Рішення № 96656265, 27.04.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.04.2021

Справа № 497/263/2021

Провадження № 2-а/497/8/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

розглянувши в залі суду в м.Болград адміністративну справу з адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції Одеської області та Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - про визнання дій протиправними і скасування постанови, третя особа - інспектор ВОНС в м.Ізмаїл УПП в Одеській області Палазов Дмитро Юрійович,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року позивачі звернулися до суду з уточненим адміністративним позовом, яким просять визнати дії інспектора ВОНС в м.Ізмаїл УПП в Одеській області - старшого лейтенанта поліції Палазова Д.Ю. - протиправними, та скасувати ухвалені ним 15.02.2021р. дві постанови: серії ДП18 №687857 про притягнення водія Криничненської експлуатаційної дільниці Болградського міжрайонного управління водного господарства (далі - Болградське МУВГ) ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340грн., та серії ДНІВ №687858 про притягнення головного механіка служби механізації та управління інфраструктурою Болградського МУВГ ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.128 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що в той день - 15.02.2021р. приблизно об 11:50 годині на 3км+130м. автошляху Т-І631 у Болградському районі Одеської області, ОСОБА_1 дійсно керував автотранспортним засобом марки УАЗ-374194 д/з НОМЕР_1 (модель 374194, загальнолегковий-загальновантажопасажирський-В), але не порушував вимог ПДР. Проте, інспектором ВОНС в м.Ізмаїл УПП в Одеській області, було необгрунтовано складено вищезазначені дві постанови: про притягнення до адміністратівної відповідальності позивача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2 , що працює в службі механізації та управління інфраструктурою Болградського МУВГ на посаді головного механіка, обгрунтувавши це тим, що будучи посадовою особою ОСОБА_2 здійснив випуск транспортного засобу УАЗ-374194 д.н.з НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язкового технічного контролю, а саме, - з 14.11.2020року та не відповідає вимогам стандартів та убезпечення дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п. ст.12.та ст.33 ЗУ «Дорожній рух».

Отже, позивачі не погоджуються із зазначеним рішенням інспектора, бо вважають себе невинними, постанови серії ДІІ18 №687857 та серії ДП18 №687858 від 15.02.2021р. вважають необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позивачі надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, просили задовольнити вимоги позову.

Представники відповідачів - Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції Одеської області та Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, та третя особа - інспектор ВОНС в м.Ізмаїл УПП в Одеській області Палазов Дмитро Юрійович, - до суду не з`явилися, хоча судові повістки отримали, відзив на позов ними не надано.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи ухвалені (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306(далі -ПДР).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 31.3 б Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Статтею 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, - має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями ст.35 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

В той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

При цьому, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. №137, згідно п.п.1, 3 якого обов`язковий технічний контроль кожні два роки проходять транспортні засоби, зокрема легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, якщо строк їх експлуатації перевищує два роки.

Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля.

Як зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль УАЗ-374194 д.н.зВН75631ІХ, є загальний легковий – загально вантажопасажирський – В (а.с.10-11). За своїми технічними характеристиками автомобіль УАЗ-374194 д.н.з НОМЕР_1 , не належить до автомобілів з вантажопідйомністю до 3,5 тони.

Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з п.1ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1,2ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, якщо він доведе, що ним було вжито усіх можливих заходів для їх отримання до ухвалення оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно наказу начальника Болградського МУВГ від 06.12.2018р. ОСОБА_1 призначений на посаду водія 3 класу а/з ИЖ-2715 Криничненської дільниці з 10.12.2018р., з оплато згідно штатного розпису (а.с.48).

Таким чином, судом не встановлено, що автомобіль УАЗ-374194 д/з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що стало підствою для його притягнення до відповідальності за вищевказаною статтею КУпАП - є службовим та використовується для перевезення пасажирів чи вантажу з метою отримання прибутку, отже, суд позбавлений можливості встановити, що він є об`єктом обов`язкового технічного контролю.

Відповідач, стверджуючи про належність автомобіля УАЗ-374194 д/з НОМЕР_1 Болградському МУВГ, не надав суду такого доказу, як не надав суду доказів належності цього атвомобіля до категорії транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, не довів вказану обставину належними і допустимими доказами. Вказана стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення має передувати стадії ухвалення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На переконання суду, етап зібрання доказів на підтвердження наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем проігноровано як в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи судом, оскільки ані відповідачем, ані іншими зацікавленими особами не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль, яким керував позивач, фактично здійснював перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку та є об`єктом правопорушення у зв`язку з цим.

Таким чином, відповідач суду не довів і не намагався довести відповідними доказами чи поясненнями, відзивом на позов, що автомобіль, яким керував позивач, - дійсно є (був на момент ухвалення оскаржуваної постанови) об`єктом обов`язкового технічного контролю. Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ухвалена не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та без врахування усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення, що є підставою для її скасування.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо роз`яснення позивачам прав, передбачених ст.268 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є порушенням права особи на захист, на що неодноразово звертали увагу національні суди усіх ланок своїми рішеннями, особливо після рішень ЄСПЛ (наприклад, у справі «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine,) заява No 16404/03, 19 лютого 2009 р., хоча основна мета статті 6 стосовно розгляду кримінальних справ полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судом», компетентним встановити обґрунтованість «будь-якого … кримінального обвинувачення», це не означає, що ця стаття не стосується досудового провадження. Адже справедливість судового розгляду може бути порушена ще до початку розгляду справи в суді. Тому вимоги статті 6 (зокрема пункту 3) можуть також бути застосовними ще до того, як справу направлено на розгляд суду, недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду. Таким чином, для встановлення того, чи було досягнуто мети статті 6 Конвенції — справедливого судового розгляду — необхідно враховувати всю повноту національного провадження у справі).

Також, при розгляді адміністративної справи, визнаючи позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.128 КУпАП, відповідачем не дотримано вимог щодо ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених законом, а саме вимог ст.258 КУпАП, яка регламентує випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, але, "якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу".

З наданих позивачами пояснень у позові не вбачається, що вони погоджувалися з правопорушеннями, які їм були інкриміновані, а також не вбачається, що їм було роз`яснено право користуватися кваліфікованою юридичною допомогою, а тому суд дійшов висновку, що що оскаржувані постанови підлягають скасуванню як ухвалені без дотримання процесуальних вимог чинного законодавства та за відсутністю достатніх і належних доказів вини позивачів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, оскільки відповідачами не доведено, оскільки не доводилася правомірність притягнення позивачів до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили обґрунтованість висновків про наявність підстав для ухвалення постанов серії ДІІ18 №687857 від 15.02 2021 року та серії ДП18 №687858 від 15.02.2021 року, тому позов про скасування постанов про адміністративне правопорушення - підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, а також вимоги позову і відомості, надані позивачами, а також враховуючи відсутність доказів скоєння позивачами правопорушень, які не надані відповідачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 стосовно відсутності в їх діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, так само як і події правопорушення, - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Провадження в такому випадку у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3ст.121 КУпАП та відносно ОСОБА_2 за ч.1ст.128 КУпАП - підлягає закриттю за відсутністю достатніх та належних доказів на підтвердження наявності складу та події адміністративних правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, справа про адміністративне правопорушення, згідно п.3 ч.3 ст 286 КАС України, - підлягає закриттю.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача про ухвалення оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положення ст.286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, тому в задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача протиправними слід відмовити, тим більш, що ця вимога не підтверджена належними і допустимими доказами.

Судові витрати слід розподілити за правилами ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 19, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, ст.22 КУпАП, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції Одеської області та Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, - про визнання дій протиправними і скасування постанови, третя особа - інспектор ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області Палазов Дмитро Юрійович.

Скасувати постанову серії ДП18 №687857 від 15.02.2021 року відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.121 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Скасувати постанову серії ДП18 №687858 від 15.02.2021 року відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст.128 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.128 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження:65114 вул.Академіка Корольова, 5, м.Одеса, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судові витрати в розмірі 908 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження:65114 вул.Академіка Корольова,5, м.Одеса, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), судові витрати в розмірі 908 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами до П`ятого апеляційного адміністративного суду в м.Одеса через Болградський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня отримання його копії, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Строк для оскарження може бути поновлений, якщо він пропущений з поважних причин.

Повний текст рішення складений 27.04.2021 року

Суддя А.В. Кравцова