Рішення № 96649450, 28.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1731/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – позивач, Пенсійний фонд) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі – відповідач, Управління ЗПВР), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 08.04.2021 по виконавчому провадженню №61399516 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

В позовній заяві позивач вказує на те, що ним було виконано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19 у добровільному порядку у лютому 2020 року, а саме, ще до відкриття виконавчого провадження № 61399516 та повідомлено Управління ЗПВР про добровільне виконання рішення суду листом №2100-0801-7/8419 від 12.03.2020, окрім цього, листами №2100-0307-8/5795 від 05.02.2021 та №2100-0801-8/15194 від 26.03.2021 Пенсійний фонд повідомляло відповідача про дії, які вживаються управлінням на виконання рішення суду. Проігнорувавши інформацію боржника Пенсійного фонду щодо виконання рішення суду, головний державний виконавець 08.04.2021 виніс безпідставно спірну постанову, згідно якої незаконно накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, яка передбачає, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, та у разі повторного невиконання рішення за ч. 6 ст. 75 зазначеного Закону відповідно накладає штраф у подвійному розмірі, але в даному випадку, на час прийняття державним виконавцем даного рішення, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, не повинно бути виконаним боржником, виходячи з того, що резолютивна частина рішення суду у справі №540/1622/19 містить лише вимогу зобов`язального характеру до відповідача у справі, а саме зобов`язано Головне управління розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Л.В. про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. На час винесення головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу, рішення суду було виконано. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 було роз`яснено постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19 та зазначено, що Пенсійний фонд зобов`язано прийняти заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Л.В., зареєструвати її у відповідному журналі та здійснити дії, необхідні для відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .. На виконання зазначеної ухвали суду, заяву ОСОБА_1 від 09.07.2019 зареєстровано 04.01.2021 за №1 в Журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розглянуто, прийнято рішення (розпорядження) від 13.01.2021 №178/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті йому пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та зазначено, що воно буде переглянуто після надходження архівної пенсійної справи ОСОБА_1 . Дане рішення було надіслано представнику ОСОБА_1 - Рейнішу Л.В. супровідним листом від 14.01.2021 №2100-0307-8/1303. Позивач також зазначив, що пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до Пенсійного фонду з уповноваженого органу МВС України 15.02.2021 та 24.02.2021 позивачем було прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009, в розмірі 115,49 грн. та сума пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 становить 15799,78 грн., а сума компенсації за цей період склала 15841,32 грн., загальна сума заборгованості становить 31641,10 грн. Та, щодо виплати пенсії стягувачу, Пенсійний фонд посилається на положення ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» щодо забезпечення пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки виплата пенсій за Законом виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, відповідно порядок виплати пенсій за рішенням суду за цим Законом встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Прикінцевими та перехідними положеннями якого бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду визначаються Законом Про Державний бюджет України на відповідний рік. Пенсійний фонд зауважив, що у своїй діяльності та зокрема під час виконання рішень суду, керується пп. 4, 5 п. 4 Положенням про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно, виплати пенсій здійснюються Пенсійним фондом виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Позивач також посилається на положення ст. 23, п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства, ст. 121 Бюджетного кодексу України передбачає відповідну відповідальність посадових осіб. Враховуючи положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником та повноваження Пенсійного фонду, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 даного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Позивач також відмітив, що сума заборгованості в розмірі 31641,10грн. за судовим рішенням у справі №540/1622/19 обліковується у відповідному реєстрі судових рішень з датою надходження до боржника 03.02.2020, оскільки постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 була одержана боржником 03.02.2020, у зв`язку з чим, Пенсійний фонд вважає, що ним вжито всіх конкретних заходів з метою виконання рішення суду та вказує, що фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень в порядку черговості прийняття та посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладених у постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а та висновки Верховного Суду України викладених у постановах від 30.06.2015 та 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а 15, 21-2630а15, 21-5118а 15), зазначає, що невиконання судового рішення Пенсійним фондом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Позивач вважає, що рішення суду у справі №540/1622/19 виконано в межах покладених зобов`язань та згідно з чинним законодавством, відповідно, висновки старшого державного виконавця, зроблені у спірній постанові про накладення штрафу, такими, що не відповідають дійсності та відповідач не може стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону №1404-VIII, а також вказує на те, що у головного державного виконавця відсутні правові підстави для винесення спірної постанови, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню виконавцем у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, у зв`язку з чим, Пенсійний фонд вважає, що виконавче провадження №61399516 підлягає закінченню, постанову від 08.04.2021 ВП №61399516 вважає протиправною та просить суд скасувати.

21.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст.ст. 268-272, 287 КАС України, призначено судове засідання на 28.04.2021 о 10:15 год.

27.04.2021 від представника відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог, зазначає про законність вчинених дій по винесенню спірної постанови від 08.04.2021 ВП №61399516 на підставі ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якою накладено на Пенсійний фонд штраф у сумі 10 200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду у справі №540/1622/19. Представник відповідача зазначив, що у зв`язку із невиконанням рішення суду 06.04.2020 на боржника відповідною постановою було накладено перший штраф у сумі 5100,00 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі 540/1053/20 скасовано постанову про накладення штрафу від 06.04.2020 та постановою П`ятого апеляційною адміністративного суду від 20.08.2020, скасовано рішення Херсонською окружного адміністративного суду від 21.05.2020, а постанову про накладення штрафу залишено чинною. 07.04.2021 до Управління ЗПВР надійшла заява боржника ГУ ПФУ у Херсонській області про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, а саме, боржником прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009, розмір пенсії склав 115,49 грн., сума пенсії за період з 07 10.2009 по 28.02.2021 становить 15799,78 грн., а сума компенсації за цей період склала 15841,32грн., загальна сума заборгованості становить 31641,10грн. Зазначено також було про те, що виплата заборгованості за рішеннями суду буде проведена після надходження коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню. Представник відповідача зауважив, що станом на 26.04.2021 рішення суду залишається невиконаним в повному обсязі, а саме, не здійснено виплату пенсійного забезпечення та компенсації втрат частини доходів, вважає позицію Пенсійного фонду про відсутність у видатковій частині бюджету Пенсійного фонду України коштів на проведення таких виплат, а їх здійснення буде порушенням законодавства, необґрунтованою, дані доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях «Кечко проти України», «Ромашов проти України», згідно яких реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів не може ставитись в залежність від бюджетних асигнувань, відповідно посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань є безпідставними. У відзиві зазначено, що відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 , станом на 26.04.2021 рішення суду у справі 540/1622/19 є невиконаним, просить суд відмовити в задоволенні позову.

28.04.2021 представник позивача надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання призначене на 28.04.2021 о 10:15 не прибув, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло, причина неявки суду не відома.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи наявне у справі клопотання представника позивача, з урахуванням визначеної категорії справи, задля дотримання норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження із особливостями вимог ст. 287 КАС України.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 по справі № 540/1622/19 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову про визнання бездіяльності Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо відмови в поновленні виплат пенсійного забезпечення протиправною та зобов`язання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплати пенсійного забезпечення з 7 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейнішу Л.В. про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Таким чином постанова апеляційної інстанції у справі №540/1622/19 набрала законної сили 21.01.2020 та підлягала належному виконанню.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №540/1622/19 заяву представника ОСОБА_1 - Рейнішу Л.В. про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 задоволено, відповідно роз`яснено дану постанову апеляційної інстанції, зазначивши, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 - Рейнішу Л.В. про поновлення нарахування та виплати пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, повинно розглянути надані документи та прийняти мотивоване рішення, яке має бути оформлено у формі розпорядження. Дана ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/1622/19 набрала законної сили 09.07.2020 та підлягала належному виконанню.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №540/1622/19 заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Л.В. про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 задоволено, роз`яснено дану постанову суду, зазначивши, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зобов`язано прийняти заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Л.В., зареєструвати її у відповідному журналі та здійснити дії необхідні для відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .. Ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №540/1622/19 набрала законної сили 22.12.2020 та підлягала належному виконанню.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №540/1622/19, заяву представника позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо неналежного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19, зобов`язання усунути перешкоди виконання постанови та забезпечити прийняття заяви представника позивача про поновлення пенсії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо неналежного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19 та в решті вимог відмовлено. Дана ухвала суду першої інстанції набрала законної сили 23.02.2021.

З наданих до справи представником відповідача та досліджених судом копії матеріалів виконавчого провадження № 61399516 вбачається слідуюче.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Григоренком М.Ю. було розглянуто заяву про примусове виконання рішення суду від 18.02.2020 подану представником ОСОБА_1 - Рейніш Л.В., на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 27.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61399516, відповідно до виконавчого листа №540/1622/19 виданого 07.02.2020.

