Рішення № 96651231, 12.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ № 640/33509/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить: зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти у виконавчому провадженні ВП №46703959 арешт з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого 13 червня 2013 року Філією Головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ №10026/0124 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в національній валюті (гривні) за номером НОМЕР_2 для обліку коштів соціального страхування.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно накладено арешт на картковий рахунок, відкритий для обліку коштів соціального страхування, тобто який має спеціальний режим використання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду справу.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника прийнята з урахуванням всіх обставин справи, адже винесена в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що складає 1 071 476,26 грн.

У призначене судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 02 березня 2015 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46703959) з примусового виконання виконавчого листа №6-408/10/16, виданого 20 жовтня 2020 року Київським районним судом міста Харкова про стягнення боргу в розмірі 1 080 281,49 грн.

Боржником в даному виконавчому провадженні значиться ОСОБА_1 .

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 04 вересня 2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, на підставі якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: ПАТ «КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ «ОТП Банк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, які містяться на рахунках боржника та належать до захищених кодів економічної класифікації видатків бюджету, захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та коштів, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки» та належать боржнику, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 1 071 476,26 грн.

Як повідомив позивач, на виконання вказаної постанови арештовано його пенсійний картковий рахунок, відкритий 13 червня 2013 року філією Головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ №10026/0124 АТ «Державний ощадний банк України» в національній валюті (гривні) № НОМЕР_2 для обліку коштів соціального страхування, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 12 листопада 2020 року.

28 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції із заявою про зняття арешту з пенсійного карткового рахунку боржника, у якій просив зняти арешт з пенсійного карткового рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк», який відкрито 13 червня 2013 року для зарахування грошових коштів військової пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 20 листопада 2020 року №198441 повідомив позивачу, що підстави для зняття арешту з коштів відсутні, оскільки закони України не містять заборони звертати стягнення та накладати арешти на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати (пенсії), а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання, а також роз`яснено можливість зняття арешту за рішенням суду.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Вимогами частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Крім того, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимогами статті 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом №1404-VIII заходів примусового виконання рішень з метою ефективного і своєчасного їх виконання, зокрема, і надано можливість накладення арешту на кошти боржника шляхом прийняття відповідної постанови. При цьому, звернення стягнення на пенсію (як в даному випадку) здійснюється після звернення стягнення на кошти цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

При цьому, суд зазначає, що умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону №1404-VIII.

Так, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно статей 69, 70 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Аналіз наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин свідчить, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника можливе у разі вжиття належних заходів щодо з`ясування наявності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах та у разі відсутності таких коштів, а також відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Водночас, наявні матеріали справи не містять доказів здійснення державним виконавцем перевірки наявності у позивача як боржника у ВП 46703959 коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, а також доказів відсутності таких коштів на вказаних рахунках. Крім того, суду належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено з`ясування питання наявності та достатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

При цьому, суд враховує, що звернення стягнення на пенсію можливе виключно в разі вжиття всіх вище перелічених заходів при примусовому виконанні виконавчого документа.

В ході розгляду даної справи встановлено, що згаданий рахунок № НОМЕР_2 відкритий у АТ «Державний ощадний банк України» для обліку коштів соціального страхування, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 12 листопада 2020 року.

У контексті з наведеним суд звертає увагу на зміст статті 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.10.2009 № 25рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст. ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Отже, наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для соціальних виплат, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі гарантованої Конституцією України грошової допомоги, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 28 вересня 2020 року звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту із рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» для обліку коштів соціального страхування.

У контексті з наведеним, суд враховує положення частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином, відповідач отримав від позивача повідомлення про те, що на арештованому рахунку боржника в АТ «Державний ощадний банк України» ймовірно можуть знаходитися кошти у вигляді пенсійних виплат. Беручи до уваги встановлений Законом України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на кошти боржника, а також гарантоване право на соціальні виплати, державний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині накладеного ним арешту на кошти такого боржника, що надходять на спірному картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ «Державний ощадний банк України» для обліку коштів соціального страхування.

Проте таких заходів відповідачем, як свідчать наявні у справі матеріали, вжито не було, чим допущено порушення прав позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України. Протилежного суду на час розгляду справи відповідачем не доведено.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та, як наслідок, наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти у виконавчому провадженні ВП №46703959 арешт з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого 13 червня 2013 року Філією Головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ №10026/0124 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в національній валюті (гривні) за номером НОМЕР_2 для обліку коштів соціального страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук