Рішення № 96648737, 23.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4021/20

23 квітня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Крупей М.С.

представника відповідача Кущик А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємство "Ауса Бережани" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ауса Бережани" (далі – позивач, "Ауса Бережани") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області №1671 від 05.10.2020 року "Про проведення фактично перевірки ПП "Ауса Бережани";

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000490704 від 30.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки ПП "Ауса Бережани" щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, викладеними в акті від 15.10.2020 року, Головним управлінням ДПC у Тернопільській області зроблено висновок про порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі – Закон №481/95-ВР).

На думку позивача, винесення наказу №1671 від 05.10.2020 року відбулось із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема пп.80.2.2 та пп.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що в подальшому нівелює результати перевірки, та, як наслідок, застосування фінансових санкцій податковим повідомленням-рішенням №00000490704 від 30.10.2020 року.

Протягом квітня 2020 року ПП "Ауса Бережани" придбало паливо дизельне в кількості 17435 л загальною вартістю 251719,18 грн., а саме: 10.04.2020 року у ПП "ОККО-Бізнес Контракт" в кількості 2990 л, загальною вартістю 49185,00 грн.; 23.04.2020 року у ПП "ОККО-Бізнес Контракт" в кількості 2990 л, загальною вартістю 43355,00 грн.; 28.04.2020 року у ФОП ОСОБА_1 в кількості 11455,00 грн., загальною вартістю 159178,68 грн. Вказані нафтопродукти були придбані позивачем для здійснення власної господарської діяльності, які було відвантажено в секцію для палива спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправник-С, модель 5334 ТЗА-7,5334, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у наймі ПП "Ауса Бережани" відповідно до договору найму транспортного засобу від 31.03.2020 року. Також станом на 01.04.2020 року на балансовому рахунку підприємства обліковувалося 2640 ємностей місткістю 4,85 л для зберігання дизельного палива на загальну суму 475,20 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку, поставлене паливо 10.04.2020 року в кількості 2990 л використано позивачем шляхом заправки транспортних засобів (тракторів) протягом 10.04.2020 року по 22.04.2020 року. Поставлене паливо 23.04.2020 року в кількості 2990 л використано ним в кількості 2255 л протягом 23.04.2020 року по 28.04.2020 року. Станом на 28.04.2020 року у секції для палива спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправник-С було 735 л дизельного пального, в яку також 28.04.2020 року відвантажено дизельне пальне в кількості 7120 л, тобто загалом така вміщувала 7855 л дизельного пального. Решта палива, поставленого 28.04.2020 року, в кількості 4335 л було відвантажено у поліетиленові пляшки позивача ємністю 4,85 літрів кожна. Сам факт зберігання пального та способу зберігання пального відповідачем встановлено не було.

Отже, висновки про необхідність наявності ліцензії для зберігання пального, без встановлення факту зберігання пального та без встановлення способу зберігання пального, зроблені відповідачем без жодних правових підстав, та, як наслідок, безпідставно застосовано штрафні санкції до позивача.

За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 11.01.2021 року подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що перевірка була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №1671 від 05.10.2020 року і здійснена на законних підставах та у встановленому законом порядку. В наказі про призначення фактичної перевірки, врученому платнику податку, про що свідчить підпис директора Онищука З.І., визначено правові підстави для її проведення, чим спростовується аргументи щодо не зазначення контролюючим органом підстав для проведення перевірки. Водночас, положення ст.80 ПК України не покладають обов`язку на представників контролюючих органів пред`являти докази на підтвердження підстав для проведення фактичної перевірки.

Як видно з лімітно-забірних відомостей на отримання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.04.2020 року по 06.10.2020 року, із складу підприємства палива дизельного для заправки транспортних засобів (тракторів), а саме : в квітні 2020 року видано 10425 л, залишок на складі на кінець даного місяця становив 7010 л (17435 л (придбане пальне) – 10425 л (видано в квітні)); в травні 2020 року видано 5705 л, залишок на складі на кінець даного місяця становив 1305 л (7010 л (залишок на кінець квітня 2020 року) – 5705 л (видано в травні 2020 року)); в червні 2020 року видано 1170 л, залишок на складі на кінець даного місяця становив 135 л (1305 л (залишок на кінець травня 2020 року) – 1170 л (видано в червні 2020 року)); 03.09.2020 року видано 205,92 л. Згідно інвентаризаційного опису від 06.10.2020 року залишки палива дизельного в баках сільськогосподарських машин становить 25 л. Інвентаризацію проведено відповідно до наказу №3 від 06.10.2020 року. Підприємству, яке для використання польових робіт використовує власну техніку, яку заправляє з власного бензовозу, який отримує паливо від постачальників та зберігають для заправки тракторів та техніки необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону №481/95-ВР.

Оскільки проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання пального ПП "Ауса Бережани" за період з 01.04.2020 року по 15.10.2020 року на складі за адресою: село Куряни Бережанського району Тернопільської області (територія підприємства) без наявності ліцензії на право зберігання пального так як паливо дизельне придбано в квітні 2020 року, а використовувалось для заправки тракторів протягом квітня, травня, червня та вересня місяців 2020 року, відповідачем підставно за порушення ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР застосовано оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача фінансові санкції на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_2 , головний державний ревізор-інспектор, який безпосередньо здійснював перевірку ПП "Ауса Бережани" за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, повідомив, що на територію комплексу позивача в с.Куряки, Бережанського району Тернопільської обл., не потрапив, оскільки осіб з керівництва і та бухгалтерії підприємства на вказаній, території не було, а працівник, з огляду на карантин, спілкувася лише через привідкриту огорожу.

Ревізор, оглянувши підприємство через огорожу, бачив цистерну великого обєму, однак у повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП позивачем не було зазначено жодних місць зберігання паливно-мастильних матеріалів.

Також свідок вказав, що згідно бухобліку куплене пальне було уже використане на день фактичної перевірки, а тому фізично шукати паливо необхідності не було. Після телефонного дзвінка представнику підприємства було узгоджено час доставки бухгалтерських документів в приміщення Головного управління ДПС У тернопільській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначив, що відповідачем не доведено законність прийнятого наказу №1671 від 05.10.2020 року, не зазначено причин неподання та не надано у встановлений чинним законодавством строк суду доказів, які свідчать про наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки діяльності позивача, тому вважає наказ №1671 від 05.10.2020 року, винесений із порушенням вимог п.80.2. ст.80 ПК України, незаконним та таким, що повинен бути скасованим.

Фактичний спосіб проведення цієї перевірки також суперечить вимогам чинного законодавства та містить ряд грубих порушень, що впливають на законність результатів такої перевірки. На територію комплексу ПП "Ауса Бережани" свідок так і не потрапив, а усі документи, які стали підставою для складання акту перевірки та згодом податкового повідомлення-рішення ним було отримано згодом за адресою контролюючого органу. Також у своїх поясненнях свідок повідомив, що він не вимагав жодних документів на зберігання палива та не зазначав спосіб зберігання пального, оскільки у довідці за формою 20-ОПП позивачем не було зазначено жодних автоцистерн.

Посилання контролюючого органу на те, що відсутність у довідці за формою 20-ОПП спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправника-С свідчить про відсутність його в принципі є голослівним, ніяким чином не підтвердженим та необгрунтованим. Відсутність орендованого спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправник-С у довідці за формою 20-ОПП свідчить лише про порушення позивачем вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, а не Закону №481/95-ВР.

Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 14.01.2021 року, що набрала законної сили 26.01.2021 року, встановлено відсутність порушення керівником ПП "Ауса Бережани" вимог чинного законодавства, оскільки суд не вбачає наявності факту зберігання пального позивачем у спосіб, який передбачає обов`язкове отримання ліцензії на зберігання. Тому, вказана обставина не підлягає повторному доказуванню у даному судовому процесі.

