Рішення № 96656396, 29.04.2021, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1982/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання Новицької А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

Виконавчого комітету Кілійської міської ради

про

визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Кілійської міської ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на майно. В обгрунтовання поданого позову вказано, що 22.09.1998 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На дату придбання житловий будинок загальною площею 64,5 кв.м складався з: літ. «А» - житловий будинок; літ. «Б» - гараж; літ. «В» - уборна; № 1-6 надвірні споруди. Вказаний житловий будинок належав відповідачам по справі на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Кілійською держконторою за № 2566 від 18.09.1998 року. Вищезазначений договір був посвідчений Ізмаїльським представництвом Одеської товарної біржі. Правочин обома сторонами повністю виконаний, позивачем в повному обсязі сплачені грошові кошти відповідачам за купівлю будинку, а відповідачі звільнили будинок та передали позивачу ключі, а також знялися з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивач використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно - технічному стані.

Також, як вказує позивач, на час укладення договору у вересні місяці 1998 року сторони не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу будинку, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році. Із-за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів у 1998 році, і в відмові компетентними органами і нотаріусами визнавати на даний час такі правочини дійсними, законними і виконаними, позивач змушений звернутися із позовною заявою до суду.

25.07.2003 року Кілійською міською радою під придбаним житловим будинком позивачу було виділено для його обслуговування земельну ділянку загальною площею 1426 кв.м. Рішенням Кілійської міської ради № 104-VII/0-5 від 30 серпня 2018 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано йому у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на земельну ділянку під придбаним житловим будинком позивачем було зареєстровано 27.09.2018 року (кадастровий номер 5122310100:02:010:0083), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:

-визнати Договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений в представництві Одеської товарної біржи в м. Ізмаїл між Продавцями – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дійсним;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 64,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ.А - житловий будинок; літ.Б - гараж; літ. В уборна; № 1-6 - надвірні споруди.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повторно в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності суду не надала.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повторно в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності суду не надала.

Відповідач ОСОБА_4 повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повторно в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності суду не надала.

Представник відповідача – виконавчого комітету Кілійської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що судовий розгляд проведено за відсутності всіх учасників справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає положенням ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3692 від 22.09.1998 року, посвідченого Представництвом у м. Ізмаїл Одеської товарної біржі встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які є членами біржі зі статусом «Продавець» продали, а ОСОБА_1 , який є членом біржі зі статусом «Покупець», придбав житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 64,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 7-8/.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, складеного 15.08.2017 року Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , складається з: літ. «А» - житловий будинок; літ «а» - веранда»; літ «а1» - прибудова; літ «а2» - навіс; літ. «Б» - гараж; літ. «В» - сарай; літ. «Г» - навісу; літ. «Д» - навісу»; літ. «Е» - навісу», № 1-5 - надвірні споруди /а.с. 9-10/.

Згідно виписки з рішення Кілійської міської ради № 423-ХХIV-10 від 25.07.2003 року встановлено, що ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 1426 кв. м. /а.с. 11/.

Рішенням Кілійської міської ради № 104-VII/О-5 від 30.08.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5122310100:02:010:0083 із земель житлової та громадської забудови у власність ОСОБА_1 /а.с. 12/.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 139346675 від 27.09.2018 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 5122310100:02:010:0083 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 /а.с. 13/.

При вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі-продажу сторонами було укладено у 1997 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконувала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

На дату укладання договору купівлі-продажу, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України «Про товарні біржі».

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Як зазначено в п. 1.5 Розділу 1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлового політики України від 09.06.98 № 121, яка була чинною на час укладення сторонами відповідного договору купівлі-продажу та яка визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні, - державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 9 Додатку 1 до вказаної Інструкції, - договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею, віднесено до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало, договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання договору вищезазначеного купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3692 від 22.09.1998 року, посвідченого Представництвом у м. Ізмаїл Одеської товарної біржі підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про визнання права власності у зв`язку з чим, позов в частині визнання права власності за позивачем не підлягає задоволенню.

Також в поданій позовній заяві, позивач зазначив відповідачем виконавчий комітет Кілійської міської ради, однак в позові не конкретизовані вимоги до зазначеного відповідача та не зазначено в чому полягали порушення прав позивача при укладенні договору з боку виконавчого комітету Кілійської міської ради, який не є стороною договору, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог до виконавчого комітету Кілійської міської ради.

Керуючись 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, Законом України «Про товарну біржу», ст. ст. 16, 328 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22.09.1998 року в представництві Одеської товарної біржи в м. Ізмаїл між Продавцями – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Покупцем – ОСОБА_1 за № 3692.

В частині позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.

В частині позовних вимог до виконавчого комітету Кілійської міської ради – відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников