Рішення № 96656451, 27.04.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________

Справа № 521/9102/17

Номер провадження № 2/521/757/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовами

Позов № 1

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради

Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради

предмет позову: розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів

Позов № 2

позивач : ОСОБА_2

відповідач : ОСОБА_1

треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради

Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради

предмет позову: визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ :

15.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що з 24.09.2010 року перебуває в шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони не підтримують шлюбні відносини, проживають окремо, непорозуміння з питань подружнього життя створили умови, за яких шлюб фактично припинився, відновлювати стосунки позивач не бажає.

Позивач стверджувала, що дитина знаходиться на її утриманні.

Сторони в досудовому порядку не дійшли згоди щодо визначення місця проживання сина.

Враховуючи викладене позивач ОСОБА_1 просила суд :

- шлюб між сторонами розірвати

- стягнути на її користь аліменти в розмірі 2000 грн.

- визначити місце проживання сина із нею

В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду із позовом про визначення місця проживання дитини із ним.

Так, останній стверджував, що відносини сторін не склались, ОСОБА_1 свідомо залишила дитину проживати із ним, син прихильний до батька, тривалий час проживає із ним, знаходиться на його утриманні, позивач здатний забезпечити йому належні умови життя, розвитку, виховання.

Ухвалою суду від 13.09.2017 року позовні вимоги сторін об`єднані в одне провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи заходи, направлені на попередження корона вірусної хвороби, просили вирішити спір за їх відсутності.

За час розгляду справи сторони дійшли згоди по позовних вимогах.

Так, ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги про розірвання шлюбу, визнала позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина із батьком, на стягненні аліментів, відповідно не наполягала.

ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги про визначення місця проживання дитини, позов про розірвання шлюбу визнав.

Так, визнання сторонами позовів з урахуванням обставин справи, наданих сторонами доказів, думки третіх осіб не суперечить закону, не порушує прав інших осіб, зокрема, малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 55 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом встановлено, що сторони з 24.09.2010 року перебувають у шлюбі.

Шлюб зареєстрований Київським відділом РАЦС Одеського міського правління юстиції, актовий запис № 854 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 04.01.2013 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, Одеського міського управління юстиції , актовий запис № 97).

На час вирішення спору подружні стосунки між сторонами припинені, сумісне господарство вони не ведуть, не підтримують нормальну атмосферу в сім`ї, не піклуються про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, проживають окремо.

Примирення не є можливим.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд дійшов висновку, що спільне життя сторін та подальше збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, примирення неможливе, сім`я розпалась, відповідно до ст.112 СК України шлюб підлягає розірванню.

За частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

В порядку статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

При визначенні місця проживання малолітньої дитини суд враховує наступні фактори:

-ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків

-особисту прихильність дитини до кожного з батьків

-вік дитини

-стан її здоров`я;

-інші обставини, що мають істотне значення (зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною)

-можливість створення дитині умов для виховання і розвитку

Зазначене узгоджується із частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, за якою в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та судом у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Визначаючи місце проживання дитини, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків надає першочергове значення саме найкращими інтересами дитини.

Так, на час вирішення спору дитина тривалий час проживає із батьком за адресою : АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується довідкою ЖСК «Приморський-13», не оспорювалось сторонами.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.12.2017 року №3425/01-20 визначення місце проживання ОСОБА_5 із батьком є доцільним.

При цьому органом були досліджені умови проживання дитини, вік дитини, особи батьків, ставлення дитини до них, особиста прихильність ОСОБА_5 до батька, можливість забезпечення сторонами гармонійний розвитку та належного виховання сина.

За час вирішення спору сторони дійшли згоди щодо проживання сина із батьком, що відповідатиме його найкращим інтересам.

Враховуючи викладене суд вважає можливим визначити місце проживання ОСОБА_5 із батьком.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 вересня 2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції, актовий запис № 854 - розірвати.

Визначити місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 .

Роз`яснити сторонам положення статті 153 СК України, за якою мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 27.04.2021 року.27.04.21