Рішення № 96648350, 29.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2021 року м. Рівне №460/8511/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (далі – ТОВ «Даліс Автомотів Груп», позивач) до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000330/2 від 07.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.12.2017 між позивачем та компанією Metelli S.p.A., зареєстрованою в Італійській Республіці, укладено контракт № 22017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати позивачу товар, а саме автозапчастини. З метою митного оформлення товару митному органу надано митну декларацію та необхідні документи. Проте, в ході митних консультацій декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності. Позивач вказує, що жодних підстав для витребування додаткових документів у митного органу не існувало, оскільки останньому з митними деклараціями надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надані додаткові документи та відповідні пояснення, проте відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Відповідач у строк встановлений судом подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що подані декларантом до митного оформлення за митними деклараціями документи містили розбіжності та неточності, зокрема: (1) до митного оформлення подано фактури 272319, 272320, 272321, 272322 від 23.09.2020, в яких вказана знижка 3% та 4,50% на товари, однак даний відсоток, його обґрунтування, терміни дії не передбачені контрактом. Доповнення до контракту зазначений в 44 гр МД від 23.05.2018 Додаткова угода № 1 не подані до митного оформлення; (2) встановлений факт заниження цін на окремі артикули, які заявлялися до митного оформлення даним імпортером за даним контрактом у попередні періоди (МД № UA204120/2020/036451 від 18.05.2020); (3) митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами, а саме товар № 2 – МД від 20.08.2020 №UA100530/2020/39902; рівень митної вартості 4,23 USD/кг. Відповідач вказує, що подані декларантом документи не були достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому контролюючим органом прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визнання митної вартості.

Ухвалою суду від 23.12.2020, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2021.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді судове засідання 15.03.2021 не відбулося та було перенесено на 26.04.2021.

Ухвалою суду від 26.04.2021 продовжено розгляд справи № 460/8511/20 у письмовому провадженні.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Так, 18.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Даліс Автомотів Груп» та компанією Metelli S.p.A., зареєстрованою в Італійській Республіці, укладено контракт № 22017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати позивачу товар, а саме автозапчастини. Згідно пунктами 3.1., 3.2. контракту товар постачається позивачу окремими партіями згідно виставлених рахунків. Умовами поставки є FCA Луцьк (Україна), якщо інше не вказано в інвойсі, умови поставки товару розуміються у відповідності Інкотермс 2010.

05.10.2020 з метою переміщення товару на митну територію України позивач подав до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ UA204120/2020/094004. Відповідно до графи 31 митної декларації заявленим товаром є запасні частини для легкових автомобілів. Відповідно до графи 22 декларації митна вартість товару визначена позивачем в сумі 92846,44 Євро відповідно до першого методу - за ціною договору (вартість операції), що відповідає сумі вказаній в Інвойсах № 272319, № 272320, № 272321, № 272322 від 23.09.2020.

Позивачем при поданні митної декларації № UA204120/2020/094004 надано відповідачу наступні документи:

- прайс-лист від 01.09.2020;

- інвойс № 272319 від 23.09.2020;

- інвойс № 272320 від 23.09.2020;

- інвойс № 272321 від 23.09.2020;

- інвойс № 272322 від 23.09.2020;

- транспортна накладна АС066848;

- картка відмови №UA204120.2020.093411.001;

- митна декларація №UA204120/2020/01594 від 05.10.2020;

- лист Metelli S.p.A. від 23.09.2020;

- контракт №22017 від 18.12.2017 з додатковими угодами;

- лист Metelli S.p.A. від 23.09.2020;

- лист Metelli S.p.A. від 02.10.2020;

- лист Metelli S.p.A. від 14.09.2020;

- митна декларація країни відправлення 20ITQSD1T0054805E2 від 29.09.2020;

Відповідач 07.10.2020 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) прайс-листи, каталоги; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) банківські платіжні документи.

07.10.2020 позивачем додатково було надано відповідачу наступні документи: лист-пояснення компанії Metelli S.p.A. від 06.10.2020, лист-пояснення компанії Metelli S.p.A. від 06.10.2020, лист-пояснення ТОВ «ДАГ», видаткова накладна №359751 від 18.08.2020, видаткова накладна № 3602012 від 18.09.2020, видаткова накладна № 385949 від 29.09.2020, видаткова накладна № 388948 від 30.09.2020, видаткова накладна № 363865 від 21.09.2020, видаткова накладна № 379882 від 26.09.2020, видаткова накладна № 379110 від 25.09.2020, видаткова накладна № 354550 від 16.09.2020, прибуткова накладна № 5010 від 17.07.2020, прибуткова накладна № 8117 від 14.09.2020.

Разом з тим, 07.10.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204120/2020/000330/2 (далі по тексту рішення). В обґрунтування неможливості визнати митну вартість товару за ціною договору відповідач зазначив, що у поданих декларантом документах «наявні розбіжності та неточності, а саме: до митного оформлення подано фактури 272319, 272320, 272321, 272322 від 23.09.2020 в яких вказана знижка 3%, 4,5% на товари, однак даний відсоток, його обґрунтування, термін дії не передбачений контрактом; доповнення до контракту зазначений в 44гр. МД додаткова угода №1 не подана до митного оформлення. Встановлено факт зниження ціни на окремі артикули які заявлялись до митного оформлення за даним контрактом у попередні періоди МД №UA204120/2020/036451». Відповідно до розділу IV рішення, митний орган скоригував митну вартість партії товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості на основі раніше визначених митним органом митних вартостей з врахуванням співставлення найменувань, артикулів та розмірів із розрахунку товар № 2 – 4,23 USD/кг. Таким чином відповідачем встановлено числове значення митної вартості товару № 2 в сумі 30871,3309 Євро.

07.10.2020, не погоджуючись з рішенням № UA204120/2020/000330/2 від 07.10.2020 позивач подав повторно відповідну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/094927 та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 174265,38 грн.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного Рішення UA204120/2020/000330/2 від 07.10.2020, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

У графі 33 спірного рішення зазначені підстави для коригування митної вартості товару:

“Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.;

2) За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митними деклараціями містять розбіжності та неточності, зокрема:

1) до митного оформлення подано фактури 272319, 272320, 272321, 272322 від 23.09.2020 в яких вказана знижка 3%, 4,5% на товари, однак даний відсоток, його обґрунтування, термін дії не передбачений контрактом;

2) доповнення до контракту зазначений в 44гр. МД додаткова угода №1 не подана до митного оформлення;

3) встановлено факт зниження ціни на окремі артикули які заявлялись до митного оформлення за даним контрактом у попередні періоди (МД №UA204120/2020/036451).

Митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами: товар № 2 - МД від 20.08.2020 №UА100530/2020/39902 – рівень митної вартості становить 4,23 дол. США/кг;

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як виписка з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; у разі здійснення оплати – платіжні документи щодо оплати вартості товарів покупцеві, які дають можливість ідентифікувати розрахунки за товари подані до митного оформлення; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаної митними органами митної вартості ( Товар № 2 МД від 20.08.2020 №UА100530/2020/39902). РМВ товару становить 4,23 дол. США/кг.

Декларант мас право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу”.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі іменується – МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини восьмої – одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

При поданні до митного органу митної декларації, декларантом заявлено митну вартість товару згідно ціни договору і обраний метод її визначення – основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (пункт 1 частини першої статті 57 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У Рішенні відповідачем в обґрунтування розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зазначено:

1) до митного оформлення подано фактури 272319, 272320, 272321, 272322 від 23.09.2020 в яких вказана знижка 3%, 4,5% на товари, однак даний відсоток, його обґрунтування, термін дії не передбачений контрактом;

2) доповнення до контракту зазначений в 44гр. МД додаткова угода №1 не подана до митного оформлення;

3) встановлено факт зниження ціни на окремі артикули які заявлялись до митного оформлення за даним контрактом у попередні періоди (МД №UA204120/2020/036451).

Щодо знижки на товар зазначених у фактурах суду слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 1.1. Контракту № 22017 від 18.12.2017 зі змінами від 01.08.2020 предметом даного договору є продаж і поставка автомобільних запчастин продавцем покупцю… Асортимент, ціна та кількість кожної одиниці поставки, її загальна вартість, розмір знижок, строки відвантаження визначаються сторонами в рахунках-фактурах на кожну поставку за даним договором. Відповідно до поданих позивачем інвойсів вартість товару зазначена з врахуванням знижок, що не суперечить умовам договору.

Крім того, пунктом 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода форми визначення вартості товару.

Таким чином, зазначені висновки митного органу є необґрунтованими, безпідставними та відхиляються судом.

Безпідставним є твердження відповідача, що Додаткова угода №1 до контракту не подана до митного оформлення, оскільки відповідно до Доповнення №1 до поданої відповідачу митної декларації № UA204120/2020/094004 (довідковий номер 33191) Додаткова угода № 1 до контракту № 22017 від 18.12.2017 надана позивачем з митною декларацією.

Крім того, зниження ціни на окремі артикули які заявлялись до митного оформлення у попередні періоди (МД №UA204120/2020/036451), про що зазначено у Рішенні, як підстава розбіжностей, підтверджується зміною вартості товару відповідно до прайсу. Поданий відповідачу прайс передбачає, як збільшення ціни на деякі групи товарів, так і зменшення, що не суперечить укладеному контракту та чинному законодавству.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такої позиції дотримується Верховний Суд, у постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.

Тобто, декларантом були надані усі необхідні документи, які стосуються питання визначення числових значень вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Таким чином, суд зазначає, що митним органом не зазначено у Повідомленні про надання додаткових документів та в оскаржуваному рішенні, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, та не надано жодної оцінки документам, які були надані декларантом, хоча документи були надані у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що спірне рішення не містять опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до усіх оскаржуваних Рішень, митний орган вирішив скоригувати митну вартість партії товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості на основі раніше визначених митним органом митних вартостей з врахуванням співставлення найменувань, артикулів та розмірів. Проте в оскаржуваних Рішеннях відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації якою керувався відповідач при визначенні митної вартості товару крім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Разом з тим, отримана інформація в ЦБД ЄАІС Держмитслужби про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення UA204120/2020/000330/2 від 07.10.2020, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 16.11.2020 № 5200.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати за перекладацькі послуги документів у розмірі 15012,00 грн., сплачені відповідно до платіжного доручення від 13.11.2020 №5185, та надані Товариством з обмеженою відповідальністю “Ла-Віта” згідно Акта виконаних робіт від 11.11.2020 №РА-0000087.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини третьої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частиною четвертою статті 137 КАС України встановлено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята статті 137 КАС України).

Частинами 6 та 7 статті 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що надані позивачем Акт виконаний робіт від 11.11.2020 №РА-0000087, Рахунок від 11.11.2020 №СФ-0000086 та платіжне доручення від 13.11.2020 №5185 підтверджують понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача, пов`язаних з розглядом даної судової справи та є співмірними із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим перекладачем на надання послуг.

Верховний Суд, розглядаючи справу №160/7049/19 (адміністративне провадження №К/9901/6449/20) у постанові від 31 березня 2020 року вказав: “Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених за результатами розгляду адміністративного позову/апеляційної скарги, спірним питанням у справі не є мова документів, які подавались позивачем митному органу під час митного оформлення. З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи”.

Тобто, з`ясуванню підлягає обставина щодо понесення позивачем витрат на перекладацькі послуги до моменту звернення до суду з позовом чи замовлення таких послуг під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою доведення своєї позиції.

Як встановлено судом з матеріалів справи витрати на переклад документів здійснені після митного оформлення товару та прийняття відповідачем спірних рішень з метою належного обґрунтування адміністративного позову.

Таким чином, позивач довів суду, що заявлені витрати пов`язані з судовим розглядом саме даної справи, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати за перекладацькі послуги документів у розмірі 15012,00 грн.

Щодо клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суду слід зазначити наступне.

Так, представником позивача було подане клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі.

Відповідача, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не просив.

Розглянувши клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази, подані в обґрунтування клопотання, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20).

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року, справа №569/17904/17, адміністративне провадження №К/9901/52416/18).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду:

(1) Договір про надання правової допомоги від 11.11.2020 № 23, укладений між позивачем та адвокатом Бойко Юрієм Володимировичем щодо здійснення представництва інтересів позивача у адміністративній справі щодо оскарження спірного рішення Поліської митниці Держмитслужби;

(2) Додаток №1 до Договору від 11.11.2020 № 23 – Перелік послуг адвоката: вивчення матеріалів справи – 500,00 грн. за 1 год., написання позовної заяви – 800,00 грн. за 1 год., написання відповіді на відзив – 800,00 грн. за 1 год., написання апеляційної скарги – 1000,00 грн. за 1 год., написання касаційної скарги – 1200,00 грн. за 1 год., написання клопотань, заяв, пояснень тощо – 500,00 грн. за 1 год., участь у судовому засіданні в суді першої інстанції – 1000,00 грн. за 1 год., участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції – 1500,00 грн. за 1 год., участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції – 2000,00 грн. за 1 год., одноразова винагорода за позитивне рішення в суді першої інстанції – 1000,00 грн., одноразова винагорода за позитивне рішення в суді апеляційної інстанції – 1500,00 грн., одноразова винагорода за позитивне рішення в суді касаційної інстанції – 2000,00 грн.;

(3) Акт про надані послуги від 05.02.2021 з розрахунком вартості наданих послуг у загальному розмірі 9200,00 грн.;

(4) Платіжне доручення від 08.02.2021 № 6651 про сплату позивачем суми у розмірі 9200,00 грн.; призначення платежу – оплата за надання правової допомоги згідно рахунку № 0502221/3 від 05.02.2021 згідно договору № 23 від 11.11.2020.

Разом з тим, згідно акту про надані послуги від 05.02.2021 представником позивача зазначено послуги щодо участі у чотирьох судових засіданнях в Рівненському окружному адміністративному суді. Однак відповідно до наявних в матеріалах справи протоколах судових засідань, представник позивача брав участь лише в одному судовому засіданні, що є підставою для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій частині.

Суд зазначає, що суду надані належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, які є частково співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6200,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” (вулиця Івана Франка, 29 Б, місто Радивилів, Рівненська область, 35500; код ЄДРПОУ 41160309) до Поліської митниці Держмитслужби ( вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000330/2 від 07 жовтня 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” (код ЄДРПОУ 41160309) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) судові витрати на суму 23314 (двадцять три тисячі триста чотирнадцять) грн. 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля