Рішення № 96651664, 28.04.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 494/520/17

Провадження № 2/504/312/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Мельникової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, в режимі відеоконференції з Березівським районним судом Одеської області, відеоконференції з використанням програмного забезпечення «EasyCon» з Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) справу за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник- Березівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник -Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області (Дєтков О.Я.) від 20.06.2017 року відкрито провадження у справі.

Внаслідок відводів та самовідводів суддів Березівського районного суду Одеської області 18.12.2017 року справу повторно розподілено судді Горобець В.Л.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області (Горобець В.Л.) від 22.12.2017 року матеріали прийнято до свого провадження та повторно відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено проведення підготовчого судового засідання.

Дана обставина хоча і не передбачена процесуальним законом, проте вирішального значення не має, і не впливає на можливість розгляду справи.

21.06.2018 року за розпорядженням голови Миколаївського районного суду Одеської області справа у зв`язку із неможливістю утворити склад суду передана до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К. від 06.07.2018 року справу прийнято до свого провадження, а позовну заяву залишено без руху, і позивачу надано строк на усунення виявлених недоліків позову.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К. від 02.10.2018 року продовжено розгляд справи.

Як встановлено у підготовчому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

В підготовчому засіданні оголошено перерву для визначення правонаступника.

ОСОБА_2 просила здійснити процесуальне правонаступництво по даній справі.

Представник Головного територіального управління юстиції в Одеській області не заперечував проти цього.

Представники Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області в підготовче засідання не з`явились, сповіщені належним чином., їх неявка не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

За матеріалами спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцем є ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь- якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є відшкодування позивачу, серед іншого, завданої моральної шкоди.

Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року вказано, що процесуальне правонаступництво у справах за позовами про відшкодування моральної шкоди не допускається.

Отже, вирішуючи питання заміни вибулого в зв`язку із смертю позивача- ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 суд вважав, що процесуальне правонаступництво можливо лише в частині стягнення завданих матеріальних збитків та витрат.

В частині моральної шкоди правонаступництво процесуальним та матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги тісно пов`язані із особою первісного позивача.

Відповідно до положення пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, що була однією з сторін у справі, якщо спірні відносини не допускають правонаступництво.

Таким чином суд своєю ухвалою від 31.07.2019 року в порядку процесуального правонаступництва здійснив заміну первісного позивача - ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, про відшкодування матеріальної шкоди, судових витрат.

В даній частині позову продовжено підготовче засідання в зв`язку із необхідністю правонаступнику часу для надання відповіді на відзив на позовну заяву.

Роз`яснено ОСОБА_2 , що всі дії вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього та само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Закрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди.

Роз`яснено, що повторне звернення з тим самим позовом, між тими самим сторонами про той самий предмет спору не допускається.

У жовтні 2019 року та у квітні 2020 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, і в остаточній редакції свого позову просила суд стягнути з Березівського міжрайонного відділу ДВС ГТ УЮ в Одеській області (правонаступник- Березівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), на користь ОСОБА_2 спричинену матеріальну шкоду в сумі 288 гривень, та моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн., стягнути судові витрати пов`язані із розглядом справи, з прибуттям до суду, та вирішити питання судового збору.

На обгрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_2 наводить те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року визнано неправомірними рішення державного виконавця Березівського міжрайонного ВДВС, рішення скасовані, стягнуто з Управління ДВС ГТ УЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. спричиненої моральної шкоди.

На підставі цього рішення було видано виконавчий лист № 1522/22057/12 від 04.07.2013 року про стягнення з ГУ ДВС ГТ УЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. спричиненої моральної шкоди.

Як стверджує ОСОБА_2 , даний виконавчий лист не був виконаний аж до серпня 2018 року.

Як стверджує ОСОБА_2 , виконавці не тільки не виконували рішення суду, яке набуло статусу остаточного, а і продовжували переслідувати та знущатися над ОСОБА_1 .

Як стверджує ОСОБА_2 , її мати змушена була нести витрати зі своєї маленької пенсії, та оскаржувати у судах неправомірні дії та бездіяльність виконавців, захищати свої права.

Внаслідок чого ОСОБА_1 страждала, нервувала, отже зазнала моральної шкоди, що відобразилося на її здоров`ї, та у підсумку утворило загрозу її життю і призвело до смерті.

25.01.2017 року за твердженням ОСОБА_2 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволена скарга ОСОБА_1 на дії виконавця ОСОБА_3 по винесенню постанови про накладення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , постанову скасовано, а дії виконавця визнано неправомірними.

Як стверджує ОСОБА_2 її матір ОСОБА_1 у 2016 році перенесла два інсульти, мала захворювання серцево- судинної системи, та внаслідок неправомірних дій відповідача у неї підвищувався артеріальний тиск, і, за твердженням позивачки, саме це і призвело до інсультів.

Через дані обставини, вона, ОСОБА_2 переживала за свою маму- ОСОБА_1 , її здоров`я, допомагала у судах відстоювати свої законні права та інтереси, несла затрати на утримання матері та її лікування, допомагала грошовими коштами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 внаслідок третього інсульту померла.

Моральну шкоду яку ОСОБА_2 оцінила у 1000000 грн. вона пов`язує саме зі смертю матері, і вважає, що смерть матері перебуває у причинному зв`язку з діями виконавців.

Спричинену матеріальну шкоду у сумі 288 грн. ОСОБА_2 пов`язує з витратою у сумі 120 грн. на виготовлення довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , а також транспортні витрати в сумі 108 грн., що пов`язані із поданням скарги до Приморського районного суду м. Одеси та прибуттям у м. Одеса на судові засідання.

В підготовчому засіданні ОСОБА_2 зняла з розгляду подане нею клопотання про призначення судово- медичної експертизи, просила це клопотання їй повернути без розгляду.

В підготовчому засіданні вирішено питання участі правонаступників відповідачів- Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник- Березівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник -Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).

При цьому суд, протокольно, виходив з того, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Аналогічна позиція висловлена у постанові від 25 березня 2019 року у справі №191/81/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Представник Березівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) у своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, і зазначив, що державний виконавець Кулініч Д.Ю. діяв у межах наданих йому законом повноважень, і позивачем не доведено завдання їй як моральної, так і матеріальної шкоди.

Вважав, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на доведення матеріальних збитків, і шкода моральна на яку посилається позивач не має причинно- наслідкового зв`язку із діями відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена у відзиві на позов представником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Представник Головного Державного казначейства України в Одеській області як в підготовчому так і в судовому засіданні питання позовних вимог залишила на розсуду суду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.05.2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд дійшов до наступного висновку:

Судом за змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року встановлено, що згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди та індексації було частково задоволено позов та було стягнуто на користь ОСОБА_1 з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

22.04.2016 року Приморським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист по справі № 1522/22057/12-ц по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди, стягнення індексації.

Згідно вказаного виконавчого листа з ОСОБА_1 стягнуто на користь Головного управління юстиції в Одеській області грошові кошти у розмірі 1000 гривень.

16.05.2016 року та 02.07.2016 року державним виконавцем Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято дві постанови про відкриття виконавчого провадження за № 51550831 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ГУЮ в Одеській області в сумі 1000 гривень.

Згідно вказаних постанов виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 1522/822057/12-ц виданого 27.10.2015 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління юстиції в Одеській області боргу в розмірі 1000 гривень та встановлено боржнику строк добровільного виконання вимог виконавчого листа до 23.05.2016 року.

Згідно листа Приморського районного суду м.Одеси від 20.09.2016 року за обліково статистичними номерами № 1522/22057/12-ц, № 1522/822057/12-ц судом не зареєстровано жодної цивільної справи.

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа № 1522/22057/12 (№ 2-а/1522/1685/12) за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди, стягнення індексації.

Як вбачається з листів Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 23.08.2016 р. на адресу Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Відділу ПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області знаходиться виконавчий лист Приморського районного суду м.Одеси від 27.07.2016 року по справі № 1522/22057/12, щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області моральної шкоди в сумі 1000 гривень. Просять в найкоротші терміни надати інформацію з приводу вжиття заходів щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року по справі № 1522/22057/12.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року скаргу задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з прийняття до виконання виконавчого листа № 1522/22057/12-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 27.10.2015 р. та з прийняття постанов від 16.05.2016 р. та 02.07.2016 р. про відкриття виконавчого провадження за № 51550831; визнано незаконними та необґрунтованими постанови державного виконавця Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.05.2016 р. та 02.07.2016 р. про відкриття виконавчого провадження за № 51550831 та скасовано їх; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по не розгляду питання щодо повернення виконавчого листа за № 1522/22057/12-ц стягувачу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Крім того, дана обставина не заперечувалась сторонами у судовому засіданні.

Як вже зазначалось вище, судом у підготовчому засіданні, на стадії визначення правонаступника позивача, було вирішено і питання можливості розгляду позовних вимог (первинних) в частині стягнення моральної шкоди, яку зазнала сама ОСОБА_1 .

Судом закрито провадження у цій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яка завдана самій ОСОБА_1 , оскільки правонаступництво в цих правовідносинах ані процесуальним ані матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги тісно пов`язані із особою первісного позивача.

Разом із тим, ОСОБА_2 , уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути матеріальну шкоду за первісними позовними вимогами, а моральну шкоду просила стягнути вже як таку, що зазнала саме вона внаслідок смерті своєї матері, яка, як вважає ОСОБА_2 , настала внаслідок неправомірних дій відповідачів.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 55 ЦПК України).

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч. 3 ст. 49 ЦПК України).

Аналіз даних правил процесуального закону дозволяє суду дійти до висновку, що ОСОБА_2 як правонаступник вибулого позивача наділена повноваженнями зміни правової підстави позову або його предмету.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Судом неодноразово в ході підготовчого засідання зверталась увага на те, що суд сприяє сторонам у здійсненні їх процесуальних прав та обов`язків, сторони самостійно визначають склад відповідачів, суд самостійно не вправі вирішувати питання залучення належного відповідача у справі, співвідповідача, вирішувати питання зміни предмету чи правової підстави позову.

Суд звертає увагу, що позивач неодноразово змінював (уточнював) позовні вимоги.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін.

Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду.

Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом, самостійного визначення судом належного відповідача, розпорядження предметом, правовою підставою позову, чи обрання способу захисту.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони, так само, законом покладено право позивача визначати відповідача, співвідповідача, розпорядження предметом, правовою підставою позову, обрання способу захисту.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає, і вирішує спір в межах заявленого предмету, правової підстави позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Отже суд вважає змінений позов прийнятним.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. ст. 76-80 ЦПК України).

Жодного належного та допустимого доказу на доведення матеріальних збитків позивачем суду не надано.

Отже позовні вимоги в частині матеріальних збитків відхиляються судом за недоведеністю.

Вирішуючи питання можливості стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

ОСОБА_2 обгрунтовуючи отриману саме нею моральну шкоду, пов`язала її зі смертю матері внаслідок неправомірних дій відповідача.

Суд нагадує, що відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння.

Суд повторює, що необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов`язані з ним внутрішнім необхідним зв`язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили. Для встановлення існування причинного зв`язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи-заподіювача шкоди.

Суд вважає недоведеним причинний зв`язок між смертю ОСОБА_1 та діями державного виконавця.

Навпаки наявна у справі медична документація свідчить про протилежну причину смерті ОСОБА_1 (т.1 а.с. 247-248).

Отже, моральна шкода, яка отримана ОСОБА_2 внаслідок смерті ОСОБА_1 також не перебуває у причинному зв`язку із неправомірними діями відповідачів. Відтак не має і складу цивільного правопорушення.

Таким чином і у цій частині позову слід відмовити.

Судовий збір відноситься на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 2, 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленуму Верховного Суду України, ст.ст, 258-260, 267 367, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник- Березівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник -Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди судових витрат, - залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення, до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко