Рішення № 96651410, 28.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/6126/20

Провадження № 2/947/2103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М..,

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

19 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398,Рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА*БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором позики в розмірі 62 646,75 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398,Рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА*БАНК», МФО 300346) судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.02.2017 року між ТОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики № 137257 на суму 1500 грн. грн. строком на 30 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (банківська картка). Відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити проценти за користування позикою.

Позивач зазначає, що термін повернення позики закінчився, проте відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, а тому станом на 13.03.2020 року у відповідача перед ТОВ «Веллфін» виникла заборгованість у розмірі 62 646, 75 грн., яка складається з: 1 500 грн. – основний борг; 15 618 грн. – заборгованість по відсоткам; 45 528, 75 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач був змушений звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 62 646,75 грн. та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою судді від 27.03.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398,Рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА*БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором позики в розмірі 62 646,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398,Рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА БАНК», МФО 300346) судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00 грн.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року по цивільній справі № 947/6126/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заявник зазначила, що позивачем по справі помилково було вказано іншу особу в якості відповідача по справі та невірно вказано адресу реєстрації, що призвело до розгляду справи у її відсутність.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року заяву ОСОБА_1 було задоволено, скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року по цивільній справі № 947/6126/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу для розгляду в порядку спрощеного провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.02.2017 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 2004 року, ІПН НОМЕР_1 , було укладено договір позики № 137257. Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу. Договір позики був укладений на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 .

Однак, 19 березня 2020 року, звертаючись до суду з позовом, позивач в позовній заяві вказав відповідачем ОСОБА_1 , тобто помилково визначив іншу особу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках

Відповідно до ст. 13 ч. 3 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди

У відповідності до частини 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Розглядаючи справу по суті суд бере до уваги, що позивач з уточненою позовною заявою, клопотаннями про витребування та забезпечення доказів до суду не звертався, у зв`язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

ОСОБА_2 передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, через їх безпідставність та необґрунтованість, так як надані позивачем докази суперечать вимогам позову.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, у разі відмови у позові не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.