Рішення № 96652177, 27.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3863/20

Провадження № 2/522/2853/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 05.03.2020 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.03.2012 року у розмірі 124107,26 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19.03.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 46000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 12.01.2020 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 124107,26 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23 червня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2012 року у розмірі 75 830,99 грн..Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 284,32 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року заяву позивача було задоволено; заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року по справі 522/3863/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – скасовано і призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 20.10.2020 року.

У підготовче засідання призначене на 20.10.2020 року ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву, в якій просив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті, справу просив розглядати за його відсутністю. Також просив долучити до матеріалів справи виписки по картці та вибірку з виписки по списанню грошових коштів.

У підготовче засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 27.01.2021 року.

Розгляд справи 27.01.2021 року був відкладений на 27.04.2021 за клопотанням відповідача з наданням можливості представнику банку надати докази про часткове списання боргу.

У судове засідання 27.04.2021 року з`явились представник банку – Фірсов Д.Ю. та відповідач ОСОБА_1 ..

Представник банку позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, просили стягнути заборгованості за тілом кредиту у розмірі 75 830, 99 грн. та заборгованість за відсотками в порядку ст..625 ЦК України 26495,69 грн. зазначивши що банк своїм рішенням відмінив штрафи за минулий період тобто списав, тобто просив прийняти зменшення позовних вимог. Суд, протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки така заява подана з пропущенням строку, і підготовче засідання вже закрито.

Вказував, що картки відповідача неодноразово пролонговувались та строк дії останньої був визначений до 07/2022 року; тіло кредиту було визначено 46 000 грн.. При цьому відповідач користувався кредитними коштами та останній платіж був здійснений ним 05.02.2019 року. Також, просив стягнути проценти за ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зазначив, що дійсно він брав кредит, проте регулярно здійснював його погашення та вважає, що заборгованість за поточним тілом кредиту становить 37 986, 29 грн.. При цьому зазначив, що окрім анкети-заяви, він із банком ніякого договору не підписував. Заперечував проти нарахованих відсотків у порядку ст. 625 ЦК України, посилаючись на те, що з відповідними Умовами та правилами надання банківських послуг він ознайомлений не був. Зазначив, що ним в рахунок сплати боргу за кредитом було сплачено 16 654, 49 грн. та станом на 23.07.2019 року залишок боргу становив 34 687 грн., проте банк сплачені ним кошти зарахував у рахунок погашення процентів та інших платежів, а не тіла кредиту.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 19 березня 2012 року відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а.с.13) та виявив бажання на отримання кредитної картки «Універсальна». Умови щодо строку дії та ліміту кредитування анкета-заява не містить.

В анкеті-заяві зазначено, що позичальник згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на офіційному сайті ПриватБанку www. privatbank.ua, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на офіційному сайті Позивача www.privatbank.ua.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача, вбачається, що кредитний ліміт картки неодноразово змінювався та згідно останніх змін, станом на 02.03.2018 року кредитний ліміт був збільшений до суми 46 000, 00 грн. та 13.05.2019 року - зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн..

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» стверджується, що відповідачу були надані кредитні картки та остання пролонгація відбулася 09.08.2018 року та видана картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 07/22. Відомостей щодо подальшої пролонгації картки матеріали справи не містять.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.01.2020 року становить 124 107,26 грн., з яких:

- 75830,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 75830,99 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

- 18141,77 грн. – борг за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК;

- 23748,44 грн. – нарахована пеня;

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина).

- 5886,06 грн. – штраф (процентна складова).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 19.03.2021 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути, зокрема заборгованість за простроченими відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, пеню та штраф..

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 березня 2012 року, посилався на Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.03.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.03.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 ( провадження № 14-131цс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вище зазначеній постанові зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19.03.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним) та черговості погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Отже, оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що надані банком «Умови та правила надання банківських послуг", витяг з яких доданий до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати процентів в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, то суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення 18141,77 грн. – боргу за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК; 23748,44 грн. – нарахованої пені; а також штрафами відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 5886,06 грн. – штраф (процентна складова), слід відмовити.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 401/1855/16-ц (провадження № 61-32875св18).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось, згідно матеріалів справи відповідач отримав від банку кредит у вигляді встановленого кредитному ліміту на платіжну картку. Згідно позову, кредитний ліміт відповідача був збільшений останнього разу 02.03.2018 року та склав 46 000, 00 грн..

Факт отримання вказаної суми коштів не спростовано стороною відповідача та підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку. Доказів того, що у подальшому кредитний ліміт відповідача збільшувався матеріали справи також не містять.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги банку щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі, що перевищує ліміт (на суму 29 830, 99грн.), задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46 000, 00 грн., що відповідає встановленому кредитному ліміту на платіжну картку.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача із приводу того, що залишок боргу за тілом кредиту становить 37 986, 29 грн. (поточне тіло кредиту), оскільки зазначене підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 12.02.2020 року на зазначену суму.

Враховуючи те, що позов банку був задоволений лише частково, то суд стягує судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (37,06%) в сумі 779 грн. (37,06% х 2102 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2012 року у розмірі 46 000 грн. (сорок шість тисяч 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001,м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 779, 00 грн. (сімсот сімдесят дев`ять гривень 00 копійок)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення виготовлено 29.04.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.