Додатково повідомив, що працівники підприємства часто купували пластикові ємності об`ємом 4,85 літрів, а тому їх позбирали на території в кількості 894 одиниці та при приїзді бензовозу 28.04.2020 року розлили у них дизельне пальне.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких. Наголосив, що під час проведення перевірки платником не надано жодних документів, які б підтверджували оренду транспортного засобу МАЗ паливозаправник-С, як і не надано докази на підтвердження наявності та розлив дизпалива в каністри. Невідомі й технічні характеристики даного автомобіля та як відбувався розлив дизпалива в каністри. Починаючи з жовтня 2020 року позивач подавав повідомлення за формою 20-ОПП, яке не приймалося контролюючим органом у зв`язку з допущенням помилки при поданні і було прийняте вже в листопаді 2020 року. В платника в наявності є лише два трактори, яких у звіті за жовтень 2020 року не було, а вказані лише з листопада 2020 року. Відомості про вантажний автомобіль МАЗ паливозаправник-С взагалі відсутні.

Платником не заперечується факт купівлі дизпалива та ніяк не спростовано факту зберігання придбаного пального. В товаро-транспортних накладних зазначено місце розвантаження пального саме адресу приватного підприємства: село Куряни Бережанського району Тернопільської області.

ПП "Ауса Бережани", маючи намір отримати ліцензію на зберігання пального для власних потреб, подало заяву до Головного управління ДПС у Тернопільській області 03.03.2021 року та 12.11.2020 року проведено оплату за ліцензію на право зберігання пального. Однак, у зв`язку з тим, що було подано заяву не на отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб, а заяву на отримання ліцензії на зберігання пального та без пакету документів, які додаються до такої заяви, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відмовлено у видачі ліцензії та направлено платнику відповідне розпорядження від 11.03.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ПП "Ауса Бережани" 09.10.2008 року зареєстроване як суб`єкт господарювання в Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 05.10.2020 року видано наказ №1671 про проведення фактичної перевірки ПП "Ауса Бережани", за адресою провадження діяльності село Куряни Бережанського району, щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за період з 01.04.2020 року по 15.10.2020 року, тривалістю 10 діб (а.с.18).

На підставі наказу від 05.10.2020 року №1671 та направлень від 03.10.2020 року №2218/07-04, №2219/07-04, Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено перевірку позивача, за результати якої складено акт від 15.10.2020 року №0331/19/00/0704/35999940 (а.с.20).

В ході перевірки з`ясовано, що протягом квітні 2020 року ПП "Ауса Бережани" придбало паливо дизельне в кількості в кількості 17435 л вартістю 251719,18 грн., а саме:

в ПП "ОККО-Бізнес Контракт" згідно накладних:

№460БКДГ-0016-9100936852 від 10.04.2020 року (товарно-транспортна накладна №9100936852 від 10.04.2020 року) в кількості 2990 л вартістю 49185,00 грн. (а.с.84, 85);

№460БКДГ-0016-9101316968 від 23.04.2020 року (товарно-транспортна накладна №9101316968 від 23.04.2020 року) в кількості 2990 л вартістю 43355,00 грн. (а.с.86, 87);

в ФОП ОСОБА_1 згідно видаткової накладної №РН-01040327 від 28.04.2020 року (товарно-транспортна накладна №2723911174 від 28.04.2020 року) в кількості 11455 л вартістю 159178,68 грн. (а.с.82, 83).

Отримане паливо дизельне розвантажено згідно даних товарно-транспортних накладних в селі Куряни Бережанського району.

Придбане паливо дизельне використовувалось для заправки транспортних засобів (трактори) згідно лімітно-забірних відомостей на отримання паливно-мастильних матеріалів, в яких зазначено дата отримання, прізвище механізатора, марка і номер трактора, кількість отриманого палива дизельного та підпис про отримання (а.с.67-73).

Згідно лімітно-забірних відомостей на отримання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.04.2020 року по 06.10.2020 року із складу підприємства видано палива дизельного для заправки транспортних засобів (тракторів), а саме :

в квітні 2020 року видано 10425 л, залишок на складі не виданого палива дизельного на кінець місяця становив 7010 л (17435 л (придбане пальне) – 10425 л (видано в квітні) (залишок на кінець квітня 2020 року виведено без врахування залишку пального станом на 01.04.2020 року));

в травні 2020 року видано 5705 л, залишок не виданого палива дизельного на кінець місяця становив 1305 л (7010 л (залишок на кінець квітня 2020 року) – 5705 л (видано в травні 2020 року));

в червні 2020 року видано 1170 л, залишок на складі на кінець даного місяця становив 135 л (1305 л (залишок на кінець травня 2020 року) – 1170 л (видано в червні 2020 року));

03.09.2020 року видано 205,92 л.

Відповідно до інвентаризаційного опису від 06.10.2020 року залишки палива дизельного в баках сільськогосподарських машин становить 25 л (а.с.75). Інвентаризацію проведено відповідно до наказу №3 від 06.10.2020 року (а.с.74).

Проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання пального ПП "Ауса Бережани" за період з 01.04.2020 року по 15.10.2020 року на складі за адресою: село Куряни Бережанського району (територія підприємства) без наявності ліцензії на право зберігання пального так як паливо дизельне придбано в квітні 2020 року, а використовувалось для заправки тракторів із складу протягом квітня, травня, червня та вересня місяців 2020 року,

За висновками перевірки, з урахування внесення змін до акта перевірки від 16.10.2020 року №2719/10/19-00-07-04-08/22292 (а.с.19), позивачем порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР.

Заперечень до акту перевірки у представника ПП "Ауса Бережани" не було.

Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області 30.10.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000490704, яким на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії застосовано до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн. (а.с.24-25).

Не погодившись із наказом про проведення фактичної перевірки та податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

У пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У відповідності до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).

Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 05.10.2020 року видано наказ №1671 "Про проведення фактичної перевірки", керуючись ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Вказаний наказ вручений платнику податку, про що свідчить підпис директора ПП "Ауса Бережани" ОСОБА_3 .

Положення абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України визначають, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Зі змісту наведеної правової норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як у спірних правовідносинах позивач не скористався таким правом, за результатами якої складено акт від 15.10.2020 року №0331/19/00/0704/35999940 та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.10.2020 року №00000490704.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №826/17123/18 ухвалила постанову від 21.02.2020 року (К/9901/25669/19), в якій сформулювала такий правовий висновок: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Покликання позивача на те, що фактичну перевірку здійснено без законодавчих підстав є безпідставними, позаяк такі були вказані: "ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України", що відповідає вимогам до наказу, встановлених п.81.1 ст.81 ПК України.

Обов`язок контролюючого органу вказувати в такому наказі інформацію про порушення вимог законодавства чи інші (фактичні) підстави для проведення перевірки, законодавством не встановлений, та не вбачає достатнім для причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю податкового-повідомлення рішення від 30.10.2020 року №00000490704.

В розвиток вказаної правової позиції суд зазначає, що оспорювати правомірність рішення (наказу) про проведення перевірки особа, якої він стосується, вправі, якщо перевірка не проведена. До цього моменту можливим способом, у який особа, щодо якої призначена перевірка, може реалізувати право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе і шляхом не допуску посадових осіб до перевірки.

Натомість наказ від 05.10.2020 року №1671, який є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок проведення перевірки та прийняття за її результатами податкового-повідомлення рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування наказу від 05.10.2020 року №1671 "Про проведення фактично перевірки".

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом №481/95-BP.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 цього Закону встановлено вимоги щодо імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР).

Згідно з ч.10 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч.21 ст.15 Закону №481/95-ВР).

Частиною 32 ст.15 Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Відповідно до ч.38 ст.15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.43 ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Водночас у ст.1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Разом з цим, пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Як встановлено судом, і це не оспорюється сторонами, ліцензія на право зберігання пального у перевіряємий період відсутня у ПП "Ауса Бережани".

Протягом квітня 2020 року ПП "Ауса Бережани" придбало паливо дизельне в кількості 17435 л загальною вартістю 251719,18 грн., а саме: 10.04.2020 року у ПП "ОККО-Бізнес Контракт" в кількості 2990 л, загальною вартістю 49185,00 грн.; 23.04.2020 року у ПП "ОККО-Бізнес Контракт" в кількості 2990 л, загальною вартістю 43355,00 грн.; 28.04.2020 року у ФОП ОСОБА_1 в кількості 11455,00 грн., загальною вартістю 159178,68 грн.

У відповідності до товарно-транспортних накладних ПП "ОККО-Бізнес Контракт" №9100936852 від 10.04.2020 року, №9101316968 від 23.04.2020 року та товарно-транспортної накладної ФОП ОСОБА_1 №2723911174 від 28.04.2020 року пункт розвантаження – село Куряни Бережанського району Тернопільської області.

Вказані нафтопродукти придбані позивачем для здійснення власної господарської діяльності, які було відвантажено в секцію для палива спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправник-С, модель 5334 ТЗА-7, 5334, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користування ПП "Ауса Бережани" відповідно до договору найму транспортного засобу від 31.03.2020 року та акта прийому-передачу від 01.04.2020 року (а.с.35-37, 38).

Як стверджує позивача, поставлене паливо 10.04.2020 року в кількості 2990 л використано позивачем шляхом заправки транспортних засобів (тракторів) протягом 10.04.2020 року по 22.04.2020 року. Поставлене паливо 23.04.2020 року в кількості 2990 л використано ним в кількості 2255 л протягом 23.04.2020 року по 28.04.2020 року. Станом на 28.04.2020 року у секції для палива спеціалізованого вантажного автомобіля МАЗ паливозаправник-С було 735 л дизельного пального, в яку також 28.04.2020 року відвантажено дизельне пальне в кількості 7120 л, тобто загалом така вміщувала 7855 л дизельного пального.

Решта палива, поставленого 28.04.2020 року ФОП ОСОБА_1 , в кількості 4335 л було відвантажено у поліетиленові пляшки позивача ємністю 4,85 л кожна, а саме в 894 поліетиленові пляшки.

Станом на 01.04.2020 року на балансовому рахунку підприємства обліковувалося 2640 ємностей місткістю 4,85 л для зберігання дизельного палива на загальну суму 475,20 грн. (а.с.17).

Тобто вартість однієї поліетиленові пляшки ємністю 4,85 л становить 0,18 грн., що, не зважаючи на оприбуткування таких 17.12.2019 року (а.с.16), викликає обгрунтовані сумніви реальності господарської операції та її економічному змісту.

Докази придбання позивачем тари у кількості 2640 поліетиленових пляшок, ємністю 4,85 л, за ціною 0,18 грн. в матеріалах справи відсутні.

Особи, яка здійснила розлив дизельного палива у таку тару позивачем також не повідомлено.

За умовами договору №04-27-01 поставки нафтопродуктів, укладеного 27.04.2020 року з ФОП ОСОБА_1 , поставка здійснюється з нафтобази, відвантаження товару позивачу шляхом розлиття в поліетиленові пляшки ємністю 4,85 л не передбачено.

Доказів отримання послуг збирання, зберігання, утилізації споживчої тари ємністю 4,85 л у кількості 894 поліетиленові пляшки позивачем теж не представлено.

Якщо взяти орієнтовний час в 1 хвилину на наповнення 1 пляшки 4,85 л (подача пляшки, відкриття зливу, наповнення, закриття зливу, закорковування) то в сукупності вийде 14 годин 54 хвилини безперервної роботи.

З приводу посилань позивача, що жодних документів, які би підтверджували факт зберігання позивачем паливно-мастильних матеріалів, способу зберігання, способу відвантаження паливно-мастильних матеріалів відповідач не вимагав надавати, суд відзначає про не представлення таких і суду, тоді як у відповідності ч.1 ст.79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

За сукупністю наведених обставин, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що все отримане дизельне паливо 28.04.2020 року в кількості 4335 л розлите в поліетиленові пляшки ємністю 4,85 л, а отже це не є зберіганням пального у розумінні Закону №481/95-ВРі вважає дані пояснення надуманими, не послідовними, такими, що суперечать звичним фізичним можливостям розливу дизельного палива.

Більше того, як значено вище, не є акцизним складом лише приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, а вданому випадку пальне у тарі ємністю до 5 літрів отримано не від виробники і не від або особи, яка здійснила його розлив.

Розлив спірного пального здійснено самостійно, а тому класифікувати наявність пального в кількості 4335 л на території ПП "Ауса Бережани" в с. Куряни, Бережанського району, Тернопільської області, як не акцизний склад позивач не мав підстав.

Водночас суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що для встановлення факту правопорушення відповідачу слід було з`ясувати спосіб зберігання, що в принципі є неможливим з огляду на відсутність паливно-мастильних матеріалів станом на день проведення перевірки, про що свідчить і інвентаризаційний опис ПП "Ауса Бережани" від 06.10.2020 року.

Податковим законодавством не обмежено податковий орган застосовувати штрафні (фінансові) санкцій лише за правопорушення, які відбулись у день фактичної перевірки.

Під податковим правопорушенням розуміється протиправне (передбачене податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) особи, пов`язане з невиконанням чи неналежним виконанням податкового обов`язку, за яке передбачена юридична відповідальність.

Натомість допитаний в ході судового розгляду свідок, який безпосередньо здійснював перевірку ПП "Ауса Бережани", перебуваючи за огорожею території комплексу виявив цистерну, яку у повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП позивачем не було зазначено.

При оцінці показань свідка ОСОБА_2 , який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд враховує, що зазначені показання є послідовними, між ними відсутні суперечності, а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Водночас відповідно до лімітно-забірних відомостей на отримання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.04.2020 року по 06.10.2020 року із складу підприємства видано палива дизельного для заправки транспортних засобів (тракторів), а саме :

в квітні 2020 року видано 10425 л, залишок на складі не виданого палива дизельного на кінець місяця становив 7010 л (17435 л (придбане пальне) – 10425 л (видано в квітні) (залишок на кінець квітня 2020 року виведено без врахування залишку пального станом на 01.04.2020 року));

в травні 2020 року видано 5705 л, залишок не виданого палива дизельного на кінець місяця становив 1305 л (7010 л (залишок на кінець квітня 2020 року) – 5705 л (видано в травні 2020 року));

в червні 2020 року видано 1170 л, залишок на складі на кінець даного місяця становив 135 л (1305 л (залишок на кінець травня 2020 року) – 1170 л (видано в червні 2020 року));

03.09.2020 року видано 205,92 л.

Наведеними доказами підтверджено наявність залишків паливно-мастильних матеріалів у перевіряємий період та відповідно зберігання його, що підтверджує висновки перевірки.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

В частині доводів позивача про те, що постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 14.01.2021 року, що 26.01.2021 року набрала законної сили, у справі №3/593/585/2020 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно директора ПП "Ауса Бережани" ОСОБА_3 за ч 1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрито, за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення (а.с.107-111), то суд враховує, що в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом із тим, така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято постанову.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Згідно з ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд враховує обставини встановлені постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 14.01.2021 року у справі №3/593/585/2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено.

Стаття 17 Закон № 481/95-BP розрізняє відповідальність посадових осіб та громадян (ч.1) і відповідальність суб`єктів господарювання (ч.2) за порушення вимог цього Закону. В першому випадку мова йде про адміністративну відповідальність на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення за правопорушення, суб`єктом яких є фізична особа, яка безпосередньо вчинила протиправну дію, а в другому - відповідальність суб`єкта господарювання (юридичну особу, фізичну особу – підприємця) у вигляді фінансових санкцій, передбачених в ч.2 ст.17 Закону №481/95-BP. При цьому відповідальність суб`єкта господарювання не звільняє громадян, які безпосередньо вчинили правопорушення, від відповідальності відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 481/95-BP та Кодексу України про адміністративні правопорушення. І одночасно з відповідальністю громадянина, який вчинив правопорушення, відповідальність несе суб`єкт господарювання.

Отже, відсутність в діях ОСОБА_3 події та складу правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПП "Ауса Бережани", не виключає відповідальності позивача як суб`єкта господарювання.

Відтак, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтоване застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 500000,00 грн. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у перевіряємий період, що стверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, та визнає податкове повідомлення-рішення №00000490704 від 30.10.2020 року таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача необгрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення суд залишає без задоволення.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові приватного підприємства "Ауса Бережани" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області №1671 від 05.10.2020 року "Про проведення фактично перевірки приватного підприємства "Ауса Бережани" та податкового повідомлення-рішення №00000490704 від 30.10.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Ауса Бережани" (місцезнаходження/місце проживання: с. Куряни,Бережанський район, Тернопільська область,47522, код ЄДРПОУ/РНОКПП 35999940);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763);

Головуючий суддя Мандзій О.П.