Рішення № 96647578, 27.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12441/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

представника відповідача Деркача В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі – УСБУ у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить: стягнути з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 100000 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовані, незгодою позивача із тим, що повний розрахунок при звільненні з ним був проведений 15.12.2020, при тому що з органів прокуратури останній був звльнений18.10.2018. Враховуючи вказане ОСОБА_1 вважає, що має право на нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 30.12.2020.

УСБУ у Львівській області надало відзив на позов. Заявлені вимоги заперечує. Вказує, що будь-який претензій від позивача стосовно суми нарахованої виплати одноразової допомоги, ні стосовно виплати компенсації, ні стосовно стоків виплат не надходило. При цьому, заявлена позивачем сума стягнення, на переконання позивача, є неспівмірною та обчислено не вірно.

В судове засідання по розгляду справи позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позов заперечив з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.10.2018 наказом голови Служби безпеки України у Львівській області № 676-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу.

Згідно інформації щодо проведених нарахувань та виплат при звільненні з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , компенсація вартості за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна від 18.10.2018 в сумі 28092,94 виплачена ОСОБА_1 28.11.2018; одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби на підставі наказу начальника Управління від 18.10.2018 №676-ос виплачена позивачу в сумі 141586,95 грн. - -07.02.2019; компенсація вартості за неотримане речове майно на підставі наказу начальника управління від 01.07.2019 №376-ос виплачена позивачу 23.08.2019 в сумі 18713,70 грн.

20.05.2020 адвокат ОСОБА_2 скерував на адресу Управління Служби безпеки України у Львівській області від імені ОСОБА_1 заяву про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2018 роки.

20.06.2020 Управління Служби безпеки України у Львівській області листом № 62/15-10059 повідомило, що відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 , щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду.

Рішенням львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № №380/7094/20 зобов`язано Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.10.2018.

Відповідно до виписки з карткового рахунку позивача ,15.12.2020 на виконання вищевказаного рішення суду УСБУ у Львівській області виплачено позивачу 22.092,23 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

ОСОБА_1 вважаючи, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із наведеного слідує, що закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Як вже встановлено судом, остаточний, розрахунок при звільненні, на виконання рішення суду здійснено з позивачем 15.12 2020.

При цьому виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення позивача наказом від 18.10.2020.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 не повинен зазнавати матеріальних втрат з незалежних від нього обставин.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищенаведені обставини, той факт, що остаточний розрахунок компенсації за неотримане речове майно при звільнені з ОСОБА_1 проведено 15.102.2020, що не спростовується відповідачем, беручи до уваги положення ст. 117 КЗпП України, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні суд враховує, що позивач є менш захищеною по відношенню до відповідача, стороною відносин публічної служби. Водночас у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони також мають бути враховані.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У той же час, звертаючись до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень із вимогою про зобов`язання нарахувати та виплатити конкретно визначеної суми позивачем не було враховано, що вимоги в цій частині є безпідставними, зважаючи на той факт. Що визначення сум середнього грошового забезпечення і відповідних видів грошового забезпечення (його складових) з якого розраховується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, належить до виключної компетенції відповідача, а позивач може неправильно (помилково) визначити такі суми нарахування та здійснювати розрахунок необґрунтованих сум.

Отже, визначення суми середнього грошово забезпечення у даному випадку належить до повноважень відповідача.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (ЄДРПОУ 20001591) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стягнути за рахунок бюджетний асигнувань Управління Служби безпеки України у Львівській області (ЄДРПОУ 20001591) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2021.

Суддя В.М. Сакалош