Рішення № 96650906, 28.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Київ № 640/6608/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00015622 адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55 про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення протиправним, в зв`язку із тим, що воно прийнято з грубим порушенням вимог закону, оскільки підстави для проведення перевірки позивача, були відсутні. Вказав на те, що оскільки боржником фактично виконано рішення вже під час відкритого виконавчого провадження та після винесення відповідної постанови, основна винагорода приватного виконавця була стягнута правомірно, відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 1 - Міністерство юстиції України, не погоджуючись із доводами позивача, надало відзив на позовну заяву, в якому вказало, що

Відповідач-2 - Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористалась, відзив до суду не подала.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом №55, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця №0086 від 26.06.2017) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору, а також заборони Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00015622, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) до набрання законної сили рішенням по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця №0086 від 26.06.2017) строком на 1 (один) місяць, на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформленого протоколом №55, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі звернення директора ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» ОСОБА_2 від 17.11.2020 № 87, відповідно до статті 34 Закону 1403-VIII, пунктів 19, 26 розділу III Порядку проведення перевірок Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 59524909.

У зверненні директора ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» ОСОБА_2 зазначалось, що ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» (боржник) самостійно сплатило на рахунок ТОВ «Конкріт- Інтернепшл» суму заборгованості за виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження № 59524909, однак приватний виконавець стягнув з ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» основну винагороду та витрати виконавчого провадження.

При цьому, у зверненні повідомлялось, що докази понесення приватним виконавцем витрат в рамках виконавчого провадження № 59524909 в розмірі 1298,76 грн відсутні.

Також, заявник зазначав, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також визнано протиправними дії приватного виконавця щодо перерахування стягнутих грошових коштів у сумі 100 971,62 грн (основна винагорода) та 1 298,76 грн (витрати на виконавче провадження) на свій поточний рахунок.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, Управлінням була складена довідка від 18.01.2021, згідно з якою, позивачем при здійсненні виконавчого провадження № 59524909 було порушено вимоги статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення витрат виконавчого провадження і статті 31 Закону 1403-VIII щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Враховуючи встановлені обставини, відповідачем-1 було внесено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55, вищевказане подання було задоволено та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 ст. 45 вказаного Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як встановлено судом під час розгляду справи, на виконання вищевказаних вимог законодавства 11.07.2019 року позивачем була винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди. Даною постановою приватного виконавця визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Згідно проведеного приватним виконавцем розрахунку, розмір основної винагороди у цьому виконавчому провадженні складає 100 971,02 грн., що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Так, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Невиконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №808/3791/16.

Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Приписи статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесена постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у п. 22 постанови від 18 жовтня 2018 року у справі № 442/2670/17.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення, на підставі якого видано наказ № 911/1563/18 від 05.07.2019 Господарським судом Київської області, було виконано боржником фактично за час відкритого виконавчого провадження № 59524909 та після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Про вказане свідчать наступні обставини.

Відповідно до листа від 12.07.2019 №12/07/19 ТОВ «Конкріт-Інтернешнл» (стягувач за виконавчим документом) повідомив позивача про те, що на рахунок банку були отримані кошти за платіжним дорученням №295 від 10.07.2019 ТОВ «ФМ С Є Десна» з призначенням платежу «Платіж по рішенню господарського суду від 26.11.2019 по справі № 911/1563/18 без ПДВ» в розмірі 10 000, 00 грн, а також після відкриття провадження 11.07.2019 платіжним дорученням № 296 від 11.07.2019, боржником було сплачено на той самий рахунок із тим самим призначенням платежу суму в розмірі 1 009 716, 29 грн, в якості погашення заборгованості за наказом № 911/1563/18 від 05.07.2019.

З метою недопущення подвійного стягнення коштів з боржника, приватним виконавцем було винесено розпорядження № 59524909 про перерахування на рахунок ТОВ «ФМ С Є Десна» коштів у розмірі 1 019 417,53 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 щодо стягнення грошових коштів з ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» набрали законної сили 06 травня 2019 року, а виконавче провадження було відкрито лише 11 липня 2019 року.

Тобто, у боржника було майже два місяці для добровільного виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019.

Проте, ТОВ «ФМ С Є ДЕСНА» повернув грошові кошти стягувачу лише після відкриття виконавчого провадження № 59524909 з примусового виконання наказу № 911/1563/18 від 05.07.2019, виданого Господарським судом Київської області, що виключає можливість застосування ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Тобто, оскільки боржником виконано фактично рішення вже під час відкритого виконавчого провадження № 59524909, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця була стягнута правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.

Суд зазначає, основна винагорода має адміністративний характер і стягується за невиконання боржником рішення суду самостійно, до моменту його пред`явлення до органу державної виконавчої служби/приватного виконавця, з метою реалізації права стягувача на своєчасність виконання судового рішення.

Водночас, за своїм призначенням основна винагорода є своєрідною платою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до довідки від 18.01.2021 року відповідач зазначив, що приватним виконавцем не було надано жодного доказу щодо суми понесених витрат виконавчого провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд не погоджується із даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Так, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 59524909 від 12.07.2019 приватним виконавцем було зазначено детальний розрахунок таких витрат, а саме: користування автоматизованою системою виконавчих проваджень - 69 грн, виготовлення документів виконавчого провадження: папір 107 арк. х 0, 58 = 62 грн, конверти 20 шт. х 0.92 грн = 18, 40 грн, друк та обслуговування оргтехніки, канцелярські приладдя - 230 грн, знаки поштової оплати (марки) - 347 грн, папка на зав`язках 1 шт - 2, 50 грн, транспортні витрати 20 л. дизельного пального х 29, 49 грн - 569, 80 грн, всього 1 298, 76 грн.

Отже, мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених приватним виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом № 2830/5.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Дана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 березня 2019 року у справі № 750/6794/17.

До того, ж суд зазначає, що відповідачем не було враховано той факт, що до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців директором ТОВ «ФМ С Є Десна» було направлено клопотання про залишення без розгляду звернення щодо рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_1 від 17.11.2020, оскільки обставини, які стали підставою для звернення до Міністерства юстиції України наразі врегульовані та не потребують подальшого розгляду.

Таким чином, безпосередньо заявник визначив відсутність порушень в діях позивача, а отже підстави для проведення позапланової перевірки та винесення оскаржуваного рішення були відсутні.

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на відсутність дисциплінарного проступку в діях приватного виконавця, в розумінні положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, згідно частини 2 статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дисциплінарним проступком приватного виконавця є:

- факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;

- порушення правил професійної етики приватного виконавця;

- розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

- невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;

- невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України .

Крім того, до ознак дисциплінарного проступку відноситься:

- протиправність дії (бездіяльності), що порушує визначений законодавством та іншими нормативно-правовими актами порядок здійснення діяльності;

- винність особи, яка є суб`єктом незалежної професійної діяльності, що здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів;

- наявність суспільних наслідків для держави, сторін та інших учасників виконавчого провадження;

- причинний зв`язок між протиправною дією (бездіяльністю) і негативними наслідками.

При цьому, у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, орган, який уповноважений згідно із законом на застосування дисциплінарних стягнень, зобов`язаний встановити всі вищезазначені елементи в сукупності.

Проте, як свідчить зміст протоколу № 55 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, відповідачем не було встановлено наявність всіх елементів дисциплінарного проступку позивача, в т.ч. з огляду на те, що за клопотанням боржника ТОВ «ФМ С Є Десна» від 01.03.2021, останній відкликав свою скаргу, таким чином право чи інтерес заявника порушено не було.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 по справі № 640/13697/19 було визнано протиправною та скасовано постанову від 11.07.2019 про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню № 59524909, визнано протиправною та скасовано постанову від 12.07.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, визнано протиправними дії приватного виконавця щодо нарахування стягнутих грошових коштів у сумі 100971,62 грн (основана винагорода) та 1298,76 грн (витрати на виконавче провадження) на свій поточний рахунок.

Згідно наданих позивачем до Дисциплінарної комісії пояснень та документів вбачається, що останнім було повернуто боржнику суми коштів, згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 по справі № 640/13697/19.

Таким чином, судом встановлено, що причинний зв`язок між діями приватного виконавця Телявського А.М при закінченні виконавчого провадження та негативними наслідками для скаржника - відсутній.

Крім того, аналіз змісту рішення Дисциплінарної комісії від 05.03.2021 про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності свідчить про повну відсутність мотивів його прийняття.

Так, рішення містить лише тези виступів окремих членів комісії. Однак, обґрунтування прийнятого рішення, сукупного аналізу всіх обставин справи, доводів, спростування або підтвердження окремих тверджень чи заперечень рішення Дисциплінарної комісії не містить.

Крім зазначеного, оскаржуване рішення не містить обґрунтування застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення, як зупинення діяльності строком на 1 місяць та неможливості застосування інших видів стягнення.

В зв`язку із вищенаведеним, суд вважає, що рішення Дисциплінарної комісії від 05.03.2021 про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є невмотивованим, а тому підлягає скасуванню.

Вказані висновки суду підтверджені також висновком дисциплінарного уповноваженого Асоціації приватних виконавців №11/2021 від 04.03.2021 року, відповідно до якого встановлено відсутність в діях приватного виконавця ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження №59524909 порушень ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця і ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення витрат виконавчого провадження.

До того ж, про протиправність оскаржуваного рішення наголошувала і член Дисциплінарної комісії приватних виконавців О.В. Соломко. Вказана позиція була нею висловлена в окремій думці члена Дисциплінарної комісії приватних виконавців до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021 за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1 Адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55 про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць;

3. Стягнути на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00015622, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа