Рішення № 96651165, 28.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Київ № 640/7908/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., у відсутність учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксації його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О.В. від 18.03.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №47666057 виконавчого збору у сумі 6210,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що державним виконавцем не вчинено дій щодо примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №47666057, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження, а також залучено до участі у справі третю особу.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву на подано, проте надано матеріали виконавчого провадження.

Третьої особою до суду подано пояснення, в яких останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Отже, суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2010 у цивільній справі №2-3434/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції заборгованості в розмірі 62104,20 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 37592,67 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 5470,55 грн, пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 14973,94 грн, пені за прострочення сплати відсотків в розмірі 4067,04 грн.

На підставі виконавчого листа від 28.03.2011 №2, виданого Солом`янським районним судом міста Києва у справі №2-3434/10, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 28.05.2015 відкрито виконавче провадження №47666057 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції заборгованості в розмірі 62104,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва 09.03.2021 у справі №760/4745/21 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ОСОБА_2 щодо виконання рішення у цивільній справі №2-3434/10.

В заяві від 10.03.2021 ОСОБА_2 просив відповідача повернути без виконання виконавчий лист №2-3434/10, виданий 28.03.2011 року Солом`янським судом міста Києва.

18.03.2021 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального Управління юстиції у місті Києві винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору у розмірі 6210,42 грн.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови), статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі його заяви.

Слід також зазначити, що повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.

Окрім того, відповідно до пункту 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (Інструкція), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені першою частиною статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаного підпункту у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Також пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 (справа № 400/4023/19) дійшов висновку, що відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, грошові кошти на користь стягувача не стягнуто, дій державним виконавцем щодо стягнення заборгованості не вчинено, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягаю задоволенню.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення, що міститься в матеріалах справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у розмірі 908,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О.В. від 18.03.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №47666057 у сумі 6210,42 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач - Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Маршала Тимошенка, будинок 2-Д, місто Київ, 04212, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35018577).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повний текс рішення складено й проголошено в судовому засіданні 28.04.2021.

Суддя О.М. Чудак