За вказаним виконавчим листом №540/1622/19 вбачається за резолютивною частиною постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду 21.01.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно, стягувачем є – ОСОБА_1 , боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

В пункті 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 № 61399516 вказано обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Дана постанова від 27.02.2020 була надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом від 27.02.2020 № 7861/2, та листом від 27.02.2020 № 7864 щодо надіслання постанови за ВП № 61399516 на адресу боржника.

27.02.2020 на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначеним державним виконавцем також було винесено постанову про стягнення виконавчого збору за ВП № 61399516 у сумі 18 892,00 грн., яка була надіслана супровідним листом на адресу боржника 27.02.2020 за № 7863.

27.02.2020 на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, головним державним виконавцем Григоренком М.Ю. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61399516 у сумі 186,10 грн.

12.03.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління ЗПВР у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшла заява від боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за №2100-0801-7/8419 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено про повторний розгляд заяви представника ОСОБА_2 , за наслідками якої відмовлено ОСОБА_1 в поновленні нарахування та виплати пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, про що повідомлено представника ОСОБА_2 листом від 18.02.2020 № 2100-0318-8/4087.

20.03.2020 до відповідача надійшла заява від представника стягувача – ОСОБА_2 (підписана 19.03.2020), в якій зазначено про не виконання рішення суду боржником, прохання ухвалити постанову та накласти штраф відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно, на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 06.04.2020 головним державним виконавцем Григоренком М.Ю. було винесено постанову про накладення штрафу за ВП №61399516 у сумі 5100,00 грн. за невиконання боржником виконавчого листа № 540/1622/19 від 07.02.2020. Зокрема, в даній постанові, головним державним виконавцем вказано про те, що станом на 06.04.2020 рішення суду залишається невиконаним, боржником повідомлення поважності причини невиконання рішення суду не надходило. Дана постанова надіслана на адресу боржника супровідним листом від 06.04.2020 № 111167.

27.04.2020 до відповідача надійшла заява від представника стягувача Рейніша Л.В. (підписана 24.04.2020), в якій останній просить відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» повторно накласти штраф на боржника та звернутись до органів розслідування про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 382 КК України з причини не виконання рішення суду у справі № 540/1622/19.

29.04.2020 за вх.№6189 до відповідача надійшла заява від боржника від 28.04.2020 № 2100-0801-7/15265 про відкладення проведення виконавчих дій на підставі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із оскарженням в судовому порядку постанови про накладення штрафу у сумі 511,00 грн. від 06.04.2020 за ВП 61399516.

Відповідно, на підставі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем, постановою від 30.04.2020 відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №540/1622/19 виданого 07.02.2020 за ВП №61399516 до 15.05.2020. Дана постанова надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом від 30.04.2020 № 13461.

04.05.2020 за вх. №6357, відповідачем отримано аналогічну за змістом заяву від боржника за № 2100-0801-7/15265 від 28.04.2020, за наслідками якої, на підставі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надходженням заяви від боржника та 15.05.2020 ухвали Херсонського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного провадження у справі №540/1053/20, розгляд справи призначено на 21.05.2020, головним державним виконавцем було винесено постанову від 18.05.2020 за ВП № 61399516 про відкладення проведення виконавчих дій до 22.05.2020. Дана постанова надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджено супровідним листом від 18.05.2020 № 14367.

Також, з матеріалів виконавчого провадження вбачається листування відповідача з представником стягувача ОСОБА_2 на підставі отриманої заяви від 05.08.2020 (підписана 03.08.2020) про надання відомостей про хід примусового виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суд увід 21.01.2020 з 22.05.2020 (лист від 27.08.202 № 20276).

Судом встановлено, отримання відповідачем 26.08.2020 за вх. № 9031 заяви від боржника від 21.08.2020 № 2100-0801-8/34415 про закінчення виконавчого провадження, з мотивів врахування боржником висновку Пятого апеляційного адміністративного суду, зробленого в ухвалі від 09.07.2020 по справі № 540/1622/19, повторно розглянуто заяву представника ОСОБА_1 – Рейніша Л.С. про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та винесено рішення (розпорядження) про результати розгляду даної заяви. Зазначене розпорядження від 03.08.2020 № 6577/03-18 про результати розгляду заяви від 09.07.2019 надіслано представнику стягувача ОСОБА_2 та додано до матеріалів виконавчого провадження.

Головним державним виконавцем надіслано 29.01.2021 за № 1187 на адресу боржника вимогу про невідкладне повідомлення про стан виконання рішення суду.

11.02.2021 за вх. № 837 відповідачем отримано листа від боржника від 05.02.2021 №2100-0307-8/5795 щодо виконання рішення суду, в якому Пенсійний фонд зазначає про виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19, заяву ОСОБА_1 зареєстровано 04.01.2021 за №1 в Журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб « та розглянуто, прийнято рішення (розпорядження) від 13.01.2021 №178/03-16, згідно якого відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті відповідної пенсії, про що було повідомлено стягувача листом від 14.01.2021 №2100-0307-8/1303. Також, боржником вказано про надіслання запиту 13.01.2021 за № 2100-0307-8/1064 до уповноваженого органу за місцем знаходження пенсійної справи стягувача – державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Херсонській області». Пенсійний фонд зазначає про не надходження запитуваної пенсійної справи до управління, вказує на виконання усіх дій, що передбачені законодавством для виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить закінчити виконавче провадження.

26.03.2021 за № 2100-0801-8/15194 боржником надіслано до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження, в якій вказано про те, що виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійного фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню, Пенсійний фонд в даній заяві просить закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням. Обґрунтування поданої заяви до відповідача про закінчення виконавчого провадження вмотивовано підставами, аналогічними зазначеними в позовній заяві з посиланням на норми ст. 8 Закону № 2262-ХІІ, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ, ст.ст. 22, 23, п. 20, п. 29 ст. 116, ст. 121 Бюджетного кодексу України, надіславши протокол за пенсійною справою № 2103007712 (МВС), розрахунок заборгованості.

Постановою від 08.04.2021 головним державним виконавцем за ВП №61399516 на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання виконавчого листа №540/1622/19 накладено на боржника штраф у сумі 10200 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Зазначена постанова від 08.04.2021 за ВП №61399516 є предметом розгляду у даній справі.

В постанові від 08.04.2021 державний виконавець зазначає про надходження 07.04.2021 до відділу заяви боржника про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням, «боржником прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року. Розмір пенсії склав 115,49 грн. Сума пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 становить 15799,78 грн., а сума компенсації за цей період склала 15841,32 грн.. Загальна сума заборгованості становить 31641,10 грн. Виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійного фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню.». Державний виконавець встановив, що станом на 07.04.2021 рішення суду залишається невиконаним в повному обсязі, а саме не здійснено виплату пенсійного забезпечення та компенсації втрат частини доходів. Дана постанова від 08.04.2021 надіслана на адреси сторін виконавчого провадження супровідним листом від 08.04.2021 №7404/2.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається також надіслання відповідачем до УДКСУ у м. Херсоні Херсонської області листа від 12.04.2021 №7719 щодо стягнення з боржника штрафу у сумі 10200,00 грн. згідно постанови від 08.04.2021 за ҐВП №61399516 та надіслання до Головного управління Національної поліції у Херсонській області листа від 08.04.2021 № 7449/2 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення на виконання ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» та застосування ст. 382 КК України.

На підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем винесено постанову від 09.04.2021 за ВП № 61399516 про закінчення виконавчого провадження. Дана постанова надіслана на адреси сторін виконавчого провадження відповідно до супровідного листа від 09.04.2021 №7528/2.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є постанова державного виконавця від 08.04.2021 за ВП №61399516 про накладення штрафу на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у сумі 10 200,00 грн. за невиконання виконавчого листа №540/1622/19. Щодо досліджених судом матеріалів виконавчого провадження у сторін зауважень та додаткових пояснень не виникло. Відповідно позиція позивача базується на фактичному виконанні рішення суду у справі №540/1622/19, розмір заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 . Пенсійний фонд визнає, зазначає суму боргу у загальному розмірі 31 641,10 грн., що складається із суми боргу по пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 – 15799,78 грн. та компенсації за вказаний період – 15841,32 грн. та вказує про те, що погашення зазначеної заборгованості буде проведена лише після наявності відповідного бюджетного асигнування за вказаними виплатами пенсійного забезпечення, зазначає про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, відповідач наполягає на невиконанні боржником рішення суду у справі №540/1622/19, станом на 07.04.2021 відсутні докази виконання виконавчого листа №540/1622/19 від 07.02.2020 боржником, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Виходячи з встановлених обставин у справі, враховуючи позиції сторін, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність правових підстав у відповідача по винесенню спірної постанови від 08.04.2021 за ВП № 61399516 про накладення штрафу на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у сумі 10200,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII) та п.п. 1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Судом встановлено дотримання відповідачем вимог ст. 26 Закону №1404-VIII, у п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 №61399516 вказано про необхідність боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

З обставин справи вбачається, що за наслідками отриманої 20.03.2020 заяви від представника стягувача Рейніша Л.В., в якій зазначено про невиконання боржником рішення суду та отриманої від Пенсійного фонду заяви від 12.03.2020 № 2100-0801-7/8419, головним державним виконавцем відповідно проведенням перевірки виконання рішення суду у справі №540/1622/19, було встановлено станом на 06.04.2020 невиконання рішення суду та відсутність повідомлення щодо поважності причин невиконання, винесено першу постанову від 06.04.2020 по ВП №61399516 про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн.

Дану постанову Пенсійний фонд оскаржував в судовому порядку. Судом встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №540/1053/20 адміністративний позов було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 06.04.2020 по виконавчому провадженню №61399516 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. За наслідками апеляційного перегляду даної справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренка М.Ю. - задоволено, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 - скасовано, прийнято по справі №540/1053/20 нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/1053/20 набрало законної сили 20.08.2020. Зокрема, у справі №540/1053/20 було встановлено невиконання боржником виконавчого листа №540/1622/19, вказано що недотримання порядку розгляду заяв - звернення до Пенсійного фонду, а саме не прийняття відповідного рішення про перерахунок/відмову або поновлення пенсії є прямим порушенням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1, лист - відповідь від 18.02.2020 вих. № 2100-0318-8/4087 за № ВП № 61399516 не підтверджує належне виконання Пенсійним фондом рішення суду у повному обсязі як того вимагає діюче законодавство, оскільки відображає загальну інформацію.

Таким чином, постанова головного державного виконавця від 06.04.2020 за ВП №61399516 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. є чинною.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, ст. 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Як встановлено судом, головним державним виконавцем були відкладені виконавчі дії за ВП №61399516 у зв`язку із заявою боржника від 26.04.2020 щодо оскарження в судовому порядку постанови про накладення штрафу у справі №540/1053/20, а саме, постановою від 30.04.2020 було відкладено проведення виконавчих дій до 15.05.2020 та постановою від 18.05.2020, у зв`язку із отримання ухвали Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/1053/20 про відкриття спрощеного провадження у справі, відкладено проведення виконавчих дій на строк до 22.05.2020. Таким чином, головний державний виконавець здійснював відкладення проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа № 540/1622/19 виданого 07.02.2020 у зв`язку із об`єктивними обставинами, які перешкоджали вчиненню ним дій по примусовому виконанню рішення суду, визначених Законом № 1404-VIII.

Судом також встановлено отримання 05.08.2020 заяви від представника стягувача Рейніш Л.В. (підписану 03.08.2020) про надання відомостей щодо змін у ході примусового виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 з 22.05.2020; надходження 26.08.2020 до відповідача від боржника заяви про закінчення виконавчого провадження від 21.08.2020 № 2100-0801-8/34415 у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, на підтвердження чого надано рішення (розпорядження) про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.07.2019, яким було відмовлено в нарахуванні та виплаті пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із невідповідністю поданої заяви пенсіонера вимогам Порядку №3-1 та з причини відсутності у Пенсійного фонду пенсійної справи ОСОБА_1 , яка перебувала в архіві УМВС України в Херсонській області.

Наслідком реагування головного державного виконавця була винесена вимога від 29.01.2021 №1187 щодо невідкладного повідомлення боржником про стан виконання рішення суду. На яку, відповідач отримав 11.02.2021 за вх. №837 лист боржника щодо виконання рішення суду стосовно заяви ОСОБА_1 , а саме було прийнято рішення (розпорядження) від 13.01.2021 №178/03-16 яким відмовлено в нарахуванні та виплаті пенсії з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації частини втрати доходів у зв`язку із невідповідністю заяви ОСОБА_1 формі визначеної Порядком №3-1, не дотримано п. 7 Порядку №3-1 та зазначено про відсутність пенсійної справи від УМВС України в Херсонській області, Пенсійний фонд вважає що ним виконано всі дії, передбачені законодавством для виконання рішення суду, у зв`язку з чим просило закінчити виконавче провадження.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейнішу Л.В. про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, яка набрала законної сили 21.01.2020 та підлягала належному виконанню. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 було роз`яснено постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №540/1622/19, а саме визначено порядок дії Пенсійного фонду, які він мав вчинити на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що Пенсійним фондом було здійснено реєстрацію 04.01.2021 за №1 в Журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заяви ОСОБА_1 та розглянуто, прийнято рішення (розпорядження) від 13.01.2021 №178/03-16, згідно якого відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті відповідної пенсії. Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що Пенсійний фонд відмовляв у розгляді заяви ОСОБА_1 від 09.07.2019 у зв`язку із невідповідністю її вимогам Порядку №3-1, не наданням додаткових документів та у зв`язку із відсутністю у Пенсійного фонду самої пенсійної справи пенсіонера, яка перебувала в архіві УМВС України в Херсонській області, відповідно було здійснено запит даної пенсійної справи, що підтверджується листом боржника від 13.01.2021 №21002-0307-8/1064. Таким чином, боржник за виконавчим листом №540/1622/19 не виконував рішення суду із зазначених обставин, але зазначав при цьому у заявах поданих до головного державного виконавця про фактичне виконання рішення суду та просило закінчити виконавче провадження №61399516.

Зокрема, така заява від 26.03.2021 № 2100-0801-8/15194 була надіслана до головного державного виконавця, отримана 07.04.2021 за вх.№ 2174. В даній заяві боржник визнає наявність заборгованості у сумі 31641,10 грн., але керуючись положеннями Законів №2262, № 4901 та нормами Бюджетного кодексу України зазначає про те, що виплата даної заборгованості за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення відповідних коштів.

Таким чином, Пенсійний фонд вважає, що ним виконано виконавчий лист №540/1622/19, зазначивши вказані вище обставини його виконання та вважає, що є усі підстави для закінчення виконавчого провадження, незалежно від того, що виплату заборгованості у сумі 31 641,10 грн. пенсіонеру ОСОБА_1 не здійснено через відсутність відповідних коштів у Пенсійного фонду. Тобто, з позиції Пенсійного фонду взагалі не вбачається наявності обставин поважності причин невиконання рішення суду у справі №540/1622/19, позивач вважає, що ним повністю виконано рішення суду та виплата заборгованості перед пенсіонером ОСОБА_1 не залежить від боржника, оскільки він не є розпорядником бюджетних коштів та з визначення цільового їх призначення.

З позиції відповідача та зі спірної по справі постанови від 08.04.2021 за ВП №61399516 зазначено, що станом на 07.04.2021 рішення суду залишається невиконаним в повному обсязі, а саме виконавцем не встановлено здійснення виплати пенсійного забезпечення та компенсації втрат частини доходів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону №1404-VІІІ).

Таким чином, умовою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно, боржник має надати державному виконавцю докази такого фактичного виконання у повному обсязі рішення суду за виконавчим листом.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи, Пенсійним фондом не надано суду доказів виконання рішення суду у справі №540/1622/19 або поважності причин його невиконання, що відповідно позбавило головного державного виконавця врахувати такі обставини виконання чи невиконання такого рішення та встановити наявність чи відсутність поважність причин невиплати пенсії з урахуванням сум компенсації втрати частини доходів. Позивач по справі не надав докази на підтвердження факту вчинення усіх дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі не підтверджують належне виконання рішення суду або неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, відповідач мав усі правові підстави для прийняття спірної постанови від 08.04.2021 за ВП №61399516 про накладення штрафу на Пенсійний фонд за невиконання рішення суду у сумі 10 200,00 грн..

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі №420/70/19 зауважив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Також Верховний суд щодо спірних правовідносин сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 по справі №822/1080/17, від 13.06.2018 по справі №757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд вважає необхідними зазначити що відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 (далі - Порядок №649), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України (п.3 Порядку №649).

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку №649).

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (п.5 Порядку №649).

Відповідно до п. 6 та 8 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка приймає рішення: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

З матеріалів справи вбачається, що Пенсійним фондом не надано а ні до суду, а ні на адресу відповідача жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пунктах 5, та 8 Порядку №649, зокрема, прийняття відповідною комісією Пенсійного фонду рішення про наявність підстав для виплати заборгованості з пенсії, в заявах до головного державного виконавця та до стягувача наявне зазначення лише про розгляд заяви ОСОБА_3 від 09.07.2019, поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, про наявність заборгованості за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 у сумі 15799,78 грн., та у розмірі 15841,32 грн. компенсації за вказаний період. Доказів тому, що боржник веде облік рішень у Реєстрі заборгованості, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України, позивачем до суду не надано.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про виконання рішення у справі №540/1622/19, на підставі якого видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ВП №61399516, оскільки позивачем фактично був лише тільки здійснений повторний розгляд заяви ОСОБА_1 та поновлено виплату пенсії з визначенням розміру пенсії та заборгованості, але відповідних виплат пенсії ОСОБА_1 не здійснювалось як під час примусового виконання рішення суду так і під час перебуванні даної справи в провадженні суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 вказав, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Суд зазначає, що надання Пенсійним фондом лише відповіді про те, що виплата пенсії чи виплата сума заборгованості пенсії буде виплачена згідно ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та з урахуванням положень ст. ст. 22, 23, п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, є недостатньою та необґрунтованою підставою для подання заяви про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ (далі – Закон №4901-VІ) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Зокрема, абз. 2 та абз. 3 п. 3 Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VІ визначено, що заборгованість погашається в такій черговості - у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно з метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 № 440 (далі – Порядок №440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Пунктом 3 Порядку №440 визначено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів передавання матеріалів за справою ОСОБА_1 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Відповідно до п. 8 Порядку №440 рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості, а саме, перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов`язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено (п. 9 Порядку №440).

Якщо рішення виконано боржником або в інший спосіб в повному обсязі, таке рішення підлягає поверненню органу, що його видав, протягом семи робочих днів з дня одержання відповідного документального підтвердження, про що вноситься запис до Реєстру. Одночасно заявнику надсилаються копії документів, що підтверджують виконання рішення в повному обсязі (п. 11 Порядку №440).

У разі отримання документального підтвердження про часткове виконання рішення відповідальна особа вносить дані до Реєстру та у разі передачі рішень згідно з пунктами 13 - 17 цього Порядку протягом трьох робочих днів з дня отримання такого підтвердження повідомляє про часткове виконання рішення органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 12 Порядку №440).

Під час перебування даної справи у провадженні суду та з наявних в матеріалах справи доказів позивачем не надано належні та допустимі докази на виконання положень пунктів 8-12 Порядку №440, з дотриманням боржником вимог щодо порядку передачі рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що визначеного пунктами 13-17 вказаного Порядком №440.

Суд погоджується із позицією представника відповідача про відсутність обставин виконання рішення суду у справі №540/1622/19, Пенсійним фондом не надано належних та допустимих доказів виконання рішення суду, суд вважає, що закінчення такого виконання настає лише після повного здійснення повної виплати боржником заборгованості перед ОСОБА_1 у сумі 31641,10 грн. та здійснення подальших виплат призначеної йому пенсії, але таких доказів до суду не надано. Дії Пенсійного фонду щодо подання заяви від 26.03.2021 № 2100-0801-8/15194 до головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження належним чином не обґрунтовані, оскільки відсутні обставини виконання рішення суду. Відсутність коштів з Державного бюджету виділених саме на здійснення виплати заборгованості пенсіонеру ОСОБА_1 не може розцінюватись як виконання рішення суду, в даному випадку такі дії позивача можна вважати обґрунтованими та поважними, але в разі дотримання останнім положень Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VІ та Порядку №649, Порядку №440, на підтвердження та встановлення поважності причин невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Також суд зазначає, що ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, кожна зі сторін по справі має довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, а також надати до суду належні, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх правових позицій.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено протиправність спірної постанови про накладення штрафу від 08.04.2021 за ВП №61399516, представник відповідача довів законність даної спірної постанови та обґрунтував вчинення ним усіх необхідних дії по примусовому виконанню рішення суду у справі №540/1622/19, визначені Законом №1404-VІІІ.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволені позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають поверненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 105000000