Рішення № 96648360, 29.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 р. Справа № 480/1544/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Буланова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Управління ЗПВР у Сумській області), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ЗПВР у Сумській області (далі – ВПВР Управління ЗПВР у Сумській області) Діхтяренко В.О. про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 в межах виконавчого провадження №46601844.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, виданим на виконання заочного рішення Зарічного районного суду м.Суми у цивільній справі № 591/9513/13-ц за позовом ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та який в подальшому було повернуто стягувачу ВПВР Управління ЗПВР у Сумській області згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.11.2020 ВП №46601844. Також відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 ВП №46601844, за якою в подальшому постановою від 16.11.2020 відкрито виконавче провадження №63627628.

Однак, вважає, що оскільки фактично за вказаним виконавчим листом не стягнуто кошти та не повернуто майно, у відповідача були відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, тому постанова про стягнення виконавчого збору підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 12.04.2021 (а.с.25).

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-47), в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Так, вказав, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №44932829, про стягнення з ОСОБА_1 на користь групи стягувачів заборгованості у загальному розмірі 5165205,53грн., до складу якого входить і виконавче провадження №63627628 з примусового виконання постанови №466018844 від 16.11.2020, виданої ВПВР УЗПВР у Сумській області про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 466517,79грн., державним виконавцем вчинено весь комплекс дій, передбачений вимогами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, за заявою стягувача у ВП №46601844 16.11.2020 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 466517,79грн.

Постанову про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 ВП №46601844 виокремлено в окреме виконавче провадження, з примусового виконання якої 16.11.2020 державним виконавцем на підставі ст.ст.3,4,24,25,26,27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63627628.

Наголосив, що виконавчий збір, який стягується з боржника, є санкцією за невиконання рішення суду.

Додатково відмітив, що частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених вимогами статті 37, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Крім того, вказав щодо строку звернення з позовом до суду. Зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 ВП №46601844 позивач отримав 18.11.2020, а звернувся з позовом до суду 24.02.2021, тобто, з пропуском десятиденного строку звернення, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.112-117), в якій позовні вимоги просив задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково вказав, що при поверненні та пред`явленні виконавчого листа №591/9513/13-ц від 12.03.2014, виданого Зарічним районним судом м. Суми вже до приватного виконавця в 2021р., оскаржувані постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору мали бути скасовані, оскільки виконавчий збір стягується двічі по одному виконавчому листу.

Судові засідання 12.04.2021 та 20.04.2021 відкладалися за клопотанням представника позивача на 20.04.2021 та 28.04.2021 відповідно (а.с.107, 150).

Ухвалою суду від 28.04.2021 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Сумській області Діхтяренка В.О. про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2020 ВП №63627628 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору була залишена без розгляду.

В судове засідання представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.152).

Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вказану норму та заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника Управління ЗПВР у Сумській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладеній у позовній заяві (а.с.20-24).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 2014 року Зарічним районним судом м. Суми було ухвалено рішення у цивільній справі № 591/9513/13-ц за позовом ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на користь ТОВ „ОТП Факторинг Україна" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CL-SMEC00/012/2008 (кредитний договір №1) від 18.02.2008 суму боргу у розмірі 38454,22дол. США, пеню в розмірі 1121880,77грн.. та заборгованість по кредитному договору № CL-SMEС00/077/2008 (кредитний договір №2) від 11.06.2008 в розмірі 45552,86дол. США та пеню в розмірі 1328979,72грн. в солідарному порядку, за яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та 12.03.2014 видано виконавчий лист (а.с.148-149).

19.02.2015, як вбачається з відзиву з примусового виконання виконавчого листа у справі №591/9513/13-ц державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №46601844.

За заявою стягувача про повернення виконавчого документа, 16.11.2020 Управління ЗПВР у Сумській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення документа стягувачу у виконавчому провадженні №46601844, п.2 якої визначено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження вивести в окреме провадження (а.с.7).

При цьому, 16.11.2020 одночасно з винесенням постанови про повернення документа стягувачу у ВП №46601844 Управлінням ЗПВР у Сумській області також було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 466517,79грн. (а.с.11).

16.11.2020 на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” з приводу примусового виконання постанови №46601844 від 16.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 466517,79грн. було відкрито виконавче провадження №63627628 (а.с.10).

В подальшому, ТОВ "Вердикт Капітал" знову було пред`явлено до виконання виконавчий лист, виданий Зарічним районним судом м.Суми 12.03.2014 у справі №591/9513/13-ц, та приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Слесарєвою О.В. 29.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64328803 з його виконання (а.с.142-143).

29.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Слесарєвою О.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди по ВП № 64328803, з урахуванням постанови від 29.01.2021 про виправлення помилки в процесуальному документів, за яким основна винагорода приватного виконавця нарахована у розмірі 10% від суми боргу, а саме: в розмірі 8400,71 доларів США, а також 245086,05 грн. (а.с.144-145).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

У ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №46601844 від 19.02.2015, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Водночас п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п.1,9 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За правилами ч.5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), п.1 розд.1 якої визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п.1 ч.1 ст.37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом, що кореспондуються з нормами п.8 розд. III Інструкції.

При цьому п. 22 розд. ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведених вище приписів Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, п. 20 розд. ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Про вказане також свідчить і відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем з приводу виконання зазначеного вище виконавчого листа 29.01.2021 (а.с.142) та стягнення з позивача в такому ж розмірі, що і виконавчий збір, стягнутого оскаржуваною постановою, винагороди приватного виконавця (а.с.144,145).

Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2020 у справі № 2540/3203/18, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як встановлено в судовому засіданні стягнення за пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом, виданим Зарічним районним судом м. Суми у цивільній справі № 591/9513/13-ц, в ході здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження ВП №46601844, фактично не відбулось, оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою постановою про повернення виконавчого документа.

Державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, про що свідчить і відсутність результатів виконання (суму, яку фактично стягнуто) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 46601844 від 16.11.2020 та посилання на відсутність виконання рішення суду у самій постанові про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 №46601844, та відсутність будь-яких відміток про стягнення у самому виконавчому листі (а.с.149), що дає підстави для висновку про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі 466517,79грн. на підставі оскаржуваної постанови від 16.11.2020 ВП №46601844.

З огляду на викладене, встановлені в судовому засіданні обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм дають підстави для висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у спірній постанові від 16.11.2020 ВП №46601844, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII та, як наслідок, критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач звернувся до суду з порушенням 10-денного строку звернення з позовом, суд вказує наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Як встановлено судом, позивач дізнався про порушене право щодо прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, 12.02.2021 - після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №63627397 (а.с.9), а з позовом до суду через засоби поштового зв`язку звернувся 22.02.2021, тобто у строк, встановлений п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача наголошує, що позивачу направлялася постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням про вручення, водночас, доказів направлення саме постанови про стягнення виконавчого збору відповідачем суду не надано. Відтак, строк звернення з позовом до суду не є пропущеним, а тому вказані доводи представника відповідача не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача суму судового збору в розмірі 4665,18грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанцій від 16.02.2021 та від 29.03.2021 (а.с.6, 19).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (40003, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.28, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 16.11.2020 ВП №46601844 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 466517,79грн.

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (40003, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.28, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий у розмірі 4665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 18коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Шевченко