Рішення № 96656405, 29.04.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/425/21

Провадження № 2/503/280/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаним позовом до Кодимської міської ради Одеської області посилаючись на ті обставини, що її батькові ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0208013 належало право на земельну частку (пай), розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а спадщину, яка відкрилась, за законом прийняла його дружина (матір позивача) – ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління спадковим майном внаслідок спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, але не оформила її. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, а спадщину, яка відкрилась, за заповітом прийняла позивач – ОСОБА_1 , подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та оформила її, отримавши відповідні свідоцтва. Однак, внаслідок не оформлення спадкоємцем ОСОБА_3 прийняття нею спадщини після спадкодавця ОСОБА_2 позивач не може отримати свідоцтво на спадщину щодо сертифікату про право на земельну частку (пай), яке увійшло до складу спадщини. Крім того, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її баба ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай), що належало їй на підставі сертифікату серії ОД-12 № 0208012. Єдиним спадкоємцем за законом був її син (батько позивача) – ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Позивач, являючись спадкоємцем за правом представлення, відповідно до ч.2 ст. 529 ЦК УРСР, після смерті своєї баби ОСОБА_4 , спадщину прийняла, шляхом вступу в управління спадковим майном внаслідок спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Однак, внаслідок того, що не збереглися документи на підтвердження родинного зв`язку між померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позивач не може отримати свідоцтво на спадщину щодо сертифікату про право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_4 . У зв`язку з вище викладеним позивач змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області в порядку спадкування за заповітом, право на яку належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0208013, а також встановити факт родинних відносин, а саме, те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про підтримання заявлених позовних вимог.

Представник відповідача – Кодимської міської ради Одеської області в підготовче засідання не з`явився, надав до суду клопотання від 16.04.2021 року № 02-17/717 (а.с.37) про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також зазначив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 17.05.1964 року між ОСОБА_2 у віці 25 років та ОСОБА_5 у віці 25 років було зареєстровано шлюб, у зв`язку з чим ОСОБА_5 змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією актового запису про одруження № 8 (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась дочка – ОСОБА_8 , про що свідчить копія актового запису про народження № 25 (а.с.11).

17.10.1987 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 03.10.2019 року за № 00141035241 (а.с.13).

За життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, на підставі сертифікату серії ОД-12 № 0208013, що підтверджується довідкою Кодимської міської ради Одеської області № 375 від 16.03.2021 року (а.с.18) та листом-повідомленням Архівного відділу Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 26.04.2021 року № 16-02-32/8-Т.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що в свою чергу підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , повторно виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) 23.01.2021 року, актовий запис № 52 від 13.12.1995 року (а.с.16).

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , зокрема право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ОД-12 № 0208013, успадкувала його дружина – ОСОБА_3 , яка проживала разом з ним та вступила в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою Кодимської міської ради Одеської області від 03.03.2021 року № 288 (а.с.19). Однак, за свого життя ОСОБА_3 документально не оформила дане прийняття, внаслідок чого правовстановлюючого документа на спадщину не отримала, про що свідчать листи-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 19.03.2021 року № 214/02-14 (а.с.15) і від 08.04.2021 року № 266/02-14 (а.с.36), згідно останнього спадкоємці ОСОБА_2 в держнотконтору не звертались, а спадкова справа не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що в свою чергу підтверджується копією актового запису про смерть № 13 від 23.05.2006 року (а.с.14).

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , успадкувала ОСОБА_1 подавши до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини внаслідок чого була заведена спадкова справа № 1011/2006 та 24.11.2006 року отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується листом-повідомленням Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області від 08.04.2021 року № 266/02-14 (а.с.36).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила Книги 6 цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах по спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Таким чином, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився до набуття чинності Цивільним кодексом України, а тому застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року), який втратив чинність з 01 січня 2004 року, але був чинним на момент відкриття спадщини після смерті як ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 525 та 526 ЦК Української РСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття – останнє постійне місце проживання спадкодавця.

В свою чергу, згідно ч.1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом дружина померлого є спадкоємцем першої черги.

Згідно ч.1 ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

За змістом положення пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадшини. При цьому, ч.2 ст. 549 ЦК УРСР передбачала, що такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця.

Таким чином після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина – ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління всім спадковим майном.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Згідно листа-повідомлення відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.04.2021 року № 67/109-21, ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, взамін сертифікату серії ОД-12 № 0208013 не видавався.

При цьому, факт видачі сертифіката на ім`я особи свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов`язковим додатком до акта (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18-ц (провадження № 61-19801св19).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Таким чином, до складу спадкового майна, померлої ОСОБА_3 увійшло право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом серії ОД-12 № 0208013, яке належало померлому ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас із цим ч.1 ст. 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, при відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно – права на земельну частку (пай) за виданим сертифікатом серії ОД-12 № 0208013 через не здійснення документального оформлення прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3 після спадкодавця ОСОБА_2 , призвело до неможливості отримання спадкоємцем ОСОБА_1 свідоцтва на нього в порядку спадкування за законом, що також підтверджується змістом листа-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 19.03.2021 року № 214/02-14 (а.с.15) і 08.04.2021 року № 266/02-14 (а.с.36).

При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц). Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц). В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов в частині визнання права власності на спадкове майно обґрунтований, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин, а саме, те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як між матір`ю та сином необхідно позивачу ОСОБА_1 для прийняття спадщини за правом представлення після смерті своєї баби ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст. 529 ЦК УРСР, оскільки єдиним спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4 був її син (батько позивача) – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 09 від 06.02.1996 року (а.с.23).

За життя ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0208012, що підтверджується довідкою Кодимської міської ради № 373 від 16.03.2021 року (а.с.22) та листом-повідомленням Архівного відділу Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 26.04.2021 року № 16-02-32/8-Т.

В свою чергу ч.2 ст. 529 ЦК УРСР передбачає, що онуки спадкодавця за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують ту частку, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з пункт 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно листа-повідомлення Кодимського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 275/75-82 від 18.02.2021 року (а.с.24), в архіві відділу актові записи цивільного стану, які б могли підтвердити родинний зв`язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відсутні.

При цьому, вжитими судом при відкритті провадження заходами у порядку ч.2 ст. 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи щодо встановлення вищезазначеного факту позитивного результату також не дали, оскільки згідно змісту листа-повідомлення Кодимського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області від 07.04.2021 року № 5134-79/5134.1/21 (а.с.35) щодо документування паспортом громадянина України зразка 1994 року відсутні дані на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідно до листа Кодимської районної державної нотаріальної контори від 08.04.2021 року № 266/02-14 (а.с.36) спадкові справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 не заводилися, а спадкоємці в держнотконтору не зверталися.

Факт того, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується довідкою Кодимської міської ради Одеської області від 17.02.2021 року № 195 (а.с.20).

Враховуючи зазначене суд вважає, що заявлений позивачем позов в частині встановлення родинних відносин між померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як між матір`ю та сином обґрунтований, у зв`язку з чим в цій частині також підлягає задоволенню, оскільки сукупність вище наведених доказів підтверджують його.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 525, 526, 529, 548, 549 ЦК Української РСР (1963 року), ст. 392, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, пунктом 1, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 до Кодимської міської ради Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 106; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 2,01 умовних кадастрових гектарів на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0208013, належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко