Рішення № 96651396, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 квітня 2021 року справа №640/21771/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доОфісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати звільненому з військової служби у запас позивачу компенсації за всі невикористані за період проходження військової служби в органах прокуратури України дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу грошову компенсацію за невикористані дні невикористані за період проходження військової служби в органах прокуратури України дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сумі 92 773,44 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач під час звільнення з органів прокуратури протиправно не виплатив йому компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2016 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період військової служби з 2014 року по 2017 рік.

Ухвалою від 21 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1771/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; зобов`язав відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати до Окружного адміністративного суду міста Києва довідку-розрахунок невиплачених позивачу сум компенсації за невикористані у 2015-2016 роках дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30 січня 2020 року про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку.

Відповідач в листі від 17 березня 2020 року №27/3-1247вих-20 повідомив, що нарахування та виплата компенсації за не використані відпустки у разі звільнення з військової служби здійснюється на підставі наказів Генерального прокурора, упродовж 2020 року до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності відповідні накази Генерального прокурора на виплату компенсації за не використану відпустку ОСОБА_1 не надходили, тому відповідні виплати не здійснені та надав позивачу довідку про залишок основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 .

Відповідач 09 листопада 2020 року надав відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, просить поновити процесуальний строк для подання Офісом Генерального прокурора відзиву на позовну заяву у зв`язку із реформуванням органів прокуратури та із значним обсягом позовів, які надходять до відповідача та, які потребують значного часу для їх опрацювання.

Згідно із частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі одержана відповідачем 02 жовтня 2020 року, а отже встановлений судом для подання відповіді на відзив п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження закінчився 17 жовтня 2020 року.

Заява про продовження вказаного процесуального строку подана 09 листопада 2020 року, тобто після його закінчення, тому не підлягає задоволенню.

Наведені заявником обставини не дають суду підстав для продовження процесуального строку із власної ініціативи, оскільки відповідач був обізнаний про існування обставин, які потребують значного часу для отримання інформації від структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора й такі обставини не виникли раптово чи не очікувано, тому відповідач мав можливість завчасно, тобто до закінчення відповідного строку, звернутись до суду із заявою про його продовження.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до розгляду відзив на позовну заяву, у зв`язку з порушенням, встановленого судом строку надання відповідачем відзиву на позовну заяву та, відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що рішенням від 24 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва у справі №826/15594/17 повністю задовольнив вимоги щодо обов`язку провести розрахунок всіх належних до виплати сум, їх нарахування та виплату відповідачем на користь позивача за наявними у справі документами, зокрема, що стосувалися невикористаної частини основної відпустки за 2017 рік, проте до цього часу відповідачем не проведений повний розрахунок у зв`язку із звільненням позивача з військової служби, яке відбулося 13 квітня 2017 року та повторно обґрунтовує позовні вимоги.

Ухвалою від 30 грудня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив позивачу у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали; повторно зобов`язав Офіс Генерального прокурора до 25 січня 2021 року подати до Окружного адміністративного суду міста Києва довідку-розрахунок невиплачених позивачу сум компенсації за невикористані у 2015-2016 роках дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби або обґрунтовані пояснення з приводу ненадання вказаної довідки-розрахунку.

Відповідач 27 січня 2021 року надав клопотання, в якому просить продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання витребуваних судом документів чи пояснень по справі у зв`язку із тим, що перебіг процесуального строку співпадає з Різдвяними та новорічними святами, а також, у зв`язку із реформуванням органів прокуратури та із значним обсягом позовів, які надходять до відповідача та, які потребують значного часу для їх опрацювання.

Заява про продовження вказаного процесуального строку подана 27 січня 2021 року, тобто після його закінчення (25 січня 2021 року), тому не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що матеріалах справи станом на 28 квітня 2021 року відсутні витребувані судом в ухвалі про відкриття провадження та в ухвалі від 30 грудня 2020 року докази.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

При розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України (пункт 1 частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, стверджує, що порушено його право на отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015-2016 роки під час його звільнення з військової служби та право як учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період проходження військової служби в органах прокуратури України.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (частина перша статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням, зокрема, оплачуваної щорічної відпустки (стаття 45 Конституції України).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).

Види відпусток, які можуть надаватися військовослужбовцям, визначені у статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Її аналіз дозволяє зробити висновок, що військовослужбовцям можуть бути надані, зокрема, такі відпустки: щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 101 зазначеного Закону) та додаткові відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки» та відповідними законами України.

Статтею 162 Закону України «Про відпустки» передбачено, що, зокрема, учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Аналогічна правова норма міститься в пункті 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано (абзац перший частини другої статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, законом не виключаються випадки, коли військовослужбовцем відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке військовослужбовець отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право використати право на відпустку за попередній рік.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.

Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Так, у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Аналогічна правова норма міститься у частині першої статті 24 Закону України «Про відпустки», якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустку, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, військовослужбовці, в тому числі учасники бойових дій, мають право на щорічну основну та додаткову відпустку та, у випадку їх невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що право на додаткову відпустку виникло у позивача в особливий період, під час якого додаткові відпустки як учасникам бойових дій не надаються.

Так, Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Даний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, надання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.

Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, як учасник бойових дій, а відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити таку компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови:

1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій;

2) позивач звільнився з військової служби;

3) позивач не використав щорічну основну відпустку за період проходження військової служби в органах прокуратури України;

4) грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за період проходження військової служби в органах прокуратури України не виплачена відповідачем;

5) позивач не використав додаткові відпустки, на які має право як учасник бойових дій, за період проходження військової служби в органах прокуратури України;

6) грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, на яку позивач мав право як учасник бойових дій, за період проходження військової служби в органах прокуратури України не нарахована та не виплачена відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень.

Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.

1) Позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджується:

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/15594/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 30 липня 2020 року, яким встановлено, що наказом Міністра оборони України від 16 грудня 2014 року №808 з позивачем був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років, позивач прийнятий на військову службу за контрактом. Параграфом 2 даного наказу вирішено відрядити ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України з залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду;

- довідкою військової прокуратури сил антитерористичної операції про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України від 27 жовтня 2017 року №02-548вих-17, відповідно до змісту якої, ця довідка є підставою для оформлення та надання особі передбачених чинним законодавством України для учасників бойових дій відповідних пільг та компенсацій;

- копією посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України 30 жовтня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

2) Позивач звільнився з військової служби.

Відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів).

Наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року №418-ц позивач звільнений з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції та виключений зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року. Призначений на посаду заступника начальника управління особливо важливих справ - начальника відділу пріоритетних доручень Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24 квітня 2017 року №36дск ОСОБА_1 з 13 квітня 2017 року відкликаний з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях до місця постійної дислокації та виведено з підпорядкування керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

3) позивач не використав 40 днів щорічної основної відпустки за період проходження військової служби в органах прокуратури України у 2015 - 2017 роках.

В довідці, наданій прокурором відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби (додаток до листа Офісу Генерального прокурора від 17 березня 2020 року №27/3-1247вих-20) про залишок основної щорічної відпустки, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 за період військової служби з 2014 по 2017 роки зазначений залишок невикористаної основної щорічної відпустки у 2015 році - 11 днів; у 2016 році - 9 днів, у 2017 році - 20 днів.

Отже, за період з 2015 року по 2017 рік включно, позивачем не використано 40 днів щорічної основної відпустки, а саме: 11 днів (у 2015 році) + 9 днів (у 2016 році) + 20 днів (у 2017 році) = 40 днів.

4) Грошова компенсація за невикористаний 21 день щорічної основної відпустки, на яку позивач набув право у період проходження військової служби в органах прокуратури України у 2015 -2017 роках, не виплачена відповідачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/15594/17 зобов`язано Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити майору юстиції ОСОБА_1 , звільненому у запас, зокрема, компенсацію за невикористану у 2017 році відпустку.

Наказом Генерального прокурору України від 10 грудня 2019 року №1088-вк наказано нарахувати та виплатити майору юстиції ОСОБА_1 , звільненому з військової служби у запас, зокрема, компенсацію за невикористану у 2017 році відпустку.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 17 квітня 2020 року №21- 154вих-20 виконане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/15594/17 щодо розрахунку при звільненні, зокрема стосовно виплати позивачу компенсації за невикористану у 2017 році відпустку в кількості 20 днів.

Листом Офісу Генерального прокурора від 10 червня 2020 року №21-2097вих-20 повідомлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 12 листопада 2019 року №1407ц Департаментом планово-фінансової діяльності проведений остаточний розрахунок та виплачені усі належні позивачу виплати при звільненні, що за даними Департаменту кадрової роботи та державної служби складає компенсацію за невикористані 19 днів щорічної відпустки.

Отже, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, відповідачем виплачена грошова компенсація за 19 днів щорічної відпустки.

Не виплата відповідачем, не використаних позивачем днів додаткової відпустки за весь період проходження військової служби в органах прокуратури України, не було предметом судового розгляду у справі №826/15594/17, а тому, суд дійшов висновку, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року у справі №826/15594/17 Генеральну прокуратуру України зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , зокрема, компенсацію за невикористані у 2017 році дні, саме, щорічної основної відпустки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виплатив позивачу компенсацію за 21 день невикористаної позивачем основної відпустки, а саме:11 днів у 2015 році; 9 днів у 2016 році; 1 день у 2017 році.

5) Позивач не використав 42 календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Відповідно до довідки, наданій прокурором відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби (додаток до листа Офісу Генерального прокурора від 17 березня 2020 року №27/3-1247вих-20) про залишок основної щорічної відпустки, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 за період військової служби з 2014 по 2017 роки зазначений залишок невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2015 році - 14 днів; у 2016 році - 14 днів

Інформація про залишок невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2017 році в матеріалах справи відсутня, водночас, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій у період проходження ним військової служби в органах прокуратури не надавалася.

Як встановив суд, позивач отримав статус учасника бойових дій у 2015 році, звільнений з військової служби з 13 квітня 2017 року, а тому, позивач мав право на додаткову відпустку як учасник бойових дій строком 14 календарних днів рік з 2015 по 2017 рік включно.

Отже, за період з 2015 року по 2017 рік включно, позивачем не використано 42 дні додаткової відпустки як учаснику бойових, а саме: 14 днів (у 2015 році) + 14 днів (у 2016 році) + 14 днів (у 2017 році) = 42 дні.

6) Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, на яку позивач мав право як учасник бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки не нарахована та виплачена відповідачем.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 17 березня 2020 року №27/3-1247вих-20 позивач повідомлений, що нарахування та виплата компенсації за невикористані відпустки у разі звільнення з військової служби здійснюється на підставі наказів Генерального прокурора; у продовж 2020 року до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності відповідні накази Генерального прокурора на виплату компенсації за невикористану відпустку не надходили, тому відповідні виплати не були здійснені.

Листом Офісу Генерального прокурора від 17 квітня 2020 року №21- 154вих-20 позивач повідомлений, що підставою для здійснення будь-яких виплат є відповідні накази; у зв`язку із відсутністю про виплату позивачу компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2017 роки, підстави для здійснення такого нарахування та виплати не має.

Будь-які докази про здійснення нарахування та виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, на яку позивач мав право як учасник бойових дій, за період з 2015 по 2017 роки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсації за невикористані 21 день щорічної основної відпустки, на яку позивач набув право у період проходження військової служби в органах прокуратури України у 2015 -2017 роках та 42 дні невикористаної додаткової відпустки, як учасник бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Стосовно позовної вимоги щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 92 773,44 грн., суд зазначає таке.

Військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 101 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 37.13 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі по тексту - Інструкція №260) розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.

Отже, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій має бути розрахована відповідачем, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день його звільнення з військової служби, а саме, станом на 13 квітня 2017 року.

Суд не погоджується з розрахунком розміру компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки свій розрахунок позивач здійснив на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, в той час як спеціальною нормою для розрахунку грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпустки є Інструкція №260.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані за період проходження військової служби в органах прокуратури України дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби 13 квітня 2017 року.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не нарахування та не виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсації за невикористані у період проходження військової служби в органах прокуратури України дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2015-2017 роках.

3. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаний 21 день щорічної основної відпустки у 2015 - 2017 роках під час проходження ОСОБА_1 військової служби в органах прокуратури України, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 13 квітня 2017 року.

4. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 42 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 13 квітня 2017 року.

5. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код 00034051).

Суддя В.А. Кузьменко