Ухвала суду № 96650373, 28.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 квітня 2021 року справа № 580/2494/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

23.04.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15; код ЄДРПОУ 43315602) (далі – відповідач) про зобов`язання зняти арешт з Ѕ частини нежитлового приміщення, загальною площею 198,5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - який накладено в межах виконавчого провадження на підставі постанови від 30.11.2020 №517255437 про арешт майна боржника, реєстраційний номер обтяження №39441114 від 30.11.2020.

Додатково просив стягнути на із відповідача на його користь судовий збір в сумі 908,00грн.

В обгрунтування зазначив, що відповідач постановою від 30.11.2020 наклав арешт та вніс обтяження на майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме на Ѕ частину нежитлового приміщення. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_2 . Відповідач не перевірив належним чином право власності на вказаний вище об`єкт нерухомості та з порушенням норм законодавства наклав на нього арешт.

Заявлений спір не підвідомчий адміністративному суду з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – ЗУ №1404-VIII) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.1 ст.50 ЗУ №1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.50 ЗУ №1404-VIII у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Доказів наявності таких підстав суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд врахував, що позивач не є учасником виконавчого провадження №51725437. Даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підтверджується:

станом на 05.06.2018 право власності позивача на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , - зареєстроване з 05.06.2018;

станом на 03.12.2020 постанова від 30.11.2020 про арешт 1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , - винесена щодо ОСОБА_2 , який набув на вказане майно право власності на підставі рішення суду від 12.03.2009.

Спірне рішення не стосується арешту майна позивача, натомість стосується виключно частки боржника виконавчого провадження. Отже, мета заявленого спору - усунення перешкод у користуванні позивачем майном, яке вважає своєю власністю.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає завдання адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Не зважаючи на те, що відповідачем вказано орган державної влади, а позивач не є стороною виконавчого провадження, зміст заявленого спору полягає в судовому захисті права власності позивача.

Згідно з ч.1 ст.59 ЗУ №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заявлений спір має ознаки цивільно-правового.

Позивач звернувся до суду за захистом майнових відносин, які стосуються, на його думку, його права власності на нерухоме майно. Захист такого права з огляду на наведені вище положення КАС України не може відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладені в позовній заяві обставини спору, зміст позовних вимог та додані до позовної заяви докази, позивач вважає себе власником вказаного майна. Такі обставини не підлягають встановленню в адміністративному судочинстві, зважаючи на завдання адміністративного суду відповідно до ст.2 КАС України та встановлену юрисдикцію.

Оскільки мотиви спору пов`язані безпосередньо з захистом цивільного майнового права позивача (права на приватну власність), на такий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду згідно зі ст.19 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства суди розглядають у порядку цивільного судочинства згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України.

Тому суд дійшов висновку, що позов належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 27.02.2020 №3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки сплата судового збору позивачем за звернення до адміністративного суду підтверджується квитанцією від 19.04.2021 на суму 908,00грн., наявні підстави повернути його у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2-20, 4, 19, 143, 170-171, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити, що спір підвідомчий загальному місцевому суду в порядку цивільного судочинства.

3. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений згідно з квитанцією від 19.04.2021 на суму 908,00грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя А.М. Бабич