСОБА_2 , що підтверджує Довідка з ТОВ «Інфокс» та довідка про відсутність заборгованості по СДПТ. Крім того, більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач підтримує всю квартиру в належному стані, за власний рахунок робила ремонт всієї квартири.

08.10.2020р. до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог в частині вказування площі квартири, а саме позивач просить визнати за нею право власності на право власності за набувальною давністю, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 23,4 кв.м), яка належала на праві власності - ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просила задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Відзив на позовну заяву не подавав.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

16 травня 2007 року управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради було видане Свідоцтво про право власності на житло – однокімнатну квартиру площею 23,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , що належала на праві спільної часткової власності в рівних частках: ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджує Свідоцтво про право власності на житло від 16.05.2007 року та витяг з реєстру нерухомого майна.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Цю спадщину ніхто не прийняв.

Позивачка за власні кошти проводила похорони ОСОБА_2 ,що підтверджує Свідоцтво про поховання.

Більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач безперервно відкрито проживала - володіла та користувалася і проживає та користується по цей час 1/2 частини квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджує Довідка форми № 1 (виписка з домової книги про склад сім`ї та прописці).

Також, більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач сплачувала та сплачує в повному обсязі усі комунальні послуги за свою Ѕ частини квартири та Ѕ частину квартири, яка належала на праві власності померлій ОСОБА_2 , що підтверджують відповідні документи.

Крім того, більше 12 років, а саме з моменту смерті ОСОБА_2 з 11.06.2007 р. по час подання позову, позивач підтримує всю квартиру в належному стані, за власний рахунок робила ремонт всієї квартири.

Зазначені вище обставини в судовому засіданні підтвердив свідок, допитаний в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх визнання, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1 Протоколу №1 до ст.1 Європейської конвенції з прав людини встановлено,що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності»

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.14постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від07.02.2014№ 5«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», виходячи зі змісту ч. 1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

У пункті 9 вказаної постанови Пленуму ВССУ зазначено, що відповідно до ч. 1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Згідно з п.13вказаної постанови Пленуму ВССУ,можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Аналізуючи зібрані по справі докази судом встановлено, що позивачка добросовісно, безперервно, відкрито, не приховуючи факт знаходження майна в її володінні, понад десять років володіє 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності - ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому суд вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 263-265 ЦПК України, суд

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності за набувальною давністю, яка складається з Ѕ частин квартири АДРЕСА_1 ( загальна площа квартири – 23,4 кв.м.), яка належала на праві власноості – ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 29.04.2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

28.04.21