Рішення № 96650452, 29.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2787/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.06.2020 року №2400-0214-8/16659 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, згідно заяви від 27.05.2020 року, в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року її звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Зважаючи на наявність підстав для застосування п. 8 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з припиненням безстрокового трудового договору з ініціативи роботодавця, 27.05.2020 року через єдиний веб-портал Пенсійного фонду України позивачем було подано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області електронне звернення та заяву про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Одночасно, позивачем було надано через портал необхідні для призначення пенсії документи.

01.06.2020 року на електронну адресу позивача надійшло електронне повідомлення відповідача, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Зважаючи на те, що будь яких пояснень до позивача не надходило щодо причин прийнятого рішення за її заявою, 04.06.2020 року вона повторно звернулась до відповідача через веб-портал зі зверненням щодо надання обґрунтованої відповіді щодо призначення пенсії, правових підстав відмови.

Листом від 12.06.2020 року за №2400-0214-8/16659 відповідач повідомив позивача, що її стаж, який дає право на призначення пенсії становить 23 роки 2 місяці 23 дні (станом на 29.04.2020 року), у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 18 років 2 місяці 20 днів, тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років - 24 роки 6 місяців за ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

В подальшому, листом від 16.06.2020 року за №1105-976/Б-02/8-2400/20 відповідачем повідомлено позивача про розгляд її звернення від 04.06.2020 року, навівши зазначені вище підстави для відмови в призначенні пенсії, та повідомлено про трудові періоди, які включаються до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугою років.

На думку позивача до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з статтею ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Крім того, скероване на електронну адресу позивача повідомлення про відмову в призначенні пенсії не містило жодних відомостей про осіб, які його підготували, перевірили та підписали. Жодних причин щодо відмови та порядку оскарження у повідомленні також зазначено не було.

На думку позивача лист Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.10.2020 №2400-0214-8/16659 про відмову у призначенні пенсії з обґрунтуванням цієї відмови, хоч і містить ознаки індивідуального правового акту, однак всупереч вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" відповідною посадовою особою Управління не підписаний, та серед документів особистого кабінету позивача на порталі Пенсійного фонду України відсутній, що також ставить під сумнів його чинність.

При цьому, подання документів через електронний портал на призначення пенсії здійснювалося позивачем шляхом заповнення електронної форми заяви, яка затверджена додатком №3 до вищевказаного Порядку, що фактично не містила графи для наведення правових підстав для призначення пенсії, а лише "вид пенсії".

У зв`язку з цим позивачем до цієї електронної форми заяви було додана заява довільної форми з обґрунтуванням правових підстав для призначення пенсії і всі документи підтверджуючі стаж, в тому числі довідки прокуратури області щодо заробітної плати та її складових.

Також позивач зазначила, що її електронне звернення про призначення пенсії зареєстроване за №1231 о 17:23год. 27.05.2020 року (після звершення робочого часу), а відповідь про відмову в призначенні пенсії надійшла на електронну адресу 01.06.2020 року о 16:16год. Отже, заява про призначення пенсії за вислугою років розглядалася менше 3 робочих днів. При цьому, будь-яких питань, зауважень щодо заяви, необхідності надання додаткових пояснень/обґрунтувань щодо правових підстав для призначення пенсії, щодо обсягу та якості наданих документів з боку органу Пенсійного фонду не було.

Позивач вважає, що її загальний страховий стаж складає більше ніж 29 років 6 місяців, в тому числі на посадах в органах прокуратури - 18 років 2 місяці 20 днів, будь яких законодавчих обмежень для призначення пенсії на підставі п.8 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено.

Крім того, вважає неправомірними дії відповідача, які полягають у неврахуванні до її стажу за вислугу років періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Так, положеннями п. 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Отже до стажу роботи, що дає їй право на пенсію за вислугу років згідно з вимогами Закону України "Про прокуратуру", належать: період роботи на прокурорських посадах з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року (18 років 2 місяці 20 днів); половина строку навчання на стаціонарному відділенні юридичного факультету ЧДУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю "Правознавство" з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року (2 роки 4 місяці 27 днів); строк роботи на посадах державної служби в Держуправлінні екобезпеки в Чернівецькій області та Держуправління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області з 26.01.1999 року по 31.08.2001 року (2 роки 7 місяців 7 днів); період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною з 11.07.1996 року по 24.01.1999 року (2 роки 6 місяців 15 днів).

Також позивач стверджував, що до внесення змін Законом №76 статтею 21 Закону №3721 було передбачено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до і досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; виплата пенсій особам, звільненим у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними у пенсійного віку.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії за наявності встановленої законом підстави та при наявності достатнього страхового та прокурорського стажу є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення та грубо порушує її права та потребує судового захисту.

Відповідач, не погоджуючись з позовним вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 27.05.2020 року позивач звернулась до Головного управління через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою №1231 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

01.06.2020 року Головне управління повідомило позивача через електронну пошту про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Поряд з цим, Головним управлінням направлено позивачу листа за 2400-0214 8/16659 від 12.06.2020 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років.

04.06.2020 року на веб-порталі Пенсійного фонду України зареєстровано звернення позивача ВЕБ-24001-Ф-С-20-033904 щодо надання інформації про причини відмови у призначенні пенсії.

Розглянувши звернення від 04.06.2020 року, Головне управління направило позивачу листа від 16.06.2020 року №1105-976/Б-02/8-2400 про інформацію щодо підстав відмови у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із органом Пенсійного фонду України позивач звернулася до суду із зобов`язанням призначити та виплатити їй пенсію за вислугу років на підставі 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII згідно заяви від 27.05.2020 року, в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці. Проте, доводи наведені в позовній заяві, не спростовують правомірності дій Головного управління з огляду на наступне.

Головне управління розглянувши заяву позивача та надані документи для призначення пенсії розрахувало стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, що становить 23 роки 2 місяці 23 дні (зарахований по 29.04.2020 року). Стаж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 20 днів.

До спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховані наступні періоди роботи: з 26.01.1999 року по 31.08.2001 року в Державному управлінні екології та природних ресурсів у Чернівецькій області (2 роки 7 місяців 6 днів); з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року в органах Прокуратури Чернівецької області (18 років 2 місяці 20 днів); та половина строку навчання в Чернівецькому державному університеті ім. Юрія Федьковича за спеціальністю "Правознавство" (2 роки 4 місяці 27 днів).

Звертаємо увагу суду, що п. 6 ст. 86 Закону №1697 передбачає вичерпний перелік зарахування до стажу часу роботи на посадах прокурорів до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею.

Окрім того, щодо зарахування до стажу за вислугу років періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач зазначив, що позивач у 2016 році зверталася з адміністративним позовом до Шевченківського районного суду м. Чернівці до Головного управління про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.08.2016 року по справі №727/5118/16-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління, а саме зобов`язано Головне управління призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (№1789-XII) в розмірі 86% від місячного заробітку, з врахування періоду перебування її у відпустці по догляду за дитиною, з 24.12.2015 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року по справі №727/5118/16-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.07.2018 року, задоволено апеляційну скаргу Головного управління, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.08.2016 року - скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" немає, оскільки не виконана основна умова для її призначення - у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років (з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців).

Ухвалою суду від 18.12.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 28.05.1997 року Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 54-56).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.08.1990 року позивач працювала на наступних посадах:

- з 14.09.1990 року по 28.08.1991 року - секретар в Приймальнику-розподільнику для неповнолітніх УВС Одеського облвиконкому (11 місяців 15 днів);

- з 01.09.1991 року по 24.06.1996 року - стаціонарне навчання на юридичному факультеті в Чернівецькому державному університеті ім. Ю.Федьковича (4 роки 9 місяців 24 дні);

- з 13.09.1995 року по 24.01.1999 року - юрисконсульт в ВТФ "Карпати" (3 роки 4 місяці 13 днів);

- з 25.01.1999 року по 06.09.2000 року - юрисконсульт в Державному управлінні екологічної безпеки в Чернівецькій області (1 рік 7 місяців 13 днів);

- 07.09.2000 року по 31.08.2001 року - юрисконсульт в Державному управлінні екології та природних ресурсів у Чернівецькій області (11 місяців 25 днів);

- з 01.10.2001 року по 01.02.2002 року - юрисконсульт Чернівецької філії ТзОВ "Аравіс" (4 місяці);

- з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року - різні посади в органах прокуратури Чернівецької області (18 років 2 місяці 20 днів), що загалом складає більш ніж 29 років 6 місяців (а.с. 35-48).

Відповідно до Архівної довідки Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича від 30.12.2015 року №34/40-4307 в архівних матеріалах Чернівецького національного університету за 1991-1996 рр., відомості про те, що гр. ОСОБА_1 наказом університету від 01.08.1991 р. №1159-01, була зарахована студенткою першого курсу юридичного факультету, спеціальність "Правознавство" денної форми навчання, з 01.09.1991 року. Наказом по університету від 10.07.1996 року №199-СТ гр. ОСОБА_1 , була відрахована з університету у зв`язку із закінченням навчання, з 30.06.1996 року. Отримав Диплом ЛВ ВЕ №003232, реєстр №21 від 25.06.1996 року (а.с. 59).

Відповідно до Довідки ВАТ "Чернівецький емальзавод "Карпати" №20 від 02.09.2014 року позивач працювала на ВАТ "Чернівецький емальзавод Карпати" (Виробничо-торгівельна фірма "Карпати") з 13.09.1995 року наказ №202-к від 13.09.1995 року по 25.01.1999 року наказ №6-к від 25.01.1999 року (а.с. 63).

Наказом Виробничо-торгівельної фірми "Карпати" від 11.07.1996 року №115к позивачу з 11.07.1996 року надано відпустку по догляду за дитиною до виповнення 3-х років. Дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.06.1996 року ОСОБА_2 (син позивача) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 65).

Відповідно до Довідки Департаменту екології та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.02.2016 року №04/51 заробітна плата позивача, яка враховується при обчисленні пенсії склала 5729,87 грн (а.с. 62).

Відповідно до Довідки Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аравіс" №11 від 03.03.2002 року позивач працювала на посаді юрисконсульта з 01.10.2001 року по 01.02.2002 року. За цей період нарахована заробітна плата по місяцях: жовтень 2001 року – 150 грн, листопад 2001 року – 150 грн, грудень – 2001 року – 150 грн, січень 2002 року – 150 грн (а.с. 66).

Відповідно до Довідки Прокуратури Чернівецької області від 27.05.2020 року №11/379вих-20 ОСОБА_1 , відповідно до наказу прокурора Чернівецької області №37-к від 11.02.2002 року була прийнята в органи прокуратури Чернівецької області, а відповідно до наказу прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року звільнена з органів прокуратури Чернівецької області з 29 квітня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". На момент звільнення стаж роботи в органах прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 , для отримання щомісячної надбавки за вислугу років відповідно до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1090 від 09.12.2015 року, складав 25 років 7 місяців 26 днів (а.с. 49).

Відповідно до Довідки Прокуратури Чернівецької області від 21.05.2020 року №18-298вих-20 позивач працювала у прокуратурі Чернівецької області на посаді прокурора відділу, заробітна плата станом на 29 квітня 2020 року становила: посадовий оклад - 5730,00 грн; надбавка за вислугу років 40% - 2292,00 грн; середньомісячна сума виплат, що включається в заробіток для обчислення пенсії - 28816,99 грн. Всього - 36838,99 грн (а.с. 52).

Наказом прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

27.05.2020 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою в якій просив призначити пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". До заяви було додано:

довідка прокуратури області № 18-298вих-20 від 21.05.2020 року;

довідка прокуратури області №18-299вих-20 від 21.05.2020 року;

довідка прокуратури області №11/379вих-20 від 27.05.2020 року;

документи щодо підтвердження мого трудового стажу: копія трудової книжки серії НОМЕР_5 ; копія Диплому Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича за спеціальністю "правознавство" ЛВ ВЕ №003232, архівну довідку ЧНУ ім. Ю.Федьковича за №34/40-4307 від 30.12.2015 року щодо перебування на навчанні денної форми; лист №03/252 від 15.02.2016 року та довідка №04/81 від 15.02.2016 року Департаменту екології та туризму Чернівецької ОДА про роботу на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта (державна служба); довідка ВАТ "Чернівецький емальзавод "Карпати" від О2.09;2О14 року за №20 та копію наказу ВТФ "Карпати" №115к від 11.07.1996 року щодо перебування у відпустці по догляду за дитиною та інші документи для призначення пенсії надаються в електронному вигляді (а.с. 18-21).

01.06.2020 року на електронну адресу позивача надійшов електронний лист з повідомленням – "вам відмовлено в призначенні пенсії" (а.с. 24).

04.06.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача через веб-портал зі зверненням в якому просив надати письмову обґрунтовану відповідь про причини непризначення пенсії, детально зазначивши правові підстави такої відмови, враховані та не враховані періоди трудової діяльності, що зумовили відмову у призначенні пенсії за вислугою років (а.с. 28).

У відповідь на заяву від 27.05.2020 року, відповідач листом від 12.06.2020 року №2400-0214-8/16659 відповідач повідомив позивача, що згідно з наданими документами його стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки 2 місяці 23 дні (зарахований по 29.04.2020 року), у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 20 днів. З огляду на викладене вище відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років 24 роки 6 місяців (а.с. 26).

Листом від 16.06.2020 року за №1105-976/Б-02/8-2400/20 відповідачем повідомлено позивача, що згідно з наданими документами стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки 2 місяці 23 дні (зарахований по 29.04.2020 року). Стаж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 2 днів. До спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років зараховані періоди роботи: з 26.01.1999 року по 31.08.2001 року в Державному управлінь екології та природних ресурсів у Чернівецькій області (2 роки 7 місяців 6 днів) з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року в органах Прокуратури Чернівецької області (18 років 2 місяці 20 днів); та половина строку навчання в Чернівецьким; державному університеті ім. Юрія Федьковича за спеціальність "Правознавство" (2 роки 4 місяці 27 днів). Правових підстав для врахування стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, інших періодів немає. З огляду на викладене вище, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років 24 років 6 місяців, про що повідомлено листом від 12.06.2020 року №2400-0214-8/16659 (а.с. 30-31).

Крім того, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року від №727/5118/16-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.07.2018 року встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 11.07.1996 року по 25.01.1999 року) не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки ОСОБА_1 на час виходу у вказану відпустку не працювала на прокурорських та інших посадах, передбачених ст. 86 Закону № 1697-VII, які дають право на призначення спірної пенсії (а.с. 80-90).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.06.2020 року №2400-0214-8/16659 щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що 27.05.2020 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою в якій просив призначити пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII № 1697-VII від 14.10.2014 року.

До стажу роботи, що дає їй право на пенсію за вислугу років позивач просив включити: період роботи на прокурорських посадах з 11.02.2002 року по 2904.2020 року (18 років 2 місяці 20 днів); половина строку навчання на стаціонарному відділенні юридичного факультету ЧДУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю "Правознавство" з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року (2 роки 4 місяці 27 днів); строк роботи на посадах державної служби в Держуправлінні екобезпеки в Чернівецькій області та Держуправління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області з 26.01.1999 року по 31.08.2001 року (2 роки 7 місяців 7 днів); період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною з 11.07.1996 року по 24.01.1999 року (2 роки 6 місяців 15 днів).

У відповідь на заяву від 27.05.2020 року, відповідач листом від 12.06.2020 року №2400-0214-8/16659 відповідач повідомив позивача, що згідно з наданими документами його стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки 2 місяці 23 дні (зарахований по 29.04.2020 року), у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 20 днів. З огляду на викладене вище відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років 24 роки 6 місяців.

Листом від 16.06.2020 року за №1105-976/Б-02/8-2400/20 відповідачем повідомлено позивача, що таж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 2 днів. До спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років зараховані періоди роботи: з 26.01.1999 року по 31.08.2001 року в Державному управлінь екології та природних ресурсів у Чернівецькій області (2 роки 7 місяців 6 днів) з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року в органах Прокуратури Чернівецької області (18 років 2 місяці 20 днів); та половина строку навчання в Чернівецьким; державному університеті ім. Юрія Федьковича за спеціальність "Правознавство" (2 роки 4 місяці 27 днів).

Таким чином, спірним періодом для зарахування до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років є період відпустки по догляду за дитиною з 11.07.1996 року по 24.01.1999 року (2 роки 6 місяців 15 днів). З цього приводу, суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII).

У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року втратили чинність положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"№1789-ХІІ від 05.11.1991 року, в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

Розділом IX Закону №1697-VII визначено соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора та інших працівників органів прокуратури.

В свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Згідно ч. 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже правом на призначення пенсії за вислугу років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурори на підставі Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

Суд звертає увагу, що право у позивача на зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачено саме ст. 86 Закону №1697-VII, а отже даний період можливо зарахувати до спеціального стажу, лише якщо особа вийшла в декретну відпустку саме з посади, яка дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач під час перебування у декретній відпустці не працювала на посаді державного службовця, слідчого, судді, в органах внутрішніх справ, виборних посадах та інших посадах, які передбачені ст. 86 Закону, а як вбачається із записів у трудовій книжці та наказу Виробничо-торгівельної фірми "Карпати" від 11.07.1996 року №115к позивачу з 11.07.1996 року надано відпустку по догляду за дитиною до виповнення 3-х років (з 11.07.1996 року по 24.01.1999 року), тобто у вказаний період працювала у виробничо - торгівельній фірмі "Карпати".

З урахуванням викладеного, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 11.07.1996 року по 24.01.1999 року) не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону №1697-VII, оскільки позивач на час виходу у вказану відпустку не працювала на прокурорських та інших посадах, передбачених ст. 86 Закону №1697-VII, які дають право на призначення спірної пенсії.

Зазначені обставини також встановлено та висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону №1697-VII періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку висловлено у постанові Верховного Суду №727/5118/16-а від 17.07.2018 року, якою залишено без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року від №727/5118/16-а.

Згідно ч. 5 ст 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутності підстав для зарахування періоду перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, у зв`язку з тим, що вказана відпустка не пов`язана роботою позивача на посадах, які дають право на призначення спірної пенсії, а саме: на посаді юрисконсульта виробничо-торгівельної фірми "Карпати", яка не відноситься до посад державної служби чи інших посад, передбачених ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Як встановлено судом, згідно копії трудової книжки позивача та наданими до пенсійного фонду документами, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки 2 місяці 23 дні (зарахований по 29.04.2020 року), у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів становить 18 років 2 місяці 20 днів.

Враховуючи вищезазначені положення ст. 86 Закону №1697-VII, суд приходить до висновку, що загальна вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, на час звернення до відповідача (27.05.2020 року) є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII, оскільки складає менше, ніж 24 роки 6 місяців.

При цьому, суд відхиляє, як необґрунтоване та безпідставне посилання позивача на те, що до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII статтею 21 до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII було передбачено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до і досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; виплата пенсій особам, звільненим у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними у пенсійного віку.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII статтю 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" №3721 було виключено, а отже на момент виникнення спірних правовідносин відсутні гарантії щодо права на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку.

Крім того, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування, а судом не встановлено правові підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" №3721, який визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону №1697-VII, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним пенсійним законодавством України, оскільки позивач на момент звернення не набув права на призначення пенсії за вислугою років як працівник прокуратури, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що в межах спірних правовідносин відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимогах відмовлено повністю, в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш