Рішення № 96650382, 13.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року справа № 580/5041/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання — Глийової В. Г.,

позивача — ОСОБА_1 (особисто),

представник позивача — Товстенка К. В. (за ордером)

представника відповідача — Желізняк Ю. В. (за самопредставництвом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 16.10.2020 № 2670, в частині звільнення зі служби в поліції заступника начальника сектору кримінальної поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.10.2020 № 271 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 21.09.2020 Центральним апаратом ДБР внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020000000000777 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання ним неправомірної вигоди та відсутності останнього на службі 06.10.2020 без поважних причин. Позивач вказує, що доказом вчинення корупційного правопорушення може бути обвинувальний вирок суду або постанова про вчинення адміністративного правопорушення, які набрали законної сили. Позивач вважає наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16.10.2020 в частині звільнення зі служби прийнятий з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КзпП України, оскільки в період з 06.10.2020 по 24.10.2020 перебував на лікарняному.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

26.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач зазначив, що за результатами службового розслідування встановлено, що 11.09.2020 позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, зокрема позивачем порушено приписи Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських. Крім того, в період з 06.10.2020 по 09.10.2020 капітан поліції ОСОБА_1 не вийшов на службу та не повідомив свого безпосереднього керівника про причини свого не виходу на службу. Відповідачем у ході службового розслідування встановлено, що позивач експлуатував не закріплені за ним службові автомобілі. У відзиві вказано, що предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню.

Усною ухвалою суду від 24.02.2021, занесеною до протоколу підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 14 год 15 хв 13 квітня 2021 року з`явились позивач та представник позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у задоволенні позову просила відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 15.07.2020 №186 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Судом встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 07.10.2020 № 2587 “Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії і відсторонення від виконання службових обов`язків (посади)” призначено службове розслідування за рапортом начальника УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 від 06.10.2020 № 557рп./12/і/01-2020 щодо вчинення поліцейськими Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, про внесення 21.09.2020 Центральним апаратом ДБР відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62020000000000777 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання заступником начальника СКП Уманського відділу поліції ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди та відсутності останнього на службі 06.10.2020 без поважних причин.

В ході службового розслідування встановлено:

17.08.2020 близько 08 год 50 хв до відділу служби “102” УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення про те, що в ніч на 17.08.2020, невстановлена особа, біля будинку № 3 по вул. Івана Мазепи в м. Умань, незаконно заволоділа автомобілем ВАЗ-2101 р.н. НОМЕР_1 .

Вказане повідомлення Уманським відділом поліції зареєстровано в ITC ШНП за № 8278.

Цього ж дня, за вказаним фактом слідчим відділом Уманського відділу поліції розпочато кримінальне провадження № 12020250250000786, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Уманського відділу поліції майору поліції Шкіндеру О.В., який 27.08.2020 в рамках проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні надав доручення № 617, в порядку ст. 40 КПК України щодо проведення слідчих (розшукових) дій.

Безпосереднє виконання вказаного доручення покладено на оперуповноваженого СКП Уманського відділу поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який встановив, що до вчинення вищевказаного правопорушення причетний гр. JI, який користується автомобілем ЗАЗ FORZA р.н. НОМЕР_2 .

04.09.2020 до майора поліції Шкіндера О.В. надійшов лист № 617 про виконання старшим лейтенантом поліції Стойченком Ю.В. доручення слідчого.

11.09.2020 заступник начальника СКП Уманського відділу поліції капітан поліції Мельник І.М., старший оперуповноважений СКП капітан поліції ОСОБА_5 , оперуповноважені СКП старші лейтенанти поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з власної ініціативи встановили місце знаходження гр. JL

Капітан поліції ОСОБА_1 , підбурив гр. Л до надання йому неправомірної вигоди сумі 3500 дол. США, за уникнення ним кримінальної відповідальності і не накладення арешту на його майно, на що останній погодився.

Під час встановлення місця знаходження гр. Л, капітан поліції ОСОБА_1 експлуатував не закріплений за ним службовий автомобіль Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_3 . Аналогічні порушення допустив під час експлуатації службових автомобілів ВАЗ-210740 р.н. НОМЕР_4 та ВАЗ-210934 р.н. НОМЕР_5 .

21.09.2020 за фактом вимагання неправомірної вигоди Державним бюро розслідування розпочато кримінальне провадження № 62020000000000777, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

05.10.2020 близько 21.30 год. працівниками УСБУ в Черкаській області, Черкаського управління ДВБ НГГУ, спільно з працівниками Центрального апарату ДБР, за сприяння керівництва ГУНП, задокументовано факт передачі другої частини неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США капітану поліції ОСОБА_1 та колишньому працівнику поліції.

В період з 06.10.2020 по 09.10.2020 капітан поліції ОСОБА_1 на службу не виходив.

За фактом не виходу капітана поліції ОСОБА_1 на службу комісійно складені акти №№11303, 11324, 11406, 11550, які долучено до матеріалів службового розслідування.

12.10.2020 капітан поліції ОСОБА_1 надав до сектору кадрового забезпечення Уманського відділу поліції листок звільнення від службових обов`язків за тимчасовою непрацездатністю виданого КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 10.10.2020 №61 відповідно до якого останній з 10.10.2020 перебуває на амбулаторному лікуванні.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16.10.2020 №2670 позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Наказом Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16.10.2020 №271 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення на підставі Наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16.10.2020 №2670, довідки УЛМТЗ ГУНП від 26.10.2020 №66/20, подання Уманського ВП .

Вважаючи прийняті відповідачем накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Згідно зі статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

У п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі – Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування (ч. 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування щодо вчинення поліцейськими Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, про внесення 21.09.2020 Центральним апаратом ДБР відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020000000000777 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання заступником начальника СКП Уманського відділу поліції ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди та відсутності останнього на службі 06.10.2020 без поважних причин призначено за рапортом начальника УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 від 06.10.2020 №557рп./12/і/01-2020.

Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893).

Положеннями ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема:

документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Службовим розслідуванням встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 , підбурив гр. Л до надання йому неправомірної вигоди сумі 3500 дол. США, за уникнення ним кримінальної відповідальності і не накладення арешту на його майно. В подальшому працівниками УСБУ в Черкаській області, Черкаського управління ДВБ НГГУ, спільно з працівниками Центрального апарату ДБР, за сприяння керівництва ГУНП, задокументовано факт передачі частини неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США капітану поліції ОСОБА_1 та колишньому працівнику поліції.

Під час встановлення місця знаходження гр. Л, капітан поліції ОСОБА_1 експлуатував не закріплений за ним службовий автомобіль Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_3 . Аналогічні порушення допустив під час експлуатації службових автомобілів ВАЗ-210740 р.н. НОМЕР_4 та ВАЗ-210934 р.н. НОМЕР_5 . Вказана обставина підтверджується перевіркою Журналу виїзду та повернення транспортних засобів Уманського відділу поліції.

В період з 06.10.2020 по 09.10.2020 капітан поліції ОСОБА_1 на службу не виходив що підтверджується актами №№ 11303, 11324, 11406, 11550.

У висновку службового розслідування від 16.10.2020, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_8 позивача визнано винним у вчиненні дисциплінарного та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Водночас, чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

За етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №813/3279/17.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Така ж позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справ №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 № 806/2555/17.

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що ним вчинено дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а саме недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики, підбурювання до надання неправомірної вигоди за уникнення кримінальної відповідальності, отримання неправомірної вигоди та прогул.

Отже, посилання позивача на відсутність обвинувального вироку суду або постанови у справі про вчинення адміністративного правопорушення, які набрали законної сили є необгрунтованими.

Суд зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не погребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічні правові висновки, викладені в постановах від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17.

Враховуючи викладене суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим.

Крім того, у висновку службового розслідування не зазначено обставин, які пом`якшують відповідальність за вчинені порушення службової дисципліни. Позивачем до суду доказів, які пом`якшували б відповідальність за вчинені порушення службової дисципліни не надано.

Щодо поважності причин неявки позивача на службу у період з 06.10.2020 по 09.10.2020 суд зазначає наступне.

Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями відповідно до статті 91 Закону України «Про Національну поліцію».

Як зазначає відповідач, наказом Черкаського відділу поліції ГУНП від 25.08.2016 №53 затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців, робітників та службовців Черкаського відділу поліції ГУНП. Цим розпорядком визначено, що початок робочого дня - о 09.00 год., обідня перерва - з 13.00 год. по 13.45 год., закінчення робочого дня - 18.00 год.

Судом з довідок від 13.10.2020 № 1211 виданої КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», від 13.10.2020 № 669 виданої КНП «Уманська міська лікарня» та від 15.10.2020 № 1475/01-03 виданої КНП «Уманська центральна районна лікарня» встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 у період з 06 по 09 жовтня 2020 року за медичною допомогою не звертався та на лікарняному не перебував.

12.10.2020 капітан поліції ОСОБА_1 надав до сектору кадрового забезпечення Уманського відділу поліції листок звільнення від службових обов`язків за тимчасовою непрацездатністю виданого КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 10.10.2020 №61 відповідно до якого останній з 10.10.2020 перебуває на амбулаторному лікуванні та пояснення з яких слідує, що у період з 06 по 09 жовтня 2020 року у зв`язку із погіршенням самопочуття він перебував за місцем проживання, за медичною допомогою у вказаний період він не звертався та безпосереднього керівника не повідомляв.

У судовому засіданні 13.04.2021 позивач пояснив, що повідомив безпосереднього керівника у телефонному режимі про погіршення свого самопочуття. Доказів на підтвердження вказаної обставини не надав. Зазначив, що у період з 06.10.2020 по 09.10.2020 перебував на лікуванні в КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги” Паланської сільської ради.

Однак, вказана обставина спростовується листом КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги” Паланської сільської ради від 12.04.2021 №309/01-04 згідно якого, позивач не є пацієнтом вказаної установи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважність причин неявки на службу у період з 06.10.2020 по 09.10.2020.

Посилання позивача на ту обставину, що його звільнення зі служби відбулось в період перебування на лікарняному, суд вважає необгрунтованими з огляду наступне.

Позивач обіймав посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області на якого поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України згідно якого перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту).

Як вбачається з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16.10.2020 № 2670 та наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26.10.2020 № 271 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Отже, оскаржуваний наказ є обгрунтованим та прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2021 року.

Суддя С.О. Кульчицький