Рішення № 96647511, 21.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року справа №380/7480/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Сенів О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 №238 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та вважати ОСОБА_1 такою, що успішно пройшла атестацію;

визнати протиправним рішення Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 за №07-155вих-20 про відмову у переведенні ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області;

зобов`язати Львівську обласну прокуратуру запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_1 у Львівській обласній прокуратурі на рівнозначній адміністративній посаді, яку займала до 11.09.2020 – заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності або рівнозначну адміністративну посаду у Львівській обласній прокуратурі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що що 05.03.2020 з врахуванням вимог Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури”, Порядку проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України №221 від 03.10.2019 та згідно затвердженого графіку позивач проходила перший етап атестації, а саме складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Під час проведення тестування позивач погано себе почувала, про що свідчить оглядовий листок від 05.03.2020 складений черговим лікарем Офісу Генерального прокурора, однак продовжила проходження іспиту. Відповідно про зазначений факт позивач повідомила членів другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та надано письмову заяву члену кадрової комісії ОСОБА_2 з проханням надати можливість передачі іспиту у зв`язку із поганим самопочуттям. 28.04.2020 позивач повторно звернулась до виконуючого голови Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, у якій просила повідомити про прийняте рішення за наслідками розгляду її заяви від 05.03.2020, однак відповіді на такі не отримала.За результатами пройденого тестування з використанням комп`ютерної техніки, видано результат іспиту із набраним балом – 64. Вважає, що кадрова комісія, яка приймала таке рішення сформована з порушеннями чинного законодавства, а саме рішення є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено вичерпної інформації про результати її тестування. З цих причин вказане рішення комісії є протиправним і підлягає скасуванню.

Також, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення та розгляді її звернення від 05.03.2020 відповідачем не вжито заходів щодо перевірки обставин, викладених в них. Також зазначає, що згідно з витягів протоколів засідання Другої кадрової комісії №2 від 05.03.2020 та №5 від 09.04.2020 комісією прийнято рішення про перенесення тестування на додатковий день за заявами 4 осіб, тобто рішення про повторну здачу іспиту приймалось вибірково, чим порушено принцип рівності.

Також наголошує, що має статус одинокої матері та виховує малолітнього сина, чим порушені її гарантії, передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

В поданих до суду відзивах на позовну заяву Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, відповідачі позов не визнали та просять відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Так, норми Закону № 1697-VII та Закону № 113-IX визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади та є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів. Згідно з пунктом 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури, регіональних, місцевих та військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та відповідно до положень пункту 7 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-IX такі прокурори можуть бути переведені на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур лише у разі успішного проходження ними атестації.

Позивач у встановлений строк та за визначеною формою подала заяву про проходження атестації, тому вона погодилася, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації її буде звільнено. Перший етап атестації (анонімне письмове тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора) позивач не пройшла успішно, за результатами складання іспиту позивачем набрано 64 балів, що менше прохідного балу для успішного складання іспиту та її не допущено до проходження наступного етапу атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. У зв`язку з чим, Кадровою комісією №2 на підставі п.13,17 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ, п.6 розділу І, п.5 розділу ІІ Порядку прийнято законне і мотивоване рішення від 09.04.2020 №243 про неуспішне проходження позивачем атестації. Тому вважає, що оскаржуване рішення Кадрової комісії №2 від 09.04.2020 №238 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Також, наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 №259 визнано такими, що втратив чинність наказ Генерального прокурора від 07.02.2020 №78, яким було створено другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур. Також вказують, що згідно протоколу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 №5 комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування через погане самопочуття та встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостей про результати тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися. Про факт звернення за медичною допомогою та незадовільний стан здоров`я прокурор повідомила комісію у своїх заявах після неуспішного проходження тестування.

Оскільки ОСОБА_1 не склала успішно іспиту у формі анонімного тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, тобто не пройшла атестацію, то підстави для її переведення у новостворену прокуратуру або призначення її на посаду прокурора відсутні. Зважаючи, що позивач має статус одинокої матері, ураховуючи норми трудового законодавства, її звільнення не відбулось, а наказом керівника з 11.09.2020 їй тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівсої обласної прокуратури.

Водночас посилання в позовній заяві на те, що відповідачем не дотримано гарантій щодо обов`язкового працевлаштування її, як одинокої матері, а не прийнято рішення про переведення її на посаду прокурора є недоречними, оскільки її не було звільнено з роботи чи переведено з однієї посади на іншу, про що свідчить відсутність відповідних наказів роботодавця. З цих підстав просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подала відповіді на відзиви суть якої зводиться до аргументів вже викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В той же час представник відповідачів проти позову заперечив із підстав, викладених письмово у поданих суду відзивах на позовну заяву. Просив в позові відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 16 квітня 1993 року працює в органах прокуратури Львівської області, на даний час займає посаду заступника начальника відділу представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області.

19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур.

10.10.2019 ОСОБА_1 подала заяву Генеральному прокурору про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір, у зв`язку із цим, пройти атестацію.

05.03.2020 з врахуванням вимог Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури”, Порядку проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України №221 від 03.10.2019 та згідно з затвердженим графіком, ОСОБА_1 проходила перший етап атестації – складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурорів.

За результатами пройденого ОСОБА_1 тестування видано результат іспиту із набраним балом – “ 64”.

09.04.2020 Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №238 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”, згідно з яким ОСОБА_1 не допущено до наступних етапів атестації та визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.

Надалі, 11.09.2020 Львівською обласною прокуратурою видано наказ №1726к, яким заступнику начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

11.09.2020 позивач звернулась із заявою до керівника Львівської обласної прокуратури Войтенко А.Б. про призначення (переведення) на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Листом Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 року № 07-155вих-20 позивача повідомлено, що перевести (призначити) її посаду заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження нею атестації.

Не погодившись з рішенням другої кадрової комісії від 09.04.2020 №238, діями Львівської обласної прокуратури щодо відмови у призначенні (переведенні) на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон № 1697-VII) відповідно до статті 1 якого прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з пунктом 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.

Відповідно до пункту 7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ).

Згідно з пунктом 17 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Пунктом 9 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Відповідно до пунктів 7 - 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ Наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок №221).

Пунктом 1 розділу І Порядку №221 встановлено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Так, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку №221). Заява підписується прокурором особисто.

Пунктами 1-5 розділу ІІ Порядку №221 встановлено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Отже, законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації.

Оскільки метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності, кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації прокурора. Результат складеного прокурором іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички є одним з етапів проходження атестації, тобто самостійним показником визначення рівня професійної компетентності. Під час проведення атестації Комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження, а тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за певними критеріями та відповідними показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.10.2019 ОСОБА_1 подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Суд зауважує, що подаючи вказану заяву позивач підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, її буде звільнено з посади прокурора, тобто позивач цілком і повністю була ознайомлена з умовами та процедурами проведення атестації та погодилася на їх застосування.

В протилежному випадку, позивач мала право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого останньою зроблено не було.

Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок №233), відповідно до пункту 2 якого комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку №233).

Згідно з пунктом 16 Порядку №233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії.

Відповідно до пункту 19 Порядку №233 перелік і склад комісій затверджується наказами Генерального прокурора. У разі необхідності перелік і склад комісій може бути змінений Генеральним прокурором, у тому числі на підставі заяви члена комісії про вихід з її складу. Зміна члена комісії, делегованого до її складу міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями, здійснюється за їх пропозицією у зв`язку зі зверненням Генерального прокурора про делегування кандидата у визначений ним строк. У разі ненадання кандидата для заміни у визначений строк, Генеральний прокурор призначає до складу комісії особу на власний розсуд.

Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 78 утворено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, у такому складі 6 осіб: ОСОБА_3 (голова комісії), Дорошенко Т.Ф. (член комісії (секретар комісії)), ОСОБА_4 (член комісії), ОСОБА_5 (член комісії), Лємєнов О. (член комісії), ОСОБА_6 (член комісії).

Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 80 утворено робочу групу Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Відповідно до наказу Генерального прокурора №117 від 27.02.2020 “Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 07.02.2020 №78 “Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур”, виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_7 та включено до складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та визначено її секретарем ОСОБА_8 .

Відповідно до наказу Генерального прокурора №136 від 06.03.2020 “Про внесення змін до наказів Генерального прокурора від 07.02.2020 №77 і №78 про створення першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур”, виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , включено до складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_9 та визначено його головою комісії та ОСОБА_10 та визначено таку секретарем комісії.

Наказом Генерального прокурора №259 від 02.06.2020 “Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп”, визнано такими, що втратили чинність накази Генерального прокурора, зокрема від 07.02.2020 №78 “Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур”, від 07.02.2020 №80 “Про створення робочої групи другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур”.

Вказані накази розміщені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, відкриті для загального ознайомлення.

Так, порядок утворення комісії, як і критерії, підстави здійснення добору членів такої, позивач до отримання результатів іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурорів, не оскаржувала, політичну нейтральність, бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права членів комісії позивач під сумнів не ставила.

Підставою для прийняття відносно позивача Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур рішення №238 від 09.04.2020 стало набрання нею за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, кількості балів, меншої від прохідного балу.

Аналіз наведених положень Порядку №221 дозволяє дійти висновку, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем, що за результатом іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрано 64 балів, що становить менше необхідного мінімально допустимого балу.

Відтак, позивачка приступила до виконання тестових завдань та завершила тестування, набравши меншу кількість балів, ніж було необхідно для успішного проходження тестування, тобто фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації.

Відповідно до протоколу №5 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 за результатами розгляду заяв позивача щодо повторного проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, вирішено відмовити у призначенні нового дня для складання іспиту.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про дискримінаційні умови під час складання нею іспитів в один день - 05.03.2020 року у порівнянні із складанням іспитів співробітниками Генеральної прокуратури України в різні дні, оскільки відповідна процедура проходження тестування не була передбачена Порядком №221 на момент складання іспитів працівниками Генеральної прокуратури України, у той час як на момент проходження тестування позивачем до Порядку №221 були внесені зміни наказом Офісу Генерального прокурора від 04.02.2020 року №65. Крім того, приписи Порядку №221 не передбачали жодних обмежень у часі дня складання іспиту.

Щодо твердження позивача про неналежний склад кадрової комісії, суд зазначає, що право формування складу таких комісії закріплене на законодавчому рівні за Генеральним прокурором, і саме ця особа несе персональну відповідальність за її склад. Позивачем суду не доведено невідповідність жодного з членів другої кадрової комісії вимогам, які висуваються до них законом.

Доводи позивача про невмотивованість рішення кадрової комісії спростовується матеріалами справи, зокрема протоколом комісії №5 від 09.04.2020.

Щодо тверджень позивача про незадовільний стан свого здоров`я під час проходження іспиту, такий також судом не береться до уваги, оскільки про факт звернення за медичною допомогою та незадовільний стан здоров`я прокурор повідомила комісію у своїх заявах після неуспішного проходження тестування.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 №238.

Щодо позовних вимог визнати протиправним рішення Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 за №07-155вих-20 про відмову у переведенні ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області та зобов`язати Львівську обласну прокуратуру запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_1 у Львівській обласній прокуратурі на рівнозначній адміністративній посаді, яку займала до 11.09.2020 – заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності або рівнозначну адміністративну посаду у Львівській обласній прокуратурі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі – Закон №113).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113 внесено зміни до таких законодавчих актів України, як зокрема у Кодекс законів про працю України.

Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: “Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус”, та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п`ятою такого змісту: “Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус”.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №1697).

Статтею 5 Закону №1697 передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В силу вимог частини 1 статті 37 Закону №1697 відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за наявності тимчасово вакантних посад прокурорів в органі прокуратури (у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю, відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відрядженням для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо) оголошує серед осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад прокурорів та пройшли спеціальну підготовку, конкурс на зайняття таких посад. Конкурс проводиться відповідно до статті 34 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 38 Закону №1697 прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.

Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Отже, порядок проходження служби в органах прокуратури, звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З огляду на викладене, умови та наслідки, передбачені статтею 40 КЗпП України у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, не підлягають застосуванню в силу Закону №113.

Крім того, щодо питання ліквідації, реорганізації або скорочення штату Прокуратури Львівської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 20 розділу І Закону №113 у статті 8 (Закону України “Про прокуратуру”, далі - Закону №113) у назві слова “Генеральна прокуратура України” замінено словами “Офіс Генерального прокурора”.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 року визначено 02.01.2020.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 “Про день початку роботи обласних прокуратур” днем початку роботи Львівської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ Прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури) залишився незміннім: 02910031, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду.

Станом на час винесенні рішення, позивач не звільнена з роботи і перебуває у трудових відносинах з Львівською обласною прокуратурою.

Судом з`ясовано, що 11.09.2020 Львівською обласною прокуратурою видано наказ №1726к, яким заступнику начальнику відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Тому, посилання в позовній заяві на те, що не дотримано гарантій щодо обов`язкового працевлаштування її, як одинокої матері, є необґрунтованими, оскільки її не було звільнено з роботи чи переведено з однієї посади на іншу, про що свідчить відсутність відповідних наказів роботодавця.

Водночас позивач фактично виконує повноваження прокурора зазначеного вище відділу Львівської обласної прокуратури, не обіймаючи при цьому посаду прокурора цього відділу та за відсутності відповідного наказу про призначення або переведення її на посаду.

КЗпП на сьогодні не містить ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України).

З огляду на вказане, визначення робочого місця ОСОБА_1 в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури повинно обов`язково бути пов`язано з призначенням останній і відповідної посади, оскільки прокурор, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, та має визначене робоче місце, відповідно повинен виконувати і певні обов`язки, визначені Законом України “Про прокуратуру”, а також отримувати за свою працю винагороду у розмірі встановленому чинним законодавством.

11 вересня 2020 року позивач звернулась із заявою на ім`я керівника Львівської обласної прокуратури Войтенка А.Б. задля вирішення питання про призначення (переведення) її на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Однак листом Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 року № 07-155вих-20 позивача повідомлено, що перевести (призначити) її на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження нею атестації.

Суд зазначає, що переведення в прокуратуру та призначення на певну посаду прокурора за наслідками проведеної атестації, є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, однак обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому.

Процес та результат атестації, прийняття рішення як в разі не проходження атестації, так і за її наслідками, повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо проходження атестації, призначення на посаду кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного питання; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено, оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої вирішується питання з приводу подальшого перебування на посаді в разі неуспішного проходження атестації; посилання на норми законодавства, якими обґрунтовуються такі дії роботодавця.

При цьому, ані наказ виданий 11.09.2020 Львівською обласною прокуратурою №1736к, ані лист Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 року № 07-155вих-20 не містять належного правового обґрунтування підстав саме для визначення позивачу робочого місця без призначення її на посаду прокурора.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Відтак суд приходить до висновку, що продовження трудових відносин у такий спосіб, як визначення робочого місця в Львівській обласній прокуратурі без призначення на відповідну посаду прокурора не передбачений чинним трудовим законодавством, а також Законом України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2021 №1697-VII.

Крім того, професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі “Олександр Волков проти України” (Заява № 21722/11) вказано, що: “приватне життя “включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру” (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі “С. проти Бельгії” (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції “захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом” (див. рішення у справі “Прітті проти Сполученого Королівства” (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття “приватне життя” в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі “Нємець проти Німеччини” (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на “приватне життя” (див. рішення у справах “Сідабрас та Джяутас проти Литви” (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та “Бігаєва проти Греції” (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009).

Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, суд вважає, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають негативний вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.

Підсумовуючи наведене, дії Львівської обласної прокуратури щодо тривалого не призначення (не переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, тій, яку вона займала до 11.09.2020, у тому числі за її заявою від 11.09.2020 обмежує право позивача на здійснення нею професійної діяльності, як прокурора, а тому такі є протиправними.

Щодо зобов`язання відповідача запропонувати та призначити позивача на рівнозначну посаду, яку займала до 11.09.2020 – заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності або рівнозначну адміністративну посаду у Львівській обласній прокуратурі суд зауважує таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень вчинити дії на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і їх вчинення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу здійснити певні дії є правильним, коли уповноважений орган розглянув його заяву та протиправно не здійснив належних дій.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути ухвалення судом рішень не про зобов`язання вчинити певні дії, а саме прийняття судом рішень замість суб`єкта владних повноважень.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача вчинити певні дії може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У цих конкретних спірних правовідносинах судом з`ясовано, що на дату розгляду справи, обґрунтованих причин для не призначення позивача на посаду прокурора відділу Львівської обласної прокуратури рівнозначну тій, яку вона займала до зміни назви установи не існує.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає можливість подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення суду не повинна виникати необхідність повторного звернення до суду.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З наведеного, враховуючи неспроможність відповідача протягом тривалого часу належним чином вирішити питання щодо призначення позивача на посаду, зокрема за її заявою від 11.09.2020 року, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Львівської обласної прокуратури призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності Прокуратури Львівської області вакантну посаду прокурора відділу у Львівській обласній прокуратурі.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури, підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1121,10 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської обласної прокуратури, яке оформленом листом від 05.10.2020 №07-155вих-20 про відмову у переведенні ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на посаду прокурора відділу чи призначення на адміністративну посаду у Львівській обласній прокуратурі.

Зобов`язати Львівську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді заступника начальника відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності Прокуратури Львівської області вакантну посаду прокурора відділу у Львівській обласній прокуратурі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр-т. Шевченка,17/19, ЄДРПОУ 02910031) судовий збір в розмірі 1121,10 грн (одна тисяча сто двадцять одна гривня 10 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2021 року.

Суддя Гулкевич І.З.