Рішення № 96647646, 29.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 р. справа № 400/2704/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Робоча, 1,Миколаїв,54030 третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "Корабел ", вул. 6 Слобідська, 81,Миколаїв,54055 про:зобов`язання вчинити певні дії,

За участю:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», в якому просить зобов`язати відповідача утриматись від стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 12000 грн. у виконавчому провадженні №64832167.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчий збір підлягає стягненню лише за умови примусового виконання рішення суду, але у даному випадку боржник намагався виконати рішення добровільно, тобто відсутня ознака примусового характеру.

Ухвалою від 26.04.2021 р. відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав не стягнення виконавчого збору і у даному виконавчому провадженні такі підстави відсутні. Крім того, із змісту позовної заяви не зрозуміло які саме рішення, дії чи бездіяльність виконавця оскаржуються позивачем.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 р. у справі №915/537/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», зокрема, зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути торгове місце № НОМЕР_1 , загальною площею 8,0 кв.м., на території ринку ГП ГО БК «Корабел» по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві.

16.03.2021 р. відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64832167 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/537/20 щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «БК «Корабел» вказане торгове місце. Також, відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 12000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується зі стягненням з нього виконавчого збору, при цьому просить зобов`язати відповідача утриматись від його стягнення.

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Позивач посилається, як на підставу не стягнення з нього судового збору, на свої дії щодо добровільного виконання рішення суду. Тобто, підстави для не стягнення виконавчого збору, передбачені вищезазначеною нормою Закону №1404, відсутні.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що він намагався передати стягувачу торгове місце у добровільному порядку, на підтвердження зазначеного надав до суду заяву про повернення торгового місця №16 на території колишнього ринку ГП ГО БК «Корабел» по вул. 6 Слобідській, 81 у місті Миколаєві, яку направляв на адресу стягувача разом із актом приймання – передачі. Про дані обставини повідомив відповідача.

Позивач у своїх позовних вимогах не оскаржує постанову відповідача щодо стягнення з нього судового збору, відтак суд не може надати належну оцінку вищезазначеним обставинам. Тобто, по суті позивач не погоджується із постановою про стягнення з нього судового збору, однак вона не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, позивач не надав доказів відмови стягувача від прийняття торгового місця, яке позивач мав передати стягувачу.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, суд погоджується з позицією відповідача, що ні з позовної заяви, ні з пояснень представника позивача не зрозуміло, які дії, рішення чи бездіяльність оскаржує позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1,Миколаїв,54030 34993162) про зобов`язання утриматись від стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 12000 грн. у виконавчому провадженні №64832167, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич